Рішення

від 21.07.2023 по справі 369/499/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/499/23

Провадження № 2/369/2795/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний Всесвіт» до ОСОБА_1 третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ТОВ «Рекламний Всесвіт» звернулось до суду з даним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10.08.2020 року між ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» та ТОВ «Рекламний Всесвіт» укладено договір фінансового лізингу № 502-КВ-МСБ-Ф-106, відповідно до якого ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» зобов`язується на підставі Замовлення ТЗ купити та передати ТОВ «Рекламний Всесвіт» в строкове платне користування на умовах фінансового лізингу, а ТОВ "Рекламний Всесвіт" зобов`язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором.

Відповідно до Розділу 10 Договору фінансового лізингу, транспортний засіб «Citroen C5» було застраховано за Генеральним договором № 500/19-Тл/ЦЗ добровільного страхування наземного транспорту «All risks» від 28.02.2020 року, який було укладено між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Альфа-лізинг Україна». Страхова сума за договором страхування встановлена у розмірі 992 280,00 грн. Франшиза за договором страхування встановлена у розмірі 0,00 грн. по ризику «Збитки внаслідок ДТП»; 49 614,00 грн. по ризиках «Викрадення» та «Повна загибель».

Так, 26.09.2020 року в с. Михайлівка-Рубежівка Київської області по вул. Житомирська, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus CT200H», державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Загальна вартість ремонту транспортного засобу «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 , за Актом виконаних робіт та гарантійним талоном № 158к від 26.02.2021 року, та Актом виконаних робіт, та Гарантійним талоном № 159 від 26.02.2021 року становить 569 598,43 грн. Відповідно до Розрахунку страхового відшкодування від 29.10.2020 року, сума несплаченого страхового платежу становить 22 756,27 грн.

За результатом розгляду заяви про страхове відшкодування на рахунок виконавця ремонтних робіт ПАТ «Дніпро Мотор Інвест» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 385 809,73 грн., що підтверджується Актом виплачених робіт та Гарантійним талоном № 158к від 26.02.2021 року. Таким чином, різниця між повною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт та сплаченим страховим відшкодуванням становить 183 788,70 грн., яка була повнсітю сплачена позивачем. У добровільному порядку відповідач не відшкодовує завданий збиток.

17.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламний Всесвіт» було підписано Угоду (Акт) про перехід права власності на Об`єкт лізингу за Договором фінансового лізингу № 502-КВ-МСБ-Ф-106 від 10.08.2020 року, згідно графіків платежів № 502-КВ-МСБ-Ф-106/1 від 10.08.2020 року.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рекламний всесвіт» майнову шкоду в розмірі 183 788,70 грн.; та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10 квітня 2023 року до суду надійшли пояснення від ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», у яких вказали, що страховик свої зобов`язання здійснити виплату страхового відшкодування виконав у повному обсязі відповідно до умов Генерального договору та Страхового свідоцтва, а право вимоги позивача до страховика - відсутнє, позивач не позбавлений права звернутись із вимогами про відшкодування шкоди до безпосереднього завдавача такої шкоди у загальному порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року здійснено перехід розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 04 травня 2023 року.

У судове засідання сторони не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за їх відсутності. Просив суд задоволити позов, проти заочного рішення не заперечував.

Ухвалу про вікдриття провадження, позовну заяву з додатками відповідач отримав 24 квітня 2023 року, що підвтерджено зворотнім повідомленням.

04 травня 2023 року до суду надійшла клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою.

За даним клопотання було відкладено розгляд справи на 12 липня 2023 року.

У подальшому відповідач у судові засідання не зявлявся, будь-яких заяв, клопотань не подавав, у встановлений строк відзив не направив. Додатково відповідач виккликався шляхом направлення смс-повідомлень, та розміщенням інформації про судові засіданні на сайті суду в мережі Інтернет, що є загальнодоступною та відкритою.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідаіча, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, неповідомившого про причини неявки, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача на час прийняття судом рішення до суду не надходило.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 10.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламний Всесвіт» було укладено договір фінансового лізингу № 502-КВ-МСБ-Ф-106, відповідно до якого ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» зобов`язується на підставі Замовлення ТЗ купити та передати ТОВ «Рекламний Всесвіт» зобов`язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором.

Відповідно до замовлення на отримання ТЗ № 502-КВ-МСБ-Ф-106/1 від 10.09.2020 року, ТОВ «Рекламний Всесвіт» просить ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» придбати з подальшою передачею на умовах фінансового лізингу наступне майно: автомобіль «Citroen C5» вартістю 985 780, 00 грн. та пристрій спостереження Antenor light вартістю 6 500,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору фінансового лізингу, ТЗ передається Лізингодавцем до Лізингоодержувачу по Акту прийомі-передачі ТЗ. Лізингоодержувач користується ТЗ протягом усього строку лізингу.

Відповідно до Акту прийому-передачі об`єкту лізингу № 502-КВ-МСБ-Ф-106/1 від 11.08.2020 року, ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» передали ТОВ «Рекламний Всесвіт» транспортний засіб «Citroen C5» вартістю 985 780,00 грн. та пристрій спостереження Antenor light вартістю 6 500,00 грн. Разом з транспортним засобом передані: свідоцтво про реєстрацію ТЗ; технічна документація надана постачальником, в тому числі сервісна книжка та інструкція з експлуатації ТЗ; поліс страхування ОСЦПВТО «Автоцивілка» та стікер до нього; державні реєстраційні номерні знаки, 2 штуки; сумка-автонабір технічної допомоги. Місце передачі транспортного засобу: 03134, м. Київ, вул. Якутська, буд. 14.

Відповідно до Розділу 10 Договору фінансового лізингу, транспортний засіб «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 було застраховано за Генеральним договором № 500/19-Тл/ЦЗ добровільного страхування наземного транспорту «All risks» від 28.02.2020 року, який було укладено між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Альфа-лізинг Україна». Страхова сума за договором страхування встановлена у розмірі 992 280,00 грн. Франшиза за договором страхування встановлена у розмірі 0,00 грн. (що складає 0% від страхової суми вказаної у п. 6.2 Страхового свідоцтва) по ризику «Збитки внаслідок ДТП»; 49 614,00 грн. (що складає 5% від страхової суми вказаної у п. 6.2 Страхового свідоцтва) по ризиках «Викрадення» та «Повна загибель».

Відповідно до п. 22.1 Генерального договору № 500/19-Тл/ЦЗ добровільного страхування наземного транспорту «All risks» від 28.02.2020 року, за умовами цього договору Страховик бере на себе зобов`язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.

Відповідно до п. 22.2 Договору страхування до страхових ризиків відноситься викрадення (п. 22.2.1 Договору страхування), збитки внаслідок ДТП (п. 22.2.2 Договору страхування), збитки внаслідок інших подій (п. 22.2.3 Договору страхування).

Встановлено, що 26 вересня 2020 року в с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області по вул. Житомирська, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus CT200H», державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до п. 27.11 Договору страхування, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 12 Договору умов: «На базі авторизованої СТО» - страхове відшкодування для відновлення пошкодженого ТЗ визначене згідно п. 27.10 Договору здійснюється на рахунок авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки з вимогами заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів.

Так, відповідно до рахунку № 052610/61020201 від 06.10.2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 574 191,23 коп. Загальна вартість ремонту транспортного засобу «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 , за Актом виконаних робіт та гарантійним талоном № 158к від 26.02.2021 року, та Актом виконаних робіт, та Гарантійним талоном № 159 від 26.02.2021 року становить 569 598,43 грн. Відповідно до Розрахунку страхового відшкодування від 29.10.2020 року, сума несплаченого страхового платежу становить 22 756,27 грн.

За результатом розгляду заяви про страхове відшкодування на рахунок виконавця ремонтних робіт ПАТ «Дніпро Мотор Інвест» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 385 809,73 грн., що підтверджується Актом виплачених робіт та Гарантійним талоном № 158к від 26.02.2021 року. Таким чином, різниця між повною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт та сплаченим страховим відшкодуванням становить 183 788,70 грн.

Решта грошових коштів за відновлювальний ремонт транспортного засобу «Citroen C5», державний номерний знак НОМЕР_2 були сплачені позивачем у розмірі 183 788, 70 коп., що підтверджується Рахунком № 159к від 26.02.2021 року та не спростовано відповідачем.

Щодо набуття позивачем права власності на автомобіль слід вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Відповідно до п. 5.4 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач має пріоритетне право набути, після закінчення строку лізингу і при повному, належному виконанні його умов, у власність предмет лізингу на підставі підписаної сторонами Угоди про перехід права власності на ТЗ.

Так, 17.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламний Всесвіт» було підписано Угоду (Акт) про перехід права власності на Об`єкт лізингу за Договором фінансового лізингу № 502-КВ-МСБ-Ф-106 від 10.08.2020 року, згідно графіків платежів № 502-КВ-МСБ-Ф-106/1 від 10.08.2020 року, відповідно до п. 1 якої, сторони домовилися про те, що у зв`язку з виконанням Лізингоодержувачем всіх своїх фінансових зобов`язань, згідно умов договору фінансового лізингу № 502-КВ-МСБ-Ф-106 від 10.08.2020 року, згідно графіків платежів № 502-КВ-МСБ-Ф-106/1 від 10.08.2020 року до нього переходить право власності на Об`єкт лізингу, а саме автомобіль «Citroen C5» в кількості 1 (одна) одиниця та пристрій спостереження Antenor light в кількості 1 (одна) одиниця.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 5 Закону № 85/96- ВР встановлено, що страхування може бути добровільним та обов`язковим.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

З урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов`язань: - деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та - договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).

При цьому слід відрізняти поняття зобов`язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов`язків, які мають сторони такого зобов`язання.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

Наведених висновків дійшла Велика Палата у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тобто правова позиція, сформульована в цій постанові, стосується питання про наявність можливості у страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого страховиком відшкодування: до винної особи чи в межах ліміту відповідальності страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність, - до страховика у цій справі.

У даному випадку позивач, як власник майна, звернувся до винуватця ДТП в частині, непокритій страховим відшкодуванням.

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Водночас у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на наведене вище, обов`язком страховика заподіювача шкоди є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

У даному випадку позивачем, як страховиком потерпілої особи, пред`явлено вимогу до винуватця ДТП про відшкодування непогашеної частини його страховиком повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу пошкодженого транспортного засобу.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (див. висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Враховуючи пояснення страховою компанії, подані сторонами докази щодо понесених витрат на покриття шкоди, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 183 788,70 грн.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП, зокрема майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Вказаним Законом № 1961-IV визначений порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Зокрема, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).

При цьому якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією як з винної особи відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

У статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, стягненню підлягає із відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 756,83 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний Всесвіт» до ОСОБА_1 третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний Всесвіт» відшкодування в розмірі 183 788,70 грн. (сто вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 70 коп.), судовий збір в розмірі 2 756,83 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість грн. 83 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлений 21 липня 2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ