Рішення

від 11.07.2023 по справі 276/601/23

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/601/23

Провадження по справі №2/276/195/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила встановити факт ухилення від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця та усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої входить дві земельні ділянки та житловий будинок. Позивач є спадкоємцем за законом, спадщину прийняла, подавши відповідну заяву до нотаріуса. Відповідач на момент смерті спадкодавця була зареєстрована разом з ним в його будинку, однак не проживає там декілька років, оскільки перебуває в Польщі. ОСОБА_4 страждав від ураження головного мозку з розладами психіки у вигляді галюцинаторного синдрому, мав онкологічне захворювання, йому було встановлено інвалідність 2-ї групи, потребував постійного стороннього догляду. Позивач з 2011 року здійснювала догляд за братом, а два останні роки була змушена переїхати до нього в будинок, оскільки він був у безпорадному стані. Після смерті брата самостійно займалась його похованням, за власний рахунок встановила пам`ятник. Відповідач та інші сестри не були присутні на похованні брата. Позивач вважає, що ОСОБА_3 має бути усунена від права на спадкування, так як не розділила тягар обов`язків по догляду за братом, жодним чином не допомагала йому, хоча мала таку можливість. З цих підстав просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24.04.2023 відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

23.05.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, наведених у позовній заяві. Також позивач пояснила, що її брат ОСОБА_4 був психічно хворий, не міг контролювати свої дії, його поведінка була неадекватною, інколи агресивною. Останні 1,5 - 2 роки перед смертю брат мав онкологічне захворювання, був «лежачий», не міг самостійно себе обслуговувати та утримувати на належному рівні. Позивач була змушена залишити сім`ю, покинути роботу та переїхати з м.Житомир в село до брата, проживала з ним одна, доглядала, повністю його утримувала, забезпечувала матеріально, оскільки його пенсії було недостатньо, займалася його лікуванням. Відповідач взагалі не проживала з братом, останній потребував від неї допомоги по догляду та просив про це. Також позивач просила ОСОБА_3 допомогти доглядати брата та надавати хоч якусь матеріальну допомогу, оскільки їй самій було важко це робити, а сестра на 8 років молодша за неї та працювала в Польщі. Остання казала, що не зобов`язана утримувати ОСОБА_4 , їй потрібно заробляти кошти на потреби власної сім`ї. Водночас, відповідач обіцяла, що допоможе доглядати хворого брата, однак, приїхала лише на два тижні, щоб зареєструвати своє місце проживання з ним та знову виїхала за межі країни, і більше не навідувалася до нього, на похорон не приїхала, жодної допомоги по організації його поховання не надала.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в порядку ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не направила.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.09.2021 року, виданим виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради (а.сп. 8).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його майно, а саме: земельну ділянку площею 3.4308 га з кадастровим номером 1821181300:05:001:0350, згідно з державним актом на право власності серії ЯБ №732381, земельну ділянку площею 3.5000 га з кадастровим номером 1821181300:05:002:0012, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері від 08.12.2008, а також житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24.11.2021 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Силіною Н.В. заведено спадкову справу №189/2021 до майна померлого ОСОБА_4 . Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 одна в межах шестимісячного строку звернулася із заявою про прийняття спадщини (а.сп.49-59).

ОСОБА_1 є спадкоємицею другої черги на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки була його сестрою, вони мали спільних батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, в якому наявний актовий запис про народження ОСОБА_5 , а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, згідно з яким дошлюбне прізвище ОСОБА_1 було « ОСОБА_8 » (а.сп.9-13).

Згідно з довідками виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 18.10.2021 з №388 та №389, спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . На день його смерті та протягом шести місяців після смерті у спадковому будинку за вказаною адресою була зареєстрована, проте не проживала, його сестра ОСОБА_3 (а.сп.23-24)

Відтак, ОСОБА_3 також має право на спадкування за законом у другу чергу, оскільки є сестрою ОСОБА_4 .

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі цієї особи.

ОСОБА_4 хворів на виражену деменцію внаслідок змішаного органічного (травматичного, дисциркуляторного) ураження головного мозку з розладами психіки у вигляді галюцинаторного синдрому, мав онкологічне захворювання, перебував на стаціонарному лікуванні з 08.08.2019 по 11.09.2019. Зазначене підтверджується епікризом від 11.09.2019 (а.сп.77).

Згідно з довідкою відділу обслуговування громадян №16 головного управління ПФУ в Житомирській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку в головному управлінні та отримував пенсію по інвалідності 2-ї групи (а.сп.21).

Довідкою виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 20.02.2023 №97 підтверджується те, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за братом, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.сп.25). Крім того, позивач понесла витрати в сумі 24700,00 гривень на встановлення пам`ятника ОСОБА_4 , згідно з накладною №18 від 15.08.2022 (а.сп.28).

ОСОБА_3 дійсно зареєстрована з 18.11.2019 в с.Писарівка Житомирського району Житомирської області, але за даною адресою не проживає, фактичне місце проживання - Польща , про що свідчить довідка виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 20.02.2023 №98 (а.сп.26).

Згідно відомостей, які надано головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання відповідачем державного кордону України в період з 01.01.2019 по 31.12.2022, ОСОБА_3 в`їхала на територію України 06.11.2019 та виїхала 15.12.2019 (а.сп.61).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є старостою села, суду повідомила, що добре знає родину ОСОБА_8 , позивач одна доглядала ОСОБА_4 , який мав психічні розлади, передавала продукти харчування, ліки, часто приїздила до нього та допомагала по господарству. Останні 1,5 роки перед смертю ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані через онкозахворювання нирки, потребував постійного стороннього догляду та допомоги, сам собі не міг приготувати їсти та самостійно пересуватися. У зв`язку з цим ОСОБА_1 переїхала до нього проживати, належним чином здійснювала його догляд, забезпечувала всім необхідним: харчуванням, одягом, ліками, а після його смерті займалась організацією поховання. Інші сестри, зокрема відповідач, не доглядали та не допомагали в цьому. ОСОБА_3 приїхала лише для того, щоб зареєструватися в його будинку, в приміщенні сільради обіцяла допомагати йому фінансово, оскільки при реєстрації свого місця проживання з ним ОСОБА_4 втратив субсидію, проте ніяких коштів не надавала та жодним чином не підтримувала його.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що знає тривалий час родину ОСОБА_8 , бо це рідня її чоловіка. ОСОБА_4 був хворий, мав групу інвалідності, його доглядала одна ОСОБА_1 , яка надавала продукти харчування, годувала, утримувала, займалась лікуванням, наймала транспорт, щоб перевозити брата до лікарів. Приблизно за рік до його смерті позивач стала проживати разом із ОСОБА_4 , оскільки він через хворобу не міг себе самостійно обслуговувати та забезпечувати свою життєдіяльність. Інші сестри, зокрема відповідач, не допомагали доглядати ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_3 проживає за межами країни, приїжджала лише для того, щоб зареєструвати місце свого проживання в будинку брата, при цьому пообіцяла, що буде надавати кошти, бо ОСОБА_4 втратив субсидію, однак ніяким чином не допомагала хворому брату.

Свідок ОСОБА_12 , який проживав по сусідству із ОСОБА_4 , суду повідомив, що останній хворів на психічні розлади, його поведінка бувала неадекватною, також мав проблеми з нирками, отримував пенсію по інвалідності. Близько двох років ОСОБА_1 повністю доглядала, утримувала та забезпечувала матеріально хворого брата, була змушена переселитися до нього, оскільки він самостійно не міг себе обслуговувати та забезпечувати свою життєдіяльність. Неодноразово до свідка зверталася позивач, щоб допомогти їй перемістити брата, оскільки самій фізично це зробити було складно. Відповідач давно не приїжджала до ОСОБА_4 , свідок бачив її один раз за десять років, не чув, щоб ОСОБА_3 чимось допомагала брату.

Вказані письмові докази та покази свідків підтверджують доводи позивача, що її брат - ОСОБА_4 дійсно перебував у безпорадному стані, оскільки за станом здоров`я самостійно себе обслуговувати не міг та потребував стороннього догляду та матеріальної підтримки, в тому числі і від своєї сестри - ОСОБА_3 .

Разом з тим, відповідач не провідувала ОСОБА_4 під час загострення його хвороби, жодним чином не допомагала доглядати брата та утримувати його, хоча про це просила як позивач, так і їх брат. Більше того, як слідує з показів свідків, реєстрація місця проживання ОСОБА_3 в будинку, що належав ОСОБА_4 , мала наслідком втрати останнім субсидії на житлово-комунальні послуги, що створило додаткові фінансові витрати для нього, тоді як його особистого доходу не вистачало для забезпечення належного лікування та проживання.

Суд також враховує, що позивач була змушена переїхати до брата та самостійно доглядати, утримувати його, займалась його похованням та сама понесла витрати на встановлення пам`ятника. Вона зверталася за допомогою до сторонніх осіб: сусідів та знайомих, оскільки їй самій було складно опікуватись хворим братом. Водночас, жодної підтримки від відповідача не отримала, остання навіть не приїхала на похорон.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, усвідомлюючи безпорадний стан брата, ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, допускаючи при цьому бездіяльність.

Відповідач на спростування вищевказаного не надала суду жодних належних і допустимих доказів, тим самим, не довела свою протилежну позицію відносно заявлених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76 - 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування задовольнити.

Встановити факт ухилення ОСОБА_3 від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_4 та усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.07.2023.

Суддя А.М. Збаражський