Рішення

від 17.07.2023 по справі 916/452/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/452/23Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (вул. Піонерна, 7, м. Теплодар, Одеська обл., 65490)

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 57563,87 грн, за участю представників учасників справи:

від позивача: Дударенко С.В.;

від відповідача: Чубаров С.В.

УСТАНОВИВ:

Теплодарська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 79759,06 грн, яка складається з: основного боргу в розмірі 37396,27 грн; інфляційних втрат в розмірі 16801,94 грн; 3 % річних в розмірі 3365,66 грн; пені в розмірі 22195,19 грн.

18.07.2023 позивачем було подано до суду заяву (а.с. 197, т.1), в якій останній відмовився від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача суми пені.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 05.02.2014 № 2 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за використання земельної ділянки у спірному періоді з 01.12.2019 по 30.11.2022.

06.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 107-120, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з таких підстав: відповідач стверджує, що у його розпорядженні відсутній оригінал додаткової угоди від 15.01.2016, копія якої позивачем долучена до позовної заяви, а тому відповідач не може підтвердити автентичність цієї копії оригіналу; відповідач вважає, що договір припинив свою дію після припинення відповідачем підприємницької діяльності, про що в Державний реєстр внесено відповідний запис 31.9.2019; відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини укладення між сторонами будь-якої угоди, в якій сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, щодо розміру орендної плати; відповідач наголошує, що здійснені ним щомісячні платежі значно перевищували встановлений у договорі оренди розмір, у зв`язку з чим за відповідачем рахується переплата за договором із розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі, при цьому, як зазначає відповідач, у нього не збереглись платіжні документи на підтвердження цих обставин, водночас, відповідно до наданої на запит відповідача відповіді ГК ДПС України в Одеській області, за період з 2014 року по 07.07.2022 загальна сума сплаченої відповідачем орендної плати складає 58624,05 грн.

16.06.2023 позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 147-155, 164-171, т.1), яка не була прийнята судом розгляду, у зв`язку з тим, що заяву було подано з порушенням строків, визначених п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України.

Крім цього, 16.06.2023 від позивача до суду надійшли письмові пояснення (а.с. 156-163, 172-179, т.1), в яких останній наголосив, що: суми здійснених відповідачем часткових оплат ставлять під сумнів твердження останнього про необізнаність щодо існування додаткової угоди № 24-2016; позивач наполягає на тому, що всього з 05.02.2014 по 23.01.2019 відповідач сплатив орендну плату у розмірі 54774,05 грн, інших платежів від відповідача не надходило; позивач наполягає на тому, що відповідач, як фізична особа, не перестав існувати, а тому, в силу вимог закону відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю всім своїм майном.

13.07.2023 позивач подав суду уточнюючі розрахунки спірних сум (а.с. 188-196, т.1).

17.07.2023 позивач, з урахуванням висловлених відповідачем під час розгляду справи заперечень щодо реєстрації в Реєстрі додаткової угоди від 15.01.2016 № 21-2016, долучив інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 12.07.2023 (а.с. 197-199, т.1).

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені до відповідача вимоги про стягнення основного боргу, а також нарахованих відповідно до останньої редакції розрахунків сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Представник відповідача проти позовних вимог позивача повністю заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні, а також заявив усне клопотання про застосування до вимог позивача строків позовної давності. Крім цього у судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що відповідач припинив підприємницьку діяльність, а також зазначав на невірності здійснених позивачем розрахунків та відсутності в матеріалах справи нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2023 позовну заяву Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/452/23; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06 квітня 2023 року о 14:00.

У судовому засіданні 06.04.2023 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву до 15.05.2023.

Судове засідання 15 травня 2023 року об 11:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відпустці за особистими обставинами. Ухвалою суду від 16.05.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 05 червня 2023 року о 12:30.

Далі судом оголошувались перерви у судовому засіданні: 05 червня 2023 року - до 21.06.2023 о 15:00; 21 червня 2023 року - до 05.07.2023 о 12:30; 05 липня 2023 року - до 17.07.2023 о 16:00.

Ухвалою суду від 17.07.2023 судом було прийнято відмову позивача від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 22195,19 грн та закрито провадження у справі в цій частині вимог.

У судовому засіданні 17.07.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

05.02.2014 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди землі № 2 (а.с. 8-12, т.1; далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на підставі рішення Теплодарської міської ради від 29.04.2010 № 931/2-V, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, З-Б.

Згідно з п. 2, 3, 5 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5111500000:01:002:0142, біля якої знаходяться інженерні мережі, проте відсутні об`єкти нерухомого майна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 161843,05 грн.

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 10 років. Піcля закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Якщо орендодавець заперечує про продовження дії договору на новий строк, останній повинен надіслати про це орендарю письмове повідомлення протягом 1 місяця з моменту отримання від орендаря повідомлення про намір продовжити дію договору.

За умовами п. 9-11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки, яка становить 4855,29 грн у рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2,0 відсотка (подвійної облікової ставки НБУ) несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 15-17 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва господарської будівлі для обслуговування пасічного господарства «Пасіка». Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Самовільна забудова земельної ділянки забороняється.

Згідно з п. 19 договору зміна цільового призначення земельної ділянки забороняється.

Пунктом 20 договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

За умовами п. 28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 30 договору визначено, що орендар має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку виробничі та інші будівлі і споруди. В цей же час, у п. 31 договору встановлено, що орендар зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому договором оренди землі; у відповідності з умовами договору своєчасно вносити орендну плату; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у цьому договорі, дотримуватись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Згідно з п. 37 договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 38 договору його дія припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 39 договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

За умовами п. 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Згідно з п. 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Додатком до договору сторони погодили розрахунок орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки (а.с. 33, т.1), згідно з яким орендна плата за рік становить 4855,29 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.02.2014 (а.с. 13, т.1) позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування згідно договору від 05.02.2014 № 2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для будівництва господарської будівлі для обслуговування пасічного господарства «Пасіка», загальною площею 0,10000 га, за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, 3-Б, кадастровий номер 5111500000:01:002:0142.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.01.2014 № НВ-5100846512014 (а.с. 16, т.1) вищевказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, категорія земельної ділянки визначена як землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для будівництва господарської будівлі для обслуговування пасічного господарства «Пасіка».

Крім цього, в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформована 21.01.2021 на запит адвоката відповідача Чубарова Сергія Володимировича (а.с. 118, т.1), яка містить, зокрема, наступну формацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5111500000:01:002:0142: цільове призначення - 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для будівництва господарської будівлі для обслуговування пасічного господарства «Пасіка»; форма власності - комунальна; площа - 0,1 га; відомості про нормативну грошову оцінку відсутні.

Речове право оренди відповідача на земельну ділянку - право оренди строком на 10 років відповідно до умов договору було зареєстровано 11.03.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується наявним у справі витягом від 17.03.2014 № 19058565 (а.с. 15, т.1).

15.01.2016 між сторонами була укладена додаткова угода № 24-2016 до договору (а.с. 20, т.1 - оригінал оглянутий судом 21.06.2023), в якій останні погодили пункт 9 договору викласти у наступній редакції: «Орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки, що складає 12128,52 грн в рік (1010,71 грн на місяць). Згідно з п. 3 додаткової угоди остання є невід`ємною частиною договору і набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації. На підтвердження обставини здійснення державної реєстрації вказаної додаткової угоди позивачем до матеріалів справи долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 12.07.2023 (а.с. 198-199, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 24-25, т.1) 30.01.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення підприємницької діяльності відповідача.

01.10.2020 відповідачем було подано позивачу заяву від 27.09.2020 (а.с. 114, т.1), в якій відповідач просив вважати припиненим договір оренди земельної ділянки від 05.02.2014, укладений між сторонами, у зв`язку з припинення підприємницької діяльності відповідача.

У відповіді на вищевказаний лист позивач, у листі від 19.10.2020 № П-390-П (а.с. 115-зворотна сторінка - 116, т.1), відзначив, що відповідач самовільно без отримання дозволу позивача побудував на земельній ділянці житловий будинок, загальною площею 135,2 кв.м., та зареєстрував право власності на будинок на земельній ділянці сільськогосподарського призначення. Позивач не погоджується з наведеною відповідачем аналогією застосування порядку та наслідків припинення юридичної особи до припинення статусу підприємця фізичної особи, а також вважає безпідставним прохання відповідача вважати припиненим договір оренди землі від 05.02.2014. Як зазначив позивач у своїй відповіді, якщо відповідач не є суб`єктом підприємницької діяльності та наразі відсутні підстави для обслуговування пасічного господарства «Пасіка», відповідач повинен повернути земельну ділянку, проте, як наголосив позивач, відповідач продовжує використовувати земельну ділянку. Позивач повідомив, що він вважає договір оренди землі від 05.02.2014 діючим та просив відповідача своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою до міського бюджету м. Теплодар.

В матеріалах справи відсутні докази, зокрема, щодо передачі сторонами на вирішення суду спору про розірвання договору.

Між цим, 01.10.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою від 30.09.2020 (а.с. 115, т.1), в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,10000 га, за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, 3-Б, кадастровий номер 5111500000:01:002:0142, яка знаходиться у користуванні відповідача на праві оренди, у власність, цільове призначення якої змінюється з сільськогосподарського на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При цьому, у вказаній заяві відповідач звертає увагу позивача на те, що: 1) на земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями, який належить відповідачу на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 87088498 від 15.05.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12472274512210); 2) будь-якою комерційною діяльністю на земельній ділянці відповідач не займається, використовує земельну ділянку виключно для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 3) право безоплатної приватизації по зазначеному цільовому призначенню не використав.

11.12.2020 Теплодарською міською радою було прийнято рішення № 16/5-VIII (а.с. 117, т.1), яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої змінюється з земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно додатку.

У зв`язку з несплатою відповідачем у повному обсязі орендних платежів на підставі договору, позивач звернувся з позовом до суду, що розглядається в межах цієї справи. Так, у первісній редакції позовних вимог позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача орендну плату у розмірі 37396,27 грн (за період грудень 2019 року - листопад 2022 року; а.с. 26, т.1); інфляційні втрати в розмірі 16801,94 грн (нараховані на загальну суму боргу у розмірі 37396,27 грн за період з 01.12.2019 по 30.11.2022; а.с. 27-30, т.1); 3 % річних в розмірі 3365,66 грн (нараховані на загальну суму боргу у розмірі 37396,27 грн за період з 01.12.2019 по 30.11.2022; а.с. 32, т.1); пеню у розмірі 22195,19 грн (нараховану на суму боргу у розмірі 6064,26 грн за період з 01.06.2022 по 30.11.2022; а.с. 31, т.1).

Далі позивач відмовився від вимоги про стягнення з відповідача пені та надав уточнюючий розрахунок (а.с. 190-195, т.1), в якому, не змінюючи розміру заявленого до стягнення основного боргу, який за розрахунком позивача становить 37396,27 грн, уточнив, що ця заборгованість рахується за період по грудень 2022 року включно. Крім цього, позивач на власний розсуд зменшив період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, який обмежив до 23.02.2022, виключивши таким чином період нарахування, в якому діє запроваджений в Україні воєнний стан.

Відповідач обставину наявності заборгованості заперечує, наполягає на припиненні договору з 31.09.2019, у зв`язку з внесенням в Реєстр відомостей щодо припинення підприємницької діяльності відповідача, між цим, відповідач наполягає на тому, що у нього рахується переплата за договором. Так, до матеріалів справи відповідачем долучено відповідь Головного управління ДПС в Одеській області від 07.07.2022 № 12320/6/15-32-24-05-06 на запит відповідача (а.с. 14-15, т.1), в якій повідомлено, що загальна сума сплаченої відповідачем орендної плати за землю за період з 2014 року на дату надання відповіді складає 58624,05 грн.

Позивач, у свою чергу, наполягає на тому, що дійсна сума внесеної відповідачем орендної плати складає 54774,05 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи відповідні довідки Фінансового управління Виконавчого комітету Теплодарської місткої ради Одеського району Одеської області (а.с. 159-161, 175-177, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст.ст. 80, 83 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з підп. 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2022) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно з підп. 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції в редакції Закону від 30.11.2021 № 1914-IX) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

За змістом підп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За змістом п. 271.2. ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно з ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За змістом статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями". Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Статтею 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з оплати орендних платежів за договором оренди землі від 05.02.2014 № 2, яка, за розрахунком позивача, рахується станом на грудень 2022 року включно, а також нарахованих позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, умовами договору сторони погодили порядок внесення орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки, а саме щомісячно (не пізніше 10 числа наступного за звітним) у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, яка становить 4855,29 грн у рік (3 % від нормативної грошової оцінки).

Як встановлено судом, в подальшому між сторонами була укладена додаткова угода до договору від 15.01.2016 № 24-2016, в якій останні погодили розмір орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки в сумі 12128,52 грн (1010,71 грн на місяць), виходячи зі ставки - 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. Під час розгляду справи відповідач наголошував на тому, що позивач не довів розмір орендної плати, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Суд зазначає, що відповідач на власний розсуд підписав додаткову угоду на вищевказаних умовах і при цьому не надав суду жодного доказу, який би ставив під сумнів розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яким сторони керувались при укладенні цієї додаткової угоди. Тим більше, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України відповідач у відзиві на позов не посилався на цю обставину.

За цих обставин, суд вважає, що договір оренди землі від 05.02.2014 № 2 та додаткова угода від 15.01.2016 № 24-2016 є належними та не спростованими відповідачем доказами, які підтверджують домовленості сторін щодо оренди земельної ділянки, а також порядок сплати та розмір орендної плати.

Так, за розрахунком позивача, за час використання земельної ділянки відповідачем було внесено орендну плату на загальну суму 54774,05 грн, на підтвердження чого позивач до матеріалів справи долучив довідки фінансового управління міськради, тобто доказ, який сформований самим позивачем. Разом з цим, відповідно до даних Головного управління ДПС в Одеській області (а.с. 111-112, т.1), відповідачем за період з 2014 року по 07.07.2022 орендна плата за використання земельної ділянки на підставі договору була сплачена у розмірі 58624,05 грн. Отже, враховуючи правову природу орендної плати земельної ділянки комунальної власності, відсутність в матеріалах справи первинних доказів, які підтверджують оплати відповідача, а також те, що позивач не спростував даних податкової, суд, при вирішенні спору по суті, бере до уваги, що відповідачем орендна плата сплачена у загальному розмірі 58624,05 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що всього за використання земельної ділянки, станом на грудень 2022 року включно, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у загальному розмірі 93599,42 грн, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди землі від 05.07.2014 № 2 становить 34975,37 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

Оскільки бездіяльність відповідача у виді невнесення орендної плати за використання земельної ділянки суперечить вищевказаних нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних. Водночас, при перевірці уточнюючих розрахунків позивача (а.с. 193-195, т.1), суд встановив їх невідповідність умовам договору, який передбачає внесення щомісячних платежів, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок спірних сум в межах визначеного позивачем періоду (до 23.02.2022) та по кожному місяцю окремо, за результатом здійснення якого суд встановив, що вірною сумою інфляційних втрат є 2590,52 грн, а 3 % річних - 701,18 грн.

Щодо посилань відповідача на припинення договору у зв`язку з припиненням здійснення відповідачем підприємницької діяльності суд зазначає, що законом не передбачено, що договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію внаслідок припинення здійснення фізичною особою підприємницької діяльності. Також ця підстава не передбачена і самим договором між сторонами. В цей же час, договором та законом не передбачена можливість розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку, водночас, як встановлено судом, сторонами щодо цього питання згоди не досягнуто, а відповідачем спір в цій частині на вирішення суду не передано.

Між цим суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, з аналізу змісту ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст.202-208 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зробила висновок, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №910/16713/15 зазначила, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право-і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Отже, приймаючи до уваги, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору, а також враховуючи вищевикладені висновки ВП ВС та норми застосованого судом до спірних відносин законодавства, суд дійшов висновку, що договір не припинив свою дію, а припинення відповідачем підприємницької діяльності, який, як фізична особа не перестав існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, не є підставою для припинення договору. При цьому суд вважає необхідним зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем земельної ділянки позивачу, в цей же час, в силу вимог закону, використання землі в Україні є платним.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для застосування до вимог позивача за заявою відповідача позовної давності, враховуючи, що борг відповідача в сумі 34975,37 грн рахується за період з лютого 2020 року (частково) по грудень 2022 року, тобто порушення прав позивача у спірних відносинах мало місце починаючи з 11.03.2020 (термін оплати), а з позовом позивач звернувся до суду 02.02.2023. При цьому суд наголошує, що з урахуванням положень п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності продовжується на час дії карантину та воєнного стану в України, а отже таке продовження має місце з 12 березня 2020 (постанова КМУ від 11.03.2020 № 211) та триває і станом на даний час.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області до фізичної особи ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 34975,37 грн, інфляційні втрати в сумі 2590,52 грн та 3 % річних в сумі 701,18 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також те, що позивач відмовився від позову в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, суд вважає необхідним покласти на відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 701,18 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (вул. Піонерна, 7, м. Теплодар, Одеська обл., 65490, код ЄДРПОУ 04527038) борг в сумі 34975 /тридцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять/грн 37 коп, інфляційні втрати в сумі 2590 /дві тисячі п`ятсот дев`яносто/грн 52 коп, 3 % річних в сумі 701 /сімсот одну/грн 18 коп та судовий збір в сумі 1287 /одну тисячу двісті вісімдесят сім/грн 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 липня 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля