Рішення

від 13.07.2023 по справі 911/951/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/951/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВИН ПЛЮС" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України (колишня Гагаріна), 16а)

про стягнення 1580614,16 грн. за договором поставки № 2501/2021 від 25.01.2021 р., у тому числі - 1196890,16 грн. основного боргу, 42498,00 грн. 3% річних, 341226,00 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання (пом. судді): Сех І.С.

Представники сторін:

від позивача: Теплюк В.В. (ордер № 1393094 від 11.05.2023 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" (далі - ТОВ "ТД РУБІН", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВИН ПЛЮС" (далі - ТОВ "ЄВРОВИН ПЛЮС", відповідач) про стягнення 1580614,16 грн. за договором поставки № 2501/2021 від 25.01.2021 р., у тому числі - 1196890,16 грн. основного боргу, 42498,00 грн. 3% річних, 341226,00 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 2501/2021 від 25.01.2021 р., згідно з яким позивачем відповідачеві було поставлено товар. Проте, ТОВ "ЄВРОВИН ПЛЮС" оплата поставленого позивачем товару здійснена не була, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1196890,16 грн. основного боргу, 42498,00 грн. 3% річних, 341226,00 грн. інфляційних втрат, і судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2023 р.

Підготовче засідання відкладалось.

Слід зазначити, що відповідач був повідомлений про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження належним чином завіреної копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву чи інших пояснень або заперечень до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.06.2023 р. представник позивача заявив про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження; представник відповідача не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.

У судовому засіданні 13.07.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представник відповідача не з`явився. Водночас, про судовий розгляд справи учасники процесу були повідомлені належно.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.07.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.01.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД РУБІН» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВИН ПЛЮС» (покупець) було укладеного договір поставки № 2501/2021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольну продукцію (товар/продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору товар передається покупцю частинами - товарними партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

У відповідності з п. 1.3 договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. В замовленні покупець визначає найменування, асортимент товару, строк (термін), умови (місце) поставки товару, а також інші умови, якщо погодження таких необхідно. Замовлення на поставку партії товару подається покупцем за допомогою телефонного зв`язку на номер тел. (НОМЕР_1 або на електронну пошту постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1. Прийняттям замовлення до виконання є виставлений постачальником рахунок на оплату товару.

Найменування, якість та кількість товару погоджується сторонами та зазначаються в рахунку на оплату та/або специфікаціях (якщо специфікації складаються та підписуються сторонами) (п. 2.1 договору).

Умовами п. 6.2 договору визначено, що оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем протягом 14-ти календарних днів з моменту реалізації товару. При цьому, відповідно до п. 6.3 договору, покупець зобов`язується щотижня подавати постачальнику звіт про реалізований Товар. Затримка надання звіту не є підставою для затримання оплати за товар.

Як слідує з позову, всупереч умовам договору, покупець не надавав постачальнику звіти про реалізований товар та не здійснював оплату за поставлений товар.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що покупець зобов`язується забезпечувати постачальнику безперешкодний доступ до приміщення покупця з метою перевірки залишків товару на складі покупця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 р., а в частині виконання зобов`язання - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про свої наміри припинити дію договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п.п. 12.1, 12.2 договору).

На виконання умов договору ТОВ «ТД РУБІН» було поставлено ТОВ «ЄВРОВИН ПЛЮС» товар на загальну суму 1196890,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № 177 від 28.01.2021 р. на суму 88439,04 грн., № 182 від 29.01.2021 р. на суму 33120,00 грн., № 346 від 22.02.2021 р. на суму 179642,96 грн., № 373 від 25.02.2021 р. на суму 96595,20 грн., № 436 від 11.03.2021 р. суму 51539,75 грн., № 485 від 20.03.2021 р. на суму 99534,96 грн., № 521 від 29.03.2021 р. на загальну суму 99060,98 грн., № 642 від 26.04.2021 р. на суму 93986,28 грн., № 744 від 17.05.2021 р. на суму 101904,84 грн., № 793 від 28.05.2021 р. на суму 71339,76 грн., № 992 від 24.06.2021 р. на суму 115257,10 грн., № 996 від 30.06.2021 р. на суму 42960,96 грн., № 999 від 01.07.2021 р. на суму 2669,87 грн., № 1000 від 02.07.2021 р. на суму 9534,02 грн., № 22 від 31.08.2021 р. на суму 111304,44 грн.

ТОВ «ЄВРОВИН ПЛЮС» поставлений ТОВ «ТД РУБІН» товар оплачено не було.

ТОВ «ЄВРОВИН ПЛЮС» та ТОВ «ТД РУБІН» було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2021 р. по 15.01.2022 р. на суму 1196890,16 грн.

ТОВ «ТД РУБІН» було направлено на адресу ТОВ «ЄВРОВИН ПЛЮС» претензію № 1 (вих. № 2609/2022-1) від 26.09.2022 р. на суму 1623579,80 грн., за змістом якої постачальник просив покупця у 7-денний термін з дня отримання даної претензії здійснити повну оплату заборгованості за договором поставки № 2501/2021 від 25.01.2021 р., у тому числі - 1196890,16 грн. основного боргу, 83552,76 грн. пені, 59713,33 грн. 3% річних, 283423,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 1196890,16 грн. заборгованості за поставлений товар, а також нараховані у зв`язку з цим 3% річних та інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення оплати поставленого позивачем товару.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1196890,16 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42498,00 грн. 3% річних, 341226,00 грн. інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.01.2022 р. до 22.03.2023 р. на суму 1196890,16 грн. в сумі 42498,00 грн.

За приписами ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Виходячи із здійсненого судом перерахунку 3% річних, вірний розмір 3% річних становить 42497,80 грн. за період з 15.01.2022 р. до 22.03.2023 р. на суму 1196890,16 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме - в сумі 42497,80 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 341226,00 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 15.01.2022 р. до 22.03.2023 р. на суму 1196890,16 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН".

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВИН ПЛЮС" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України (колишня Гагаріна), 16а, код 43926620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 15, код 39918383) 1196890 (один мільйон сто дев`яносто шість тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 16 коп. основного боргу, 341226 (триста сорок одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 42497 (сорок дві тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. 80 коп. 3% річних, 23709 (двадцять три тисячі сімсот дев`ять) грн. 21 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.07.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна