Ухвала

від 19.07.2023 по справі 564/2252/23

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2252/23

19 липня 2023 року

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Цвіркуна О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, -

ВСТАНОВИВ:

До Костопільського районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей та заявою про забезпечення доказів.

В заяві про забезпечення доказів, ОСОБА_1 просить суд забезпечити докази, шляхом надання Державною прикордонною службою України інформації щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 .

Необхідність забезпечення цих доказів обґрунтовує тим, що для нарахування аліментів, способу та суми необхідних для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідна вказана інформація, а отримати її самостійно вона та її адвокат не можуть.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 116 ЦПК України, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

У відповідності до ч. 2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

З вищевказаного випливає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Подана заявником заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не містить передбаченого п.5 ч.1 ст. 117 ЦПК України обґрунтування необхідності забезпечення доказів і не відповідає критеріям, визначеним ст. 116 ЦПК України.

Суд звертає увагу заявника на те, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів, як способу забезпечення доказів (ст.116 ЦПК України) та витребування доказів (ст.84 ЦПК України), тобто процесуальний закон чітко розмежовує зазначені поняття.

Проте, заявник помилково ототожнив витребування доказів, як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.

Вищевказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 24.01.2022 у справі № 756/3965/21, від 02.05.2019 у справі № Зд/9901/2/19, від 09.10.2019 у справі № 9901/385/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ст.117 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що неможливість на момент звернення до суду отримати і долучити до позову необхідні докази, є підставою заявити одночасно з цим позовом клопотання про витребування таких доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати докази самостійно (ч.4 ст.83 і ч.1-ч.2 ст. 84 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів необхідно повернути заявнику на підставі ч.4 ст.117 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 116, 117, 258-261, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернути заявнику без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. С. Цвіркун