Рішення

від 22.05.2023 по справі 917/88/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 Справа № 917/88/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш", вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008

до Приватного підприємства "А.О.Сатурн" вул. Олександрівська, 10/1, м. Лубни, Полтавської області, 37501

про стягнення 39 157,94 грн

Суддя Солодюк О.В.

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу №25/02/21 від 25.02.2021 в сумі 39 157,94 грн, з яких 27 692,80 грн - основного боргу, 7 930,32 грн - інфляційне збільшення, 1047,02 грн - 3% річних, 2487,80 грн - пені (вх. № 93/23 від 09.01.2023).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Солодюк О.В.

Ухвалою суду від 13.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, яка була направлена судом учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві.

13.03.2023 вищезазначена ухвала, яка направлялась відповідачу за даною адресою, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Представник позивача у клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 3330 від 16.03.2023) повідомив суд, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: вул. Петра Слинька, будинок 10/1, квартира 27, м. Лубни, Полтавської області, 37500 та надав суду докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу на вищезазначену адресу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про направлення ухвал суду від 13.01.2023 та від 17.03.2023 на адресу відповідача: вул. Петра Слинька, будинок 10/1, квартира 27, м. Лубни, Полтавської області, 37500.

Суд зазначає, що копії ухвал, що направлялися відповідачу за адресою згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Петра Слинька, будинок 10/1, кв. 27) повернулися до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позовну заяву не надав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

25.02.2021 між ТОВ Сентрал Фіш (надалі за текстом - Позивач) та ПП А.О. Сатурн (надалі за текстом - Відповідач) укладено договір купівлі - продажу №25/02/21 (надалі за текстом - Договір).

Пунктом 1.1. Договору, Продавець, в особі Позивача, зобов`язується передати рибну продукцію (надалі за текстом - Товар) у власність Покупця, в особі Відповідача, а останній зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього на умовах Договору купівлі - продажу.

Кількість, асортимент та ціна Товару узгоджується Сторонами та вказується у видаткових накладних.

Сторони визначили, що загальна сума Договору дорівнює сумі всіх поставок за винятком повернень Товару, що вказані в накладних на Товар, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Оплата за Товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дати поставки такого Товару до складу Відповідача (п. 3.5. Договору).

На виконання умов Договору купівлі - продажу № 25/02/21 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 37 792,80 грн, що підтверджується копією видаткової накладної від 05.07.2021 року №321.

За умовами Договору, Відповідач прийняв Товар у зазначеній кількості та якості та взяв на себе зобов`язання щодо оплати товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, тобто до 04.08.2021 року.

Відповідач, на виконання умов Договору, здійснив наступну оплату за поставлений товар:

- 14.07.2021 року - 2 600,00 грн (меморіальний ордер № 73 від 14.07.2021 року);

- 19.07.2021 року - 1 500,00 грн (меморіальний ордер № 20622387SB від 19.07.2021 року);

- 26.07.2021 року - 1 000,00 грн (меморіальний ордер № 20971941SB від 26.07.2021 року);

- 02.08.2021 року - 1 000,00 грн (меморіальний ордер № 21265502SB від 02.08.2021 року);

- 25.08.2021 року - 1 000,00 грн (платіжне доручення № TR.38132);

- 21.09.2021 року - 3 000,00 грн (платіжне доручення № 2 від 21.09.2021 року).

Загальна сума здійсненої відповідачем оплати за поставлений товар складає 10 100,00 грн.

06.06.2022 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу (вих.№125) про сплату заборгованості за договором.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

В порушення умов Договору купівлі - продажу, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 27 692,80 грн.

За порушення строку оплати, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 2 487,80 грн., інфляційні втрати - 7 930,32 грн., 3% річних - 1 047,02 грн.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.599 ЦК України та ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору купівлі - продажу № 25/02/21 позивач здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 37 792,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №321 від 05.07.2021.

Вказана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Відповідно п. 3.5 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів із дати поставки такого товару на склад Відповідача.

За поставлений товар відповідач в повному обсязі не розрахувався, здійснив оплату за поставлений товар лише на суму 10 100,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами та платіжними дорученнями.

Отже, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 27 692, 80 грн.

Доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 27 692,80 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до пункту 6.3 Договору, сторони визначили, що за необгрунтовану відмову від розрахунку за товар або несвоєчасну поставку винуватець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

За результатами проведеного перерахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 22.09.2021р. по 20.03.2022 в розмірі 2 487,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу за період з 22.09.2021р. по 25.12.2022р. інфляційні втрати в розмірі 7 930,32 грн. та за період з 22.09.2021р. по 25.12.2022р. 3% річних в розмірі 1 047,02 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, виконані арифметично вірно, вказані суми нараховані обґрунтовано та підлягають до стягнення.

В зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги у розмірі 39 157,94 грн., з яких: 27 692,80 грн - основна сума боргу, 2 487,80 грн. - пені, 1 047,02 грн. - 3% річних та 7 930,32 грн - інфляційні втрати є правомірними, документально підтвердженими та задовольняються судом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 2 481,00 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.

За ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При подачі даного позову позивач сплатив 2 481,00 грн судового збору за квитанцією ID: 1847-7370-6148-0502 від 27.12.2022 (а.с.10). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 28.12.2022 (а.с.42).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі покладається на відповідача у сумі 2 481,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач прохає стягнути з відповідача 5 000,00 грн судових витрат на правову допомогу.

У підтвердження факту понесення позивачем цих судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано:

- ордер на надання правової допомоги позивачу у Господарському суді Полтавської області адвокатом Крушельницькою М.Р. (а.с.38);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.39);

- договір про надання правничої допомоги від 30.11.2022 № б/н, укладений Адвокатським об`єднанням БК Груп в особі керівника Крушельницької М.Р. з Товариством з обмеженою відповідальністю Сентрал Фіш (а.с.34);

- додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.2022 (а.с. 35);

- акт приймання - передачі від 14.12.2022 (а.с. 36), відповідно до якого вартість наданої правничої допомоги складає 5 000,00 грн;

- квитанцію про проведення розрахунку від 14.12.2022 (а.с. 37).

Відповідно до частин 4, 5 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Матеріалами справи, а саме актом приймання - передачі підтверджується надання адвокатом позивачу послуг, вартість яких становить 5 000,00 грн. Претензій щодо наданих Виконавцем юридичних послуг Клієнт не має (п. 3 Акта).

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позовні вимоги задоволено судом у повному обсязі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката (витрати на правничу допомогу) в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "А.О. Сатурн" (вул. Петра Слинька, буд. 10/1, кв. 27, м. Лубни, Полтавська область, 37501, код ЄДРПОУ 38459537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентрал Фіш" (вул. Хоменка, буд. 19, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 36584456) заборгованість у сумі 39 157,94 грн з яких: 27 692,80 грн - основний борг, 2 487,80 грн - пеня, 1 047,02 - 3% річних, 7 930,32 грн - інфляційні втрати, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн та 5000,00 грн судових витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Суддя Солодюк О.В.