Ухвала

від 24.07.2023 по справі 910/11520/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/11520/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши

позовну заяву Адвокатського бюро "Юрій Кормушин і партнери"

до Акціонерного товариства "Київгаз"

про зобов`язати вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Адвокатського бюро "Юрій Кормушин і партнери" до Акціонерного товариства "Київгаз" з вимогами про визнання протиправними дії Акціонерного товариства "Київгаз" щодо відмов Адвокатському бюро "Юрій Кормушин і партнери" у наданні затребуваної інформації та про зобов`язання Акціонерне товариство "Київгаз" надати Адвокатському бюро "Юрій Кормушин і партнери" інформацію запитувану адвокатськими запитами від 06.03.2021 № 36, від 14.06.2021 № 47, від 10.06.2023 № 53.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Законом України "Про доступ до публічної інформації" зобов`язання щодо надання адвокату запитувану в адвокатських запитах від 06.03.2021 № 36, від 14.06.2021 № 47, від 10.06.2023 № 53 інформацію, чим порушив право позивача.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є примусове виконання обов`язку в натурі. Цей спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Іноді обов`язок виникає не на підставі договірних відносин (діючого зобов`язання), а й вказівки закону.

Відповідно до пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до позиції, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 908/1568/18, 05.06.2019), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Має значення також і суб`єктний склад саме сторін правовідносин та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Така позиція Суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18).

В силу приписів ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Отже діюче законодавство не визначає адвокатську діяльність, як господарську.

Крім того, здійснюючи звернення з адвокатським запитом адвокат діє в інтересах клієнта, а отже цивільне право саме адвоката (чи адвокатського об`єднання) не може бути порушене, оскільки надаючи професійну правничу допомогу адвокат/адвокатське об`єднання діє не у власних правах чи інтересах, а надає професійну правничу допомогу своєму клієнтові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок надання інформації у відповідь на адвокатський запит (стаття 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), при цьому позивач не зазначає про наявність між сторонами будь - яких господарських відносин, які б ґрунтувалися на договорі та/або законі. В позовній заяві позивач зазначає, що адвокатські запити були направлений ним з метою надання правової допомоги Білоус Валентині Андріївні.

Визначене позивачем в позовній заяві право на отримання відповіді (та/або копій документів) на адвокатський запит не підлягає судовому захисту в порядку господарського, адміністративного або цивільного судочинства, виходячи з наступного:

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у інших Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини" ("Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany") від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, то відсутність регламентації такого права у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою.

Зокрема, в спеціальному законі, у відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність (1) за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; (2) за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до Рішення Ради адвокатів України від 19.11.2013 № 238 "Про затвердження у новій редакції Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення" (далі - Порядок), цей Порядок розроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення , Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, та інших актів законодавства з метою визначення процедури складання головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, або уповноваженим радою членом ради адвокатів протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення.

Порядок, зокрема, містить підстави для порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, рух протоколів про адміністративне правопорушення, в тому числі й передання матеріалів про адміністративне правопорушення до відповідного суду.

Згідно частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Однак, ураховуючи викладене вище, суд роз`яснює позивачу, що розгляд визначених в позовній заяві вимог не віднесений до юрисдикції судів (визначене позивачем в позовній заяві право на отримання інформації у відповідь на адвокатський запит не підлягає судовому захисту в порядку позовного провадження), оскільки спеціальним законодавством встановлено особливий порядок відновлення права адвоката (адвокатського об`єднання) на отримання інформації на відповідь на адвокатський запит.

Крім того, суд зазначає, що отримання інформації на адвокатський запит можливо тільки в рамках надання правової допомоги адвокатом (адвокатським об`єднанням) клієнту на підставі договору про надання професійної допомоги.

Отже, процесуальним законом передбачено, що у разі не можливості самостійно отримати докази (інформацію), необхідну для розгляду справи по суті, учасник справи заявляє клопотання про витребування доказів, що також є способом захисту права адвоката на надання правової допомоги клієнту.

Таким чином, спеціальною нормою закону (статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) встановлено інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту права адвоката на отримання інформації на адвокатський запит, відповідно для захисту такого порушеного права застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою, а отже позовна заява Адвокатського бюро "Юрій Кормушин і партнери" не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Адвокатського бюро "Юрій Кормушин і партнери" до Акціонерного товариства "Київгаз" про зобов`язання зобов`язання вчинити дії.

2. У відповідності до частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, повернути позовну заяву та додані до неї документи заявнику.

3. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя Н.Плотницька