Рішення

від 21.07.2023 по справі 910/7584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2023Справа № 910/7584/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні справу

за позовом Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібіс»

про стягнення 465 172, 60 грн.

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібіс» про стягнення 465 172, 60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із невчасною поставкою позивачу відповідачем товару, останній за умовами договору зобов`язаний сплатити позивачу штрафі санкції в розмірі 465 172, 60 грн.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва сторони отримав у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

19.06.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому поросив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

28.06.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними і необґрунтованими та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

04.07.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

19.08.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 269, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, несамохідний напівпричеп-цистерну для заправки повітряних суден STOKOTA SST-AR-36 виробник: STOKOTA spz.o.o. Польща рік виробництва 2022 (1 одиницю), та несамохідний напівпричеп-цистерну для заправки повітряних суден JM Enterprises AV-40-JM виробник: JM Enterprises Італія рік виробництва 2022 (2 одиницю), (далі - товар), (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, термін постачання складає 20 робочих днів з моменту підписання Договору. За умовами даного пункту договору, кінцевою датою постачання є 16.09.2022.

Позивач вказує, що відповідач у порушення взятих зобов`язань за договором, поставив позивачу товар лише 25.09.2022 з простроченням на 8 діб, що підтверджується Видатковою накладною від 25.09.2022 № ІБОфф-0629 та Атом приймання-передачі основних засобів від 25.09.2022.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у разі порушення строків поставки товару з вини постачальника, крім форс-мажорних обставин та або обставин непереборної сили, постачальник сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни Договору.

28.09.2022 позивач надіслав відповідачу листа № 81 03-2648/81 06 з вимогою про сплату штрафних санкцій.

На вказаний лист відповідачем було надіслано відповідь від 17.10.2022 № 413, в якій відповідач посилається на проблеми з проходженням митниці та, що прострочення виникло не з його вини.

13.02.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою вих. № 81 01-488/81 01 сплатити штрафні санкції, або надати документи які підтверджують обставини, що знімають відповідальність з відповідача.

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив позивачу листа від 22.02.2023 № 61, де повідомив, що він звернувся до Київської ТПП з метою отримання сертифікату про форс-мажор. Але на момент звернення до суду ніяких документів не було надано.

15.03.2023 позивачем направлено відповідачу претензію про стягнення пені у розмірі 465 172, 60 грн, яку відповідач залишив без задоволені, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виник спір щодо невчасної поставки відповідачем позивачу виготовленого італійською компанією JM Enterprises товару у 2022 році, яка потребувала митних оформлень та пропуском на митну територію України.

Відповідач вказує, стосовно чого не заперечує позивач, що транспорт для перевезення товару було відправлено на завод-виробник в Італію завчасно, у межах строку поставки товару.

Проте, під час повернення тягачів з товаром на українсько-польському кордоні утворились великі черги, про що відповідач вперше проінформував позивача листом від 14.09.2022 № 358 в якому також зазначив про неможливість вчасної поставки товару відповідно до умов договору.

Також, позивач направив відповідачу листа від 15.09.2022 № 361, в якому зазначив, що товар слідує на митну територію України, однак на державному кордоні утворилися черги, підтвердженням чого слугує інформація на офіційному сайті Державної прикордонної служби України, витяг з якого відповідач долучив до даного листа. Даним листом відповідач просив позивача продовжити строк поставки товару до 23.09.2022 та запевнив, що докладає всіх можливих заходів для передачі товару у найкоротші терміни.

Крім того, після потрапляння товару з Італії в Україну, відповідач листом від 19.09.2022 № 368 проінформував позивача та повторно зазначив, що затримка товару відбулася через утворену велику чергу на українсько-польському кордоні та запропонував збільшити строк поставки до 23.09.2022.

Після закінчення митного оформлення товару, 25.09.2022 товар було передано позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України, митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

В листі Львівської митниці від 21.04.2023 № 7.4-2/17/14/9791 вказано, що у період з 14 по 25 вересня 2022 року на українсько-польському державному кордоні у міжнародних пунктах пропуску для автомобільного сполучення на смугах руху, призначених для вантажних транспортних засобів, в напрямку «в`їзд в Україну» спостерігалась систематична тенденція до збільшення вантажопотоку, що призводило до утворення черг вантажних транспортних засобів.

Щоденно в черзі на пунктах пропуску у напрямку «в`їзд в Україну» перебувало від 400 до 750 вантажних транспортних засобів, що вплинуло на збільшення часу очікування на прибуття транспортних засобів в пункти пропуску для здійснення митних формальностей, а як наслідок суттєвого збільшення строку логістичних операцій.

З наведеного вбачається, що затримка відповідачем строку поставки товару була зумовлена тим, що внаслідок збільшення вантажопотоку на пунктах пропуску через державний кордон України збільшився час очікування пред`явлення митному органу товару для проведення митних формальностей відносно нього, що, разом зі збільшенням навантаження на митні органи в силу збільшення кількості декларантів, призвело до затримки відповідних логістичних операцій.

Відповідно до п. 6.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання у мов цього Договору, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є результатом дії форс-мажорних обставин. Форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що унеможливлюють часткове або повне виконання однією стороною або обома сторонами умов дійсного Договору.

Згідно п. 6.2. Договору, форс-мажорні обставини включають повінь, землетрус і інші стихійні лиха, страйки, безладдя, блокаду, воєнні дії, зміни графіку роботи заводу-виготовлювача, розклад руху кораблів, ембарго або інші обставини, що знаходяться поза контролем сторін і впливають на виконання ними своїх зобов`язань, крім того, до форс- мажорних обставин включаються дії державних органів щодо введення нормативних актів, які впливають на виконання Договору.

Сторона для якої наступили форс-мажорні обставини, повинна негайно, протягом 10-ти днів з настання таких обставин, повідомити іншу сторону в письмовому вигляді про виникнення таких обставин. Дане повідомлення повинне включали характер форс-мажорних обставин, дату їх початку і очікувану дату закінчення. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідними документами, а саме довідкою Торгово-промислової палати або іншим уповноваженим на це органом. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушень строків виконання зобов`язань.

Як вже зазначалось, відповідач вперше листом повідомив позивача про утворення черг на державному кордоні та неможливість у зв`язку з цим своєчасного виконати зобов`язання 14.09.2022. В подальшому відповідач листами від 15.09.2022 та 19.09.2022 повідомив позивача, що вказані обставини триватимуть до 23.09.2022, у зв`язку з чим пропонував укласти додаткову угоду та продовжити строк поставки товару.

Вказані повідомлення про настання вказаних обставин (форс-мажорних обставин) відповідачем були здійснені у строк, визначений п. 6.2. Договору.

Відповідачем долучено до матеріалів справи сертифікат № 1200-23-2246 Дніпропетровської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, яким було засвідчено обставини непереборної сили, що полягають у тривалих перервах в роботі транспорту через неможливість своєчасно здійснити митне оформлення, що пов`язане з надмірним завантаженням пунктів пропуску на українсько-польському кордоні. Згідно вказаного сертифікату форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором тривали з 14.09.2022 по 25.09.2022.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною 3 ст. 550 ЦК України визначено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В п. 5.48. постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 вказано, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказано, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Господарський суд, дослідивши у сукупності з іншими доказами наявний в матеріалах справи наданий відповідачем сертифікат торгово-промислової палати, дійшов висновку про наявність форс-мажорних обставин, що виникли під час виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 19.08.2022 № 269.

Враховуючи, що прострочення відповідачем строку поставки товару на 8 днів трапилось в результаті дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), про які відповідач у відповідності до п. 6.2. Договору завчасно повідомив позивача, а сам факт настання форс-мажорних обставин за договором підтверджується сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-23-2246, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 465 172, 60 грн, за порушення відповідачем строків поставки товару визначених спірним договором.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва