Рішення

від 24.07.2023 по справі 580/3955/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року справа № 580/3955/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Тараненко М.О. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока Міністерства охорони здоров`я України (67772, смт. Затока, вул. Приморська, 3) в якому просить:

-визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні запиту на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 №3, що викладена у листі від 12.05.2023 №01-11/89;

-зобов`язати відповідача повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 №3 та надати повну і достовірну інформацію;

-стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач протиправно відмовив у задоволенні запиту на інформацію, що є порушенням Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації. Зазначено, що запитувана інформація стосується розпорядження бюджетними (державними) коштами, яка за своєю природою є публічною.

Відповідач відзив на позов не надав, причин ненадання не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

28.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока Міністерства охорони здоров`я України із запитом на інформацію №3, в якому просив надати інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату начальнику відділу кадрів «ДССС «Затока» МОЗ України ОСОБА_2 за період з 01.01.2022 по дату отримання запиту, з розбивкою помісячно.

Листом від 12.05.2023 №01-11/89 відповідач повідомив про відмову у задоволенні запиту на інформацію, оскільки інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом. Також вказано, що інформація яка запитується не стосується позивача та не становить суспільний інтерес.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо неналежного розгляду запиту, звернувся до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

За змістом ст. 1 Закону № 2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2939-VІ, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6)юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VІ, не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом. Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді. (ч. 6, 7 ст. 6 Закону № 2939-VІ).

При цьому, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.(ч. 8 ст. 6 Закону № 2939-VІ)

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Частиною 2, 3 ст. 13 Закону № 2939-VІ, встановлено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1)інформацією про стан довкілля;

2)інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4)іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Положеннями ст. 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Судом з`ясовано що позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації в порядку визначену Законом України Про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1)розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3)особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4)не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Як встановлено судом із змісту відповіді відповідача на запит, останній вмотивований наявністю запитуваної інформації з обмеженим доступом та те, що інформація не стосується позивача.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних ociб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державний заклад Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока Міністерства охорони здоров`я України, є державною устоновою.

Таким чином, в розумінні Закону, відповідач є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, а також інформації, що становить суспільний інтерес.

Отже, доступ до інформації щодо використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримували ці кошти або майно, не може бути обмеженою відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, запитувана заявником інформація є публічною в силу ст. 6 Закону №2939-VІ, а державний заклад є її розпорядником. Відтак, запитувана інформація повинна надаватись підприємством в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Посилання відповідача, що запитувана інформація не стосується позивача також є безпідставним в силу приписів ст. 19 Закону № 2939-VI.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 6000грн, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію ордера серії СА №1017571, виданого 19.05.2023 на представництво інтересів позивача адвокатом Тараненком М.О.

Судом встановлено, що доказів щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги позивач до позовної заяви не надав.

За таких обставин, неможливо встановити склад та обсяг наданої правничої допомоги та визначити її співмірність з вартістю наданих послуг.

Враховуючи те, що позивачем не надані докази щодо складу та розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, відсутні підстави стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 6000грн.

Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока Міністерства охорони здоров`я України у задоволенні запиту на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 №3.

Зобов`язати Державний заклад Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій Затока Міністерства охорони здоров`я України повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 №3 та надати повну і достовірну інформацію.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР