Рішення

від 24.07.2023 по справі 918/547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. Справа № 918/547/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Рівненського обласного центру зайнятості в особі Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про стягнення коштів у сумі 18 560 грн 11 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В червні 2023 року Рівненський обласний центр зайнятості в особі Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів у сумі 18 560 грн 11 коп.

Ухвалою суду від 6 червня 2023 року позовну заяву Рівненського обласного центру зайнятості в особі Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 31.05.2023 року № 26-615 залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання до суду доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви від 31.05.2023 року № 26-615 (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо)).

Ухвалою суду від 19 червня 2023 року позовну заяву Рівненського обласного центру зайнятості в особі Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 31.05.2023 року № 26-615 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 24 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 19 червня 2023 року виправлено описку, допущену у вступній частині ухвали Господарського суду Рівненської області від 19 червня 2023 року у справі № 918/547/23, та постановлено вважати правильною суму стягнення коштів: 18 560 грн 11 коп.

4 липня 2023 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

12 липня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання 24 липня 2023 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення № 3301312576709, № 3301312576695 (а.с. 61, 62), а саме ухвали суду від 19.06.2023 року. В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 24 липня 2023 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 19.06.2023 року (а.с. 60). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою і пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

З 05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Пунктом 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 906/184/21 і від 02.11.2022 року у справі № 910/14088/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 24.07.2023 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 24 липня 2023 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

6 квітня 2021 року до Дубровицької районної філії Рівненського обласного центру зайнятості із заявою звернулася громадянка ОСОБА_1 для сприяння у працевлаштуванні.

З 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 надано статус безробітної та відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено виплату допомоги по безробіттю з 12.04.2021 та розпочато виплату такої допомоги, про що, зокрема свідчать наявні в матеріалах справи копії персональної картки № 175421040600019 від 06.04.2021 року, рішення, прийняті центром зайнятості/філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного.

Згідно персональної картки № 175421040600019 гр. ОСОБА_1 , з 12.04.2021 року їй надано статус безробітної.

З наявного в матеріалах справи Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 275 від 29.11.2022 року вбачається, що комісією за результатами опрацювання поданих документів виявлено порушення чинного законодавства України про зайнятість населення. Допомога по безробіттю, яка виплачена ОСОБА_1 з 12.04.2021 року по 30.12.2021 року підлягає поверненню на рахунок Рівненського ОЦЗ.

Відповідно до службової записки № 137 Рівненського обласного центру зайнятості загальна сума, яка підлягає повернення становить 18 560 грн 11 коп. (а.с. 24).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 460/19147/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.12.2021 року № 172350002457 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до прутку 7 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2020 року.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 460/19147/22 набрало законної сили 18.10.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказаним рішенням беззаперечно встановлено неправомірні дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Відтак, за період з 12.04.2021 року по 31.12.2021 року Дубровицькою районною філією Рівненського обласного центру зайнятості зайво виплачено громадянці ОСОБА_1 матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в розмірі 18 560 грн 11 коп., чим, на думку позивача, спричинено майнову шкоду (нанесено збитків) на вказану суму.

05.12.2022 року Дубровицька районна філія Рівненського обласного центру зайнятості звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з претензією від 02.12.2022 року № 646 з пропозицією протягом 15 календарних днів з дня одержання претензії перерахувати суму в розмірі 18 560 грн 11 коп. на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості.

У відповідь на претензію Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 27.12.2022 року № 1700-0901-8/69512 повідомило, що в період перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості до Головного управління не надходило заяви від неї про те, що вона отримує грошову допомогу по безробіттю. А тому Головному управлінню не було відомо про те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у статусі безробітної та отримувала допомогу по безробіттю.

Вказане стало підставою для звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення 18 560 грн 11 коп. коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Способи захисту, які можуть використовуватись при захисті прав на чуже майно, можуть бути згруповані у три групи: 1) зобов`язально-правові (способи, які витікають із порушення не самого речового права, а з порушення умов зобов`язання, наприклад, позов про застосування наслідків нікчемного правочину); 2) речово-правові (віндикаційний та негаторний позови, а також позови про визнання права на чуже майно); 3) загальноцивілістичні способи захисту, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України (припинення правовідношення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інші).

За змістом ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), згідно якої під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Предметом доказування у даній справі є встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин, пов`язаних з фактом заподіяння Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області шкоди Рівненському обласному центру зайнятості в особі Рівненського районної філії Рівненського обласного центру зайнятості.

Згідно п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції станом на час проведення розслідування позивачем) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (у редакції, чинній станом на час припинення виплат ОСОБА_1 допомоги по безробіттю - 31.12.2021 року) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані у встановленому порядку як безробітні особи, мають своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг внаслідок умисного невиконання цією особою своїх обов`язків та зловживань стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З викладеного вбачається, що відповідальність застрахованої особи настає лише у випадку несвоєчасного подання нею інформації про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг або умисного невиконання особою своїх обов`язків та зловживання ними, щодо неповідомлення про існування таких обставин.

З огляду на викладене вище, внаслідок невизнання відповідачем за громадянкою ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах, призначення останньої відбувалося в судовому порядку, на підставі рішення суду від 10.08.2022 року (що набрало законної сили 18.10.2022 року).

Тобто, причиною перебування громадянки ОСОБА_1 на обліку безробітною та отримання нею допомоги по безробіттю стала бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з призначення останній пенсії за віком на пільгових умовах, неправомірність якої встановлена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року у справі № 460/19147/22, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З вищевикладеного вбачається, що обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні громадянці ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах, є встановленими рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 460/19147/22, яке набрало законної сили 18.10.2022 року, та не підлягають доведенню.

У відповідності до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Отже виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" та п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася б у випадку своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії за віком на пільгових умовах громадянці ОСОБА_1 .

Як зазначалось судом вище, на дату звернення позивача до господарського суду кошти в розмірі 18 560 грн 11 коп. відповідачем у добровільному порядку позивачу не сплачено, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Стаття 1166 ЦК України в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, підставами для стягнення з відповідача на користь позивача 18 560 грн 11 коп. шкоди у вигляді коштів, виплачених як допомога по безробіттю, є:

1) протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону та полягає у відмові Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, протиправність якої визнана рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року у справі № 460/19147/22, яке набрало законної сили;

2) наявність шкоди, яка оцінюється сумою витрат Рівненського обласного центру зайнятості в особі Дубровицької районної філії на виплату допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_1 з 12.04.2021 року по 31.12.2021 року, права на яку остання не отримала би за умови своєчасного призначення пенсійного забезпечення;

3) причинно-наслідковий зв`язок прослідковується в тому, що статус пенсіонера і статус безробітного взаємовиключні за ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення". Тобто, ОСОБА_1 вчасно не набула статусу пенсіонера саме внаслідок протиправної відмови відповідача у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Рівненського обласного центру зайнятості в особі Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів у сумі 18 560 грн 11 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, (202), 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879) кошти, нараховані та виплачені гр. ОСОБА_3 як допомога по безробіттю, в сумі 18 560 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн 11 коп. на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості, ЄДРПОУ 05430879, р/р UA378201720355439032700706075 у Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172 - із зазначенням в платіжному дорученні в "Призначенні платежу" - "Повернення виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_3 (призначення пенсії на пільгових умовах за рішенням суду)".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості, ЄДРПОУ 05430879, р/р UA378201720355439032700706075 у Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172 - із зазначенням в платіжному дорученні в "Призначенні платежу" - "Повернення судового збору по гр. ОСОБА_3 ".

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.