Рішення

від 18.07.2023 по справі 174/415/23

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 174/415/23

н/п2/174/148/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2023 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

за участюсекретаря -Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду з даним позовом вказуючи,що згідно з договором купівлі-продажу квартири в домоволодінні,укладеного,посвідченого нотаріально і зареєстрованого 30.11.2011, відповідач ОСОБА_2 продав, а він придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,0987 га. Договір було посвідчено нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за № 2037. Право власності на зазначене майно було зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м.Вільногірська» 01.12.2011, реєстраційний номер № 490047, номер запису 19 (ІІо) в книзі 8. У зв`язку з приведенням технічної документації на житло у відповідність до вимог чинного законодавства, рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 09.09.2015 за № 308/0/7-15, належному йому домоволодінню, було присвоєно поштову адресу- АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день він має намір продати це майно, для чого звернувся до нотаріальної контори за місцем знаходження майна за консультацією та роз`ясненнями з приводу збирання необхідної документації для укладання договору, де йому пояснили, що при зазначених вище розбіжностях, будь-який правочин щодо відчуження цього майна укладений бути не може, оскільки квартира не може мати земельну ділянку з кадастровим номером, допоміжні приміщення і господарські споруди за межами квартири на території домоволодіння, тим більше, що домоволодінню присвоєно окрему поштову адресу, тобто предметом договору може бути будинок разом з господарськими спорудами, які розташовані в садибі, з урахуванням того, що на час укладення договору купівлі-продажу квартири в домоволодінні, таке юридичне поняття як домоволодіння вже не існувало, оскільки з моменту введення в дію з 01.01.2004 ЦК України в новій редакції, в ст.381 визначене юридичне поняття « ОСОБА_3 », а поняття домоволодіння застосовувалось в цивільному законодавстві до зазначеної вище дати.

Крім того, чинний ЦК України чітко розмежовує поняття та визначення житлового будинку, садиби та квартири як об`єктів права власності. Так, у відповідності до ст.380 ЦК України - житловий будинок це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ст.381 ЦК України - садиба це земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

У відповідності до ст.382 ЦК України, квартира - це ізольоване приміщення в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно довизначень,що встановленіу ДодаткуБ (обов`язковий)«Терміни тавизначення понять»до ДБНВ.2.2-15-2005«Будинки іспоруди,житлові будинки»,що буличинними намомент укладанняним договорукупівлі-продажубудинку:квартира -комплекс взаємопов`язанихприміщень,використовуваних дляпроживання однієїсім`ї різногочисельного складуабо однієїлюдини,який включає(якмінімум):житлову (житлові)кімнату,кухню,ванну кімнату(душову),вбиральню (абосуміщений санвузол),передпокій,комору чивбудовану шафу.Квартира удвох рівнях-квартира,житлові тапідсобні приміщенняякої розміщеніна двохсуміжних поверхахі об`єднанівнутрішньоквартирними сходами,а одноквартирнийжитловий будинок-індивідуальний житловийбудинок,що маєприбудинкову ділянку. Аналогічні визначення містяться також в діючих на цей час ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення».

Тобто, як законодавчими, так і технічними будівельними нормами визначено поняття квартири, будинку, садиби та є очевидним той факт, що ним фактично придбавався у власність будинок з господарськими будівлями у складі садиби, а не квартира, як предмет купівлі-продажу та як об`єкт права власності.

Однак,в зв`язкуз тим,що підчас укладаннядоговору купівлі-продажута реєстраціїправа власностіна зазначенийвище будинокз господарськимспорудами,він бувзазначений вдоговорі якквартира вбудинку,що невідповідає зазначенимвище юридично-правовимвизначенням татехнічним нормам,цей фактунеможливлює насьогоднішній деньвикористати йогоправо навідчуження цьогобудинку,який зазначенийу правовстановлюючомудокументі,як квартира. Внести змінив існуючийдоговір,зазначений вище,в іншийспосіб єнеможливим,оскільки відповідачдобровільно вноситизміни вдоговір небажає,мотивуючи цевідсутністю внього можливостіз`явитись внотаріальну конторуза місцемвчинення правочинута внестивідповідні змінидо нього,що йзмушує йогозвертатись досуду зцим позовомпро захистсвоїх правта інтересів. Просить постановити рішення про тлумачення змісту правочину договору купівлі-продажу квартири в домоволодінні, укладеного між ним та ОСОБА_2 , посвідченого нотаріально 30.11.2011 і зареєстрованого в реєстрі за № 2037, а саме те, що предметом купівлі-продажу за змістом цього договору є житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 259,2 кв.м, житловою площею 106,7 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0987 га, кадастровий № 1210200000:01:020:0025.

Ухвалою Вільногірськогоміського судуДніпропетровської областівід 29.05.2023у справівідкрито спрощенепозовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує повністю та просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.33).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог п.2 ч.7ст.128ЦПКУкраїни (а.с.31), про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири в домоволодінні від 30.11.2011 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 259,2 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., в житловому будинку А-2, з господарчими будівлями та спорудами, розташована на земельній ділянці площею 0,0987 га, яка належить продавцю на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЯЛ № 936272, виданого 30.11.2011 на підставі рішення сесії Вільногірської міської ради від 17.11.2011 № 466-23/УІ. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2037 (а.с.6).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2011 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території АДРЕСА_4 площею 0,0987 га. На цій ділянці розташована квартира АДРЕСА_1 , земельна ділянка належить продавцеві на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 936272, виданого 30.11.2011 на підставі рішення сесії Вільногірської міської ради від 17.11.2011 № 466-23/УІ. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2040 (а.с.7).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в КП «БТІ м.Вільногірська» 01.12.2011, форма власності приватна, частка 1/1 (а.с.13).

Відповідно до копії технічного паспорту на індивідуальний (садибний) житловий будинок АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 987 кв.м, в тому числі під будинком та господарськими спорудами 422 кв.м., під двором 230 кв.м, під газоном 256 кв.м., під доріжками та в`їзд 79 кв.м. Площа житлового будинку 259,2 кв.м., житлова 106,7 кв.м. (а.с.8-12).

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 308/0/7-15 від 09.09.2015 присвоєна поштова адреса домоволодінню по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 (а.с.14).

Факт належності ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1210200000:01:032:0129 та квартири в домоволодінні загальною площею 259,2 кв.м, житловою площею 106,7 кв.м., за адресою кв. АДРЕСА_1 , підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.15-16).

Статтею 41 Конституції Українигарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним.

Аналогічний висновок викладений і в ч.1ст.321 ЦК Українита ст.1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 328 ЦК Українипередбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, згідно ізст.202 ЦК України. Відповідно дост.203 ЦК України, крім інших загальних вимог до правочину, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 зазначеного Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст.637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно дост.213ЦК України,зміст правочинуможе бутивитлумачений стороною(сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2020 у справі 175/884/17-ц зазначив, що за змістом ст.213 ЦК України, тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не його обов`язком, здійснюється за умови наявності спору. А метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того що малось на увазі.

Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди повинні брати до уваги однакове для всього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Тобто, у розумінні наведених приписів на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення необхідно розуміти як спосіб надання можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початкувиконання сторонами його умов.

Як зазначено у постанові ВС України від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди.

Оскільки метоютлумачення правочинує з`ясуваннязмісту йогоокремих частин,який становитьправа таобов`язкисторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Відповідно дост.655ЦК України,за договоромкупівлі-продажуодна сторона(продавець)передає абозобов`язується передатимайно (товар)у власністьдругій стороні(покупцеві),а покупецьприймає абозобов`язується прийнятимайно (товар)і сплатитиза ньогопевну грошовусуму.

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, право власності у покупця на нерухоме майно виникає з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та державної реєстрації цього права, а тлумачення договору є способом надання можливості сторонам виконання умов правочину та можливе за наявності спору між ними.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири в домоволодінні від 13.11.2011, який посвідчено нотаріально, позивач ОСОБА_1 придбав у відповідача ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 з господарчими будівлями та спорудами, при цьому, відповідно до п.6 договору, сторони підтвердили, що умови договору їм зрозумілі, а договір відповідає їх дійсним намірам. На виконання вимог п.13 договору, 01.12.2011 право власності позивача ОСОБА_1 на вказане майно було зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська», і таким чином, відповідно до п.15 договору, останній набув право власності на вищевказане майно, а умови договору сторонами були виконані.

При таких обставинах, враховуючи, що тлумачення правочину є способом надання можливостісторонам самевиконання умовправочину і можливе лише до початку його виконання, то підстави для тлумачення змісту вказаного правочину на даний час відсутні.

Окрім того, тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони, а будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що на даний час між позивачем та відповідачем існує спір щодо вказаних обставин, позивачем не надано.

З врахуванням викладеного, підстави для тлумачення змісту договору купівлі-продажу квартири в домоволодінні від 13.11.2011, який укладено між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , відсутні, а у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. слід віднести на його рахунок.

На підставі ст.ст. ЦК 213,637 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 263-265, 268, 279, 280-289, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути поданопротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 липня 2023 року.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова