Рішення

від 19.07.2023 по справі 926/1961/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1961/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю помічника судді Шехтер Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

Фермерського господарства «Новий фенікс» (32600, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Нова Ушиця, вул. Кольчака, 22, код ЄДРПОУ 41162499)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» (60540, Чернівецька область, Герцаївський район, с. Байраки, вул. Головна, буд. 16, код ЄДРПОУ 40645413)

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 168266,90 грн.

Представники сторін не з`явилися.

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача.

Фермерське господарство «Новий фенікс» (32600, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Нова Ушиця, вул. Кольчака, 22, код ЄДРПОУ 41162499) звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» (60540, Чернівецька область, Герцаївський район, с. Байраки, вул. Головна, буд. 16, код ЄДРПОУ 40645413) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 170-ТД від 03.09.2021 в сумі 168266,90 грн з яких: 144852,40 грн - основна заборгованість, 23414,50 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідача зобов`язань за Договором поставки № 170-ТД від 03.09.2021 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у загальній сумі 144852,40 грн. Також, у зв`язку з простроченням оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 23414,50 грн.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою суду від 11.05.2023 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 23.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено сторонам строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач відзив на позов не подав. Перше засідання по справі призначено на 14.06.2023.

14.06.2023 справа не слухалась, у зв`язку з перебуванням судді Ярошенко В.П. у відпустці.

Ухвалою суду від 19.06.2023 призначено розгляд справи на 05.07.2023.

Ухвалою суду від 05.07.2023 відкладено розгляд справи на 19.07.2023.

Розгляд справи суд здійснив без участі представників сторін. Суд задовольнив клопотання Позивача про розгляд справи без участі його представника. Водночас Відповідачі не прибули, повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про доставку копії ухвал суду на офіційну електронну адресу представників сторін, що формується автоматично через автоматизовану систему «Діловодства спеціалізованого суду».

Установлені судом обставини.

03.09.2021 року між Фермерським господарством «Новий фенікс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» було укладено договір поставки № 170-ТД (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити й передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - яка визначається за видатковими накладними або специфікаціями до договору.

За основними умовами договору, які впливають на взаємовідносини сторін, щодо наявного між ними спору:

- найменування і асортимент поставленого товару визначається за видатковими накладними або специфікаціями до договору. (пункт 3.1.);

- загальна кількість товару, що поставляється за договором визначається шляхом підсумовування кількості товару, зазначеного у видаткових накладних або специфікаціях (пункт 3.2.);

- ціна за одиницю товару, загальна вартість товару вказуються у видаткових накладних або специфікаціях до даного договору (пункт 4.1.);

- покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином:

80% оплати за цим договором покупець здійснює в момент навантаження товару відносно кожної партії товару та надання покупцю документів вказаних в п. 9.5.цього товару.

решта 20% вартості товару після підтвердження якості товару в пункті вивантаження товару та надання постачальником оригіналів наступних документів:

а) видаткову накладну на кожну партію прийнятого товару, дата видачі якої повинна відповідати даті навантаження відповідної партії товару;

б) договір поставки, специфікації до нього та акт розрахунок остаточної ціни Товару;

в) відправлену на електронні пошти office@flour-trading.com.ua, асс@lour-trading.com.ua, elevator@lour-trading.com.ua копії податкової накладної разом з квитанцією про її реєстрацію (пункт 4.2.).

Згідно специфікації товару № 1 від 03.09.2021 (додаток до договору поставки N 170-ТД від 03.09.2021) позивач зобов`язаний був поставити товар у вигляді пшениці, урожаю 2021 року загальною вартістю з ПДВ - 1091277,05 грн.

На виконання умов укладеного сторонами 03.09.2021 договору поставки № 170-ТД позивач поставив відповідачеві у вересні 2021 року с/г продукцію у вигляді пшениці, урожаю 2021 на загальну суму 1091277,05 грн, що підтверджується видатковими накладними та ТТН на транспортування даного товару.

Щодо кількості, якості поставленого товару претензій з боку відповідача під час завантаження та поставки не було.

Право власності на згаданий товар перейшло до відповідача з моменту оформлення згаданих видаткових накладних, які є в наявності у відповідача в оригіналах, що підтверджується також підписами та печатками з боку відповідача (посадових осіб) на самих видаткових накладних.

07.03.2023 за вих. № 1 позивач направив відповідачеві претензію з вимогою оплати заборгованості у розмірі 144851,95 грн. Вказана претензія залишена без відповіді.

Отже, за вказаних обставин та доказів позивач підтвердив наявність договірних відносин з відповідачем щодо поставки товару, факт поставки та прийняття його відповідачем, а також несплачену суму за поставлений товар.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства.

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Отже, за укладеним між сторонами договором поставки, з урахуванням позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач прийняти і сплатити його вартість.

На виконання умов укладеного сторонами 03.09.2021 договору поставки № 170-ТД позивач поставив відповідачеві у вересні 2021 року с/г продукцію у вигляді пшениці, урожаю 2021 на загальну суму 1091277,05 грн, що підтверджується видатковими накладними та ТТН на транспортування даного товару.

Будь-яких претензій під час постачання товару та його прийняття щодо кількості і якості у відповідача не було, що підтверджується підписанням під час транспортування товару у ТТН та постачання товару у видаткових накладних.

Факт навантаження товару підтверджується відповідними накладними відносно кожної партії товару.

Суд установив, що відповідач сплатив вартість товару у сумі 946425,10 грн, але при цьому вартість товару сплатив не у повному обсязі, заборгувавши 144852,40 грн, а також допустив порушення строків оплати.

Крім того, позивач здійснив реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, які також підтверджують виконання зобов`язання постачальника в частині поставки Товару.

Дотримання з боку позивача всіх умов договору спонукає відповідача до виконання з його боку умов по оплаті за поставлений товар.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна з них повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Таким чином суд установив, що станом на час вирішення спору відповідач заборгував позивачу 144852,40 грн за поставлений товар, чим порушив взяті на себе зобов`язання та положення статті 193 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними.

Щодо пені.

В пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування положень статей 216 та 217 ГК України та вказав, що: господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання; до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, пеня у договорі мала безпосередню мету стимулювати відповідача до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання відповідачем, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму пені в розмірі 23414,50 грн за період з 05.01.2023 по 02.05.2023.

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 144852,40 грн основної заборгованості та 23414,50 грн пені у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати позивача по сплаті судового збору, сплачені за платіжною інструкцією № 324 від 01.05.2023 у сумі 2684 грн, які на підставі положень статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Українська борошномельна компанія» (60540, Чернівецька область, Герцаївський район, с. Байраки, вул. Головна, 16, код ЄДРПОУ 40645413) на користь Фермерського господарства «Новий фенікс» (32600, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Нова Ушиця, вул. Кольчака, 22, код ЄДРПОУ 41162499) заборгованість в сумі 168266,90 грн, з яких: 144852,40 грн - основний борг, 23414,50 грн - пеня та 2684 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 24.07.2023.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.