Ухвала

від 25.07.2023 по справі 378/538/23

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/538/23

Провадження № 2-з/378/2/23

УХВАЛА

"25" липня 2023 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ставище клопотання Селянського фермерського господарства «Левада» Ткача Б. Г. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

СФГ «Левада» звернулось до суду заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3224283200:06:003:0040, розміром 3,2905 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської сільської ради, що перебуває у власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви зазначив, що невжиття таких заходів в майбутньому призведе до порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2015 року.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Звертаючись до суду з даною заявою, СФГ «Левада зазначає, що 09.03.2023 року Ставищенським районним судом Київської області винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 до СФГ «Левада» було задоволено шляхом усунення перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, кадастровий номер 3224283200:06:003:0040, та шляхом повернення її ОСОБА_1 від СФГ "Левада", також скасовано державну реєстрацію права оренди землі, який внесено на підставі договору оренди землі від 01.03.2018 року. Вказане рішення апеляційним судом 06.06.2023 року залишено без змін. Підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги є встановлення судами двох інстанцій факту непідписання ОСОБА_1 як представником орендодавця договору оренди землі від 01 березня 2018 року. Відповідно, також ОСОБА_1 не підписувала як представник орендодавця і угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2015 року. В зв`язку з чим СФГ «Левада» підготувало матеріали для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2015 року.

Відповідно до вимогст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення судуабо ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимогст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову»роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є вірогідність повідомлених заявником обставин, що можуть перешкоджати виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є право користування позивачем земельною ділянкою на підставі укладеного цивільно-правового договору, а саме договору оренди.

Аналіз законодавства, що регулює правовідносини, пов`язані із правом власності, дає підстави для висновку про те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року).

Втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаної земельної ділянки, СФГ «Левада» посилається на те, що після набрання законної сили вищевказаним рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 09.03.2023 ОСОБА_1 має можливість в будь-який час укласти договір оренди землі з іншими підприємствами з внесенням до державного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що унеможливить можливість користування вищевказаною земельною ділянкою СФГ «Левада».

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст.319, ч. 4 ст.373 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно вимогст. 90 ЗК Українивласник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тобто використовувати своє право власності на власний розсуд. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості; 1-1) спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, заборона здійснення будь-яких дій по внесенню змін в Єдиний державний реєстр речових прав щодо спірної земельної ділянки не може вважатися співмірним до позовних вимог заходом забезпечення позову, оскільки накладення такої заборони на всі реєстраційні дії порушує права власника земельної ділянки, який не може бути обмежений в їх здійсненні поза межами предмету позову.

Захист прав землекористувача не може бути більш пріоритетним, ніж захист прав власника цієї ж земельної ділянки, та перешкоджати їх здійсненню.

Крім того, згідноабзацу 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Тому в разі поновлення речового права позивача щодо спірної земельної ділянки законодавець визначив чіткий механізм виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи заявника про необхідність забезпечення позову, оскількивідсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений СФГ «Левада»,можеістотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення судуабо ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та що такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Селянського фермерського господарства «Левада» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н. М. Марущак