Рішення

від 11.07.2023 по справі 906/98/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/98/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гавриленко Т.А. (в режимі відеоконференції), довіреність від

13.02.2023, наказ №352-К від 01.12.2022;

від відповідача: Налапко М.М., ордер серії АМ №1048395 від 13.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУН СЕРВІС"

про стягнення 760153,66 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 760153,66 грн. заборгованості, з яких: 554003,23 грн. - основний борг, 57613,15 грн. інфляційні, 10108,66 грн. - 3% річних, 138428,62 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином умови договору поставки № 89 від 09.03.2022 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заперечив щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача суму основного боргу визнав, при ухваленні рішення просив суд зменшити суму заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОУН СЕРВІС" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №89 (а.с.7).

Згідно п.1.1 предметом цього договору є товар (алмазний інструмент із синтетичних алмазів та ін.) номенклатура (розгорнутий асортимент) та ціна якого зазначена в накладній. Накладна є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник передає у строки, визначені цим договором, товар (п. 1.1 договору) у власність покупця, а покупець приймає і оплачує його на умовах даного договору.

Ціна товару, зазначається в рахунку відповідно до прийнятої постачальником заявки покупця. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за 1 шт (п.3.2 договору).

Умовами п.3.3 договору визначено, що оплата товару покупцем здійснюється протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту відвантаження.

Згідно п.5.4 договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця накладної, в якій фіксується відпуск товару або представнику покупця, або перевізнику.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 09.03.2023 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору).

09.03.2022 позивач виставив відповідачу рахунок №246 на загальну суму 554003,23грн (а.с.8).

10.03.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 554003,23грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною про поставку товару №167 від 10.03.2022 (а.с. 9-10).

За даними позивача, на усні звернення до відповідача з проханням сплатити заборгованість отримав від ТОВ "Стоун-Сервіс" гарантійний лист від 05.09.2022 за вих. №1/09, згідно якого останній зобов`язувався в термін до 31.10.2022 повністю погасити грошовий борг за договором поставки №89 від 09.03.2022 по оплаті за отриманий товар у розмірі 554003,23грн (а.с.11).

Позивач звертався до відповідача з претензією №411 від 14.11.2022, у якій зазначав про необхідність протягом десяти календарних днів з дня отримання претензії здійснити оплату за отриманий товар в сумі 554003,23грн (а.с.12-13). Претензія відповідачем залишилась без задоволення.

У зв`язку з несплатою заборгованості за поставлений товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Сервіс" 554003,23грн основного боргу, 57613,15грн інфляційних, 10108,66грн 3% річних та 138428,62грн пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий на підставі договору від 09.03.2022 товар в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманої від позивача продукції на підставі договору від 09.03.2022 у розмірі 554003,23грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував. Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, однак в судовому засідання наявність заборгованості у сумі 554003,23грн визнав, несплату боргу пояснив важким фінансовим становищем товариства.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 554003,23грн за договором від 09.03.2022 обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 138428,62грн пені суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару покупцем відповідно до п.3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій суд дійшов висновку, що пеня в сумі 138428,62грн нарахована обґрунтовано та відповідно до умов договору (а.с.18).

Крім того, позивачем за порушення строків проведення розрахунків за поставлену продукцію, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано 10108,66грн 3% річних та 57613,15грн інфляційних.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних витрат (а.с.19-20), суд приходить до висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 57613,15грн та 3% річних у сумі 10108,66грн підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

У постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, про неврахування висновків у якій зазначає скаржник, колегія суддів дійшла таких висновків: "Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі".

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Суд враховує заперечення позивача щодо відсутності підстав для зменшення суми пені, 3% річних, інфляційних та звертає увагу відповідача, що скрутне фінансове становище та відсутність коштів у товариства не є обставиною для зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних.

Доказів скрутного фінансового становище підприємства сторона відповідача на подала (наприклад, відсутній фінансовий звіт підприємства за 2022 рік, витяг з банківских рахунків про рух коштів, довідки, що підтверджує його поточну заборгованість перед іншими контрагентами та ін.).

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що відповідач не спростував наявності у нього обов`язку сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати за тривале допущене прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 554003,23грн основного боргу, 57613,15грн інфляційних втрат, 10108,66грн 3%річних та 138426,62грн пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУН СЕРВІС" (10001, м.Житомир, проспект Незалежності, буд.75, код ЄДРПОУ 38035731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-СТАР" (36007, м.Полтава, вул.Маршала Бірюзова, буд.45А, код ЄДРПОУ 25169355) 554003,23грн основного боргу, 57613,15грн інфляційних втрат, 10108,66грн 3%річних, 138426,62грн пені, а також 11402,30грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)