Рішення

від 21.07.2023 по справі 927/722/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/722/23

Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»,

код ЄДРПОУ 14312329, вул. Б. Вишневецького, буд. 85, м. Черкаси, 18001

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кауфі»,

код ЄДРПОУ 41856824, вул. Толстого, буд. 94, кв. 2, м. Чернігів, 14014

Предмет спору: про стягнення 52 769,96 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кауфі», у якому позивач просить суду стягнути з відповідача 52 769,96 грн заборгованості, з яких 27 600,00 грн основного боргу, 8081,40 грн інфляційних втрат, 1102,49 грн - 3% річних, 2572,47 грн штрафу та 13 413,60 грн пені.

Ухвалою суду від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою від 29.05.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

31.05.2023 суд постановив окрему ухвалу, яку направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» для усунення виявлених судом недоліків та вжиття відповідних заходів реагування.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Толстого, буд. 94, кв. 2, м. Чернігів, 14014), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 06.06.2023.

Разом з тим, судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400057002150, тобто ухвали суду від 29.05.2023, направленої на адресу відповідача, з якого вбачається, що зазначена ухвала не була вручена відповідачу та 06.06.2023 повернута на адресу суду з відміткою у довідці Ф. 20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 99-2Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» може бути неврученим лише з поважних причин, якими можуть бути лише об`єктивні обставини - відсутність адресата за вказаною адресою або відмова від отримання листа, поштове відправлення з позначкою «Судова повістка» не може бути повернуто з підстави «за закінченням терміну зберігання», які не належать до об`єктивних причин невручення, а тому не може вказуватись на таких відправленнях.

Таким чином, суд доходить висновку, що ухвала суду від 29.05.2023 не була вручена відповідачу з підстави «адресат відсутній за вказаною адресою», як про це зазначено у витягу з офіційного веб-сайту Укрпошти, а зазначення відділенням поштового зв`язку в паперовій формі Ф.20 іншої причини повернення є лише опискою.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 29.05.2023 є 06.06.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 21.06.2023.

Також з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, 08.06.2023 секретар судового засідання Котова А. І. здійснила дзвінок на номер телефону відповідача НОМЕР_1 , вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як засіб зв`язку з ТОВ «Кауфі», проте під час телефонного дзвінка оператором мобільного зв`язку було повідомлено, що «даний номер не обслуговується», про що складено довідку від 08.06.2023

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

08.06.2023 від позивача на електронну пошту суду надійшла відповідь на окрему ухвалу, яку суд долучив до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору закупівлі №2 від 23.10.2021 у рамках Генерального договору поставки № 17-10/60 від 11.02.2021 позивач перерахував відповідачу авансовий платіж у розмірі 27 600,00 грн (50% від вартості товару), проте останній у встановлений у Договорі строк не здійснив поставку товару та не повернув отриману передоплату позивачу.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору щодо поставки товару, позивач здійснив нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, які разом з авансовим платежем просить стягнути з відповідача.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

11.02.2021 між Державним підприємством Науково-виробничим комплексом «Фотоприлад» (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кауфі» (далі Постачальник) укладено генеральний договір поставки №17-10/60 (далі Генеральний договір) (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 3.1 Генерального договору підписанням цього Гендоговору сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться відповідно до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку 1 до цього Гендоговору (далі Договори про закупівлю). У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати належний і відповідний товар.

Покупець укладає Договір про закупівлю відповідно до Гендоговору з Постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом дії його пропозиції та строку дії Гендоговору. Договори про закупівлю є невід`ємними частинами цього Гендоговору (п. 4.1 Генерального договору).

У п. 7.1 Генерального договору сторони погодили, що за неналежне виконання своїх зобов`язань за Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього Гендоговору.

За умовами п. 7.3, 7.4, 7.5 Генерального договору за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) нараховуються протягом усього періоду порушення.

По всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності сторін за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законом передбачено більш тривалу позовну давність).

Відповідно до п. 7.7 Генерального договору сторона, яка не може виконувати зобов`язання за Договором про закупівлю внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно письмово повідомити іншій стороні про їхнє настання/припинення, але у будь-якому випадку, не пізніше 5 робочих днів з дня настання обставин.

Цей Гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 в частині можливості укладення Договорів про закупівлю, закупівлі Товару у рамках Гендоговору та виконання Договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань за цим Гендоговором (п. 8.1 Генерального договору).

23.10.2021 між Державним підприємством Науково-виробничим комплексом «Фотоприлад» (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кауфі» (далі Постачальник) укладено договір про закупівлю у рамках Генерального договору поставки №17-10/60 (далі Договір про закупівлю), відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця товар резистор СП5-21А-1-4,7к+0,5% у кількості 40 шт., загальною вартістю 55 200,00 грн, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну (а.с. 5).

Згідно з п. 6 Договору про закупівлю оплата Товару здійснюється наступним чином: Покупець оплачує Постачальнику 50% вартості Товару та 50% за фактом поставки Товару Покупцю протягом 10 банківських днів, за умови своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, документів якості на поставлений товар.

У п. 7 Договору про закупівлю сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний поставити Товар у строк не довше ніж 4 тижні з моменту отримання авансового платежу у розмірі 50%.

Відповідно до п. 8, 9 Договору про закупівлю адреса місця поставки: м. Черкаси, Нова пошта №9 (вул. Остафія Дашковича, 34). Перелік супровідних документів : рахунок-фактура, видаткова накладна, паспорт.

Цей Договір є невід`ємною частиною Гендоговору (п. п. 12 Договору про закупівлю).

Відповідач виставив позивачу рахунок №623 від 18.10.2021 на оплату товару за Договором про закупівлю на суму 55 200,00 грн (а.с. 10).

На підставі платіжного доручення №3749 від 25.10.2021 позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 27 600,00 грн згідно з рахунком №623 від 18.10.2021, що становить 50% від загальної вартості спірного товару (а.с. 9).

Відповідно до наказу ДК «Укроборонпром» №296 від 25.07.2022, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» створено шляхом перетворення Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад» і є правонаступником останнього (а.с. 14-19).

06.01.2023 позивач направив відповідачу претензію №18/172 від 05.01.2023, у якій вимагав сплатити заборгованість у сумі 34 907,80 грн, з яких 27 600,00 грн основного боргу та 7307,80 грн інфляційних втрат, у строк до 04.02.2023 (а.с. 11-13).

Як зазначає позивач, відповідач взагалі не здійснив поставку товару за Договором про закупівлю та не повернув йому авансовий платіж у розмірі 27 600,00 грн.

Відповідач доказів поставки товару позивачу або доказів повернення вказаних коштів позивачу суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 статті 712 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленого до стягнення авансового платежу.

Як встановив суд, за умовами Договору про закупівлю відповідач повинен був поставити позивачу товар на загальну суму 55 200,00 грн протягом 4 тижнів з моменту отримання авансового платежу розмірі 50%. Решта 50% вартості товару підлягала сплаті вже після здійснення поставки.

Відповідно до платіжного доручення №3749 від 25.10.2021 позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 27 600,00 грн згідно з рахунком №623 від 18.10.2021, що становить 50% від вартості товару, обумовленої в Договорі про закупівлю.

Згідно зі статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Тобто у даному випадку має місце зустрічне виконання сторонами своїх зобов`язань, що безпосередньо вбачається з умов Договору про закупівлю та кореспондується із вказаною нормою ЦК України.

Так, отримавши авансовий платіж у розмірі 50% від вартості товару, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання з поставки товару на суму 55 200,00 грн.

Згідно зі ст. 253, ч. 4 ст. 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Відтак відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 23.11.2021, однак свого зобов`язання з поставки товару взагалі не виконав.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Таким чином, відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України, ч. 1 статті 530 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму авансового платежу (тобто сплатити грошові кошти) з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 24.11.2021.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, за який він отримав авансовий платіж (попередню оплату), у встановлений у Договорі про закупівлю строк не виконав, а позивач звернувся з вимогою про повернення такої попередньої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 27 600,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Позивач просить стягнути з відповідача 8081,40 грн інфляційних втрат та 1102,49 грн 3% річних, нарахованих на суму неповернутого авансового платежу у розмірі 27 600,00 грн за період з 23.11.2021 по 23.03.2023.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, фактично заявлених за період грудень 2021 року лютий 2023 року, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а тому вони підлягають стягненню з відповідача у розмірі 8081,40 грн.

Також суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, внаслідок чого дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення зобов`язання з повернення авансового платежу.

Як висновано судом вище, обов`язок з повернення позивачу суми авансового платежу виник у відповідача з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 24.11.2021, а відтак і нарахування 3% річних повинно здійснюватись саме з цієї дати.

За перерахунком суду розмір 3% річних за період з 24.11.2021 по 23.03.2023 становить 1100,22 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем,

тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару за Договором про закупівлю, позивач заявив до стягнення 13 413,60 грн пені у розмірі 0,1% від вартості оплаченого товару та 2572,47 грн штрафу у розмірі 7% від вартості оплаченого товару, нарахованих за період з 23.11.2021 по 23.03.2023.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Засновником ТОВ «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», яке є правонаступником ДП Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад», є держава Україна в особі Державний концерн «Укроборонпром», про що містяться відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Отже, позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Як вже було висновано судом, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

У даному спорі волевиявлення позивача знайшло своє відображення у вимозі щодо повернення авансу, тобто негрошове зобов`язання відповідача з поставки товару припинило своє існування з моменту закінчення строку такої поставки і перетворилось у зобов`язання з повернення грошових коштів, тобто в грошове зобов`язання.

Наведене кореспондується з позовними вимогами позивача у застосуванні ст. 625 Цивільного кодексу України саме з моменту закінчення строку поставки товару, відповідальність за якою настає за порушення лише грошового зобов`язання.

Грошове зобов`язання з повернення авансу та негрошове з поставки товару є взаємовиключними.

Таким чином, суд вважає, що до спірних взаємовідносин норми ч 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосуванню не підлягають.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що нарахування пені відбувається лише на підставі обумовлених умов договору або якщо це прямо визначено законом.

Закон України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" визначає лише граничні межі нарахування пені, а не передбачає її стягнення у цьому розмірі в обов`язковому порядку.

Оскільки ані умовами Гендоговору, ані умовами Договору про закупівлю сторони не встановлювали відповідальність за порушення грошового зобов`язання у виді пені або штрафу, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на їх стягнення.

За наведених підстав, вимоги позивача про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1870,80 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кауфі» (код ЄДРПОУ 41856824, вул. Толстого, буд. 94, кв. 2, м. Чернігів, 14014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (код ЄДРПОУ 14312329, вул. Б. Вишневецького, буд. 85, м. Черкаси, 18001) 27 600,00 грн авансового платежу, 8081,40 грн інфляційних втрат, 1100,22 грн - 3% річних та 1870,80 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун