Постанова

від 21.07.2023 по справі 369/6631/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/6631/18 Головуючий у І інстанції - Орєхова О.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/1653/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСББ «Юність-3» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за обов`язкові платежі у розмірі 23 341,80 грн за період з березня 2017 року по квітень 2018 року (включно) та судовий збір у сумі 1 762 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідач є власником квартири з 05 березня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок не повної та не своєчасної сплати обов`язкових платежів з березня 2017 року по квітень 2018 року (включно) утворилась заборгованість у розмірі 23 341,80 грн, що складається з:

- за утримання будинку та прибудинкової території для квартир та нежитлових приміщень з 2-го по 10-й поверхи - 5 601,80 грн;

- за опалення - 17 535,00 грн;

- за рушникосушку з грудня 2017 року по квітень 2018 року (включно) - 205 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги просило задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року стягнуто з ОСББ «Юність-3» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 977 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за обов`язкові платежі у розмірі 16 883,60 грн (з березня 2017 року по грудень 2017 року) та понесені витрати по сплаті судового збору.

Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що відповідачем сплачено борг у розмірі 23 341,80 грн.

При цьому судом не взято до уваги подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог від 05 листопада 2019 року, в якій враховані останні оплати відповідачем заборгованості за обов`язкові платежі, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Юність-3» заборгованості з березня 2017 року по грудень 2017 року у розмірі 16 883,60 грн.

Також уважає, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача, які ґрунтувалися на відповідних платіжних дорученнях та які підтверджували відповідні зарахування коштів, а отже і заборгованість відповідача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСББ «Юність-3», в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилався, зокрема, на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог була подана до суду з порушенням статті 49 ЦПК України вже після того, як розпочалось судове засідання та сторонами були надані пояснення, у зв`язку з чим місцевим судом правильно не була взята до уваги.

Також не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСББ «Юність-3» подало апеляційну скаргу, в якій просило додаткове рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.

Вказувало на те, що в тексті Договору про надання правничої допомоги від 16 червня 2018 року, у Детальному описі та розрахунку витрат на правничу допомогу від 16 грудня 2019 року відсутні пункти щодо порядку обчислення та ціни послуг.

Судові витрати у розмірі 14 977 грн документально не підтверджені та не доведені, враховуючи те, що квитанція до прибуткового касового ордеру №7 від 16 грудня 2019 року не містить номеру справи.

15 травня 2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, додаткове рішення - без змін.

Уважає, що витрати на правничу допомогу, які були заявлені відповідачем у справі, є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг та мають розумний розмір (50% прожиткового мінімуму за годину витраченого часу).

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. А тому клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін задоволенню не підлягає.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд уважає, що апеляційна скарга на рішення суду задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем сплачений борг у розмірі 23 341,80 грн, який виник перед позивачем за період березня 2017 року по квітень 2018 року.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 31 березня 2011 року зареєстровано ОСББ «Юність-3» за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Виписки з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири з 05 березня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта того майна.

Звертаючись до суду з позовом ОСББ «Юність-3» посилалося на те, що внаслідок не повної та не своєчасної сплати обов`язкових платежів з березня 2017 року по квітень 2018 року (включно) у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 23 341,80 грн: за утримання будинку та прибудинкової території для квартир та нежитлових приміщень з 2-го по 10-й поверхи за період з березня 2017 року по квітень 2018 року (включно) - 5 601,80 грн (відповідно до розрахунку заборгованості, п. 3 Протоколу загальних зборів ОСББ від 30 серпня 2016 року); за опалення з березня 2017 року по квітень 2018 року (включно) - 17 535 грн (відповідно до розрахунку заборгованості, п. 3 Протоколу загальних зборів ОСББ від 30 серпня 2016 року); за рушникосушку з грудня 2017 року по квітень 2018 року (включно) - 205 грн (відповідно до розрахунку заборгованості).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Діяльність об`єднань регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об`єднання, асоціації (стаття 3 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

За змістом статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

За змістом пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту першого частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Такі ж вимоги передбачені в пункті 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі №462/6393/15-ц).

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі №369/11765/15-ц позовні вимоги ОСББ «Юність-3» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7 281,33 грн за період з березня 2015 року по жовтень 2015 року та судовий збір у сумі 1 218 грн, а всього 8 499,33 грн.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що зобов`язання по сплаті послуг за обслуговування квартири у відповідача ОСОБА_1 виникли з моменту реєстрації права власності, що не спростовано сторонами.

Вказана сума боргу згідно судового рішення була сплачена відповідачем у травні 2017 року, коли ОСОБА_1 було здійснено платіж на суму 15 000 грн, що також підтверджується протоколом погодження виплати боргу (а.с. 148 том 1).

Звертаючись до суду у липні 2018 року з вищевказаними позовними вимогами ОСББ «Юність-3» зауважує, що у відповідача перед позивачем існує борг з несплати житлово-комунальних послуг у розмірі 23 341,80 гривень, який утворився за інший період, а саме з березня 2017 року по квітень 2018 року.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що за березень 2017 року сума до сплати за квартплату та опалення становить - 1 375,06 грн; за квітень 207 року - 1 673,98 грн; за травень 2017 року - 1 673,98 грн; за червень 2017 року - 1 673,98 грн; за липень 2017 року - 1 673,98 грн; за серпень 2017 року - 1 673,98 грн; за вересень 2017 року - 1 673,98 грн; за жовтень 2017 року - 1 673,98 грн; за листопад 2017 року - 1 673,98 грн; за грудень 2017 року з урахуванням (рушникосушку) квартплата становить - 1 714,98 грн; за січень 2018 року - 1 714,98 грн; за лютий 2018 року - 1 714,98 грн; за березень 2018 року - 1 714,98 грн; за квітень 2018 року - 1 714,98 грн.

Встановлено, що зазначені та нараховані суми були визначені з урахуванням Протоколу загальних зборів ОСББ від 30 серпня 2016 року.

З наявних в матеріалах справи документів та платіжних доручень убачається, що відповідачем здійснено в липні 2018 року сплату на користь позивача у розмірі 10 602 грн, у жовтні 2018 року - 5 000 грн, у грудні 2018 року - 10 000 грн, що загалом становить 25 602 грн.

Згідно доданих до матеріалів справи позивачем платіжних доручень позивачем ОСОБА_1 перераховано на користь ОСББ «Юність-3» за платіжним дорученням №555 від 10 серпня 2017 року - 5 000 грн; за платіжним дорученням №1 від 05 липня 2018 року -

5 602 грн; за платіжним дорученням №1 від 17 липня 2018 року - 5000 грн; за платіжним дорученням №1 від 01 жовтня 2018 року - 5 000 грн; за платіжним дорученням №1 від 03 грудня 2018 року - 10 000 грн (а.с. 217-221 том 1).

Окрім того, відповідно до меморіального ордеру №38183206 від 14 січня 2019 року від ОСОБА_1 на рахунок позивача перерахована квартплата за 2018 рік у розмірі 10 000 грн та згідно з меморіальним ордером №38711482 від 04 лютого 2019 року - квартплата за грудень 2018 року, січень 2019 року у розмірі 3 925 грн (а.с. 222-223 том 1).

Таким чином, ураховуючи вищезазначені суми, які були сплачені відповідачем на користь ОСББ «Юність-3» та сплата яких підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 сплачений борг у розмірі 23 341,80 грн, який виник перед позивачем за період з березня 2017 року по квітень 2018 року.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції поданої ним заяви про зменшення позовних вимог є необґрунтованими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2019 року позивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка мотивована тим, що враховуючи останні оплати відповідачем заборгованості за обов`язкові платежі у позивача виникла необхідність зменшити розмір позовних вимог, а саме позовних вимог по стягненню заборгованості з березня 2017 року по квітень 2018 року до 16 883,60 грн (з березня 2017 року по грудень 2017 року).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про зменшення позовних вимог була подана до суду в порушення вимог вищезазначеної статті, оскільки подана вже після того, як розпочалося судове засідання, та сторонами були наданні пояснення, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судового засідання (а.с. 205-206, 237-238 ), у зв`язку з чим місцевим судом правильно не була взята до уваги.

Окрім того, врахування ОСББ «Юність-3» здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за обов`язковими платежами необґрунтовано здійснювалось частково на погашення заборгованості за окремі місяці 2011 та 2012 року, про наявність якої у матеріалах справи відсутні будь-які відомості.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 76, частини другої статті 77, частин п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши відсутність заборгованості, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів позовної заяви, яким суд у своєму рішенні дав належну правову оцінку, а отже не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх спростував.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Щодо оскарження додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати та стягнути з ОСББ «Юність-3» на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 977 грн.

У мотивування вимог зазначив, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «Юність-3» відмовлено.

У зв`язку з розглядом даної справи в суді, він, ОСОБА_1 , поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 977 грн, які підтверджуються доданими до матеріалів справи документами.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року стягнуто з ОСББ «Юність-3» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 977 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 977 грн, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати понесені відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: детальний опис та розрахунок витрат на правничу допомогу від 16 грудня 2019 року; актом надання правничої допомоги від 16 грудня 2019 року; додатковою угодою від 29 червня 2018 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 10 червня 2018 року; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 7 від 16 грудня 2019 року, з якої вбачається, що АБ «Кузьменко Світлани» отримало от ОСОБА_1 суму у розмірі 14 977 грн за надання правничої допомоги згідно договору від 10 червня 2019 року.

Проте, колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу сторона відповідача надала наступні документи: детальний опис та розрахунок витрат на правничу допомогу від 16 грудня 2019 року; акт надання правничої допомоги від 16 грудня 2019 року; додаткову угоду від 29 червня 2018 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 10 червня 2018 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №7 від 16 грудня з якого вбачається, що АБ «Кузьменко Світлани» отримано від ОСОБА_1 кошти в розмірі 14 977 гривень за надання правничої допомоги згідно договору від 10 червня 2019 року.

Як зазначено вище, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев'ята статті 139 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №640/6209/19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, зважаючи на подання відповідачем заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у передбачений законом спосіб, підтвердження факту понесення таких витрат, а також на відмову у задоволенні позовних вимог ОСББ «Юність-3», відповідач має право на стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг під час розгляду справи, фактично затраченого ним часу, враховуючи предмет спору, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що ціна позову становить 23 341,80 грн, тобто судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14 977 грн складають 64% ціни позову, колегія доходить висновку про обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

Інші доводи апеляційної скарги на суть прийнятого рішення не впливають та не містять достатнього обґрунтування, яке б стало підставою для його скасування.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Отже, колегія вважає, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСББ «Юність-3» на користь ОСОБА_1 14 977 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладені обставини, додаткове рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСББ «Юність-3» на користь ОСОБА_1 , з 14 977 грн до 7 500 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року - змінити, зменшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність-3», з 14 977 грн до 7 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник