Постанова

від 24.07.2023 по справі 0940/1531/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 0940/1531/18

адміністративне провадження № К/9901/9520/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (прийняте судом у складі судді Остап`юка С.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.) у справі за позовом Фермерського господарства «Персей Агро» (далі - ФГ «Персей Агро») до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Польового Дениса Юрійовича, ГУ Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ФГ «Персей Агро» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис № 624/0/19-18-ДК/0183Пр/03/01/-18 від 27.07.2018 (далі - Спірний припис).

На обґрунтування позовних вимог вказувало на те, що відповідач, за наслідками проведеного обстеження та перевірки земельних ділянок, які розташовані на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, на підставі помилкових висновків про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки площею 61,0180 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0001, протиправно вніс припис від 27.07.2018 року за № 624/0/19-18-ДК/0183Пр/03/01/-18.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 24 жовтня 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував Спірний припис.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент укладення договору підряду з позивачем Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України мала право користування на законних підставах та фактично користувалась земельною ділянкою площею 61,0180 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0001, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 квітня 2019 року ГУ Держгеокадастру звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати і ухвалите нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до помилкового прийняття рішення.

Посилається на те, що апеляційний суд не взяв до уваги доводи ГУ Держгеокадастру про те, що суд першої інстанції ухвали розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, проте не зазначено підстав з яких дану справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачем не було заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зазначає, що справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання та суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Йдеться у скарзі й про те, що суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права.

Посилається на те, що державний акт на право постійного користування землею, який видано Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук не може підтверджувати правомірність користування Прикарпатською ДСДС земельною ділянкою, а тим більше надавати право на укладання будь-яких правових угод щодо неї, оскільки він не зареєстрований у встановленому законодавством, яке діяло на момент його видачі, порядку.

Зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № П-20/144-14/82 були досліджені державні акти на право постійного користування землею, які видані на рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук, зокрема серії І-ІФ № 000256, і суд зазначив, що зазначені акти не можуть доводити виникнення на їх підставі права постійного користування земельною ділянкою.

Також посилається на те, що Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005 не можна застосовувати до вказаних правовідносин, оскільки таке рішення стосується лише громадян, а не юридичних осіб, а також вказує на діюче право постійного користування.

Вважає, що, оскільки на момент здійснення заходів державного контролю, речове право на відповідну земельну ділянку за Прикарпатською ДСДС не було зареєстроване, а отже Прикарпатська ДСДС не є належним користувачем вищезазначеної земельної ділянки і не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання договору підряду.

Посилається на те, що внаслідок виконання умов нікчемного договору підряду завдано шкоду державі, оскільки самовільно зайнято земельну ділянку державної власності.

Здійснюючи сільськогосподарський обробіток саме ФГ «Персей Агро» виконувало умови нікчемного правочину, а саме ФГ «Персей Агро» виконувало умови нікчемного правочину, і саме ФГ «Персей Агро» завдало шкоду.

Зазначає, що повноваження державного інспектора, при здійсненні ним заходів державного контролю, є дискреційними.

У відзиві на касаційну скаргу ФГ «Персей Агро» просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2019 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1., судді: Гімон М.М., Бучик А.Ю.

Верховний Суд ухвалами від 15 квітня 2019 року залишив касаційну скаргу без руху, а від 14 травня 2019 року відкрив касаційне провадження.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 902/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями визначено такий склад колегії: головуючий суддя Тацій Л.В., суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польовим Д.Ю. проведено обстеження земельної ділянки та перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельних ділянок, що знаходяться на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, внаслідок чого Акт обстеження земельної ділянки від 24.05.2018 за № 624/0/92-18-ДК/238/АО/10/01/-18 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 11.06.2018 за № 624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/-18.

Вказаною перевіркою встановлено, що земельна ділянка державної форми власності площею 61,0180 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0001, сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області самовільно зайнята Фермерським господарством «Персей Агро», шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур, без документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

27.07.2018 за виявлене порушення, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Польовим Д.Ю. внесено позивачу припис за № 624/0/19-18-ДК/0183Пр/03/01/18 від 27.07.2018.

Вважаючи такий припис протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Також суди встановили, що роботи, які здійснювались ФГ «Персей Агро» на земельній ділянці площею 61, 0180 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0001, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області проводились на підставі Договору підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016 року та додаткових угод до договору, зокрема Додаткової угоди за № 4 від 19.12.2016 до договору підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016 року, за яким позивач (Підрядник) зобов`язується надати Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (Замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції Замовником на сільгоспугіддях Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг Підрядника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон № 963-IV).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону № 963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону № 963-IV, до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

проведення перевірок;

розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польовим Д.Ю. проведено обстеження земельної ділянки та перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельних ділянок, що знаходяться на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, внаслідок чого складено акт обстеження земельної ділянки від 24.05.2018 за № 624/0/92-18-ДК/238/АО/10/01/-18 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 11.06.2018 за № 624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/-18.

Вказаною перевіркою встановлено, що земельна ділянка державної форми власності площею 61,0180 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0001, сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області самовільно зайнята ФГ «Персей Агро», шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур, без документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

Разом з цим, у справі яка розглядається судами встановлено, що Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (враховуючи перетворення установи в історичному проміжку) земельною ділянкою щодо зайняття позивачем якої виник спір, користувалась з 1956 року.

На підтвердження зазначеної обставини, третьою особою було надано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000256, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 809/1231/17 від 24.10.2017, Статут Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, затверджений Президентом Національної академії аграрних наук України 15.02.2018 щодо правонаступництва особи, якій фактично була відведена земельна ділянка у користування.

За наведених обставин, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач є лише виконавцем певних підрядних сільськогосподарських робіт на обумовленій земельній ділянці, фактичним землекористувачем якої є Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Відтак, на момент укладення та виконання договору підряду, позивач не був фактичним землекористувачем названої ділянки, а відтак не міг допустити порушення земельного законодавства, викладені в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/18 від 11.06.2018, як самовільний землекористувач.

Встановивши порушення вимог земельного законодавства, відповідач міг вжити певні заходи впливу лише відносно Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України як особи, що здійснювала всі дії стосовно спірної земельної ділянки як Замовник, і лише за умови доведення неправомірного використання нею земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову у цій справі про визнання протиправним та скасування припису.

Такі правові висновки у цій справі узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах, зокрема, в постановах від 23.12.2020 у справі № 809/1068/18, від 04.09.2019 у справі №809/1064/18, від 09.09.2019 у справі №0940/1544/18, від 25.11.2019 у справі №0940/1543/18, від 04.02.2020 у справі № 809/1115/18, від 20.02.2020 у справі № 809/1015/18.

Стосовно ж доводів щодо належного користування названою земельною ділянкою Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, колегія суддів апеляційного суду правильно зазначила, що до предмету спірних правовідносин не відноситься питання встановлення фактів та обставин щодо правомірності або неправомірності користування названою земельною ділянкою Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Стосовно доводів про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження потрібно зауважити таке. Ця справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, водночас суд (першої інстанції), беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її за правилами загального позовного провадження, якщо дійде такого висновку.

Резюмуючи можна зазначити, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на остаточний результат касаційного перегляду оскаржених судових рішень.

Такий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20.

Інші доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець