Рішення

від 14.03.2023 по справі 911/1598/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1598/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся"

11101, Житомирська область, Коростенський район, село Радчиці, вулиця Шевченка, будинок 39, код ЄДРПОУ 41102844

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Агро"

07220, Київська область, Іванківський район, село Дитятки (з), вулиця Колгоспна, будинок 1-Л, код ЄДРПОУ 41429814

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Бутко Д.Г., посвідчення адвоката України №4401/10 від 23.12.2010, ордер серії АІ №1309078 від 28.11.2022;

відповідача: не з`явився;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1382/22 від 05.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Агро" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не у повному обсязі виконав грошові зобов`язання за договором суборенди землі від 01.04.2020 № 01-04/20, що укладений між сторонами, за період 2021 року і у нього наявна заборгованість у розмірі 390562,56 грн., на яку позивачем нараховані інфляційні втрати та штрафні санкції.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162, пункту 8 частини 3 статті 162 та частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2022 позовну заяву (вх. №1382/22 від 05.09.2022) залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків та зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви шляхом направлення на адресу суду письмових пояснень щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, із зазначенням вірної адреси місцезнаходження відповідача та надання суду доказів направлення копій позовної заяви з додатками відповідачу на його вірну адресу (у тому числі, копії письмових пояснень, що витребовуються судом у позивача за цією ухвалою суду).

02.12.2022 представник позивача ознайомився з матеріалами справи, про що наявна відмітка у матеріалах справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви (вх. №17779/22 та №17780/22 від 06.12.2022), якими позивач усунув недоліки позовної заяви.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.01.2023.

У судове засідання 17.01.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2023 підготовче засідання відкладено на 14.02.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №2903/23 від 14.02.2023) про долучення документів до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №2903/23 від 14.02.2023) про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 14.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений на адресу електронної пошти.

У судовому засіданні 14.02.2023 суд встановив, що у заяві позивача (вх. №2903/23 від 14.02.2023) про зменшення розміру позовних вимог наявні розбіжності у розмірах заборгованості, яка заявлена до стягнення у прохальній частині заяви та її розмірах, що знаходяться у розрахунках позовних вимог, що додані до заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2023 констатував, що вказане є опискою та подав письмову заяву (вх. №2921/23 від 14.02.2023) про виправлення описки у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог полягає у перерахуванні позивачем штрафних санкцій за різні періоди, відтак, позовні вимоги зменшуються до стягнення заборгованості у розмірі 512811,40 грн., з яких: 390562,56 грн. основного боргу, 87601,12 грн. інфляційних втрат та 34647,72 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2904/23 від 14.02.2023), з урахуванням заяви про виправлення описки у вказаній заяві від 14.02.2023 задоволено повністю, ухвалено розгляд справи №911/1598/22 здійснювати за остаточними позовними вимогами: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" заборгованість у розмірі 512811,40 грн., з яких: 390562,56 грн. основного боргу, 87601,12 грн. інфляційних втрат та 34647,72 грн. пені, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.03.2023

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №4913/23 від 14.03.2023) про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2023 відповідачу.

У судове засідання 14.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений засобами поштового зв`язку.

У судовому засіданні 14.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" (далі позивач або орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпром Агро" (далі відповідач або суборендар) 01.04.2020 укладений договір суборенди землі №01-04/20.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (згідно додатків до цього договору) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а земельні ділянки знаходяться у користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди землі згідно додатків №1 цього договору «перелік із зазначенням розміру земельної ділянки, кадастрового номеру (номеру ділянки)». Відповідно до пункту 2.1. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 298,9507 га. Відповідно до пункту 3.1. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, договір укладено терміном на строк, який не перевищує строку дії договору оренди. Відповідно до пункту 4.1. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, суборендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 390562,56 грн., з ПДВ, за кожний річний період суборенди згідно цього договору. Відповідно до пункту 4.3. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, суборендна плата вноситься двома рівними частинами від загальної суми річної суборендної плати: перша частина сплачується до 1 липня, друга - до 1 листопада за відповідний розрахунковий рік суборенди, протягом 10 банківських днів, з моменту отримання суборендарем погодженого рахунку на оплату орендаря.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив розрахунок за 2021 річний період у повному обсязі, тому, станом на дату подання позовної заяви, має заборгованість за договором суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 у сумі 390562,56 грн. за 2021 річний період. Таким чином, позивач заявляє до стягнення 390562,56 грн. основної заборгованості.

Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та пеня.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку зі здійсненням нового розрахунку саме інфляційних втрат та пені. Таким чином, позивач заявляє до стягнення 87601,12 грн. інфляційних втрат та 34647,72 грн. пені.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження від 19.12.2022 направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 31.12.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвала Господарського суду Київської області про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 14.02.2023, також направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 11.03.2023, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності відповідача на судових засіданнях при розгляді справи.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження від 19.12.2022 направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 31.12.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвала Господарського суду Київської області про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 14.02.2023 також направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 11.03.2023, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Судом врахована практика Верховного Суду з цього питання, що викладена у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Окрім цього, суд звертає увагу, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно із статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", використовується судом як джерело права, зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та справа "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням отримання відповідачем ухвал суду, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Щодо наявності заборгованості та обов`язку її сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Згідно з пунктом 1.2. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 земельні ділянки знаходяться у користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди землі згідно додатків №1 цього договору. Позивач долучив до матеріалів справи копії договорів оренди на 92 земельні ділянки, що визначені у додатку №1 до договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, а в судовому засіданні 14.02.2023 судом оглянуті їх оригінали, що відображено у протоколі цього судового засідання. За результатами аналізу судом вищезазначених договорів, встановлено, що кожен з них містить пункт, яким визначається право орендаря (позивача), без додаткової письмової згоди орендодавця, на передачу орендованої земельної ділянки або її частини у суборенду без зміни цільового призначення.

Відтак, позивач мав право передавати земельні ділянки в суборенду відповідачеві, з урахуванням того, що відповідно до пункту 1.1. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (згідно додатків до цього договору) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто, без зміни цільового призначення.

Відповідно до пункту 9.5. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, одним з зобов`язань суборендаря (відповідача) є обов`язок вчасно сплачувати всі належні за цим договором платежі.

Суд відзначає, що відповідачем сплачений орендний платіж за договором суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 за 2020 рік у розмірі 292921,92 грн. Станом на 06.02.2023 інших платежів за договором суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 на рахунок позивача не надходило. Даний факт підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 07.02.2023 №КІЕ-07.8/631.

Таким чином, суд констатує наявність заборгованості за договором суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 у розмірі 390562,56 грн. та зазначає, що вимоги позивача про її стягнення є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

5.3. Щодо нарахованих інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18.

Згідно з пунктом 4.3. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, суборендна плата вноситься двома рівними частинами від загальної суми річної суборендної плати: перша частина сплачується до 1 липня, друга - до 1 листопада за відповідний розрахунковий рік суборенди.

У своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач навів розрахунок інфляційних втрат, що здійснений з урахуванням пункту 4.3. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20. Згідно з даним розрахунком частина інфляційних втрат нарахована позивачем на суму заборгованості у розмірі 195281,28 грн. за період з 01.07.2021 по 25.08.2022 та становить 46177,65 грн. Інша частина інфляційних втрат нарахована позивачем на суму заборгованості у розмірі 195281,28 грн. за період з 01.11.2021 по 25.08.2022 та становить 41423,47 грн.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 87601,12 грн.

5.4. Щодо нарахованої пені.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.6. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20 у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як вже зазначалось вище, згідно з пунктом 4.3. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, кошти сплачуються рівними частинами до 1 липня та до 1 листопада відповідно.

Позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог наведений розрахунок пені з урахуванням пунктів 4.3 та 4.6. договору суборенди землі від 01.04.2020 №01-04/20, а також частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Таким чином, ним здійснене нарахування пені на суму 195281,28 грн. за період з 01.07.2021 по 31.12.2021, та на суму 195281,28 грн. за період з 01.11.2021 по 30.04.2022. Загальний розмір нарахованої позивачем пені становить 34647,72 грн.

Суд здійснив власний розрахунок пені, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 34647,72 грн.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Суд зазначає, що у позовній заяві (вх. №1382/22 від 05.09.2022) ціна позову становила 547293,09 грн. Відповідно до платіжного доручення від 03.05.2022 №14601263 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 8209,40 грн., що дорівнює 1.5% від ціни позову. Реалізуючи своє процесуальне право, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшив розмір своїх позовних вимог до 512811,40 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, то згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, що сплачений із розрахунку остаточних (задоволених) позовних вимог покладається на відповідача у розмірі 7692,21 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем не подано клопотання про повернення судового збору у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, відтак, це питання не вирішується судом.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №1382/22 від 05.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Агро" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпром Агро" (07220, Київська область, Іванківський район, село Дитятки (з), вулиця Колгоспна, будинок 1-Л, код ЄДРПОУ 41429814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісся" (11101, Житомирська область, Коростенський район, село Радчиці, вулиця Шевченка, будинок 39, код ЄДРПОУ 41102844) заборгованість у розмірі 390562,56 грн. (триста дев`яносто тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні п`ятдесят шість копійок) основного боргу, 87601,12 грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот одна гривня дванадцять копійок) інфляційних втрат, 34647,72 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сорок сім гривень сімдесят дві копійки) пені та 7692,21 грн. (сім тисяч шістсот дев`яносто дві гривні двадцять одна копійка) судового збору за подання позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21.07.2023.

Суддя С.О. Саванчук