Рішення

від 24.07.2023 по справі 420/13135/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13135/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради, Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Суворовського району м.Одеси" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради, Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Суворовського району м.Одеси", в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради відносно невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради;

зобов`язати Одеську міську раду та Департамент освіти та науки Одеської міської ради вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не вживає заходів з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на яких знаходяться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками та може призвести до негативних наслідків.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

16.06.2023 року від Департаменту освіти та науки Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що в матеріалах справи наявні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують право оперативного управління закріплене за третіми особами по даній справі (закладами освіти комунальної форми власності територіальної громади м. Одеси) на нежитлові будівлі та споруди.

Земельні ділянки розташовані за наступними адресами: м. Одеса, вул. Кримська, 56-А; м. Одеса, вул. Кримська, 80-4; м. Одеса, вул. Махачкалинська, 7; м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38а м. Одеса, вул. Давида Ойстраха, 12; м. Одеса, вул. Паустовського, 17-А ; є земельними ділянками комунальної власності територіальної громади м. Одеси на якій розташовані заклади освіти комунальної форми власності територіальної громади м. Одеси.

Враховуючи вищезазначене, зловживання щодо розпорядження земельною ділянкою неможливе, оскільки набуття права власності або права користування земельними ділянками визначено чинним законодавством України та прокурором не доведено як саме були порушені інтереси держави.

При цьому, прокурором було здійснено нагляд, який не передбачено Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII для вишукування приводу здійснення представництва у суді та не було прийнято до уваги про те, який саме орган та як здійснює повноваження щодо охорони земель.Також прокурором не надано доказів щодо порушення інтересів держави або прав дітей у даному спорі, а підстави для подання позову є штучно надуманими та мас штучний характер.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно інформації, витребуваної у Департаменті освіти та науки Одеської міської ради, Одеські ліцеї №14, №15, №17, №24, №49 №71 Одеської міської ради перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти фінансується за рахунок бюджетних коштів в межах наданих лімітних призначень.

На комунальну установу «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Суворовського району м. Одеси» покладено функції централізованої бухгалтерії, ведення бухгалтерського обліку закладів і установ освіти, в межах доведених лімітних призначень по кожному коду економічної класифікації видатків бюджету, здійснення закупівлі товарів, робіт та послуг для забезпечення фінансово- господарської діяльності закладів освіти комунальної форми власності територіальної громади м. Одеси в Суворовському районі відповідно до ЗУ «Про публічні закупівлі».

Рішенням Одеської міської ради № 997-VIII від 28.09.2022 затверджено Статути Одеського ліцею №14, №15, №17, №24, №49, №71 Одеської міської ради Одеської області, згідно п. 1.5. яких засновником закладів є Одеська міська рада, управління закладами здійснюється Департаментом освіти та науки Одеської міської ради.

Згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради 26.09.2013 за №358 «Про закріплення за від закладами, засновником яких є Одеська міська рада, права користування комунальними навчальними об`єктами нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Одеси на праві оперативного управління» закріплено за комунальним навчальними закладами, засновником якого є Одеська міська рада, право користування об`єктами нежитлового фонду територіальної громади м. Одеси на праві оперативного управління, а саме: комунальної власності нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 7953,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, 56-а (Одеський ліцей №14); нежитлові будівлі та споруди, загальною розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, 80-а (Одеський ліцей №15); нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 9319,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, 7 (Одеський ліцей №17); нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 7918 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 38-А (Одеський ліцей №24); нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 8190,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Д. Ойстраха, 12, (Одеський ліцей №49); нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 7359,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Паустовського, 17-А, (Одеський ліцей №71). -

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.06.2022 за №93 «Про внесення змін до Міської цільової програми благоустрою м. Одеси на 2022 2026 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 08 грудня 2021 року № 805-VII» встановлено, що одним із заходів вказаної Програми є забезпечення функціонування КП «Одеський міський землевпорядний центр» Одеської міської ради, джерелом фінансування якого є бюджет Одеської міської ради територіальної громади для виконання топографо-геодезичних робіт та кадастрових зйомок.

Навчальні заклади Одеська загальноосвітня школа № 14 1-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, Одеська загальноосвітня школа № 15 1- ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, Одеська спеціалізована школа № 17 1-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради Одеської області Одеська, Одеський навчально-виховний комплекс «Морський ліцей загальноосвітня школа № 24 1-ІІ ступенів» Одеської міської ради Одеської області, Одеський навчально-виховний комплекс № 49 «Спеціалізована школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Одеської міської ради Одеської області, Одеська загальноосвітня школа №71 1- ІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області ( рішенням Одеської міської ради від 22.09.2022 за №997-VІІІ «Про зміну найменувань закладів загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси та затвердження статутів закладів у новій редакції» змінено назву на Одеський ліцей № 14, 15, 17, 25, 49, 71 Одеської міської ради) ще у 2013 році зверталися до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу щодо оформлення земельних ділянок у постійне користування для обслуговування будівель та споруд навчальних закладів.

В подальшому, рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 №4230-1V «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування шкільним навчальним закладам у місті Одеса» всім шкільним навчальним закладам, в тому числі Одеській загальноосвітній школі № 14 І-ІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, Одеській загальноосвітній школі № 15 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, Одеській спеціалізованій школі № 17 1-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради Одеської області Одеська, Одеському навчально-виховному комплексу «Морський ліцей загальноосвітня школа № 24 1-ІІІ ступенів» Одеської міської ради Одеської області, Одеському навчально-виховному комплексу № 49 «Спеціалізована школа загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Одеської міської ради Одеської області, Одеській загальноосвітній школі №71 1-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області ( рішенням Одеської міської ради від 22.09.2022 за №997-ІІІ «Про зміну найменувань закладів загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси та затвердження статутів закладів у новій редакції» змінено назву на Одеський ліцей № 14, 15, 17, 25, 49, 71 Одеської міської ради), надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування у місті Одеса.

Крім того, відповідно до відповіді Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Суворовського району м. Одеси», яка є безпосереднім розпорядником коштів для закладів освіти, встановлено, що бюджетне фінансування та відповідні видатки у 2016-2023 роках на оформлення права постійного користування земельними ділянками (розроблення проєктів землеустрою або топографо- геодезичних робіт) не виділялись Одеському ліцею 14, 15, 17, 25, 49, 71 ОМР.

Крім того, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №802-р «Про здійснення протягом 2012 і 2013 років заходів пов`язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади» Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, обласним, міським державним адміністраціям здійснити протягом 2012 і 2013 років заходи, пов`язані з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади.

Таким чином, необхідність оформлення відповідачами правовстановлюючих документів на земельні ділянки під вищезазначеними навчальними закладами прямо передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 802-р.

Враховуючи невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Право комунальної власності передбачене статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частин 1, 2, 5, 8 цієї статті територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту до їх відання належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; 2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій (статті 29, 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про освіту" передбачено, що органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти шляхом формування і розвитку мережі закладів освіти.

3гідно з частиною 3 статті 22, частиною 6 статті 25 Закону України "Про освіту" заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Засновник закладу освіти зобов`язаний зокрема забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Відповідно до частин 1, 2 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Так, згідно з пунктом "ґ" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 року №2145-VIII) заклади освіти незалежно від форми власності набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як передбачено частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: зокрема право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; інші речові права відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Суд встановив, що рішенням Одеської міської ради № 997-VIII від 28.09.2022 затверджено Статути Одеського ліцею №14, №15, №17, №24, №49, №71 Одеської міської ради Одеської області, згідно п. 1.5. яких засновником закладів є Одеська міська рада, управління закладами здійснюється Департаментом освіти та науки Одеської міської ради.

Згідно п. 1.5 Статутів Одеських ліцеїв №14, №15, №17, №24, №71 №49, Одеської міської ради, затверджених рішенням Одеської міської ради № 997- VIII від 28.09.2022 засновником вказаних навчальних закладів є Одеська міська рада.

Згідно п. п. 7.1., 7.2., 7.3. вищевказаних Статутів управління Закладами у межах повноважень, визначених законодавством України та цими статутами здійснюється його засновником - Одеською міською радою Уповноваженим органом ( Департаментом освіти та науки Одеської міської ради).

Безпосереднє управління Закладом здійснює його директор.

Майно Закладу перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси та закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Закладу складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі закладу або централізованої бухгалтерії відповідно до п. п. 9.1., 9.2. Статутів.

Пунктом 9.5 Статутів, встановлено, що списання майна закладу, відчуження або передача в користування проводиться з підстав та в порядку, визначених чинним законодавством України, рішеннями Засновника, Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Таким чином, Одеська міська рада та Департамент освіти та науки Одеської міської ради, будучи суб`єктом, який здійснює управління закладу, відповідає за його матеріально - технічне забезпечення, виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, здійснює контроль за додержанням земельного законодавства та законодавства в галузі освіти, не вжила необхідних дій для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться ДНЗ, допускаючи протиправну бездіяльність.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Варто зауважити, що станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів оформлення правовстановлюючих документів щодо яких і виник цей спір.

Отже, з метою забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти позов підлягає задоволенню.

Відносно тверджень Департаменту освіти та науки Одеської міської ради у відзиві, що підстави для представництва прокурора у справі належним чином не доведені, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 даної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Зі змісту даної норми Закону вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке «нездійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте, «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №802/4083/15-а, від 13.12.2019 у справі №810/3160/18, від 27.12.2019 у справі №826/15235/18.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У пункті 4 вказаного Рішення передбачено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів, створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, прокурор в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі зобов`язаний вказати докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Разом з тим, суд зауважує, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор звернувся до суду з метою захисту інтересів держави у сфері охорони права на освіту дітей, які порушено бездіяльністю Одеською міською радою та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради, яка полягає у порушенні вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок використання земель закладів освіти, що становить загрозу для охорони земель як національного багатства, а також з метою реалізації державної політики у сфері забезпечення діяльності закладів освіти.

В адміністративному позові прокурор зазначає, що відповідачі не виконали покладені на них повноваження з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на яких знаходяться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської рад, що зумовлює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, виникнення ризиків для нормального функціонування закладу та здійснення навчального процесу та може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. При цьому, прокурор набуває статусу позивача, оскільки на даний час відсутній орган, уповноважений здійснювати функції щодо зобов`язання оформити належним чином право користування вказаними земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у даній справі прокурором належним чином зазначено, які саме інтереси держави порушено бездіяльністю відповідачів, а відтак підлягають захисту, а також з огляду на відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за їх діяльністю.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про допущену відповідачами протиправну бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (вул. От.Головатого, буд.89, м.Одеса, Одеська область, 65003) в інтересах держави до Одеської міської ради (Думська площа, 1, м.Одеса, Одеська область, 65004, код ЄДРПОУ 26597691) Департаменту освіти та науки Одеської міської ради (вул.Канатна, 134, м.Одеса, Одеська область, 65039, код ЄДРПОУ 02145398), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Одеський ліцей №14 Одеської міської ради (вул. Кримська, 56-А, м.Одеса, Одеська область, 65059, код ЄДРПОУ 25428650), Одеський ліцей №15 Одеської міської ради (вул. Кримська, 80-А, м.Одеса, Одеська область, 65025, код ЄДРПОУ 25428621), Одеський ліцей №17 Одеської міської ради (вул. Махачкалинська, 7, м.Одеса, Одеська область, 65035, код ЄДРПОУ 25428704) Одеський ліцей №24 Одеської міської ради (вул. Ак.Заболотного, 38а, м.Одеса, Одеська область, 65025, код ЄДРПОУ 25428696), Одеський ліцей №49 Одеської міської ради (вул. Д.Ойстраха, 12, м.Одеса, Одеська область, 65025, код ЄДРПОУ 25428519), Одеський ліцей №71 Одеської міської ради (вул. Паустовського, 17-А, м.Одеса, Одеська область, 65111, код ЄДРПОУ 25428839) Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Суворовського району м.Одеси" (вул. От.Головатого, буд.99, м.Одеса, Одеська область, 65003, код ЄДРПОУ 40703235) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради відносно невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради.

Зобов`язати Одеську міську раду та Департамент освіти та науки Одеської міської ради вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеський ліцей №14 Одеської міської ради, Одеський ліцей №15 Одеської міської ради, Одеський ліцей №17 Одеської міської ради, Одеський ліцей №24 Одеської міської ради, Одеський ліцей №49 Одеської міської ради, Одеський ліцей №71 Одеської міської ради.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.