Рішення

від 24.07.2023 по справі 922/2143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2143/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ 42206328) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" (місцезнаходження: 61158, Харківська область, місто Харків, вулиця Велозаводська, будинок 4; код ЄДРПОУ 25454469) про стягнення 219 372,34 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С від 01 січня 2019 року в розмірі 219 372,34 грн., з яких: сума основного боргу за спожиту електричну енергію з лютого по червень 2022 року разом з ПДВ 20 % -153 961,83 грн., пеня в розмірі 35 820,95 грн., 3% річних в розмірі 4 191,70 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 397,86 грн. Також позивач просить суд покласти на ТОВ "Укрпромстрой" судовий збір в розмірі 3 290,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 травня 2023 року позовну заяву ПрАТ "Харківенергозбут" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2143/23. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

14 червня 2023 року до суду надійшов відзив ТОВ "Укрпромстрой" на позовну заяву (за вх. № 15298), згідно якого відповідач не заперечує факту укладеня між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С від 01 січня 2019 року, а також того факту, що у період з лютого 2022 року по червень 2022 року позивач постачав на користь відповідача електричну енергію.

Однак, відповідача посилається на те, що Товариство належним чином та своєчасно не отримувало від ПрАТ "Харківенергозбут" рахунків про нарахування плати щодо постачання електричної енергії, не отримувало ні претензій, ні вимог збоку позивача щодо наявної суми заборгованості та необхідності її погашення. Відповідно, ТОВ "Укрпромстрой" дізнався про факт наявності заборгованості лише з отриманням Ухвали суду від 26.05.2023 та сплатив борг в сумі 153 961,83 грн. на банківський рахунок позивача у повному обсязі 06 червня 2023 року (засвідчена копія платіжної інструкції № 1748 від 06.06.2023 та листа до неї додасться). Таким чином, відповідачем було у повному обсязі погашено суму основної заборгованості і в цій частині предмет спору відсутній.

Разом з тим, відповідач зазначає, що через невручення йому рахунків у строки, визначені пунктом 5 Комерційної пропозиції № 1-Ф-П до Договору та не проведення переговорів, згідно умов Договору, у позивача не виникло право стягувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки правовою підставою для їх стягнення є наявність простроченої заборгованості.

Водночас сума заборгованості за поставлену електричну енергію, яка стягується позивачем, виникла за період з лютого по червень 2022 року - тобто в період найактивніших військових дій на території Харківської області. В цей час ТОВ "Укрпромстрой" не мало ні технічної, ні фінансової можливості здійснити необхідні платежі. За наведених обставин, посилаючись також на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0.7.1, відповідач просить суд у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних відмовити повністю.

У випадку, якщо судом буде зроблено висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат через прострочення ТОВ "Укрпромстрой" сплати основної заборгованості за весь період з лютого 2022 року по червень 2022 року, на підставі статті 233 Господарського кодексу України зменшити суму штрафних санкцій з урахуванням повного погашення суми основного боргу та майнового становища відповідача.

У відповіді на відзив (вх. № 16047 від 21.06.2023) ПрАТ "Харківенергозбут" підтвердило сплату відповідачем суми основного боргу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С у період 02/2022-06/2022 в повному обсязі - в розмірі 153 961,83 грн.

Крім того, позивач звертає увагу на те що згідно пункту 3.11 Додаткової угоди від 01.02.2019 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С (додається до позовної заяви), факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО (система електронного документообігу). Так, в роздруківках рахунків за спожиту електричну енергію за Договором №1-2012С від 01.01.2019 наявна інформація, щодо їх направлення відповідачу, а отже посилання ТОВ "Укрпромстрой" на неотримання вищезазначених рахунків є безпідставними та не відповідають дійсності.

Також позивач заперечує щодо звільнення відповідача від оплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та зменшення пені, 3% річних та інфляційних (як того поросить відповідач у своєму відзиві на позовну заяву).

10 липня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Укрпромстрой" (за вх. № 17924), згідно яких відповідач наполягає на тому, що підставою для сплати будь-яких платежів є факт отримання рахунку від позивача і строк для сплати вартості електричної енергії розпочинається саме з дати отримання відповідного рахунку. Однак, позивач доказів одержання Товариством рахунків за спірний період не надав, а тому і строки для сплати основної суми заборгованості почали спливати лише з моменту ознайомлення відповідачем з позовною заявою, після чого ТОВ "Укрпромстрой" відразу сплатило суму заборгованості і не допустило прострочення

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/2143/23 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ПрАТ "Харківенергозбут" та заперечення ТОВ "Укрпромстрой", об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У зв`язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01 січня 2019 року ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 за № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 за № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі також - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно статі 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється елекгропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між елекгропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним елекгропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Частиною першою статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

У даному випадку ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до пункту 3.2.6 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.

Також у відповідності до пунктів 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "Харківобленерго", в порядку, передбаченому умовами договору.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" (як Споживачем) було надано заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1 Ф-П, фактично споживалась електрична енергія (відомості фактичного споживання та акти приймання - передачі електричної енергії додані до позовної заяви), а отже Договір про постачання електричної енергії споживачу № 1- 2012С від 01.01.2019 (далі також - Договір) вважається укладеним.

Згідно пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктами 5.5, 5.6 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно пункту 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Згідно з умовами пункту 5 Комерційної пропозиції № 1-Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Також 01 лютого 2019 року між ПрАТ "Харківенергозбут" та ТОВ "Укрпромстрой" укладено Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1- 2012С від 01.01.2019, за умовами якої, метою удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії споживачу, Сторони домовились здійснювати електронний документообіг між Постачальником та Споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (надалі - Система ЕДО). Реєструючись в Системі ЕДО Споживач погоджується з Положенням про електронний документообіг ПрАТ "Харківенергозбут" та зобов`язується неухильно дотримуватись його.

Відповідно до пункту 3.2 Додаткової угоди від 01.02.2019 після реєстрації Споживача в системі ЕДО, він набуває права здійснювати формування та надсилання документів, передбачених умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу, в електронному вигляді, та зобов`язаний отримувати електронні документи і повідомлення, направлені йому Постачальником.

Згідно пункту 3.11 Додаткової угоди від 01.02.2019 факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом. Отже, днем (датою) отримання Споживачем рахунку є день (дата) направлення його Постачальником в Системі ЕДО.

Згідно пункту 4.3 Додаткової угоди від 01.02.2019 Споживач також зобов`язаний У разі відсутності можливості надіслати інформацію/електронний документ через Систему ЕДО, забезпечити передачу цієї інформації до відповідного підрозділу ПрАТ "Харківенергозбут" у паперовому вигляді у строки передбачені Договором про постачання електричної енергії споживачу. Протягом одного повного робочого дня після передачі електронного документу, отримати розрахункові документи і повідомлення за допомогою Системи ЕДО.

Звертаючись до суду із даним позовом ПрАТ "Харківенергозбут" зазначає таке.

Згідно з переданими даними від оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго" даними ПрАТ "Харківенергозбут" було проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію:

- за січень 2022 року - на суму 129 981,79 грн., ПДВ 20% 25 996,36 грн., разом з ПДВ - 155 978,15 грн. Рахунок за січень 2022 було отримано через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів, відповідно до Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії № 1-2012С від 01.01.2019, код Споживача: 2521445 (далі - Система ЕДО);

- за лютий 2022 року - на суму 97 952,40 грн., ПДВ 20% 19 590,48 грн., разом з ПДВ - 117 542,88 грн. Рахунок за лютий 2022 було відправлено через Систему ЕДО.

- за березень 2022 року - на суму 4 165,18 грн., ПДВ 20% 833,04 грн., разом з ПДВ - 4 998,22 грн. Рахунок за березень 2022 було відправлено через Систему ЕДО.

- за квітень 2022 року - на суму 46 968,80 грн., ПДВ 20% 59 393,76 грн., разом з ПДВ - 56 362,56 грн. Рахунок за квітень 2022 було відправлено через Систему ЕДО.

- за травень 2022 року - на суму 4 404,68 грн., ПДВ 20% 880,94 грн., разом з ПДВ - 5 285,62 грн. Рахунок за травень 2022 було отримано через Систему ЕДО.

- за червень 2022 року - на суму 3 977,09 грн., ПДВ 20% 795,42 грн., разом з ПДВ 4 772,51 грн. Рахунок за червень 2022 було отримано через Систему ЕДО.

Рахунок за період "січень 2022 року" було сплачено відповідачем 10.02.2022 у сумі 155 978,11 грн. (платіжне доручення додається). Рахунок за період "лютий 2022 року" сплачено відповідачем 23.06.2022 у сумі 34 999,96 грн., "січень 2022 року" сплачено в сумі 0,04 грн. (платіжне доручення №1481 від 23.06.2022 додасться).

Отже ПрАТ "Харківенергозбут" виконало свої зобов`язання по Договору про постачання електричної енергії № 1-2012С від 01.01.2019 належним чином та в повному обсязі. Однак, оплату спожитої електричної енергії було здійснено відповідачем лише частково. Станом на 01.03.2023 сума заборгованості ТОВ "Укрпромстрой" за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 по червень 2022 складає 153 961,83 грн.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 35 820,95 грн., три проценти річних в розмірі 4 191,70 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 397,86 грн. (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ПрАТ "Харківенергозбут" до суду з даним позовом.

Водночас після відкриття провадження у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" було погашено суму основної заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С від 01.01.2019 в розмірі 153 961,83 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією віл 06 червня 2023 року за № 1748, а також не заперечується позивачем.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у даному випадку, та необхідність закриття провадження у справі № 922/2134/23 в частині стягнення з відповідача - ТОВ "Укрпромстрой" суми основного боргу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С в розмірі 153 961,83 грн., на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також роз`яснює сторонам, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених ПрАТ "Харківенергозбут" в межах даної справи позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням заперечень, висловлених ТОВ "Укрпромстрой", суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Частиною першою статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) стосуються сфери електроенергетики та регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, а також укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором електропостачання та підпадає під правове регулювання норм статті 712, 714 Цивільного кодексу України та статей 264-271, 275, 276 Господарського кодексу України. До договору постачання енергетичними ресурсами застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 6.2 Договору також визначено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору. Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Також згідно пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1-Ф-П передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Отже, у даному випадку, суд зобов`язаний дослідити правомірність та арифметичну обґрунтованість нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, відповідач наголошує, що у позовній заяві відсутні докази направлення та отримання ним рахунків за спожиту електроенергію у зв`язку із чим у позивача не виникло права стягувати пеню, З % річних та інфляційні нарахування.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, згідно з умовами пункту 5 Комерційної пропозиції № 1-Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Крім того, відповідно до пункту 3.11 Додаткової угоди від 01.02.2019 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С, Факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО. Сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, Правил роздрібного ринку електричної енергії, інших нормативно-правових актів. При наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.

В роздруківках рахунків за спожиту електричну енергію за Договором №1-2012С від 01.01.2019 наявна наступна інформація, щодо направлення вказаних рахунків відповідачу, а саме:

- за січень 2022 року - є відмітка про направлення відповідачу рахунка та акту приймання-передачі від 09.02.2022 об 11 годині 18 хв. та їх отримання відповідачем 09.02.2022 об 11 годині 53 хв.;

- за лютий 2022 року - є відмітка про направлення відповідачу рахунка та акту приймання-передачі від 11.03.2022 о 21 годині 55 хв.;

- за березень 2022 року є відмітка про направлення відповідачу рахунка та акту приймання-передачі від 11.04.2022 о 15 годині 42 хв.;

- за квітень 2022 року - є відмітка про направлення відповідачу рахунка та акту приймання-передачі від 10.05.2022 о 14 годині 10 хв.;

- за травень 2022 року - є відмітка про направлення відповідачу рахунка та акту приймання-передачі від 07.06.2022 о 15 годині 54 хв., та їх отримання відповідачем 07.06.2022 о 17 годині 17 хв.;

- за червень 2022 року - є відмітка про направлення відповідачу рахунка та акту приймання-передачі від 08.07.2022 об 11 годині 06 хв. та їх отримання відповідачем 17.07.2022 о 09 годині 27 хв.

Відповідно, надані позивачем роздруківки рахунків за спожиту електричну енергію за Договором №1-2012С із Системи ЕДО приймаються судом, як належні докази, вважаються доставленими та отриманими ТОВ "Укрпромстрой" в день їх надсилання, а отже відповідач мав здійснити розрахунки за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 5 Комерційної пропозиції № 1-Ф-П.

Водночас, судом було перевірено кінцеві терміни сплати рахунків та, відповідно, початкові періоди здійснення нарахування і встановлено, позивачем неправильно визначено строк виконання грошового зобов`язання за період лютий 2022 року. Так, у рахунку за лютий 2022 року є відмітка про направлення його відповідачу 11.03.2022, а отже, з урахуванням відстрочки платежу (10 робочих днів від дня отримання рахунка), останній день виконання зобов`язання з оплати електричної енергії за вказаний період припадає на 25.03.2022. Також позивачем допущено арифметичні помилки в поданих розрахунках.

З урахуванням конкретних обставин справи суд самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Здійснивши самостійний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає, що арифметично правильними є нарахування 3% річних в розмірі 4 182,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 26 339,38 грн. (детальний розрахунок долучено судом до матеріалів справи).

Враховуючи приписи частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги ПрАТ "Харківенергозбут" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 4 182,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 25 397,86 грн. (оскільки заявлені позивачем до стягнення втрати від інфляції не перевищують розрахунку суду). В задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Укрпромстрой" річних в розмірі 8,78 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Також враховуючи неналежне виконання ТОВ "Укрпромстрой" зобов`язань з оплати електричної енергії у встановлений Договором термін, господарський суд зазначає про можливість застосування штрафних санкцій (нарахування пені).

Водночас Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано учасникам ринку електричної енергії настанови.

Пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови № 332 (доповненим згідно постанови № 413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зазначені у постанові № 332 від 25.02.2022 (як у редакції від 25.02.2022, так і в редакції від 26.04.2022) щодо рекомендацій та зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", прийнятті саме у зв`язку із обставинами запровадження в Україні воєнного стану та саме для забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", частиною другою статті 17 якого установлено, що Регулятор, яким є НКРЕКП, має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання. Також, в силу приписів частини дев`ятої 14 вказаного Закону, рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування штрафних санкцій за період, який входить до періоду дії воєнного стану.

При цьому, Постанова НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, якою доповнено постанову № 332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

З огляду на викладене, нарахування позивачем пені з 24 лютого 2022 року є необґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Укрпромстрой" пені в розмірі 35 820,95 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо посилання ТОВ "Укрпромстрой" на обставини непереборної сили, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0.7.1, суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) сторони договору розуміють зовнішні й надзвичайні події, які не існували під час підписання договору, виникли поза волею сторін, настанню і дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що була піддана дії непереборної сили. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стаю неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, однак, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник господарських правовідносин.

Одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору.

Відповідач, у даному випадку, посилаючись на скрутне фінансове становище ТОВ "Укрпромстрой", не надає жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та невиконанням підприємством грошових зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С від 01.01.2019.

Крім того, відповідно до пункту 12.4 Договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Всупереч умовам Договору відповідачем цього зроблено не було.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для звільнення ТОВ "Укрпромстрой" від відповідальності за порушення умов Договору.

Вирішуючи також заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, на підставі статті 233 Господарського кодексу України, з урахуванням повного погашення суми основного боргу та майнового становища ТОВ "Укрпромстрой", суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас суд звертає увагу на те, що в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Харківенергозбут" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 35 820,95 грн. судом відмовлено, а отже в межах даної справи № 922/2143/23 розглядається вимога про стягнення з ТОВ "Укрпромстрой" інфляційних втрат та трьох процентів річних за ставкою, яка передбачена законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідні нарахування не підлягають зменшенню на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки, як вже було зазначено судом, інфляційні втрати та проценти річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій (не є неустойкою), а є передбаченим законом способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зменшення зазначених нарахувань.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України": згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A).

Аналізуючи також судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а позовні вимоги ПрАТ "Харківенергозбут" підлягають задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" трьох процентів річних в розмірі 4 182,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 25 397,86 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" підлягають стягненню витрати ПрАТ "Харківенергозбут" зі сплати судового збору в розмірі 443,71 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно, враховуючи закриття провадження у справі № 922/2143/23 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 153 961,83 грн., питання про повернення ПрАТ "Харківенергозбут" з державного бюджету частини сплаченого судового збору в розмірі 2 309,43 грн., буде вирішено в окремому процесуальному документі, у разі звернення позивача до суду із відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" (місцезнаходження: 61158, Харківська область, місто Харків, вулиця Велозаводська, будинок 4; код ЄДРПОУ 25454469) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ 42206328) три відсотки річних в розмірі 4 182,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 25 397,86 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 443,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі № 922/2143/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромстрой" суми основного боргу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-2012С від 01 січня 2019 року в розмірі 153 961,83 грн. - закрити.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 35 820,95 грн. та 3% річних в розмірі 8,78 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" липня 2023 р.

СуддяВ.В. Рильова