Рішення

від 21.07.2023 по справі 640/5879/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2023 року справа №640/5879/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБУ БУДІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАБУ БУДІНВЕСТ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

- скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 25.02.2020 №35846, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві, яким визнано відповідність ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати уповноважених осіб ГУ ДПС у м. Києві виключити інформацію щодо ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" з Журналу ризикових платників АІС "Податковий блок".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що прийняття контролюючим органом рішення про відповідність ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" критеріям ризиковості платника податку засновано на твердженні про нереальний характер господарських операцій з контрагентами ТОВ "ДЕРВУД РЕТЕЙ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РЕК".

Позивач вказує, що Критерії ризиковості платника відповідно до додатку №1 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1165, вступили в дію з 01 лютого 2020 року, а до цього часу були чинні Критерії ризиковості, затверджені Постановою КМУ від 21 лютого 2018 року №117, під час дії яких і були здійснені господарсько-фінансові взаємовідносини між позивачем та постачальниками ТОВ "ДЕРВУД РЕТЕЙ", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РЕК" і такі взаємовідносини не були визнані ризиковими.

На думку позивача, він не підпадає під жодний критерій ризиковості платника податку, визначених Критеріями ризиковості платника відповідно до додатку №1 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1165.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

28.02.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Не погоджуючись з позовними вимогами, Головне управління ДПС у м. Києві у поданому до суду відзиві зазначило, що оскаржуване рішення, яким визнано відповідність ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" критеріям ризиковості платника податку, є обґрунтованими, оскільки у контролюючого органу наявна податкова інформація про те, що ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" реєструє послуги оренди техніки (екскаватора гусеничного, самоскида, маніпулятора, КАМАЗ 5320), придбання яких від контрагентів-постачальників ТОВ «ДЕРВУД РЕТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ: 43265363), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕК» (код ЄДРПОУ: 43397580) не прослідковується по ланцюгу придбання.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що представником відповідача пропущено строк подачі відзиву до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, строк для подання відповідачем відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача був встановлений ухвалою суду від 19.03.2020- 15-денний строк з дня вручення йому копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

При цьому, відзив на позовну заяву представником відповідача подано до суду через засоби поштового зв`язку 14.05.2020, тобто з пропуском строку для подання відзиву на позов, встановленого судом.

Водночас, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент подачі відзиву) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених Постановами Кабінету Міністрів України) на усій території України з 12.03.2020 до 31.08.2020 установлено карантин.

Враховуючи вказане та приймаючи до уваги установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 22.04.2020 №291) на усій територій України карантин та пов`язані з цим об`єктивні обмеження, суд зазначає, що відповідачем не був пропущений строк на подачу відзиву.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 41200519) зареєстроване як юридична особа 09.03.2017 року. Основний вид економічної діяльності - КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у..

За наслідками господарської діяльності по операціях з ТОВ "ДЕРВУД РЕТЕЙЛ", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РЕК" позивачем складено податкові накладні та подано їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 25.02.2020 №35846, яким визнано позивача таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Як вбачається з вказаного рішення, підставою такого прийняття стала відповідність ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; в рядку «Податкова інформація» наведене наступне розшифрування: Підприємство реєструє послуги оренди техніки (екскаватора гусеничного, самоскида, маніпулятора, КАМАЗ 5320), придбання яких від контрагентів-постачальників ТОВ «ДЕРВУД РЕТЕЙЛ» (43265363), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕК» (43397580) не прослідковуються по ланцюгу придбання.

Вважаючи рішення Комісії відповідача від 25.02.2020 №35846 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів на час виникнення спірних правовідносин визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) (далі - Порядок №1165).

Так, за змістом пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У свою чергу Критерії ризиковості платника податку наведені у додатку 1 до Порядку №1165.

Зокрема, пунктом 8 вказаного Додатку передбачено такий критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз змісту вказаного пункту свідчить, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Так, рішенню Комісії регіонального рівня щодо питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Судом із наявних у справі доказів встановлено, що контролюючим органом віднесено позивача до переліку ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку відповідно до Порядку №1165, оскільки підприємство реєструє послуги оренди техніки (екскаватора гусеничного, самоскида, маніпулятора, КАМАЗ 5320), придбання яких від контрагентів-постачальників ТОВ "ДЕРВУД РЕТЕЙД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РЕК" не прослідковується по ланцюгу придбання.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідач із письмовими запитами до контрагентів позивача з метою встановлення походження товару по ланцюгу постачання не звертався.

Суд звертає увагу, що платник податку не повинен нести надмірний тягар доказування походження товару по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до позивача, і в даному випадку позивач не повинен нести відповідальність за дії своїх постачальників щодо не відображення в податковому обліку операцій щодо придбання-продажу товарів.

Під час розгляду справи контролюючим органом не подано до суду жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючий орган повинен був зазначити в оскаржуваному рішенні перелік документів, які повинен був додатково надати позивач на підтвердження походження товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не зазначивши в спірному рішенні конкретних документів, які не було надано платником і яких не вистачало контролюючому органу для прийняття рішення про невідповідність позивача критеріям ризиковості платника податків за п. 8 Критеріїв, як це передбачено пунктом 8 Порядку № 1165, відповідач фактично діяв без дотримання власної процедури, не прозоро та у спосіб, що виключає можливість мінімізувати ризик помилки у спірних відносинах.

У випадку не конкретизації переліку документів у своєму рішенні платник податку перебуває в стані правової невизначеності, що позбавляє можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у справі №815/2985/18.

При цьому, на думку суду, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення має бути мотивованим.

Проте, оскаржуване рішення суд не може назвати мотивованим та таким, що прийнятим з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Як зазначалося вище, підставою для прийняття спірних рішень відповідачем зазначено пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних застосовано непрозорі механізми визначення товариства як такого, що відповідає Критеріям ризиковості, оскільки не доведено, яку саме використано інформацію та чи проведено повний моніторинг діяльності позивача перед тим, як винести рішення про віднесення його до переліку ризикових.

Нормами Порядку № 1165 чіткий перелік умов, за яких Комісія ДПС може віднести підприємство до категорії ризикових.

Суд також враховує у даній справі те, що позивач є діючим підприємством, платником податків, зауважень від контролюючого органу щодо своєчасності подання податкової звітності та сплати податків не має.

Вирішуючи спір, суд також виходить з основних принципів податкового законодавства України, регламентованих статтею 4 ПК України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд зауважує, що поширення на позивача «ризиковості» через стосунки з іншими «ризиковими» платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства. Зокрема настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків, якого притягнуто до відповідальності.

Окремо суд звертає увагу, що статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» від 18.03.2010 року (заява №6689/03). Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив. У рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії» зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, у справі №824/942/13 та у справі №803/1198/16.

Крім того, слід відмітити, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентами суд вбачає безпідставними, оскільки у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення документальних перевірок відповідно до вимог податкового законодавства України.

Таким чином, відповідачем не доведено існування підстав для застосування до позивача п.8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

Щодо доводів позивача про те, що Критерії ризиковості платника відповідно до додатку №1 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних затверджених Постановою КМ України від 11 грудня 2019 року №1165, вступили в дію з 01 лютого 2020 року, а до цього часу були чинні Критерії ризиковості затверджені Постановою КМУ від 21 лютого 2018 року №117, під час дії яких були здійснені господарсько-фінансові взаємовідносини між позивачем та постачальниками ТОВ «ДЕРВУД РЕТЕЙ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕК» суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частини 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічний підхід застосовується і щодо дії процесуальної норми права. Зокрема, у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).

Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Відповідний висновок відповідає положенням статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суб`єкту владних повноважень необхідно застосувати ту норму права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності суб`єктом владних повноважень. У разі, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни в законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не відповідають вимогам закону.

Наведене свідчить про неправомірне застосування контролюючим органом під час оцінки ризиковості діяльності позивача нормативного акта, кий не був чинним на момент вчинення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, у силу пункту 6 Порядку №1165 включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття останньою рішення про відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У цьому ж пункті Порядку передбачено, що питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Поряд з цим, згідно останнього абзацу цього ж пункту 6 Порядку №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Оскаржуване рішення, протиправність якого була встановлена судом в ході розгляду цієї справи, а також подальше включення відповідачем позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі такого рішення тягне за собою виникнення негативних правових наслідків для позивача. У даному випадку рішення відповідача про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку та включення до переліку ризикових платників податку порушує охоронюваний законом інтерес позивача, який полягає у прагненні позивача до безперешкодного здійснення господарської діяльності, користування механізмом системи електронного адміністрування податку на додану вартість, своєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування, без додаткових ускладнень, які створює для нього перебування товариства у зазначеному переліку.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з урахуванням положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При вирішенні цього спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку №1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, додатком 4 до Порядку №1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

Це означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, який забезпечить ефективне поновлення прав позивача, є зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду для виключення платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, скасування спірного рішення судом у подальшому має наслідком для відповідача прийняття ним рішення про виключення позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, задоволення цієї вимоги не є втручанням у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень. Оскільки виключення позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає частинам другій та третій 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню. Крім того, така вимога, як зазначено вище, відповідає останньому абзацу пункту 6 Порядку №1165.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.03.2020 №343, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 139, 241- 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 25.02.2020 №35846, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві, яким визнано відповідність ТОВ "ДАБУ БУДІНВЕСТ" критеріям ризиковості платника податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАБУ БУДІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 43096969) з Реєстру ризикових платників податків, включеного на підставі рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві від 25.02.2020 №35846.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБУ БУДІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 43096969, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Інженерна, 4) судові витрати на суму 2102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривнi 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.