Постанова

від 12.07.2023 по справі 190/1320/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5905/23 Справа № 190/1320/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Прогрес»

на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Прогрес», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний реєстратор Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про витребування земельної ділянки із незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом посилаючись на те, що він євласником земельноїділянки,призначеної дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,площею5,0298 га, з кадастровим номером 1224584800:01:001:0393, яка розташована на території Пальмирівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. У травні 2020 року йому стало відомо, що нібито 10 грудня 2015 року між ним та селянським (фермерським) господарством «Прогрес» (надалі СФГ «Прогрес») був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 49 років, який був зареєстрований 21 грудня 2015 року Жовтоводським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області. Оскільки він не домовлявся з СФГ «Прогрес» щодо істотних умов договору та не підписував договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2015 року, вважає даний договір оренди незаконним, підробленим та таким, що має бути визнаний неукладеним, а земельна ділянка повернута із незаконного користування.

На підставі вищезазначеного, просив зобов`язати СФГ «Прогрес» повернути належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,0298 га, з кадастровим номером 1224584800:01:001:0393; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 21 грудня 2015 року за №27303922 про реєстрацію договору оренди землі від 10 грудня 2021 року, зареєстрований Жовтоводським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області. Вирішити питання про судові витрати.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Селянське (фермерське) господарство «Прогрес» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,0298 га, з кадастровим номером 1224584800:01:001:0393.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 21 грудня 2015 року за №27303922 про реєстрацію договору оренди землі від 10 грудня 2021 року, зареєстрований Жовтоводським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, у зв`язку із порушенням прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із відсутністю відповідного договору оренди земельної ділянки, що позбавляє можливості вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є повернення належної земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на земельну ділянку.

Не погодившись з рішенням суду, ФГ «Прогрес» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшоввисновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, оскільки позивач систематично, починаючи з 2016 року отримував орендну плату і не знати про відповідний договір оренди земельної ділянки не міг. Зазначає, що підстави обґрунтування позову щодо непідписання договору оренди ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки нічим окрім слів позивача не підтверджені.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, який сформовано 30 серпня 2021 року, Державним реєстратором Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області 15 грудня 2015 року здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,0298, кадастровий номер 1224584800:01:001:0393, що укладений 10 грудня 2015 року між СФГ «Прогрес» (орендатор) та ОСОБА_1 (орендодавець) (а.с.6-7).

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - ФГ «Прогрес» є юридичною особою і його керівником являється ОСОБА_2 (а.с.8).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2015 року, яка надана на вимогу суду виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, між ОСОБА_1 та СФГ «Прогрес» укладено договір оренди строком на 49 років.

У зв`язку з тим, що позивач заперечував підписання даного договору, за клопотанням представника позивача по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання, чи виконаний підпис в договорі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224584800:01:001:0393 від 10.12.2015 року в графі «Орендодавець», ОСОБА_1 або іншою особою (а.с.90).

Однак, через відсутність оригіналу досліджуваного документу, проведення експертизи виявилося неможливим, ухвала суду про призначення судово-почеркознавчої експертизи не виконана та повернута до суду разом з матеріалами справи (а.с.99).

Судом першої інстанції також встановлено, що у позивача відсутній примірник договору оренди землі, а вжиті ним заходи щодо отримання оригіналу договору оренди землі були безуспішними. В сувою чергу оригінал договору оренди земельної ділянки, який знаходився у відповідача, втрачений, а у державного реєстратора в наявності мається лише договір в електронному вигляді.

Оскільки позивач стверджує про неукладення договору оренди та вказує на відсутність у нього його примірника, суд вважав, що саме на відповідача покладається обов`язок надати докази на підтвердження укладення договору оренди.

Відповідач ФГ «Прогрес» обов`язок по наданню оригіналу договору оренди не виконав.

Отже, суд першої інстанції, здійснивши процесуальні дії, спрямовані на витребування у державного реєстратора та орендаря оригіналу договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ «Прогрес» та ОСОБА_1 , існування якого останній заперечує, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки факт укладення оспорюваного договору між сторонами не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 687/328/20, від 17 січня 2022 року у справі № 687/358/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 687/405/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 687/329/20.

При цьому оригінал договору оренди не було подано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції.

У постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Отже у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (пункт 7.26.).

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Отже,встановивши,що ОСОБА_1 не підписувавдоговору оренди,тобто невиявляв своюволю довчинення даногодоговору,суд першоїінстанції дійшовправильного висновкупро те,що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею та підлягає захисту шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку. Скасовуючи запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на підставі неукладеного договору на спірну земельну ділянку за відповідачем, суд першої інстанції вважав, що цій запис не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам встановленим у справі.

Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог, є безпідставними, оскільки відсутність оригіналу договору оренди земельної ділянки зумовлює неможливість проведення судово-почеркознавчої експертизи на предмет належності ОСОБА_1 підпису в договорі.

Доводи апеляційної скарги про систематичне, починаючи з 2016 року отримання позивачем орендної плати, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо спірного договору оренди не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не підтвердженні жодним належним та допустимим доказом у розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуФермерського господарства«Прогрес» залишити без задоволення

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова