Ухвала

від 20.07.2023 по справі 911/533/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/533/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Подоляк Ю.В.)

від 20.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Шаптала Є.Ю., судді - Станік С.Р., Яковлєв М.Л.)

від 16.05.2023

у справі за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина"

про стягнення 342 688,50 грн

ВСТАНОВИВ:

1. У 2022 році Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало до Господарського суду Київської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" про стягнення 342 688,50 грн штрафу.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 щодо поставки товару у строк визначений договором в повному обсязі.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності підстав для застосування до відповідача (постачальника), передбаченої пунктом 8.6 договору відповідальності у вигляді штрафу за відмову від поставки товару, виходячи з недоведеності позивачем того, що відповідачем допущено порушення зобов`язання за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57 з поставки товару в повному обсязі згідно заявки від 22.12.2022 № 50-22/2-90 та того, що вказане зобов`язання виникло у відповідача під час дії договору. Суд зазначив, що отримання заявки на поставку товару від 22.12.2022 № 50-22/2-90 після закінчення строку дії договору та здійснення відповідачем поставки товару на підставі видаткових накладних від 12.01.2021 № 4 на суму 289 410 грн, від 21.01.2021 № 15 на суму 13 200,00 грн, свідчить про те, що така поставка товару є позадоговірною, позаяк у відповідача на час отримання такої заявки був відсутній обов`язок та відсутнє невиконане зобов`язання за договором про закупівлю від 30.08.2019 № 35.1-14/3-57.

5. 08.07.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

12. Предметом позову у цій справі є стягнення 342 688,50 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн).

13. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої цієї статті), оскільки суди попередніх інстанцій, не зважаючи на те, що фактичні обставини справи свідчать про наявність невиконаного відповідачем в повному обсязі зобов`язання з поставки товару, прийшов до помилкового висновку, що поставка є позадоговірною.

15. Також скаржник стверджує, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), з огляду на те, що є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності; з 24.02.2022 зазнає особливих фінансових втрат та позбавлене можливості отримувати прибуток від здійснення своєї основної господарської діяльності; прийняття судом помилкового рішення позбавляє скаржника на отримання грошових коштів у сумі 342 688,50 грн, які можуть бути спрямовані на виплату заробітної плати працівників.

16. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

17. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

18. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

19. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

20. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

21. Разом з тим, доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

22. Сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

23. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленими судовими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

24. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

25. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

26. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 342 688,50 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

28. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/533/22 за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

В. Студенець