Рішення

від 24.07.2023 по справі 460/6651/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2023 року м. Рівне№460/6651/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВідділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі відповідач), за змістом якого просив суд:

-визнати протиправною відмову у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки площею 0,1000га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620889300:04:014:0668, за адресою: АДРЕСА_1 на території Володимирецького району Рівненської області;

-зобов`язати відповідача видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки площею 0,1000га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620889300:04:014:0668, за адресою: АДРЕСА_1 на території Володимирецького району Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у видачі будівельного паспорта суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його права, як власника земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відмова позивачу у видачі будівельного паспорта є правомірною, оскільки установлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проєктів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам розташування земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони КС-5, згідно Плану зонування, затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування від 25.06.2013 №488.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 5620889300:04:014:0668; цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000га, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.09.2020, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.09.2020.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.01.2023 земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:04:014:0668 відноситься до категорії земель Землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); документи, на підставі яких здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

13.02.2023 через застосунок «Дія» позивач подав до відповідача заяву про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки з кадастровим номером 5620889300:04:014:0668 на об`єкт будівництва нового житлового будинку та господарської будівлі по АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви відповідач повідомленням від 21.02.2023 №01ВБП/4200/2023 відмовив у наданні будівельного паспорта на підставі пункту 2.4 Порядку №103 від 05.07.2011: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

В обґрунтування підстав відмови відповідач також зазначив, що відповідно до плану зонування території села Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області земельна ділянка на якій заплановано будівництво потрапляє в санітарно-захисну зону ліса в якій заборонено будівництво житлових будинків з прибудинковими територіями.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у видачі будівельного паспорта на забудову належної на праві власності земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положеннями ст.ст.316-319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.373 Цивільного кодексу України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі ст.375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

За правилами частини другої та третьої статті 8 Закону №3038-VI, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №3038-VI, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною другою статті 27 Закону №3038-VI передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 27 Закону №3038-VI, надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №902/19640, затверджений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону №3038-VI і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 визначено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику, зокрема, у зв`язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Зі змісту повідомлення від 21.02.2023 вбачається, що підставою для відмови у видачі позивачу будівельного паспорта стала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування території села Стара Рафалівка.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

План зонування території (зонінг) - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI).

Частиною першою та другою статті 17 вказаного Закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №3038-VI, План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

За приписами частини третьої статті 18 Закону №3038-VI, зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Частиною четвертою статті 18 Закону №3038-VI визначено, що параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Судом установлено, що рішенням Старорафалівської сільської ради від 25 червня 2013 року №488 затверджено містобудівну документацію «План зонування території населених пунктів Стара Рафалівка та Бабка Старорафалівської сільської ради».

Відповідач вказує, що відмова у наданні будівельного паспорта відбулося через потрапляння земельної ділянки кадастровий номер 5620889300:04:014:0668 в зону КС-5с.

Відповідно до Плану зонування території с.Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області Зона КС-5с підзона комунально-складської зони розміщення об`єктів 5 класу санітарної шкідливості. Розміщення території під пожежне ДЕПО.

За висновками відповідача, оскільки належна позивачу земельна ділянка кадастровий номер5620889300:04:014:0668, на якій він має намір здійснити будівництво житлового будинку та господарської будівлі, згідно з Планом зонування розташована у територіальній підзоні КС-5с (підзона комунально-складської зони розміщення об`єктів 5 класу санітарної шкідливості. Розміщення території під пожежне ДЕПО), тому розміщення і будівництво житлового будинку та господарської будівлі на ній неможливо.

Статтею 24 Закону №3038-VI передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 цієї статті зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частиною п`ятою статті 25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV), цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Частинами 1, 3, 5 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статей 38, 39 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням можуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Саме за такою категорією та за таким цільовим призначенням земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:04:014:0668 зареєстрована у Державному земельному кадастрі, про що свідчить відповідний витяг.

Суд зазначає, що за змістом статті 114 ЗК України санітарно-захисні зони - території з обмеженим режимом використання, де забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей, що встановлюються навколо шкідливих об`єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI обмеження у використанні земель є об`єктом Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтями 14, 15 України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

До Державного земельного кадастру включаються зокрема відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Як свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 5620889300:04:014:0668 у ньому зареєстровані відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, зокрема зазначено: вид обмеження у використанні земельної ділянки охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється обмеження 0,0342 гектарів; дата державної реєстрації обмеження 28.09.2016.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5620889300:04:014:0668 за функціональним призначенням частково містить обмеження для забудови житлових та господарських об`єктів (на частині земельної ділянки площею, 0,0342га). Щодо решти території, то відомості, які б забороняли будівництво відповідних об`єктів на ній не передбачені.

Суд зазначає, що позивач придбав земельну ділянку з конкретно визначеним цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, позивач отримавши право власності на земельну ділянку із визначеним цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, правомірно звернувся до відповідача із заявою на видачу будівельного паспорту та мав розумні очікування на позитивне вирішення його заяви.

Проте відповідач при розгляді заяви позивача про надання паспорта забудови земельної ділянки не довів, що площа житлова будинку та господарської будівлі знаходиться поза межами житлової та громадської забудови.

Отже, посилання відповідача на невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відтак, відмова відповідача видати будівельний паспорт позивачу порушує право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Суд не спростовує право місцевих рад вносити зміни до генерального плану та плану зонування території, однак такі зміни не мають позбавляти особу права на користування та розпоряджання її власністю.

У разі втручання в таке право, зокрема зміни цільового призначення земельної ділянки, віднесення її до певної зони, держава або територіальна громада мають відшкодувати власнику земельної ділянки шкоду заподіяну таким рішенням або викупити у нього таку земельну ділянку.

Такі дії забезпечать реалізацію принципу належного урядування та гарантують правову визначеність у земельних правовідносинах. Людина не може втрачати благо, внаслідок прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, без отримання відповідної розумної компенсації.

Суд звертає увагу на рішення «Рисовський проти України» в якому Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Відмова відповідача у видачі будівельного паспорта мотивована встановленням органом місцевого самоврядування фактично нового (іншого) функціонального призначення території, яке унеможливлює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що суперечить статтям 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтям 373, 375 ЦК України.

Тому позивач, як власник присадибної земельної ділянки, за умови використання ним цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, установленого відповідно до законодавства, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не може бути обмежений у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована, зокрема поширення на цю земельну ділянку санітарно-захисної зони.

Відтак наведене у повідомлені від 21.02.2023 обґрунтування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є незаконним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки, кадастровий номер5620889300:04:014:0668, суд зазначає таке.

За змістом частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Пунктами 2.7 - 2.9, 2.12, 2.13 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Будівельний паспорт складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

До складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього розділу; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам`ятка замовнику індивідуального будівництва.

Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури.

Будівельний паспорт складається у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт.

Аналіз статті 27 Закону №3038-VI та Порядку №103 свідчить, що процедура розгляду заяви на видачу будівельного паспорта не передбачає права уповноваженого органу містобудування та архітектури діяти на власний розсуд при прийнятті рішення за такою заявою. Будівельний паспорт оформляється та надається таким органом за умови відсутності обставин, передбачених пунктом 2.4 Порядку №103.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки намірів та параметрів забудови земельної ділянки, поданих позивачем, на відповідність їх вимогам чинних державних будівельних норм, як умови видачі будівельного паспорта, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт слід відмовити.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тому суд не вправі перебирати на себе функції дозвільного органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього надавати будівельний паспорт на підставі документів поданих разом з заявою про видачу будівельного паспорту, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження дозвільного органу щодо надання таких паспортів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Тому порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог містобудівного законодавства, з урахуванням попередніх висновків суду.

Суд також зазначає, що при повторному розгляді заяви відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладених обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради у наданні ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер земельної ділянки 5620889300:04:014:0668, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , викладену у повідомленні №01ВБП/4200/2023 від 21.02.2023.

Зобов`язати Відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2023 про видачу будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:04:014:0668, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням правових висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради судові витрати у виді судового збору у сумі 536,80грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Відділ архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, б.4,м.Вараш,Рівненська область,34400. ЄДРПОУ/РНОКПП 44236553)

Повний текст рішення складений 24.07.2023.

Суддя Олег ГРЕСЬКО