Постанова

від 25.07.2023 по справі 916/587/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/587/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року, м. Одеса, суддя Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 30.05.2023 року

у справі №916/587/23

за позовом: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м. Одеса

про стягнення 51 354 грн. 55 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У лютому 2023 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м.Одеса, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м. Одеса на свою користь 14 432 грн. 35 коп. - пені та 36 922 грн. 20 коп. - штрафу, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю від 17.11.2021 року № №35.1-14/2.5-00001, відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо постачання електронних приладів в частині дотримання строків поставки, внаслідок чого покупцем постачальнику нараховано зазначені вище розміри пені та штрафу.

29.03.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м. Одеса надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10192/23), у якому відповідач, окрім заперечення щодо позовних вимог, посилаючись на вимоги ст. 233 Господарського кодексу України, зазначив про те, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції надмірно великі, порівняно із загальною вартістю товару, який мав бути поставлений останньому, внаслідок чого, місцевий господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі №916/587/23 (суддя Смелянець Г.Є.) позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб" про стягнення 51 354 грн. 55 коп. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м. Одеса на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська область, Бориспільський район, с. Гора штрафні санкції у розмірі 10 067 грн. 72 коп., з яких 2 683 грн. 28 коп. - пені та 7384 грн. 44 коп. - штрафу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заявленої позивачем пені та штрафу.

Проте, задовольняючи вказані позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, застосовуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, а також враховуючи, що загальна вартість товару за заявкою позивача, яка не виконана відповідачем у встановлений строк, становить 83424 грн., а розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій становить 50338 грн. 61 коп., зазначив, що позивачем не заявлено про наявність у нього будь-яких збитків, спричинених затримкою поставки товару відповідачем, з огляду на що справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є необхідність зменшення розміру пені та штрафу до 10 067 грн. 72 коп.

Разом з тим, на думку суду першої інстанції, стягнення з відповідача зазначеної вище суми неустойки компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків поставки товару. Водночас, стягнення з відповідача нарахованих позивачем санкцій у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем його господарського зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі № 916/587/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 11749 грн. 07 коп. пені та 29537 грн. 76 коп. штрафу скасувати і прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб" 11749 грн. 07 коп. - пені та 29537 грн. 76 коп. штрафу задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім сум пені та штрафу.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи та висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, зазначає, що місцевим господарським судом під час вирішення питання про зменшення штрафних санкцій не прийнято до уваги той факт, що позивач у справі є державним комерційним підприємством цивільної авіації, що засноване на державній власності, а тому вказане, з поєднанням інших умов для застосування штрафних санкцій до відповідача, є підставою для стягнення з останнього суми нарахованої неустойки у відповідності до п. 8.3 договору про закупівлі.

За доводами апеляційної скарги апелянт, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру неустойки стороні, яка порушила господарське зобов`язання, зазначив, що враховуючи приписи ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, він вважає безпідставним зменшення місцевим господарським судом заявленої до стягнення з відповідача суми неустойки лише на підставі того, що покупцем не заявлено про наявність у нього будь-яких збитків, спричинених затримкою поставки товару постачальником.

Також, на переконання скаржника, у порушення приписів ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом не було об`єктивно оцінено, чи є порушення відповідачем строку поставки товару винятковим випадком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання відповідачем умов договору; причини неналежного виконання відповідачем договору; незначності прострочення відповідачем у виконанні договору; невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення; негайного добровільного усунення відповідачем, як винною стороною, порушення договору та його наслідків, не було оцінено майновий стан позивача і відповідача та соціальну значущість позивача.

Наведені обставини, на думку апелянта, є належними підставами для скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора на рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі №916/587/23 відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 268400,00 грн.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/587/23 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 51354 грн. 55 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі №916/587/23 в оскаржуваній частині є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

17.11.2021 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітснаб" (постачальник) укладено за спрощеною закупівлею договір №35.1-14/2.5-00001, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, найменування якого вказано в п. 1.2 та відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 договору та відповідно до Специфікації, що наведена в Додатку №1 до договору, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації договору.

Найменування товару: Електричні побутові прилади, далі також - Товар (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.5 договору місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА «БОРИСПІЛЬ».

Мета використання товару: для забезпечення належних умов праці працівників підприємства (п. 2.1. договору).

Згідно із п. 3.1. договору сума, визначена у договорі (ціна Договору) становить 439 550 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 87 910 грн., разом ціна цього договору становить 527 460 грн. з ПДВ.

Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

За умовами п. 4.2.1. договору замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Розділом 5 договору сторони погодили порядок поставки та приймання - передачі товару.

Так, відповідно до п. 5.1. договору строк поставки товару: 10 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Пунктом 5.2. договору визначено місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палата Інкотермс 2010.

Пунктом 5.3.1 договору передбачено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника із зазначенням найменування та кількості товару в межах Специфікації договору.

За умовами п. 5.3.2 договору письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника elitsnab@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, будинок 23/1.

Також, у пп. 5.3.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Птощук Валерій Анатолійович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.6 договору.

Відповідно до пп. 5.3.5 договору постачальник зобов`язаний підготувати товар до вивезення та письмово повідомити замовника за електронною адресою d.andriishyn@kbp.aero, та здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в п. 5.1 договору, з дати отримання письмової заявки від замовника.

Транспортування товару проводиться постачальником за адресою: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7 (пп. 5.3.6. договору).

Згідно з пп. 5.3.7 договору передача-приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п. 5.3.6 договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором.

За вимогами пп. 5.3.9 договору передбачено, що право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Відповідно до умов п. 7.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар, а за умовами п. 7.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 8.3 договору у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.8, 6.2, 6.6 договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.8, 6.2. 6.6 договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Відповідно до п. 8.10 договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором (п. 8.11. договору).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, для якої виникли ці обставини, зобов`язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 3-х робочих днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини(обставинами непереборної сили).

Сторони також домовилися про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП (п. 10.3. договору).

Згідно із п. 10.4 договору при підтвердженні вказаним Сертифікатом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), строк виконання обов`язків продовжується на строк дії цих обставин.

Пунктом 10.5. договору сторони передбачили, що у випадку, коли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), діють більше 3 (трьох) місяців, або коли при виникненні таких обставин стає очевидним, що такі обставини будуть діяти більше такого строку, будь-яка сторона має право розірвати цей договір в односторонньому порядку і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить по це іншу сторону не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання договору.

Згідно із п. 12.1. договору договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 31.07.2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати.

Відповідно до п. 14.1 договору, невід`ємною частиною договору є: Додаток № 1 - Специфікація договору; Додаток № 2 - пам`ятка керівникам структурних підрозділів ДП МА «Бориспіль» та стороннім організаціям, що працюють з ДП МА «Бориспіль» (порядок контролю якості товарів).

Вказаний договір підписано сторонами без заперечень та зауважень, скріплено їх печатками.

Також між сторонами погоджено Специфікацію договору (Додаток №1 до договору від 17.11.2021 року) та Пам`ятку керівникам структурних підрозділів Державного підприємства Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та стороннім організаціям, що працюють з Державним підприємством Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Додаток №2 до договору від 17.11.2021 року).

На виконання умов договору Державним підприємством Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб" elitsnab@ukr.net було направлено письмову заявку №50-22г93 від 21.02.2022 року, у якій наявне прохання про поставку товару відповідно до специфікації, а саме: пральної машини CANDY RO1284DW/ME/1-S (загальна ціна якої разом з ПДВ становить 9 990 грн.); обігрівача масляного PRIME TECHNICS PNR 2009 (загальна ціна якого разом з ПДВ становить 1 560 грн.); кавової машини PHILIPS EP1223/00 (загальна ціна якої разом з ПДВ становить 37 440 грн.), плити електричної GORENJE EC 5341 WC (загальна ціна якої становить) 34 524 грн.). Всього товару на 83 424 грн.

Також вказану заявку позивачем 23.02.2023 року було направлено на поштову адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за №0830106054366 та списком згрупованих поштових відправлень цінних з описом №01-29/1-86 від 21.02.2022 року.

Листом від 10.06.2022 року за вих.№1006/1, відповідач повідомив Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «БОРИСПІЛЬ», про те, що 21.02.2021 року на його електронну пошту отримано заявку №50-22/293 від 21.02.2022 року про виконання договору від 17.11.2021 року № 35.1-14/2.5-00001, але у зв`язку із форс-мажорними обставинами, пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, відповідач не може виконати зобов`язання за умовами договору. Користуючись п. 10.5. договору поставки від 17.11.2021 року за № 35.1-14/2.5-00001, а саме у випадку коли форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, відповідач просив розірвати договір в односторонньому порядку.

Вказаний лист надіслано позивачу 10.06.202 на електронну пошту останнього info@kbp.aero.

У листі від 24.06.2022 року №50-22/2-114, який надано у відповідь на лист відповідача за вих.№1006/1 від 10.06.2022 року, позивач повідомив відповідача, що у зв`язку з неповідомленням Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у порядку, передбаченому п. 10.2. договору та ненадання Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП, як це передбачено п. 10.3. договору, відсутні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.

24.06.2022 року позивачем на адресу відповідача було направлено рахунки-фактуру №631/14/1/22082022 від 22.08.2022 року про нарахування пені за несвоєчасну поставку товару за період з 03.03.2022 року по 22.08.2022 року на суму 14 432 грн. 35 коп., а також №631/14/2/22082022 від 22.08.2022 року про нарахування штрафу за несвоєчасну поставку товару за період з 03.03.2022 року по 22.08.2022 року на суму 36 922 грн. 20 коп., про що свідчить опис вкладення у цінний лист у вкладення до поштового відправлення №083020622786 та скрін з офіційної електронної пошти.

Листом вих.№2508/1 від 25.08.2022 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» Птощук В.А. повідомив Державне підприємство Міжнародний аеропорт «Бориспіль», про те, що враховуючи отримання постачальником заявки від замовника від 21.02.2022 року №50-22/293, відповідно до умов договору, у строк до 03.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» мало здійснити поставку товару: пральна машина CANDY RO1284DW/ME/1-S (1 шт.), обігрівач масляний PRIME TECHNICS PNR 2009 (1 шт.), кавомашина PHILIPS EP1223/00 (3 шт.), плита електрична GORENJE EC 5341 WC (3 шт.) за адресою: 08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, Державне підприємство Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та введенням в Україні воєнного стану, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» з об`єктивних причин не змогло виконати в установлений договором строк взяте на себе зобов`язання з поставки товарів, а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» не надавало замовнику підтвердження, що така поставка може бути виконана.

09.09.2022 року замовник звернувся до постачальника з претензією від 01.09.2022 року за №35-28/5-74, в якій вимагав у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" штрафні санкції, нараховані на підставі п. 8.3. договору про закупівлю від 17.11.2021 року №35.1-14/2.5-00001 за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» встановленого п.5.1 договору строку поставки товару згідно із заявкою замовника і перерахувати суму 51 354 грн. 55 коп. на рахунок замовника.

Також позивач у вказаній вище претензії повідомив відповідача, що у разі відмови виконати ці претензійні вимоги у добровільному порядку, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» буде вимушене звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» штрафних санкцій, нараховані на підставі п.8.3 договору про закупівлю від 17.11.2021 року № 35.1-14/2.5-00001 за порушення постачальником встановленого п.5.1 договору строку поставки товару згідно із заявкою замовника, з покладенням на постачальника судових витрат.

Листом від 27.09.2022 року вих.№2709/1 відповідач повідомив позивача, що невиконання обов`язку з поставки товару за договором про закупівлю №35.1-14/2.5-00001 від 17.11.2021 року спричинено саме дією форс-мажорних обставин, відтак виконання зобов`язань за договором знаходиться поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» та на які Товариство жодним чином не може вплинути, у зв`язку з чим, відсутня вина постачальника у невиконанні свого зобов`язання перед замовником за умовами укладеного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» у зазначеному вище листі наголосило, що строк поставки за договором про закупівлю № 35.1-14/2.5-00001 від 17.11.2021 року настав 03.03.2022 року, тобто після введення воєнного стану в Україні.

Відповідач запевнив позивача про те, що він обізнаний про свої зобов`язання за договором про закупівлю № 35.1-14/2.5-00001 від 17.11.2021 року, жодним чином не відмовляється від них, проте звертає увагу, що через наведені обставини, що сталися не з його вини, він не зміг виконати свої зобов`язання у встановлений у договорі строк, але не залишає спроб щодо якнайшвидшого віднайдення на ринку замовлених, згідно заявки від 21.02.2022 року № 50-22/293 товарів. Просив надати відстрочку для виконання своїх зобов`язань за договором.

Також у матеріалах справи наявний лист відповідача адресований позивачу від 10.02.2023 року за вих.№10021-23, у якому запропоновано позивачу врегулювати ситуацію, що виникла у зв`язку з об`єктивною неможливістю постачальника у найближчий час виконати заявку замовника через початок в Україні війни та запропоновано досягти компромісу шляхом взаємних поступок та погодження механізму вирішення конфлікту.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово - промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини в Україні (обставини непереборної сили).

Окрім наведеного, у матеріалах господарської справи наявні листи інших суб`єктів господарювання про відсутність на їх складах електронних виробів, які є предметом заявки за договором про закупівлю, а також наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» №28.02.-П від 28.02.2022 року «Про оголошення простою на підприємстві», податкові декларації з податку за додану вартість за звітний період 2022 року за 3,4,5,6,7,8,9, 10, 11, 12 місяці з квитанціями №2, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску відповідача за звітний податковий період 2022 року за 2, 3, 4 квартали.

Інших належних та допустимих доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім сум пені та штрафу за невиконання постачальником своїх господарських зобов`язань в частині поставки замовнику товару в установлений договором про закупівлі строк.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення.

Як встановлено судовою колегію з тексту апеляційної скарги, за її доводами та вимогами, рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови місцевим господарським судом у стягненні з постачальника 11749 грн. 07 коп. пені та 29537 грн. 76 коп. штрафу, яка аргументована наявністю підстав для зменшення їх розміру у відповідності до вимог ст. 233 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене судова колегія наголошує, що у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку питання щодо законності та обґрунтованості нарахування позивачем неустойки відповідачу апеляційним господарським судом не переглядаються, оскільки вказане вирішене місцевим господарським судом під час ухвалення рішення та не заперечується сторонами.

Водночас предметом апеляційного перегляду є обставини, враховані судом першої інстанції, які слугували підставами для зменшення нарахованих позивачем господарських санкцій, належних до сплати відповідачем.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судами у даній справі встановлено та не оспорюється сторонами, що між позивачем та відповідачем у даній справі виникли правовідносини у сфері постачання товарів та те, що постачальником, всупереч умов договору про закупівлю товару від 17.11.2021 року №№35.1-14/2.5-00001 належним чином не виконано зобов`язання щодо постачання електронних приладів в частині дотримання строків поставки внаслідок чого, замовником нараховано пеню та штраф.

Суд першої інстанції у даній справі, встановивши підстави для зменшення нарахованих позивачем сум пені та штрафу, дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача належить сума у розмірі 2 683 грн. 28 коп. пені та 7384 грн. 44 коп. штрафу, з чим не погодився позивач та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Судова колегія, переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.03.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітснаб", м. Одеса надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10192/23), у якому відповідач, окрім заперечення щодо позовних вимог, посилаючись на вимоги ст. 233 Господарського кодексу України, зазначив про те, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції надмірно великі, порівняно із загальною вартістю товару, який мав бути поставлений останньому, внаслідок чого, місцевий господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, в свою чергу, скориставшись своїми дискреційними повноваженнями, за власною ініціативою зменшив належні до стягнення відповідачу суми нарахованих позивачем пені та штрафу, з чим погоджується судова колегія, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, оскільки відповідно до наявних матеріалів справи, у останнього виникли труднощі з постачанням, визначеного у заявці товару, а також те, що відповідач не самоусунувся від виконання ним своїх господарських зобов`язань, що підтверджується наявною у матеріалах справи між позивачем та відповідачем перепискою, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем пеня та штраф у розмірі 14 432 грн. 35 коп. та 36 922 грн. 20 коп. відповідно є занадто великими, не співмірними з вартістю товару, який мав бути поставлений замовнику за договором про закупівлю, оскільки становлять більшу половину такої вартості, з огляду на що, нарахована у загальній сумі неустойка є надмірно обтяжливою для відповідача.

А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, колегія суддів, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що судом першої інстанції правомірно зменшено розмір заявлених позивачем до стягнення пені з 14 432 грн. 35 коп. до 2 683 грн. 28 коп. та штрафу з 36 922 грн. 20 коп. до 7384 грн. 44 коп.

При цьому, судова колегія зазначає, що таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача.

З огляду на вказане судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених ним сум пені та штрафу та не вважає їх такими, які є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки, по - перше, у даному випадку підставність для застосування до відповідача штрафних санкцій взагалі судом апеляційної інстанції не переглядається у зв`язку із неоскаржуваністю вказаного висновку суду, яким факт настання у відповідача обов`язку по сплаті неустойки позивачу встановлено, а по - друге, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні фактично викладено правову оцінку підставам для зменшення нарахованої позивачем неустойки, які обґрунтовуються, зокрема, відсутністю належних та допустимих доказів з боку позивача про завдання йому збитків, які виникли внаслідок неправомірних дій постачальника.

При цьому, колегія суддів зазначає, що належність позивача до низки державних підприємств стратегічного напрямку у даному разі під час вирішення питання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки визначального значення не має, оскільки Державне підприємство Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у спірних правовідносинах, які регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, виступає як окремий суб`єкт господарювання.

Знову ж таки, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені та штрафу, з урахуванням інтересів сторін, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційні скарзі обставин та факту існування понесених ним збитків, через пропуск установленого договором строку поставки відповідачем відповідного товару.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що зменшення судом першої інстанції розміру пені та штрафу є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів. При цьому такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції в оскаржувані частині, а, відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у даному випадку відсутні.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в оскаржуваній частині рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі №916/587/23 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора на рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі №916/587/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі №916/587/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош