Рішення

від 11.07.2023 по справі 753/19961/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19961/20

провадження № 2/753/1445/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ЖБК „Харчовик-7" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,

В С Т А Н О В И В :

Житлово-будівельний кооператив «Харчовик-7» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЖБК «Харчовик-7» під час проведення перевірки ревізійною комісією було встановлено факт отримання ОСОБА_1 з розрахункового рахунку позивача коштів у вигляді позики без укладення договору позики у загальному розмірі 230 000 грн.

Так, відповідачем 28 березня 2012 року було отримано 10 000 грн., 20.02.2013 року - 90 000 грн., 22.02.2013 року - 100 000 грн. та 06.08.2015 року - 30 000 грн.

Однак, відповідач не повернув суми позики, у зв`язку з чим за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач та її представник в судовому засідання проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві. Пояснивши, що між нею та ЖБК «Харчовик-7» було укладено чотири договори позики, а саме: 28 .03.2012 року нею було отримано у позику 10 000 грн., 20.02.2013 року - 90 000 грн., 22.02.2013 року - 100 000 грн. та 06.08.2015 року - 30 000 грн. При цьому, ОСОБА_1 вказала, що своєчасно повернула їх до 01 липня 2016 року. Крім того, відповідачка просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності, вказуючи на те, що із урахуванням положень ст. 257 ЦК України строк пред`явлення вимог за договором позики від 06.08.2015 року сплинув у червні 2019 року.

Заслухавши доводи представників сторін, відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до наступних висновків.

Як стверджує позивач під час проведення перевірки ревізійною комісією ЖБК «Харчовик-7» було встановлено факт отримання ОСОБА_1 з розрахункового рахунку позивача коштів у вигляді позики без укладення договору позики у загальному розмірі 230 000 грн.

При цьому, судом критично оцінюються доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 отримала з розрахункового рахунку позивача кошти у вигляді позики без укладення договору позики у загальному розмірі 230 000 грн., оскільки як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2012 року між ЖБК «Харчовик-7» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1, згідно умов якого позивачем було надано відповідачу позику в сумі 10 000 грн., які відповідач зобов`язалася повернути до 28 листопада 2013 року з відрахуванням із її заробітної плати 500 грн. щомісячно. (а.с. 145)

20 лютого 2013 року між ЖБК «Харчовик-7» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2, згідно умов якого позивачем було надано відповідачу позику в сумі 90 000 грн., які відповідач зобов`язалася повернути до 28 листопада 2018 року. (а.с. 56)

22 лютого 2013 року між ЖБК «Харчовик-7» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3, згідно умов якого позивачем було надано відповідачу позику в сумі 100 000 грн., які відповідач зобов`язалася повернути до 22 лютого 2018 року. (а.с. 54)

06 серпня 2015 року між ЖБК «Харчовик-7» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №5, згідно умов якого позивачем було надано відповідачу позику в сумі 30 000 грн., які відповідач зобов`язалася повернути до червня 2016 року з відрахуванням із її заробітної плати 5 000 грн. щомісячно. (а.с. 131)

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як стверджує позивач, ОСОБА_1 умов договорів позики не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 230 000 грн.

Згідно зі стст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, повернення грошових коштів ЖБК «Харчовик-7» за договором позики №1 від 28 березня 2012 року ОСОБА_1 підтверджується відомостями обліку операцій та відомостями нарахувань їй заробітної плати, копії яких додано до відзиву на позов.

Повернення грошових коштів ЖБК «Харчовик-7» за договором позики №2 від 20 лютого 2013 року ОСОБА_1 підтверджується відомістю обліку операцій та приходним касовим ордером, копії яких додано до відзиву.

Повернення грошових коштів ЖБК «Харчовик-7» за договором позики №3 від 22 лютого 2013 року ОСОБА_1 підтверджується квитанціями щодо погашення боргу та приходними касовими ордерами про повернення коштів через касу позивача, копії яких додано до відзиву.

Повернення грошових коштів ЖБК «Харчовик-7» за договором позики №5 від 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 відомостями обліку операцій та відомостями нарахувань їй заробітної плати, копії яких додано до відзиву.

Крім того, факт повернення коштів ОСОБА_1 за договорами позики в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, з 2012 року по 2016 рік вона була головою ревізійної комісії. Так, ОСОБА_1 було укладено з ЖБК «Харчовик-7» п`ять договорів позики на загальну суму 270 000 грн., всі кошти нею були повернуті, оскільки комісією в кінці кожного року перевірялася фінансова звітність.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, представником позивача не доведено факт щодо не задоволення вимог позивача за договорами позик.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи та договорів позики № 1 та № 5 сторк повернення коштів 28.11.2013 року та червень 2016 року відповідно, при цьому позивач звернувся до суду 23 листопада 2020 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Таким чином з врахуванням викладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості договорами позики № 1 від 28 березня 2012 року та № 5 від 06 серпня 2015 року,в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності в даній частині.

Підсумовуючи усе вищенаведене, враховуючи встановлені вище судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, суд вважає, що вимоги ЖБК „Харчовик-7" до ОСОБА_1 про стягнення 230 000 грн. заборгованості за договорами позики від 28.03.2012 року, від 20.02.2013 року, від 22.02.2013 року, від 6.08.2015 року, не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем витрати на правничу допомогу, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ЖБК „Харчовик-7" до ОСОБА_1 про стягнення 230 000 грн. заборгованості за договорами позики від 28.03.2012 року, від 20.02.2013 року, від 22.02.2013 року, від 6.08.2015 року, стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.07.2023 року.

Суддя :