Рішення

від 21.07.2023 по справі 160/12010/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року Справа № 160/12010/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

09 лютого 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі- відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011851422 від 22.05.2018 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» (ЄДРПОУ 30346191) було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 61 741,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011951422 від 22.05.2018 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» (ЄДРПОУ 30346191) було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 85 751, 25 коп. (з яких 68 601, 00 гри. за податковими зобов`язаннями та 17150, 25 гри. за штрафними санкціями).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договору з контрагентом. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Флеш-Сток» порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Роботи, зазначені в договорі, виконані, товари поставлені, послуги надані в повному обсязі, результати господарських операцій відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. До матеріалів справи надані всі первинні документи щодо господарських операцій з контрагентом. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій. Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0011851422 від 22.05.2018 р., №0011951422 від 22.05.2018 р. суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/12010/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

26.06.2023 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента, який не мав можливості виконати роботи, поставити товари, надати послуги в зазначеному в первинних документах обсязі, оскільки вказаний контрагент не мав достатнього обсягу ресурсів для здійснення видів господарської діяльності, зазначених в первинних документах. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв`язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарської операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Флеш-Сток». Угоди між позивачем та зазначеним контрагентом укладені з метою штучного створення податкового кредиту. В зв`язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з відзивом відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Заява вмотивована тим, що позивачем пропущено встановлений Податковим кодексом України строк звернення до суду. Всі документи стосовно проведення перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялись податковим органом на юридичну адресу підприємства.

При цьому, відповідачем не надано доказів направлення позивачу саме спірних податкових повідомлень-рішень та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» цих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду є не обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

14.07.2023 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

У відповідності до положень ч.6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

27.03.2018 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Флеш-Сток» за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт № 16245/04-36-14-22/30346191 від 03.04.2018 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС»:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.20.10 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 61 741,20 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, л. 198.3, п. 198.6, ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 68 601,00 грн., у тому числі за вересень 2015 року на суму 10 108.00грн., за жовтень 2015 року на суму 21 352,00 грн., за листопад 2015 року на суму 30 113,00 грн., за грудень на суму 7 028,00 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

Результати дослідження діяльності ТОВ "Флеш-Сток (код СДРІІОУ 39934405) вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ТОВ «ГАЛІС».

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ "Флеш-Сток" зареєстроване Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.08.2015 №10701020000058997. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Стан платника - «0» платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ № 200246402 від 01.09.2015 має статус «анульоване» 31.03.2017. Причина анулювання - ненадання декларацій протягом року.

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (звіт за формою 1-ДФ) за 3 квартал 2015 року на підприємстві у штаті працювало 1 особа (директор), за 4 квартал 2015 на підприємстві у штаті працювало 1 особа (директор), о той час як ТОВ "Флеці-Сток" здійснює реалізацію товарів, робіт (послуг) у вересні 2015 року в адресу 60 суб`єктів господарювання, які знаходяться, на обліку в різних областях України, у жовтні 2015 в адресу 51 суб`єктів господарювання, у листопаді 2015 в адресу 61 суб`єктів господарювання, у грудні 2015 в адресу 80 суб`єктів господарювання, які знаходяться на обліку в різних областях України. Даною перевіркою не можливо встановити наявність у підприємства основних фондів та необхідної кількості найманої робочої сили.

Декларація з податку на прибуток, фінансовий звіт та баланс за 2015 підприємством не надавались.

Аналізом ЄРПН ТОВ "Флеш-Сток" встановлено наступну реалізацію товару та здійснення робіт/послуг на адресу ТОВ "ГАЛІС" у вересні - грудні 2015 року, а саме: ЗОР І0І станекс, розробка норм питомих витрат паливно-енергетичних питомих витрат, заповнення енергетичного паспорта, виготовлення вилка 1104, 100СБ, виготовлення стелажу, перегородки, придбання: деталі 41061228059-А, лист 15x460x1040 12Х18Н10Т, розробка норм питомих витрат паливно енергетичних витрат, мех обробка, деталь 39А5063290, послуги покраски стелажа, оформлення та заповнення паспорта з розробки норм питомих витрат паливно енергетичних витрат, виготовлення, монтаж "Естакада", виготовлення монтаж Навіс", люк (корпус №1-1), виготовлення, монтаж "Навіс", розробка норм питомих витрат паливно енергетичних ресурсів на 2015р.

ТОВ "Флеш-Сток" протягом періоду вересень-грудень 2015 року придбавав у контрагентів-постачальників: продукти харчування, автошини в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті, пістолети для герметика пластмасові в асортименті, ножі з фіксатором обертовим в асортименті, леза для ножів в асортименті, рівні алюмінієві Роlermo, кутники нержавіючі з алюмінієвою ручкою в асортименті, лінійки з нержавіючої сталі в асортименті, штангенциркулі електронні в асортименті, транспортири з лінійкою в асортименті, маски зварювальника, респіратори зі змінними фільтрами Polermo, окуляри захисні, атестовані Polermo, навушники шумознижуючі Polermo, диски відрізні по металу та інше.

Також ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок по справі № 200/5639/16-к Бабушкінського районного суду міста Дніпро від 10.05.2016, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358. ч.3 ст.358 КК України, (зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32016041640000021 від 30.03.2016), а саме - у вчиненні фіктивного підприємства, що відображено в придбанні фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ "Флеш-Сток" (код ЄДРПОУ 39934405) з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, а саме надання іншим суб`єктам підприємницької діяльності незаконних послуг по ухиленню від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов`язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, складанні та видачі неправдивих офіційних документів, шляхом використання таких фіктивних підприємств упродовж 2015року та призначено покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.

На підставі акту перевірки № 16245/04-36-14-22/ НОМЕР_1 від 03.04.2018 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення №0011851422 від 22.05.2018 р., №0011951422 від 22.05.2018 р.

На підтвердження фактичного виконання робіт, постачання товарів, надання послуг позивачем надано копії первинних документів фінансово-господарської діяльності.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 р. у справі № 200/5639/16-к встановлено наступні обставини:

« ОСОБА_1 , наприкінці липня 2015 року, в денний час, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалося за можливе, знаходячись в м.Павлоград Дніпропетровської області, вступив в попередню змову з невстановленими слідством особами, направлену на фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно досягнутої з невстановленими співучасниками злочину змови, ОСОБА_1 повинен був за матеріальну винагороду у сумі 500 гривень, надати копії свого паспорта громадянина України, а також картки фізичної особиплатника податків з ідентифікаційним номером та без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписати у нотаріуса складений та наданий йому невстановленими особами статут підприємства, який є установчим документом суб`єкта господарювання, на підставі якого створюється юридична особа, та проводиться її державна реєстрація і повернути зазначений офіційний документ невстановленим співучасникам злочину, які, в подальшому, після проведення ними державної реєстрації юридичної особи, повинні були використовувати реквізити створеного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Здійснюючи свій злочинний намір, знаходячись з невстановленим співучасником злочину в приміщенні нотаріальної контори, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, маючи умисел на створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, діючи в інтересах невстановлених слідством осіб, з корисливих мотивів, погоджено в групі з даними особами, та достовірно знаючи, що він не буде здійснювати ніякої підприємницької діяльності, для ідентифікації його особи, надав нотаріусу, якій не було відомо про злочинні наміри, копію свого паспорта громадянина України, картки фізичної особиплатника податків з ідентифікаційним номером, раніше складений невстановленими особами та підписаний ним Протокол № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ-СТОК», згідно якого ОСОБА_1 створює товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ-СТОК», затверджує за свій рахунок розмір статутного капіталу на загальну суму 460000 грн., затверджує статут вказаного товариства та обирає себе його директором, а також складені невстановленими особами: статут товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ-СТОК» (даліТОВ «ФЛЕШ-СТОК»), в якому він був зазначений в якості засновника підприємства».

Відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу Україниконтролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державн умитну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманнямя кого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державн уподаткову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п.75.1ст.75 Податкового кодексу Україниоргани державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (плановіабопозапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно до п.185.1ст.185 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.п. 198.1.,198.2. ст.198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання ких є митна територія України; г) ввезення не оборотних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3, п.198.6ст.198 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг ;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основнихзасобів, у тому числі інших не оборотних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротн ікапітальні активи); ввезенням товарів та/або не оборотних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітногоподаткового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11статті201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Згідно до ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розглядудокази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно дост. 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїйсукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» мало господарські взаємовідносини з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Флеш-Сток».

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт, послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операціїумов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт, послуг з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального виконання робіт, постачання товарів, надання послуг зазначеним в акті перевірки контрагентом.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари дійсно поставлені позивачу, роботи виконані, послуги надані, але не тією особою, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за своїх контрагентів не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018 р.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2ст. 77 КАС Україниу редакціїЗакону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1ст. 71 КАС України(частина 1 ст. 77) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72(78)цьогоКодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018 р.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм матеріального права, які регулюють подібні спірні правовідносини. Зокрема, у постановах від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16 цей Суд зазначав, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Також і Верховний Суд у постановах від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18та від 20 квітня 2020 року у справі №1440/1967/18зазначав, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені закономподаткові вигоди.

Посилання позивача на постанову Великої палати Верховного суду від 07.07.2022 р. у справі №160/3364/19 не враховуються судом, оскільки правовідносини в адміністративних справах №160/3364/19 та №160/12010/23 не є подібними.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0011851422 від 22.05.2018 р., №0011951422 від 22.05.2018 р. відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українив разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.244,245,255,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно достатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук