Рішення

від 19.07.2023 по справі 910/7040/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023Справа № 910/7040/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР ГРУП» (03035, місто Київ, вул.Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 709, Ідентифікаційний код юридичної особи 40911449) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» (03162, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗОДЧИХ, будинок 50А, офіс 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 42013736) стягнення заборгованості у розмірі 1 739 020 грн. 65 коп.

Представники:

від Позивача: Мазур І.О. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Махньов Є.О. (керівник);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР ГРУП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 739 020 грн. 65 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів №КД-Ф261 від 16.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/7040/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2023 року.

24.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.05.2023 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче судове засідання на 21.06.2023 року.

У підготовче судове засідання 21.06.2023 року з`явились представник позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2023 року.

В судовому засіданні 19 липня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19 липня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРРОВ ТІМ" (позичальник) було укладено Договір про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261, відповідно до умов п.1.1 якого надає позичальнику фінансовий кредит за рахунок власних коштів в розмірі 3 600 000,00 грн. на строк 60 місяців, а саме з 16 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2024 року. Вид кредиту - споживчий кредит, цільове призначення - на інші потреби. (а.с.5-9)

Згідно з п.1.1 Договору Кредитодавець згідно положень цього Договору надає Позичальнику фінансовий кредит за рахунок власних коштів на наступних умовах:

Сума Кредиту: 3 600 000 грн. 00 коп.,

Строк Кредиту: 60 (шістдесят) місяців, а саме з 16 жовтня 2019 року до 16 жовтня 2034 року;

Вид Кредиту: споживчий кредит;

Цільове призначення Кредиту за цим Договором: інші потреби.

Плата за користування Кредитом:

a) Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю всю суму Кредиту та сплатити проценти за користування Кредитом не пізніше зазначеного в цьому Договорі строку у відповідності до Графіка платежів, що є Додатком №l до цього Договору; б) Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування Кредитом у розмірі 15 % річних, що в грошовому виразі становить суму визначену Графіком платежів.

Відповідно до п.2.1 Договору кредит, згідно до п. 1.1. цього Договору, надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на поточний рахунок позичальника, за відповідною заявою позичальника, протягом 3 банківських днів з дня підписання цього Договору.

Днем надання кредиту вважається день отримання позичальником суми кредиту з каси кредитодавця або день перерахування грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок, вказаний позичальником у заяві. Днем повернення кредиту є день внесення суми кредиту та сплати процентів за користування ним в касу кредитодавця або день надходження коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходилась у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом "факт/360" з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому враховується день повернення кредитору та не враховується день надання кредиту.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно Графіка платежів (п.2.5 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.6 Договору якщо дата здійснення чергових платежів згідно Графіка платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору, припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то здійснення платежів відбувається на наступний за вихідними (святковими, неробочими) днями робочий день кредитодавця і це не вважається порушенням розрахунків.

Сторони домовились, що надання і погашення кредиту і процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно Графіка платежів. Графік платежів відповідає умовам, визначеним у п.1.3 цього Договору (п.2.7 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору кредит надавався на умовах строковості, повернення, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

Як визначено п. 4.2.1 Кредитного договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в Кредитному договорі цілі і забезпечити повернення кредиту та сплату процентів та інших платежів за користування ним відповідно до умов договору в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця, зазначений в розділі 10 Кредитного договору.

Якщо день повернення кредиту та/або сплати процентів та інших платежів за користування кредитом є неробочим (вихідним, святковим) днем, то позичальник зобов`язаний здійснити платіж, що підлягає сплаті, у наступний робочий день.

У випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язання по поверненню кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом зобов`язаний сплатити Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що обчислюється від непогашеної Позичальником суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками кредитодавця і позичальника (за наявності) з дня його підписання сторонами на строк 60 місяців та діє до 16 жовтня 2024 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261 від 16.10.2019 року у відповідності до заяви відповідача від 16.10.2019 року на видачу кредитних коштів в сумі 3 600 000,00 грн., Позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕРРОВ ТІМ" кредитні кошти в сумі 3 600 000,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується банківською випискою по рахунку позичальника за період з 22.08.2018 року по 10.06.2020 року. (а.с.10-11)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 року по справі №910/10486/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРРОВ ТІМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" 720 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 549 000,00 грн. процентів за користування кредитом, 77 930,79 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 101,98 грн. (а.с.13-18)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань з повернення кредитних коштів. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» заборгованість за кредитом у розмірі 900 300 грн. 00 коп., проценти за користування кредитом у розмірі 229 159 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» 3% річних у розмірі 81 170 грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 261 472 грн. 54 коп. та пеню у розмірі 266 919 грн. 01 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що невиконання зобов`язань відбулось внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261 від 16.10.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261 від 16.10.2019 року у відповідності до заяви відповідача від 16.10.2019 року на видачу кредитних коштів в сумі 3 600 000,00 грн., Позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕРРОВ ТІМ" кредитні кошти в сумі 3 600 000,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, що підтверджується банківською випискою по рахунку позичальника за період з 22.08.2018 року по 10.06.2020 року. (а.с.10-11)

Згідно з пунктом 3.1 Договору кредит надавався на умовах строковості, повернення, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

Як визначено п. 4.2.1 Кредитного договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в Кредитному договорі цілі і забезпечити повернення кредиту та сплату процентів та інших платежів за користування ним відповідно до умов договору в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця, зазначений в розділі 10 Кредитного договору.

Якщо день повернення кредиту та/або сплати процентів та інших платежів за користування кредитом є неробочим (вихідним, святковим) днем, то позичальник зобов`язаний здійснити платіж, що підлягає сплаті, у наступний робочий день.

У випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Судом встановлено, що у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261 від 16.10.2019 року по поверненню кредитних коштів в розмірі 900 300 грн. 00 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 16.10.2022 року, наданим Позивачем, Актом звірки взаємних розрахунків за період 2022 р. (а.с.12)

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення не сплачені Відповідачем проценти за користування кредитом в розмірі 229 154 грн. 38 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходилась у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом "факт/360" з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому враховується день повернення кредитору та не враховується день надання кредиту.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно Графіка платежів (п.2.5 Кредитного договору).

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР ГРУП» заборгованості по кредиту за кредитним договором у розмірі 900 300 грн. 00 коп. заборгованості за процентами у розмірі 229 159 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261 від 16.10.2019 року не здійснив погашення заборгованості за кредитом у розмірі 900 300 грн. 00 коп., заборгованості за процентами у розмірі 229 159 грн. 00 коп., тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 900 300 грн. 00 коп., заборгованості за процентами у розмірі 229 159 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається Відповідач у відзиві на позовну заяву, Суд зазначає.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поверення кредиту за укладеним Договором про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів № КД-Ф261 від 16.10.2019 року внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення Відповідачем Позивача про настання форс - мажорних обставин, а тому Суд не приймає до уваги доводи Відповідача в цій частині.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 20.04.2023 р. у розмірі 81 170 грн. 10 коп. та інфляційні у розмірі 261 472 грн. 54 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за повернення грошових коштів за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 20.04.2023 р. у розмірі 81 170 грн. 10 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 20.04.2023 р. у розмірі 261 472 грн. 54 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 24.02.2022 р. по 16.04.2023 р. у розмірі 266 919 грн. 01 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язання по поверненню кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом зобов`язаний сплатити Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що обчислюється від непогашеної Позичальником суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 24.02.2022 р. по 16.04.2023 р. у розмірі 266 919 грн. 01 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі,

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» підлягають задоволенню у повному обсязі та підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» заборгованість по кредиту у розмірі 900 300 грн. 00 коп., заборгованість за процентами у розмірі 229 159 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 81 170 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 261 472 грн. 54 коп., пеня у розмірі 266 919 грн. 01 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРРОВ ТІМ» (03162, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗОДЧИХ, будинок 50А, офіс 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 42013736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР ГРУП» (03035, місто Київ, вул.Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 709, Ідентифікаційний код юридичної особи 40911449) заборгованість по кредиту у розмірі 900 300 (дев`ятсот тисяч триста) грн. 00 коп., заборгованість за процентами у розмірі 229 159 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 81 170 (вісімдесят одна тисяча сто сімдесят) грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 261 472 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 54 коп., пеню у розмірі 266 919 (двісті шістдесят шість тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 26 085 (двадцять шість тисяч вісімдесят п`ять) грн. 31 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 липня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин