Рішення

від 21.07.2023 по справі 903/590/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2023 року Справа № 903/590/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сибм`яспром, с. Дубове, Ковельський р-н., Волинська обл.

до відповідача: Іноземного підприємства Компо-Україна, с. Дубове, Ковельський р-н., Волинська обл.

про стягнення 295 635 грн. 17 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

09.06.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сибм`яспром до Іноземного підприємства Компо-Україна про стягнення 295 635 грн. 17 коп.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору найму (оренди) приміщення №2 від 01.04.2017 зобов`язань по оплаті орендних платежів.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 17.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 45).

Строк для подання відзиву - по 03.07.2023.

Відповідач у відзиві від 30.06.2023 № 5 (надісланий поштовим зв`язком 30.06.2023) визнає позовні вимоги в сумі 295 635 грн. 17 коп. Повідомив, що з серпня 2022 року по травень 2023 року не сплачував орендну плату за користування приміщеннями в зв`язку з скрутним фінансовим становищем підприємства. На даний час відсутні кошти га сплату боргу в добровільному порядку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відзив відповідача підписаний директором ІП "Компо Україна" Оксаною Якимчук, яка не обмежена у повноваженнях на подання до суду заяви по суті, а визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому підлягає прийняттю господарським судом, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 295 635 грн. 17 коп. підставні та підлягають до стягнення з відповідача, оскільки за змістом ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання, господарське зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач відзив відповідача отримав 07.07.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4500813855701.

Строк для подання відповіді на відзив - по 10.07.2023.

Відповідь позивача на відзив відповідача на адресу суду не надходила.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відповіді на відзив позивача, закінчення строку на її подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі), призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.04.2017 між ТОВ "Сибм`яспром" (орендодавець) та ІП "Компо - Україна" (орендар) укладено договір найму (оренди) приміщення № 2 (а.с. 7-12), додаткові угоди до договору № 1 від 01.04.2021(а.с. 13), № 2 від 31.07.2022 (а.с. 14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору найму (оренди) приміщення № 2 від 01.04.2017.

Сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 01.04.2017 (а.с. 12), згідно якого в оренду передано виробничо - складське приміщення для здійснення підприємницької діяльності, яке розташоване у с. Дубове, вул. Гулака Артемовського, 9, загальною площею 210 м.кв.

Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування виробничо складське приміщення, на строк визначений даним договором (п. 1.1). Майно, що орендується, знаходиться за адресою майна 45031, Волинська обл., Ковельський район, село Дубове, вул. Гулака Артемовського, 9. (п. 1.2). Загальна площа приміщення, яке передається орендареві, становить 210,00 (двісті десять) кв.м., в тому числі: 20,0 (двадцять) кв.м. офісне приміщення, яке є частиною адміністративно виробничого приміщення (літер А-1) з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1200406107221, номер приміщення 35 (кабінет); 100,0 (сто) кв. м. виробниче приміщення, яке є частиною адміністратино виробничого приміщення (літер А-1) з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1200406107221, номер приміщення 23; 90,0 (дев`яносто) складське приміщення, яке є частиною адміністратино виробничого приміщення (літер А-1) з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1200406107221, номер приміщення 17 (склад готової продукції 6,1 кв. м.), номер приміщення 19 (склад 30,7 кв. м.), номер приміщення 24 (склад 49,5 кв. м.) (п. 1.3).Орендар зобов`язується прийняти майно та уплатити за користування цим майном визначену даним договором плату (п. 1.4). Майно передається в оренду на 2 роки (п. 4.1). Якщо жодна сторона в термін 5 днів до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, то він автоматично пролонгується на той же термін і на тих же умовах (п. 4.2). Розмір орендної плати за об`єкт, що орендується, в цілому складає 7 000 грн. 00 коп. за місяць (п. 5.1). Орендна плата щомісячно сплачується не пізніше 13 числа поточного місяця (п. 5.2).

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 01.04.2021 пункт 5.1 договору викладено в новій редакції: розмір орендної плати за об`єкт, що орендується, в цілому складає 10 000 грн. 00 коп. за один місяць.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 31.07.2022 пункт 5.1 договору викладено в новій редакції: розмір орендної плати за об`єкт, що орендується, в цілому складає 30 000 грн. 00 коп. за один місяць.

Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні та комунальні платежі (п. 7.1). Сторона, яка допустила невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених даним договором, відшкодовує іншій стороні причетні їй збитки, якщо не доведе, що порушення було допущене внаслідок обставин, які відповідальна сторона не могла попередити, або усунення яких від неї не залежало (9.1).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Право власності позивача на приміщення підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 31).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Позивачем вручено 15.05.2023 відповідачу претензію № 23 від 15.05.2023 на суму 295 635 грн. 17 коп. орендних платежів (а.с. 32-33), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим його заборгованість становить 295 635 грн. 17 коп., підтверджена матеріалами справи, актами звірки взаєморозрахунків (а. с. 15-24), відповідачем визнана, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у справі відкрито 12.06.2023.

Відзив про визнання позову відповідач подав 30.06.2023.

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 2 217 грн. 26 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову з суми основного боргу) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України Про судовий збір.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 217 грн. 27 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову з суми основного боргу ) відповідно до ст. ст. 129 - 130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Іноземного підприємства Компо-Україна (вул. Гулака Артемовського, 9, с. Дубове, Ковельський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 36606720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сибм`яспром (вул. Гулака Артемовського, 9, с. Дубове, Ковельський р-н., Волинська обл, код ЄДРПОУ 21735889)

- 295 635 грн. 17 коп. основного боргу та 2 217 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 297 852 грн. 44 коп. (двісті дев`яносто сім тисяч вісімсот п`ятдесят дві грн. 44 коп.).

3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Сибм`яспром (вул. Гулака Артемовського, 9, с. Дубове, Ковельський р-н., Волинська обл, код ЄДРПОУ 21735889) з Державного бюджету України 2 217 грн. 26 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № 410 від 02.06.2023 на суму 4 434 грн. 53 коп.

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук