Рішення

від 10.07.2023 по справі 922/1171/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023м. ХарківСправа № 922/1171/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Приватного підприємства "Гранпри 2016", м. Харків про стягнення 292768,07 грн. за участю представників сторін:

позивача Зучек Є.Н., дов. № 3 від 09.01.2023 року

відповідача Кузнецова А.А., адвокат, ордер № 1126582 від 18.04.2023 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Гранпри 2016", м. Харків, в якому просить стягнути з відповідача 200667,36 грн заборгованості з орендної плати, 14046,72 грн пені, 78071,99 грн штрафу за договором оренди нерухомого майна № 6122-Н від 10 червня 2016 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 20 квітня 2023 року о 10:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 20 квітня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 23 травня 2023 року о 11:20 годин.

08 травня 2023 року через канцелярію суду, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області подано пояснення (вхідний № 11379), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

09 травня 2023 року електронною поштою, Приватним підприємством "Гранпри 2016" подано заперечення (вхідний № 11538), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

09 травня 2023 року електронною поштою, Приватним підприємством "Гранпри 2016" подано клопотання (вхідний № 11548) про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2023 року клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження задоволено; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 28 червня 2023 року; клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання задоволено та підготовче засідання відкладено на 12 червня 2023 року о 11:20 годин.

Протокольною ухвалою суду від 12 червня 2023 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 26 червня 2023 року о 10:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 26 червня 2023 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 10 липня 2023 о 12:20 годин.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. Також просить зменшити розмір штрафних санкцій до 100 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Фонду державного майна України від 16 травня 2019 року № 467 (пункт 1) було прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичної особи публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (ідентифікаційний код 23148337), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (ідентифікаційний код 13511245) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (ідентифікаційний код 13398493).

Таким чином Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (ідентифікаційний код 23148337) увійшло до складу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях ідентифікаційний код: 43023403).

Пунктом 2 наказу Фонду державного майна України від 16 травня 2019 року № 467 встановлено, ло Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Згідно офіційних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (ідентифікаційний код: 23148337) було припинене як юридична особа з 06 березня 2020 року.

В подальшому відповідно до наказів Фонду державного майна України від 12 травня 2021 року -№ 774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області" та від 13 травня 2021 року № 783 "Про утворення юридичної особи", було утворено нову юридичну особу - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до офіційних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області зареєстроване як юридична особа з 14 травня 2021року.

10 червня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем, орендодавцем) та Приватним підприємством "Гранпри 2016" (відповідачем, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6122-Н, відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: одноповерхову будівлю гаражів (інв. №103100003, літ. Д-1,- Е-1) загальною площею 486,20 кв. м., за адресою: м. Харків, проспект Науки, 20, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 11 березня 2019 року і становить за незалежною оцінкою 1290000,00 грн.

Згідно пункту 1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою: розміщення авто мийки та майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Матеріали справи свідчать про те, що у продовж 2021 - 2022 років Господарським судом Харківської області розглядався позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства "Гранпри 2016", про: стягнення з Приватного підприємства "Гранпри 2016" 143965,03 грн. з яких: 129391,20 грн - заборгованість з орендної плати за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року; 5516,44 грн - пеня за період з 25 липня 2020 року по 25 січня 2021 року; 9057,39 грн - штраф; розірвання договору оренди № 6122-Н від 10 червня 2016 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Гранпри 2016" щодо строкового платного користування державним окремим індивідуально визначеним майном: одноповерхової будівлі гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е-1) загальною площею 486,20 кв. м, за адресою: м. Харків, пр. -т Науки, буд. 20, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (балансоутримувача); зобов`язання Приватного підприємства "Гранпри 2016" вчинити певні дії, а саме: повернути державне окремо індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю гаражів (інв. № 103100003, літ. Д-1, Е- 1) загальною площею 486,20 кв. м, за адресою: м. Харків, пр.-т Науки, буд. 20, шляхом підписання акта приймання-передачі з балансоутримувачем - Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2021 року у справі 922/552/21, з задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року у справі № 922/552/21, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України ло Харківській області задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2021 року у справі № 922/552/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково; стягнуто з Приватного підприємства "Гранпри 2016" заборгованість з орендної плати у розмірі 129391,20 грн пеню у сумі 5516,44 грн штраф у сумі 9057,39 грн на користь Державного бюджету; в іншій частині позову відмолено.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно частини 1 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотною умовою договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.

На виконання зазначеного пункту договору оренди, 10 червня 2016 року сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Пунктом 3.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 1 від 30 травня 2019 року) передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2019 року) - 22980,48 грн, орендна плата за перший місяць перерахунку - травень 2019 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за травень 2019 року.

Відповідно до пункту 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Частиною 4 статті 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з пункту 5.3 договору оренди, орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до пункту 5.9 договору оренди, орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказані зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч пунктів 5.3, 5.9 договору оренди, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з січня 2021 року по грудень 2022 року, в розмірі 200667,36 грн.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 200667,36 грн. заборгованості з орендної плати слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 14046,72 грн та штрафу у розмірі 78071,99 грн у відповідності до договору оренди, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3.7 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У зв`язку з фактичною наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати (в частині платежів до Державного бюджету), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в порядку пункту 3.7 договору оренди було нараховано пеню за період з 20 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно у сумі 78071,99 грн.

Пунктом 3.8 договору оренди унормовано, що на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж на три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Розмір штрафу, нарахований на підставі пункту 3.8 договору оренди становить 14046,72 грн.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі - 14046,72 грн та пені - 78071,99 грн на суму боргу у відповідності до договору оренди за зазначений у розрахунку період та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 100 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №916/376/19; від 09 лютого 2021 року у справі №904/157/20 тощо.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язкових для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань та ризиками своєї господарської діяльності.

При цьому, твердження відповідача про відсутність заборгованості, збитків для позивача, постійними обстрілами м. Харкова та необґрунтований розрахунок суми штрафних санкцій не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4391,07 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранпри 2016" (61023, м. Харків, вул.. Мироносицька, 81А, кв. 11, ідентифікаційний код 40284289) заборгованості з орендної плати у розмірі 200667,36 грн, пені у розмірі 14046,72 грн, штрафу у розмірі 78071,99 грн на користь Державного бюджету (UA758999980313020093000020649, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080200, банк отримувача Казначейство України, код ЄДРПОУ 37874947)

Стягнути з Приватного підприємства "Гранпри 2016" (61023, м. Харків, вул.. Мироносицька, 81А, кв. 11, ідентифікаційний код 40284289) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, розрахунковий рахунок UA788201720343120001000156774, МФО 820172, ДКС України) 4391,07 грн судового збору.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "20" липня 2023 р.

СуддяП.В. Хотенець