Рішення

від 05.07.2023 по справі 638/12161/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/12161/21

н/п 2/953/817/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові по цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд із позовом до відповідачки, ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що він із відповідачем перебував у шлюбі, який розірваний у 2020р. За час перебування у шлюбу була придбана спірна земельна ділянка. Рішенням Дзержиснького районного суду м.Харкова від 17.06.2021р. встановлено, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю його та його колишньої дружини. В порядку поділу визано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділки. По іншій частині земельної ділянки він вимог не заявляв та судом рішення не приймалось.

Він не мав наміру визнавати право власності на 1А частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 , але враховуючи рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 червня 2021 року по справі № 638/791/20, та відсутності згоди ОСОБА_2 після проведених з нею перемовин щодо добровільного врегулювання питання з приводу поділу спільного майна, вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Відповідач - ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не надавала. У поданому клопотання просила закрити провадження у справі, в задоволені якого судом відмовлено.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Статтею 12 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Так, судом встановлено, що сторони з 07.09.1991р. перебували у шлюбі. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.05.2017року шлюб між сторонами розірваний .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.06.2020 року №213404650 вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 4471, виданий 30.08.2013, видавник: Приватний нотаріус ХМНО Лавінда Н.О.

Зазначена обставина також підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. за реєстровим №4471 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2013 року №8730475.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Рішенням Дзержинський районний суд м. Харкова від 17 червня 2021 року по цивільній справі № 638/791/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення спільної власності та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, припинення спільної сумісної власності та визнання права власності на майно, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана сторонами під час їх перебування в шлюбі за їх спільні кошти.

Зазначеним рішенням припинена спільна сумісна власність на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 та визнано право власності за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 .

Інша частина земельної ділянки вказаним судовим рішенням не охоплена.

Відповідно ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом констатується, що обставини, встановлені в межах цивільних справ № 638/791/20мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи та як наслідок доказуванню не підлягають.

З урахуванням наведено підлягає визнанню за позивачем право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя .

Керуючись ст. 12, 13, 141, 229, 264, 265, 273, 268, 280, 281 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання права власності, - - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:12:058:0060 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1944 грн. 80 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлений 17.07.2023р.

Суддя Бородіна Н.М.