Рішення

від 24.07.2023 по справі 345/1831/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1831/23

Провадження № 2/345/599/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2023 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.,

при секретарі судового засідання Марецькій І.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Євробуд» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача директор ПП «Євробуд» Чухрай Б.Я. звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Позов мотивовано тим, що 17 жовтня 2014 року близько 08 год. 15 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , як водій, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «Одісей 3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухався автомобільною дорогою по автодорозі в напрямку м.Тернополя, на 72км+800м даної автодороги в с. Зелена Бучацького району Тернопільської області, всупереч пунктам 1.5, 2.3 (б), 10.1, 11.3 та 13.3Правил дорожнього рухуУкраїни, не будучи уважним, здійснюючи зустрічний роз`їзд з автомобілем марки «МАЗ 53366 01», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , не дотримавшись безпечного інтервалу, не переконавшись в безпечності для інших учасників руху виконання маневру зміни напрямку руху, при наявності суцільної лінії дорожньої розмітки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , після чого автомобіль марки «МАЗ 53366 01», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, для нього, де зіткнувся із автомобілем марки «VOLKSWAGEN Jetta», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого переломо-вивиху голівки лівого стегна із зміщенням, закрито внутрі-суглобового перелому проксимального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки без зміщення та малої гомілкової кістки із незначним зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Вироком Монастирського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2015 року, який набрав законної сили, у справі № 595/27/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статі 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами та стягнуто в користь держави 5446,50 грн. витрат за проведення експертиз.

Крім того, рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року у справі №606/1226/19 стягнуто із приватного підприємства «Євробуд» (80100, м.Червоноград, вул.Львівська, 32, Львівська область, ЄДРПУО 33071398) в користь ОСОБА_2 270531.35 грн. доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця та стягнуто із приватного підприємства «Євробуд» в користь держави 2705.31 грн. судового збору. Однак, постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №606/1226/19 було задоволено та рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області скасоване, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто з ПП «Євробуд» на користь ОСОБА_2 314820 грн. доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця. Постановою Верховного Суду від 24.01.2022 року касаційна скарга ПП «Євробуд» у справі №606/1226/19 залишена без задоволення, постанова Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 року без змін.

Позивач зазначав, що покладений на нього рішенням суду обов`язок щодо відшкодування потерпілому матеріальної шкоди він виконав повністю та перерахував ОСОБА_2 кошти в розмірі 314820,00 грн.

Разом із тим, оскільки зазначена шкода завдана у період перебування ОСОБА_1 із ПП «Євробуд» у трудових правовідносинах, останній має право в порядку зворотної вимоги (регресу) відшкодувати з винної особи розмір виплаченого ним відшкодування.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь виплачене ним відшкодування шкоди у розмірі 314820,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом подати відзив на позовну заяву скористався та зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та неаргументованим. Зокрема, зазначив, що обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина. Зі зі змісту ст. 130 ч.2 КЗпП матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди. Трудове законодавство не містить визначення вини.З цього приводу зазначив, що в рамках розгляду справи за №606/1226/19 неодноразово вказувалося, що водій ОСОБА_1 вчинив ДТП поза межами робочого часу та виконання трудових обов`язків, а суд кожної із інстанцій такі доводи підставно відхиляв посилаючись на те, що ОСОБА_1 під час його допиту в судовому засіданні як обвинуваченого підтвердив обставину фактичного виконання його трудових обов`язків о 08.15 год. Однак, вказує, що фактично позивачем не було правильно організовано працю працівників, а виконання такої роботи не в межах його фактичного робочого часу виходить за межі категорії нормального виробничо-господарського ризику. Однак, він через свою необізнаність , погоджувався її виконувати боячись втратити роботу, яка була єдиним джерелом доходу для його сім`ї. Тому за таких обставин, працівник взагалі не може нести матеріальну відповідальність за отриману у зв`язку із недодержанням роботодавцем умов праці майнову шкоду. Про недобросовісну поведінку позивача як роботодавця вказує і той факт , що між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, які укладаються тільки з особами визначених категорій. При цьому посада водія не входить до переліку посад, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність. Однак, позивач всупереч чинному законодавству уклав такий договір.

Окрім цього, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі чи організації, в встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Зазначає, що арешт на все майно позивача ДВС було накладено 17.02.2022 року, а оскільки арешт є етапом звернення стягнення на майно для його подальшої реалізації, тому відлік строку на пред`явлення позову необхідно обчислювати саме від цієї дати.

Також, відповідач у відзиві просить врахувати вимоги ст. 137 КЗпП України коли суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану. При цьому зазначає, що він на даний час працює оператором на ТОВ «Карпатнафтохім», який фактично не здійснює свою діяльність, та міститься невиплата заробітної плати, на його утриманні перебуває жінка інвалід ІІІ групи разом з малолітньою дитиною, та він сам потребує регулярного лікування як наслідок травм отриманих під час ДТП.

З огляду на викладене, відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повній мірі.

Позивач своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило, а тому згідно ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2014 року близько 08 год. 15 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , як водій ПП «Євробуд», керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «Одісей 3» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухався автомобільною дорогою по автодорозі в напрямку м.Тернополя, на 72км+800м даної автодороги в с. Зелена Бучацького району Тернопільської області, всупереч пунктам 1.5, 2.3 (б), 10.1, 11.3 та 13.3Правил дорожнього рухуУкраїни, не будучи уважним, здійснюючи зустрічний роз`їзд з автомобілем марки «МАЗ 53366 01», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , не дотримавшись безпечного інтервалу, не переконавшись в безпечності для інших учасників руху виконання маневру зміни напрямку руху, при наявності суцільної лінії дорожньої розмітки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , після чого автомобіль марки «МАЗ 53366 01», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, для нього, де зіткнувся із автомобілем марки «VOLKSWAGEN Jetta», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Вказані обставини встановлені вироком Монастирського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2015 року, який набрав законної сили, у справі № 595/27/15-к.

Вироком Монастирського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статі 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами та стягнуто в користь держави 5446,50 грн. витрат за проведення експертиз.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року у справі №606/1226/19 стягнуто із приватного підприємства «Євробуд» (80100, м.Червоноград, вул.Львівська, 32, Львівська область, ЄДРПУО 33071398) в користь ОСОБА_2 270531.35 грн. доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця та стягнуто із приватного підприємства «Євробуд» в користь держави 2705.31 грн. судового збору (а.с.12-18).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №606/1226/19 було задоволено та рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.05.2021 скасоване, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто з ПП «Євробуд» на користь ОСОБА_2 314820 грн. доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця (а.с.19-39).

Постановою Верховного Суду від 24.01.2022 року касаційна скарга ПП «Євробуд» у справі №606/1226/19 залишена без задоволення, постанова Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 року без змін (а.с.41-52).

Згідно з постановою Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області про закінчення виконавчого провадження ВП №68690524 від 16.05.2022 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №606/1226/19 закінчено, оскільки заборгованість по виконавчому документу з урахуванням судового збору та витрат на проведення виконавчих дій сплачено в повному обсязі та перераховано на відповідні рахунки. (а.с.55).

Факт повного виконання рішення суду також підтверджується платіжними дорученнями №2209 та №2211 на суму 50000,00 грн. та 264820,00 грн. від 11.05.2022 року , де платник ПП «Євробуд» , а отримувач ОСОБА_2 (а.с.56,57).

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Згідно зі статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Звертаючись до суду із цим позовом, ПП «Євробуд» просить стягнути із відповідача, який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із позивачем, 314 820,00 грн. на відшкодування шкоди, які виплачені потерпілому ОСОБА_2 згідно з вироком Монастирського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2015 року.

Таким чином, позивач фактично просить стягнути із відповідача матеріальну шкоду, заподіяну позивачеві злочином, що вчинений відповідачем.

Вирок Монастирського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2015 року у справі №595/27/15-к набрав чинності 27 березня 2015 року.

У період із 17лютого 2022 року до11травня 2022 року з ПП «Євробуд» стягнуто в примусовому порядку на користь потерпілого ОСОБА_2 на виконання рішення суду загальну суму 314 820,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в квітня 2023 року, тобто в межах річного строку, встановленогостаттею 233 КЗпП України.

Відповідно до частини шостоїстатті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За нормами ст. 1188 вказаного Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1)порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Згідно зі статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

З огляду на наведене, судд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на правила, встановлені ст. 134 КЗпП України, оскільки на час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, а тому на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу за вчинення кримінального правопорушення, яке встановлено вироком суду.

Наведене узгоджується із висновками, зробленими Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18), від 20 січня 2021 року у справі № 583/1942/17 (провадження № 61-15670св19), від 26 липня 2021 року у справі № 592/8140/20 (провадження № 61-7226св21), від 21 жовтня 2021 року у справі № 760/15085/18 (провадження №61-8408св21).

Доводи відповідача про те, що позивач у своєму позові неправильно застосував до спірних відносин норму права, а саме: статтю 134 КЗпП України, тоді як підлягала до застосування норма статті 132 КЗпП України, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 286 КК України, встановлена вироком Монастирського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2015 року, який не оскаржував ся та набрав законної сили.

Враховуючи те, що позивач зазнав матеріальної шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_1 та внаслідокдій останнього, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, що встановлено вироком суду, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення саме статті 134 КЗпП України.

Тому, судом відхиляються посилання відповідача наведені у відзиві на врахування судом норм статей 1171, 1191 ЦК України, оскількивідшкодування шкоди заподіяної працівником установі та врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.

Таким чином, доводи відповідача зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Твердження відповідача про те, що він будучи водієм на ПП «Євробуд» вчинив дорожньо-транспортну пригоду поза межами робочого часу та виконання трудових обов`язків, оскільки ДТП з його участю мала місце о 08 год. 15 хв., а згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядкуробочий день останнього починається о 09:00 год., а закінчується о 18:00 год., суд оцінює критично, оскільки воно встановлене рішеннями суду, які набули законної сили, тому не підлягає повторному оцінюванню.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 4722,30 грн., сплачений позивачем при поданні позовної заяви слід стягнути в їхню користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючиь ст.ст. 141, 258-259,263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Приватного підприємства «Євробуд» (80100,м.Червоноград,вул.Львівська,32,Львівська область,ЄДРПУО 33071398) відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 314820, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Євробуд» судовий збір у розмірі 4722,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ :