Постанова

від 17.07.2023 по справі 925/1386/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. Справа№ 925/1386/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чижов К.Л. (довіреність №500-08/5 від 04.01.2023)

від відповідача: не з`явився

від ДВС : Горбатюк В.П. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.04.2023

за результатами розгляду скарги приватного акціонерного товариства "Азот" від 09.12.2022 №501-06/367

на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П.

у справі №925/1386/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Азот"

до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про стягнення 12 970 150,86 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 12 970 150,86 гривень заборгованості по договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №410-304 від 20.12.2016 з урахуванням річних та інфляційних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі позов задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Азот" - 10 000 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги; 590 958,90 грн. 3% річних; 2 379 191,96 гри. втрат внаслідок інфляції та 194 552,26 грн. витрат по сплаті судового збору. (а.с.64-69 т.1)

13.12.2022 року приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "Азот" звернулося до Господарського суду Черкаської області зі скаргою від 09.12.2022 №501-06/367 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у справі №925/1386/18. (а.с. 74-78 том 1)

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 (а.с. 166-176 том 1) скаргу приватного акціонерного товариства «АЗОТ» від 09 грудня 2022 №501-06/367 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. задоволено:

- визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68908978 з виконання наказу №925/1386/18, виданого 15.05.2019 господарським судом Черкаської області.

- зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. усунути порушення шляхом поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68908978, про що винести відповідну постанову.

Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав, що скарга є обґрунтованою, оскільки через зміни, які відбулися у законодавстві і підстави для подальшого зупинення виконавчого провадження відпали, головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області з моменту отримання клопотання стягувача безпідставно не вчинив дій по продовженню примусового виконання рішення суду у порядку встановленому Законом, та всупереч ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не прийняв відповідної постанови з цього питання.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області про задоволення скарги ПрАТ «Азот» на бездіяльність державного виконавця від 13.04.2023 у справі №925/1386/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ПрАТ «Азот» відмовити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги державний виконавець зазначив, що держава Україна в особі Міністерства енергетики України прямо володіє пакетом акцій у статутному капіталі ПАТ «Черкасиобленерго» у розмірі 46,000038% та в особі ФДМУ опосередковано (через ПАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія») володіє пакетом акцій у статутному капіталі боржника ПАТ «Черкасиобленерго» у розмірі 25 %. Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції передчасно встановив висновки щодо порушення прав заявника, як сторони виконавчого провадження щодо розгляду його направлених звернень у встановлені законом строки.

Апелянт зазначає, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу державної виконавчої служби, які вже вчинені та завершені за старими вимогами закону, оскільки законодавцем не вказано, що потрібно заново врегулювати стосунки боржника і ДВС у відповідності до нових вимог закону.

Також апелянт зазначає, що судом при винесенні рішення не враховано порядок обставин періоду чи строку, на який було зупинено виконавче провадження.

Також не погоджуючись з прийнятою ухвалою, публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі №925/1386/18 до закінчення розгляду даної апеляційної скарги, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області про задоволення скарги ПрАТ «Азот» на бездіяльність державного виконавця від 13.04.2023 у справі №925/1386/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ПрАТ «Азот» відмовити повністю.

Доводи апелянта зводяться до того, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», який в сукупності складає 71 % у статутному капіталі боржника.

Апелянт наголошує, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу ДВС, які вже вчинені та завершені (виконані дії зупинено постановою від 16.05.2022).

Апелянт стверджує, що внесення законом змін до вимог щодо розміру пакету акцій для приватизації не може вважатися обставиною (яка була підставою для зупинення вчинення виконавчих дій), як така, що була усунута.

Відповідно до витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду дані апеляційні скарги у справі №925/1386/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюка В.П. і публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі №925/1386/18 та призначено розгляд справи на 06.06.2023.

29.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від стягувача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В подальшому розгляд справи було відкладено за клопотаннями відповідача та представника ДВС.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судових справи від 27.06.2023, у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 справу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

У судовому засіданні, 17.07.2023 представник ДВС підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційних скарг просив їх залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином. (а.с.87-89,95,96,141 т.2)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі позов задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Азот" - 10 000 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги; 590 958,90 грн. 3% річних; 2 379 191,96 гри. втрат внаслідок інфляції та 194 552,26 грн. витрат по сплаті судового збору.(а.с. 64-69 том 1)

02.04.2020 позивач змінив найменування без процедури реорганізації з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на Приватне акціонерне товариство «АЗОТ», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичиих осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На виконання вище вказаного рішення Господарським судом Черкаської області 15.05.2019 видано наказ № 925/1386/18. (а.с. 72 т.1)

29.04.2022 Придніпровським відділом ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо виконання судового наказу № 925/1386/18, виданого 15.05.2019 Господарським судом Черкаської області. (а.с. 80 т.1)

09.05.2022 вказане виконавче провадження № НОМЕР_1 було передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). (а.с. 106 т.1)

16.05.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. винесено постанову ВП № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 925/1386/18, виданого 15.05.2019 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», до вирішення питання по суті. (а.с. 108 т.1)

Зупиняючи вчинення виконавчих дій головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області зазначив, що згідно наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році» боржник - ПАТ «Черкасиобленерго» включено до об`єктів малої приватизації.

Стягувач звернувся до ВПВР УЗПВР у Черкаській області із клопотанням від 29 листопада 2022 року за №501-06/346 про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1. (а.с.82 т.1)

Оскільки державний виконавець не відреагував на звернення стягувача, Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулося до Господарського суду Черкаської області зі скаргою від 09.12.2022 №501-06/367 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у справі №925/1386/18.

Скаржник зазначив, що зупиняючи вчинення виконавчих дій, головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області вказав, що згідно наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році» боржник - ПАТ «Черкасиобленерго» включено до об`єктів малої приватизації (що станом на 16.05.2022 стало підставою для зупинення вчинення виконавчих дій).

У зв`язку зі змінами у законодавстві, які усунули підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні, скаржник звернувся до ВПВР УЗПВР у Черкаській області з клопотанням від 29.11.2022 № 501-06/346 про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1.

Станом на час звернення із цією скаргою, головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Черкаській області не вчинено дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у справі № 925/1386/18.

Через відсутність зворотної інформації від ВПВР УЗПВР у Черкаській області, скаржник вважає, що є очевидною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Черкаській області, яка є незаконною та протиправною, оскільки наказом Фонду державного майна України № 1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році» прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго».

Скаржник зауважив, що згідно п.5 ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів малої приватизації належать пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації. Разом із тим, до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації/з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень. Тобто, як зазначив скаржник, сам факт віднесення Державного пакету акцій статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго» до об`єктів малої приватизації підтверджує те, що до приватизації включено пакет акцій у розмірі менше 50%.

Враховуючи те, що пакет акцій, які підлягають приватизації, становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», скаржник стверджує, що відсутні правові підстави для застосування ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинення вчинення виконавчих дій.

Задовольняючи подану скаргу, суд першої інстанції вказав, що скарга є обґрунтованою, оскільки через зміни, які відбулися у законодавстві і підстави для подальшого зупинення виконавчого провадження відпали, головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області з моменту отримання клопотання стягувача безпідставно не вчинив дій по продовженню примусового виконання рішення суду у порядку встановленому Законом, та всупереч ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не прийняв відповідної постанови з цього питання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження» врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинного на час прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) передбачалось, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Зупиняючи вчинення виконавчих дій державний виконавець зазначив, що згідно наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що - підлягають приватизації у 2022 році» боржник - ПАТ «Черкасиобленерго» включено до об`єктів малої приватизації (що станом на 16.05.2022 стало підставою для зупинення вчинення виконавчих дій).

Законом України від 28 липня 2022 року №2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» було внесено зміни в п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», в результаті чого цей пункт був викладений в наступній редакції: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

За змістом ч.7 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України Про виконавче провадження).

Наказом Фонду державного майна України № 5 від 06.01.2021 «Про затвердження об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році згідно із додатками.

Додатком № 1 до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 затверджено перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності. До вказаного переліку включено ПрАТ «УкрЕСКО» (код 20077482) - державна частка 99,6585% та ПАТ «Черкасиобленерго» (код 22800735) - державна частка 46%.

Наказом Фонду державного майна України №145 від 05 лютого 2021 року «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код за ЄДРПОУ 22800735) прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 46% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго».

Наказом Фонду державного майна України №1 від 04 січня 2022 року «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році», затверджено, зокрема, згідно з додатком №1 приватизацію пакета акцій розміром 46% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго».

Департаменту приватизації та регіональним відділенням Фонду державного майна України було також наказано забезпечити здійснення заходів із приватизації об`єктів включених до Переліків, а також продовжити приватизацію об`єктів включених до Переліків, по яких рішення про приватизацію прийняті.

Наказом Фонду державного майна України №140 від 27 січня 2023 року «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) внесено до додатка 2 Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, до додатка 3 Перелік окремого майна, додатка 5 Перелік об`єктів соціально-культурного призначення, затверджених наказом Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року №1 відповідні зміни.

За правилами п.5 ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів малої приватизації належать пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації.

Разом із тим, до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень (ч. 3 ст. 5 вищевказаного Закону).

Тобто, сам факт віднесення державного пакету акцій статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до об`єктів малої приватизації підтверджує те, що до приватизації включено пакет акцій боржника у розмірі менше 50 відсотків.

Судом першої інстанції вірно враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11 січня 2022 року у справі №17-14-01/1494, в якій останній зазначив, що оскільки пакет акцій становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», то його віднесено до об`єктів малої приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 25 квітня 2018 року № 550 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,6585% статутного капіталу ПрАТ «УкрЕСКО», яка володіє 25% акцій ПАТ «Черкасиобленерго».

Будь-якого рішення органу приватизації в розумінні Закону України Про приватизацію державного та комунального майна Фондом державного майна України про приватизацію саме вказаних 25% акцій ПАТ «Черкасиобленерго», не приймалось.

Метою Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» як закону в цілому, так і окремих його положень, є суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Для цього законодавцем передбачено окремі процедури та засоби, які прямо спрямовані на досягнення визначеної законом мети.

Як вбачається із змісту пояснювальної записки до проекту Закону України «Про приватизацію державного майна» (в подальшому назва Закону, зареєстрованого за №7066 від 04 вересня 2017 року, номер акта № 2269-VIII від 18 січня 2018 року змінена, а зазначений Закон прийнято Верховною Радою України у другому читанні та в цілому під назвою Закон України Про приватизацію державного і комунального майна), під час підготовки та прийняття зазначеного Закону, законодавцем враховано, що соціально - економічна ситуація в Україні вимагає кардинального прискорення проведення реформування економіки, управління державною власністю.

Законодавцем враховано те, що понад 90% державних активів введено в експлуатацію 50-150 років тому, затримка з приватизацією цих об`єктів призводить до їх подальшого руйнування, зниження інвестиційної привабливості. Відсутність джерел потрібних для модернізації виробництва інвестицій впливає на конкурентоспроможність державних підприємств, неефективне управління доводить їх до банкрутства. Тобто, законодавцем положення Закону України Про приватизацію державного і комунального майна спрямовано на вирішення проблемних питань, які перешкоджають прискоренню процесів приватизації, спрощення процедури приватизації об`єктів державної власності та скорочення термінів її проведення, можливість визначення ціни об`єктів приватизації платоспроможним попитом, посилення захисту прав інвесторів.

Зокрема, законодавець, визначаючи імперативні положення в ч.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» виходив з загальних принципів закону, за умови дотримання яких наслідком такого закриття та проведеної приватизації має бути фінансове оздоровлення підприємства, і відповідно задоволення вимог кредиторів. У зв`язку з чим, приватизація такого підприємства має бути узгоджена і проведена у відповідності до норм діючого законодавства.

З цих підстав, Верховний Суд у постанові від 11.01.2022 у справі № 17-14-01/1494 зазначив, що державний пакет акцій ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 25%, якими володіє ПрАТ «УкрЕСКО», та які фактично (опосередковано) належать державі, не є об`єктом приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», відтак, на цей час відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», які виникають у разі прийняття рішення про включення пакетів акцій ПАТ «Черкасиобленерго» 46% та 25% відповідно до переліку об`єктів приватизації.

Крім того, Указом Президента України №452/2021 від 28 серпня 2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 30 липня 2021 року «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері» зобов`язано Кабінет Міністрів України разом з Фондом Державного майна України до 31 серпня 2021 року виключити з переліку об`єктів великої приватизації державної власності належні державі пакети акцій операторів систем розподілу електричної енергії з подальшим визначенням Міністерства енергетики України органом управління такими пакетами.

Відповідно пункту 56) частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

ПАТ «Черкасиобленерго» є оператором систем розподілу електричної енергії в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» та здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на підставі відповідної ліцензії.

Також, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року №1222-р внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №36 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», відповідно до якого зобов`язано Фонд державного майна України припинити приватизацію державних пакетів акцій ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 46% та ПрАТ «УкрЕСКО» у розмірі 99,6585%, що вказує на вчинення державними органами дій щодо припинення приватизації державного пакету акцій ПАТ «Черкасиобленерго», а також ПрАТ «УкрЕСКО», що вказує на вчинення державними органами дій щодо припинення приватизації державного пакету акцій ПАТ «Черкасиобленерго», а також ПрАТ «УкрЕСКО».

Верховний Суд у постанові від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494 наголосив на тому, що господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).

Положення частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» є імперативними.

Водночас, Верховний Суд за наслідками розгляду справи №17-14-01/1494 в касаційному порядку дійшов висновку, що підстав для закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» в порядку передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» немає, у зв`язку з чим залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін. Тобто, суд дійшов висновку, що ПАТ «Черкасиобленерго» не є тим товариством щодо якого застосовується названа вище імперативна норма Закону.

У справі №17-14-01/1494 ПАТ «Черкасиобленерго», в обґрунтування свого клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, також посилалося на ту обставину, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника.

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пункт 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) як і частина 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» регулює правовідносини, що стосуються боржників, зокрема, державних підприємств та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, та щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Наслідком прийняття рішення про приватизацію державного підприємства є зупинення виконавчого провадження, у якому це підприємство є боржником, а також закриття провадження у справі про банкрутство.

Близький за змістом висновок в п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16.

Отже, враховуючи, що пакет акцій, які підлягають приватизації, становить менш ніж 50 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», відтак відсутні правові підстави для застосування ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинення вчинення виконавчих дій.

Таким чином, з дня набрання чинності Законом України від 28.07.2022 № 2468-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам ревокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" в частині внесення ним змін до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" правова підстава для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 відпала.

З цих підстав судом першої інстанції правомірно відхилено доводи боржника та державного виконавця про те, що після внесення законодавцем змін до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було законних підстав для відновлення зупиненого виконавчого провадження, помилковими.

Стосовно посилання апелянтів, що при перегляді у касаційному порядку ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 у справі № 01/1494/14-01/1494) не спростував висновків, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ «Черкасиобленерго», який у сукупності складає 71 % у статутному капіталі боржника, колегія суддів відхиляє, так як відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у даному випадку є постанова Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 17-14-01/1494.

У зв`язку із переліченими вище змінами в законодавстві, стягувач звернувся до ВПВР УЗПВР у Черкаській області із клопотанням від 29 листопада 2022 року за №501-06/346 про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1.

Вказане клопотання отримано ВПВР УЗПВР у Черкаській області 30 листопада 2022 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції органу ДВС.(а.с.82 т.1)

Згідно п.3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Проте, строки розгляду заяв та клопотань сторін зазначеним законом не встановлені.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, в даному випадку державний виконавець був зобов`язаний у розумні строки розглянути клопотання стягувача та прийняти з цього питання відповідне рішення чи вчинити дії.

Так, у суді першої інстанції органом ДВС не було надано доказів розгляду ним клопотання стягувача від 29 листопада 2022 року.

В той же час, в апеляційній скарзі державний виконавець зазначає, що під час розгляду справи судом не було зобов`язано жодну сторону підтвердити чи простувати надання відповіді відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції, у зв`язку з чим ним до апеляційної скарги було долучено лист-відповідь № 24034 від 19.12.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Державним виконавцем не наведено жодних пояснень щодо неможливості подачі відповідних доказів з незалежних від нього причин до суду першої інстанції, так само як і не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Твердження апелянта, що відповідний доказ не витребовувався судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє, так як стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Колегія суддів зауважує, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, доданий державним виконавцем до апеляційної скарги новий доказ, а саме лист-відповідь № 24034 від 19.12.2022 (а.с. 13-14 том 2), колегією суддів не приймається до розгляду та не досліджуються.

Стосовно доводів апелянтів, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу ДВС. які вже вчинені та завершені колегія суддів зазначає наступне.

Так, на думку Боржника та органу ДВС, внесення законом змін до вимог щодо розміру пакету акцій для приватизації не може вважатися обставиною (яка була підставою для зупинення вчинення виконавчих дій), як така, що була усунута, а зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин, які раніше були застосовані у відносинах боржника і органу ДВС для зупинення вчинення виконавчих дій. За таких обставин, апелянти з посиланням на нову редакцію ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та незворотність дії законів у часі приходять до висновку, що підстави для продовження (відновлення) примусового виконання рішення у справі № 925/1386/18 відсутні, а права ПрАТ «АЗОТ» як стягувача у виконавчому провадженні при цьому не порушуються.

Водночас, такі доводи апелянтів колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, частиною 7 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Разом з тим, вказані строки стосуються саме приватизації 50 і більше відсотків пакетів акції (часток) боржника, як визначено новою редакцією закону. Тобто, застосовувати дану норму закону до спірної ситуації неможливо, адже приватизації ПАЇ «Черкасиобленсрго» підлягає лише пакет акцій розміром 46%.

Разом із тим, одночасно з даною нормою, яка передбачає дві конкретні підстави для поновлення вчинення виконавчих дій, зупинених у зв`язку із приватизацією пакета акцій боржника, частиною 5 статті 35 Закону "Про виконавче провадження", передбачено загальне правило, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Таким чином, у державного виконавця, у разі усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, є чітко визначений обов`язок по продовженню примусового виконання рішення суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище, з дня набрання чинності Законом України від 28.07.2022 № 2468- IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1 відсутні як такі, і перебування виконавчого провадження в стані зупинення вчинення виконавчих дій без існування для цього законних підстав є неправомірним та безпосередньо порушує майнові права ІІрАТ «АЗОТ» як стягувача у виконавчому провадженні.

Стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції надає вичерпний перелік підстав саме для зупинення вчинення виконавчих дій та набуття виконавчим провадженням стану "зупинено".

В апеляційних скаргах не наведено мотивів, на підставі якої норми Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження № НОМЕР_1 повинно залишатись та продовжувати перебувати в статусі зупиненого.

Щодо посилання в апеляційних скаргах на ст. 5 Цивільного кодексу України та щодо висновків апелянтів про неможливість поновлення вчинення виконавчих дій через незворотність дії законів у часі, необхідно зазначити наступне.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Даний висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 620/517/20 щодо дії у часі Закону України «Про виконавче провадження», що набрав чинності з 28 серпня 2018 року.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(І)/2019, за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Тобто, з набранням чинності Закону України № 2468-ІХ від 28.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави», яким у статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни, до триваючих правовідносин щодо примусового виконання рішення у справі № 925/1386/18 державний виконавець повинен безпосередньо застосовувати нормативний акт прямої дії у часі.

Отже, оскільки в зв`язку зі змінами в Законі України «Про виконавче провадження» змінилася правова форма регулювання відносин в частині зупинення виконавчих дій під час примусового виконання, а обставини, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на теперішній час відпали, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що державний виконавець з моменту отримання клопотання ПрАТ «АЗОТ» безпідставно не вчиняв дій по продовженню примусового виконання рішення суду у порядку, встановленому Законом, та всупереч ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не прийняв відповідної постанови з цього питання.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга приватного акціонерного товариства "Азот" є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржниками не доведено обґрунтованість свої апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.04.2023 у справі № 925/1386/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 925/1386/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.07.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко