Постанова

від 24.07.2023 по справі 420/4380/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4380/20Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі - Вовненко А.В.,

за участю представника апелянта - Литвинчук Т.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал 2017" до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - DPEU Franchising LTD про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 31.01.2020 року №0004200506 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5417029,00 грн.;

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області усі судові витрати (судовий збір у розмірі 21020,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65627,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вказує, що він погодився з висновками акту перевірки щодо заниження доходів Компанії на 40 664 грн, тому у 1 кварталі 2020 року подано скориговану податкову декларацію, в якій у п.3.2.4 Різниці, на які зменшується фінансовий результат» додатка РІ зменшено збитки минулих років на суму 40 664 грн. Водночас не погодився з вказаним рішенням в іншій частині та оскаржив його до ДПС України, проте його скарга залишена без задоволення. Позивач вважає оскаржуване ППР в частині заниження різниці, які збільшують фінансовий результат до оподаткування у сумі 5 417 029 грн незаконним, винесеним без з`ясування усіх обставин справи, а відтак - таким, що підлягає в цій частині скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «П» від 31.01.2020 року №0004200506 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за звітний період 9 місяців 2019 року по податковій декларації за реєстраційним номером 9264043107 в частині зменшення на суму 5 417 029,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20500,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції; винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що з матеріалів перевірки встановлено, що ТОВ «Професіонал 2017» занижено показники, відображені у рядку 1 декларації з податку на прибуток «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 40 644 гривень. Також, з матеріалів справи встановлено, що скаржником не було збільшено фінансовий результат до оподаткування на різниці на суму витрат по нарахуванню роялті, якщо роялті нараховуються на користь нерезидента, який не є бенефіціарним отримувачем (власником) роялті, або бенефціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті, в результаті чого занижено різниці, які збільшують фінансовий результат до оподаткування на 5 417 029 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що норми ст. 103 ПК України визначають порядок, підстави та форму подання довідки, що підтверджує податкове резидентство, а не бенефіціарність. При цьому податкове законодавство України не визначає конкретний документ чи перелік документів, котрі можуть свідчити про бенефіціарність суб`єкта господарювання стосовно доходу. Податкове законодавство України не передбачає існування такого документа, як «довідка, що засвідчує бенефіціарність» або конкретного переліку документів, що підтверджують бенефіціарність. При цьому документом для визнання особи фактичним (бенефіціарним) власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід, форма такого документа не встановлена. Позивач, як під час податкової перевірки, так і в процесі адміністративного оскарження надавав відповідачу (і) документи, які підтверджують те, що DPEU є бенефіціарним (фактичним) власником роялті, отриманого від позивача та (іі) довідки про податкове резидентство DPEU. У відповідь на запит про надання пояснень позивач надав свої пояснення листом від 24.12.2019 р. № 04/п, додатками до якого відповідачу були надані: копія листа DPEUFRANCHISINGLTD від 10.05.2017 р.; копія Certificate of change of name HE 272108; копія листа Domino's Pizza від 13.02.2018 р. з перекладом. Позивач вказує, що наведені документи у повній мірі підтверджують те, що DPEU є бенефіціарним (фактичним) власником роялті, отриманого від позивача. Акт перевірки, як основний доказ, який визначає склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття ППР, не містить відомостей про порушення Позивачем норм ст. 103 ПК України в частині ненадання будь-яких довідок. Більше того, Акт перевірки взагалі не містить жодних згадувань про будь-які порушення Позивачем норм ст. 103 ПК України загалом. Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач дослідив лише один Договір субфраншизи від 31.10.2017 р., однак оспорювану суму роялті сформував за усіма без виключення 6-тьма Договорами субфраншизи. Отже, на думку позивача, сума ППР не відповідає обставинам та фактам, що були описані в Акті перевірки, тому є неправильною. Відтак, це ППР підлягає скасуванню повністю. Позивач зазначає, що матеріали справи містять усі належні, допустимі, достовірні та достатні докази, котрі в своїй сукупності підтверджують те, що DPEU є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті. Відтак, висновки Акта перевірки є безпідставними, а винесене на основі них ППР - протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, апеляційна скарга відповідача не спростовує жодного із аргументів позивача та рішення Одеського окружного адміністартивного суду. З огляду на зазначене позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Розгляд даної справи був призначений у порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторони надали свої пояснення та не заперечували, щодо закінчення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення сторін, та враховуючи що в справі велика кількість матеріалів та доказів, колегія прийняла рішення перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІОНАЛ 2017», зареєстровано 31.07.2015 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником ПДВ.

На підставі наказу від 20.12.2019 року №2828 ГУ ДПС з 23.12.2019 року по 28.12.2019 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 10.01.2020 року № 3/15-32-05-06/39923985 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» (т.1 а.с.14-71).

Посадові особи ГУ ДПС в акті перевірки зазначили, що згідно договору субфраншизи магазину від 30.10.2017 року між «DPEU Franchising LTD» та ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» предметом договору є надання франшиза підприємствам роздрібної торгівлі, які спеціалізуються на продажу піци та просування на ринку їжі «на винос» і наданні послуг доставки. Ці торгівельні точки відомі як «Магазини «Домінос Піца» і займаються комерційною діяльністю за єдиним форматом із застосуванням спеціально розробленого обладнання та технології приготування і продажу піци та інших дозволених продуктів. Усі права та користь від Марок належать компанії «Домінос Ай-Пі Холдер Ед-Ел-Сі. Компанія «Ай-Пі Холдер» надала компанії «Домінос піца Інтернешенел Франчайзинг Інк.» право надавати франшизи магазинам «Домінос Піца», у тому числі право ліцензувати використання Марок.

Відповідно до Генерального договору франшизи від 29.01.2010 року, компанія «Домінос піца Інтернешенел Франчайзинг Інк.» надала Генеральному Цесіонарію (DPEU ІSSING LTD) ексклюзивне право діяти в Україні.

Перевіряючі зазначили, що Domino's IP Holder LLC надало право надавати франшизу Domino's Piza Intemetional Franchising Inc, a Domino's Piza Intemetional Franchising Inc надало право надавати франшизу «DPEU FRANCHISING LTD», який і надав право використання франшизи ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017». Із зазначеного вибачається, що Domino's IP Holder LLC» є бенефіціарним власником роялті. Domino's IP Holder LLC надала право надавати франшизу Domino's Piza Intemetional Franchising Inc. В зв`язку з чим «DPEU FRANCHISING LTD» не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, та не отримував право від бенефіціара отримувати роялті (т.1 а.с.23-24).

На підставі вказаних в акті вищезазначених обставин перевіряючі дійшли висновку про завищення від`ємного значення різниць, які виникають відповідно до ПКУ на суму сплачених роялті.

В акті перевірки зазначено, що у періоді за якій проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» були директор ОСОБА_1 , головний бухгалтер ОСОБА_2 . Статутний капітал станом на 30.09.2019 року сформований в розмірі 5392157грн з частками учасників ОСОБА_3 -51%, ОСОБА_4 49% (т.1 а.с.15,59).

Згідно з висновком Акту від 10.01.2020 року ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» порушено:- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140, абз.2 пп.140.5.7 п.140.5 ст.140 ПКУ, в результаті встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 5457693грн, у тому числі за 9 місяців 2019 року на суму 5457693грн (т.1 а.с.32).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення - рішення форми «П» від 31.01.2020 року №0004200506 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 5457693грн за звітний період 9 місяців 2019 року по податковій декларації за реєстраційним номером 9264043107 від 10.11.2019 року (т.1 а.с.72).

Позивач погодився з висновками акту перевірки щодо заниження доходів на 40 664 грн, тому у 1 кварталі 2020 року подав скориговану податкову декларацію, в якій у п. 3.2.4 Різниці, на які зменшується фінансовий результат» додатка РІ зменшено збитки минулих років на суму 40 664 грн. Вказані обставини визнаються учасниками справи.

Водночас позивач не погодився з вказаним рішенням в іншій частині та оскаржив його до ДПС України, проте рішенням ДПС України від 17.04.2020 року скарга залишена без задоволення (т.1 а.с.73-82).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2020 року №0004200506 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 417 029,00 грн., оскільки вказане податкове повідомлення-рішення містить чіткі дані двох порушень, одне з яких позивачем визнано та усунуто, інше є предметом розгляду суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За частиною другою статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно з абз. 2 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь: нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» у позові просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2020 року №0004200506 в цілому, проте згідно зі змістом позову не згодний з ППР в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 417 029,00 грн, яке прийняте відповідачем на підставі Акту позапланової виїзної перевірки від 10.01.2020 року №3/15-32-05-06/39923985.

Таким чином, предметом позову є законність, правомірність податкового повідомлення-рішення від 31.01.2020 року №0004200506 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 417 029,00 грн.

Згідно з актом перевірки від 10.01.2020 року №3/15-32-05-06/39923985 підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.01.2020 року №0004200506 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 417 029,00 грн та підставою для прийняття рішення був висновок перевіряючих про порушення позивачем абз. 2 пп.140.5.7 п.140.5 ст.140 ПКУ, відповідно до якої (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам. Проте за висновками перевіряючих ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» не збільшив фінансовий результат на суму роялті, яка перерахована на адресу нерезидента DPEU, хоча за висновками перевіряючих останній не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті. Інших обґрунтувань висновку про наявність вказаного порушення позивачем податкового законодавства акт перевірки не містить.

Позивач вказує відсутність у нього порушення абз. 2 пп.140.5.7 п.140.5 ст.140 ПКУ, оскільки роялті були перераховані нерезиденту , якій є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п.14.1 ст.14 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Згідно з абз. 2 пп.140.5.7 п.140.5 ст.140 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» 03.05.2017 року уклало з DPEU Franchising LTD Договір розвитку територій щодо відкриття Компанією точок «Домінос Піца» на території, описаній у розділі 1 (територія в межах міста Одеса (Україна), територія в межах міста Чорноморськ (Україна) на 10 років, а також додаткову угоду до вказаного договору (т.1 а.с.91-114).

Відповідно до пунктів 5-6 Договору DPEU надає ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» франшизу на управління Точкою на запропонованому об`єкті та зазначено про необхідність укласти всі договори які вимагаються, в тому числі договір франчайзингу для кожної Точки, відкритої за цим Договором, що передбачає внесок початкової франчайзингової плати (або аналогічної плати) у розмірі, еквівалентному до того, який зазначений у діючому Договорі франчайзингу.

На виконання вказаних положень Договору було укладено 6 Договорів субфраншизи магазинів (від 30.10.2017р №50956, від 14.02.2018р №50957, від 16.03.2018 р №50958, від 01.09.2018р №50959, від 29.12.2018 р №50960, від 12.01.2019р №50961 та низку податкових угод до них.

Згідно з п.2.1. Договорів субфраншизи надано субфраншизу ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» на управління магазинами доставки «Домінос Піца» за Системою «Домінос» та дозвіл на використання Марок в діяльності Магазину.

Відповідно до договору та додаткової угоди сума винагороди роялті за відповідний період продажів магазинів зазначається в інвойсах, які виставляє DPEU.

На виконання договірних відносин ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017» сплатило роялті на адресу DPEU за перевіряємий період на суму 5 417 029,00 грн.

При цьому позивач на вказану суму витрат фінансовий результат податкового (звітного) періоду не збільшував у зв`язку з оплатою роялті кінцевому бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) роялті у відповідності до укладеного договору.

Між тим, перевіряючі згідно з актом перевірки не вважали DPEU кінцевим бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті з посиланням на те, що компанія «Domino's IP Holder LLC» є бенефіціарним власником роялті, яка надала право надавати франшизу Domino's Piza Intemetional Franchising Inc, a Domino's Piza Intemetional Franchising Inc надало право надавати франшизу «DPEU FRANCHISING LTD».

Domino's Piza Intemetional Franchising Inc уклала Генеральну франшизу з «DPEU FRANCHISING LTD» відповідно до якої «DPEU FRANCHISING LTD» має виключне право на розробку, експлуатацію та субфраншизу магазинів Domino's Piza, а також ліцензію на використання та сублецінзування системи Domino's та знаків в діяльності магазинів.

Перевіряючи зазначили, що Domino's IP Holder LLC надала право надавати франшизу Domino's Piza Intemetional Franchising Inc, a Domino's Piza Intemetional Franchising Inc надало право надавати франшизу «DPEU FRANCHISING LTD», який і надав право використання франшизи ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛ 2017». Із зазначеного вибачається, що Domino's IP Holder LLC» є бенефіціарним власником роялті. Domino's IP Holder LLC надала право надавати франшизу Domino's Piza Intemetional Franchising Inc. В зв`язку з чим «DPEU FRANCHISING LTD» не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, та не отримував право від бенефіціара отримувати роялті (т.1 а.с.23-24).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будь-яких доказів, з посиланням на відповідні документи, наявності вказаного порушення, акт перевірки не містить.

У той же час позивач, якій вважав достатньою підставою вважати DPEU бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті укладений з ним договір, після прийняття відповідачем оскаржуваного ППР та неприйняття до уваги листа DPEU, що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, звернувся також із запитами до Domino's IP Holder LLC надало право надавати франшизу Domino's Piza Intemetional Franchising Inc, відповіді з перекладами на які надані до суду (т.2 а.с.195-224).

Вказані компанії повідомили, що «DPEU FRANCHISING LTD» не агентом ні Domino's IP Holder LLC, ні Domino's Piza Intemetional Franchising Inc. Всі три компанії є самостійними та незалежними контрагентами. Дохід, у тому числі роялті, від укладених угод належить виключно компанії DPEU, вона є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки перевіряючих є необґрунтованими, а ППР в цій частині неправомірним.

Згідно з пунктами 3,4,5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Оскаржуване ППР перевірялось на його правомірність з огляду на обґрунтованість висновку акту перевірки щодо наявності порушень у позивача абз. 2 пп.140.5.7 п.140.5 ст.140 ПКУ з підстав вказаних в Акті перевірки.

Згідно зі змістом Акту від 10.01.2020 року №3/15-32-05-06/39923985 не здійснювалась перевірка позивача щодо дотримання ним вимог ст.103 ПКУ, як і положень договору між сторонами щодо сплати податків, а тому вказані доводи апелянта є безпідставними.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик