Рішення

від 03.07.2023 по справі 752/8195/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/8195/23

Провадження № 2/752/4749/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.07.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» про визнання трудових відносин припиненими,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС», відповідно до якого просив визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РІІОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» (код ЄД РПОУ 37033293, місцезнаходження: 03038, м. Київ, Голосіївський район, м. Київ, вул. Ямська, буд. 3/5, п/б) з 31.03.2023 року у зв`язку зі звільненням його із займаної посади генерального директора ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Протоколу №3 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» від 29 жовтня 2010 року позивача було призначено на посаду генерального директора Товариства.

Відповідно до відомостей з ЄДР, засновниками (учасниками) ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» станом на 16.01.2023 року були: громадянин України ОСОБА_2 , громадянин України ОСОБА_3 , громадянин України ОСОБА_1 , громадянин російської федерації ОСОБА_4 .

Згідно з відомостями з ЄДР засновниками (учасниками) ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» станом на 24.03.2023 року є: громадянин України ОСОБА_2 , громадянин України ОСОБА_3 , російської федерації ОСОБА_4 .

Таким чином, на сьогоднішній момент ОСОБА_1 вже вийшов зі складу засновників (учасників) Товариства, але залишився на посаді генерального директора Товариства.

Позивач посилається на те, що протягом останніх років і по теперішній час, учасники ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» не займаються та не опікуються Товариством, при цьому ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» найманих працівників не має (крім генерального директора - Позивача), а також Товаристовом не ведеться визначена Статутом діяльність. Як наслідок, позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді генерального директора у ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» і у звязку з цим звернувся до Загальних зборів учасників Товариства із заявою від 07 лютого 2023 року про звільнення його з посади генерального директора за власним бажанням, згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 31.03.2023.

09.02.2023 року на адреси реєстрації та місцезнаходження учасників Товариства, а саме: ОСОБА_3 (направлено на дві адреси), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 були направлені Повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС». Крім того, кожному учаснику товариства у якості додатків до вищезазначеного Повідомлення були надіслані: 1) Наказ №1/01/2023 від 07.02.2023 року по ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» «Щодо організації скликання (проведення) позачергових Загальних зборів учасників Товариства; 2) Проект Протоколу позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС», які скликаються на 31.03.2023 року, із зазначенням питань порядку денного, документів та інформації, що пропонуються внести на їх розгляд; 3) оригінал заяви ОСОБА_1 від 07.02.2023 року про звільнення за власним бажанням з посади генерального директора ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» з 31.03.2023року .

Також в обгрунтування позову позивач вказує, що ним були належним чином дотримані, встановлені чинним законодавством України та установчими документами Товариства, порядок та процедура підготовки та проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, а всі його засновники (учасники) завчасно були повідомленні про їх планування та проведення. Проте, заплановані на 31.03.2023 року позачергові Загальні збори учасників Товариства, не відбулися і заява ОСОБА_1 від 07.02.2023 року про звільнення за власним бажанням з посади генерального директора ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» з 31.03.2023року, у встановлений строк та спосіб розглянута не була.

Оскільки зазначена бездіяльність відповідача порушує трудові права позивача, зокрема, право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи, останній просить в судовому порядку визнати його трудові відносини з відповідачем припиненими.

27.04.2023 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

На час розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву.

Розгляд справи відбувається на підставі положень ст.ст. 274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, на підставі наданих доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі Протоколу №3 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» від 29 жовтня 2010 року позивача було призначено на посаду генерального директора Товариства.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, засновниками (учасниками) ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» станом на 16.01.2023 року були: громадянин України ОСОБА_2 , громадянин України ОСОБА_3 , громадянин України ОСОБА_1 , громадянин російської федерації ОСОБА_4 .

Згідно з відомостями з ЄДР засновниками (учасниками) ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» станом на 24.03.2023 року є: громадянин України ОСОБА_2 , громадянин України ОСОБА_3 , російської федерації ОСОБА_4 .

Як вбачається з наданих суду письмових доказів, ОСОБА_1 звернувся до Загальних зборів учасників Товариства із заявою від 07 лютого 2023 року про звільнення його з посади генерального директора Товариства за власним бажанням, згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 31.03.2023.

09.02.2023 року на адреси реєстрації та місцезнаходження учасників Товариства, а саме: ОСОБА_3 (направлено на дві адреси), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 були направлені Повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС».

Крім того, кожному учаснику товариства у якості додатків до вищезазначеного Повідомлення були надіслані: 1) Наказ №1/01/2023 від 07.02.2023 року по ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» «Щодо організації скликання (проведення) позачергових Загальних зборів учасників Товариства; 2) Проект Протоколу позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС», які скликаються на 31.03.2023 року, із зазначенням питань порядку денного, документів та інформації, що пропонуються внести на їх розгляд; 3) оригінал заяви ОСОБА_1 від 07.02.2023 року про звільнення за власним бажанням з посади генерального директора ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» з 31.03.2023року .

Заплановані на 31.03.2023 року позачергові Загальні збори учасників Товариства, не відбулися і заява ОСОБА_1 від 07.02.2023 року про звільнення за власним бажанням з посади генерального директора ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» з 31.03.2023року, у встановлений строк та спосіб розглянута не була.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 36 КЗпП України визначені підстави для припинення трудового договору, зокрема: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Частиною 1 ст. 145 Цивільного кодексу України передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Пунктом 9.1 Статуту ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС», встановлено, що органами управління та контролю Товариства, зокрема, є: Загальні збори учасників та Еенеральний директор Товариства.

Відповідно до п. 11.1 Статуту Товариства Генеральний директор є посадовою особою та виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю.

Відповідно до підпункту «в» п. 10.2 Статуту Товариства, створення та відкликання виконавчого органу Товариства віднесено до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства.

Згідно з п. 10.7, п. 10.8 Збори учасників Товариства скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори учасників скликаються Головою Товариства при наявності обставин, зазначених в цьому статуті, у разі неплатоспроможності Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариствав цілому. Збори учасників Товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Про проведення зборів Товариства учасники повідомляються персонально рекомендованим листом, із зазначенням часу та місця проведення зборів та порядку денного. ГІовідомленя повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Аналогічні вимоги щодо порядку скликання загальних зборів товариства визначені ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Судом встановлено, що позивачем були дотримані вимоги Статуту та спеціального закону щодо порядку скликання Загальних зборів з метою вирішення питання про його звільнення.

Відповідно до ст.39 Закону виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд припинити трудові відносини з відповідачем з 31.03.2023 р. на підставі поданої заяви про звільнення згідно п.1 ч.1 ст.38 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

За змістом ст. 38 КЗпГІ України, ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни до Єдиного державного реєстру.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівник підприємства з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості звернутись до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими, а отже позивач звернувся до суду у спосіб, який передбачений законом, є ефективним для захисту порушеного права.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку відповідача не надано суду будь-яких доказів на спростування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі положень ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РІІОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37033293, місцезнаходження: 03038, м. Київ, Голосіївський район, м. Київ, вул. Ямська, буд. 3/5, п/б) з 31.03.2023 року у зв`язку зі звільненням із займаної посади генерального директора ТОВ «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЕТ МЕДІА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37033293, місцезнаходження: 03038, м. Київ, Голосіївський район, м. Київ, вул. Ямська, буд. 3/5, п/б) на користь ОСОБА_1 (РІІОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя