Постанова

від 19.07.2023 по справі 910/11850/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р. Справа№ 910/11850/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 23.01.2023

у справі № 910/11850/22 ( суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франке Україна"

про стягнення 17 253, 85 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франке Україна» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17 253, 85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 89а8е від 26.03.2018 позивачем було виплачено потерпілій особі (страхувальнику) суму страхового відшкодування в розмірі 67 406, 04 грн. за шкоду, спричинену внаслідок ДТП працівником відповідача, у зв`язку із чим в силу положень статті 993, 1172 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача) в розмірі суми 17 253, 85 грн, що є різницею між фактичними витратами позивача та виплаченою ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» (страховиком відповідача) сумою страхового відшкодування в розмірі 50 151, 83 грн. на підставі полісу № АК 6973313.

Також позивач зазначає, що йому стало відомо про трудові відносини винуватця ДТП та відповідача лише з рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2022 у справі № 755/13878/21, предметом розгляду якої були вимоги щодо стягнення різниці суми страхового відшкодування безпосередньо з винної в ДТП особи - ОСОБА_1 , а відтак позивач був позбавлений можливості звернутися з даним позовом до господарського суду в межах строків позовної давності, які позивач просить суд поновити.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/11850/22 ц задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 17 253, 85 грн. страхового відшкодування за шкоду спричинену страхувальнику позивача внаслідок ДТП, що сталося 06.08.2018 в м. Києві з вини працівника відповідача, оскільки заявлена позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 67 406, 04 грн. не перевищує встановлений полісом відповідача № АК 6973313 ліміт майнової відповідальності (100 000 грн.), а ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» ДТП від 06.08.2018 було визнано страховим випадком та здійснено страхове відшкодування позивачу в регресному порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/11850/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, апелянт просить суд визнати причини пропущення строку позовної давності за зверненням ПрАТ «СК «Аракс» до ТОВ «ФРанке Україна» та захистити порушене право позивача шліхом розгляду справи та ухваленням рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої про відмову у позові при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Апелянт звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 у справі 922/1436/17 за результатами розгляду якої зазначено таке. Відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Апелянт вважає, що згідно з положеннями ст. ст. 993, 1194 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» ПРАТ «СК «АРКС» набуло право вимоги різниці між фактичними розміром шкоди (виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 89а8е від 26 березня 2018 року в розмірі 67 406 грн 04 коп та виплати за полісом №АК6973313 в розмірі 50151 грн 83 грн), і така різниця дорівнює 17253 грн 85 коп.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 25.04.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив відмовити у її задоволенні, оскільки вважає апеляційну скаргу формальною та необґрунтованою, оскільки жодної обставини, яку не з`ясовано судом першої інстанції апелянтом не зазначено.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішення суд першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим при повному встановленні судом фактичних обставин справи, всебічному вивченні письмових доказів і пояснень сторін, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також із застосуванням діючої практики Верховного Суду.

Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність підстав для його поновлення, а також необхідності застосування наслідків пропуску такого строку, оскільки із наявних у позивача документи по ДТП від 06.08.2018 вбачалося за можливе встановити факт перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем.

Одночасно відповідач повідомляє суд про те, що ТОВ «Франке Україна№ планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, зокрема, на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5000, 00 грн., які можуть бути збільшені у випадку необхідності подання додаткових пояснень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «АХА Страхування» (з 20.06.2019 назву змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" та ТОВ «Альтех ТМ-Сервіс» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 89а8е, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортними засобом Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 .

Власником транспортного засобу Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , яку визначено вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 89а8е від 26.03.2018.

Згідно пункту 18 договору строк його дії встановлено з 13.04.2018 по 12.04.2019.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.08.2018 в місті Києву по бул. Верховної Ради сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки Skoda, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК6973313 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 100 000 грн., франшиза - 0 грн).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 повідомив Позивача про ДТП та звернувся до нього із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору КАСКО, в якій зазначено про необхідність здійснення виплати страхової суми на рахунок СТО.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 755/12513/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 грн. на користь держави.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рахунку-фактури № 000032062 від 22.08.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 становить 100 106, 04 грн.

Згідно акту виконаних робіт № 2018052552 від 14.11.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 складає 67 406, 04 грн.

На підставі розрахунків сум страхового відшкодування, страхових актів № АХА2408071 від 12.09.2018 та № АХА2424212 від 07.11.2018 Позивачем на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 89а8е від 26.03.2018 здійснено виплату суми страхового відшкодування в загальному розмірі 67 406, 04 грн. на користь СТО (УАК філія Автоцентр на Столичному) згідно платіжного доручення № 512855 від 08.11.2018 на суму 3 116, 40 грн. та № 494801 від 13.09.2018 на суму 64 289, 64 грн.

31.10.2018 позивач звернувся із заявою про стягнення заборгованості в розмірі 64 289, 64 грн. в порядку регресу № 9011/18/ЦВ до страховика відповідача - ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс».

Згідно листа ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» від 27.08.2019 № 4097/13 страховиком відповідача здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Jeep Grand Cherokee Overland, державний номер НОМЕР_1 з урахування коефіцієнта фізичного зносу та із вирахуванням вартості деталей, робіт, які не відносяться до спірного страхового випадку, в результаті чого прийнято рішення про виплату суми в розмірі 41 793, 19 грн., яку сплачено згідно платіжного доручення № 10588 від 21.10.2019. В подальшому ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» також було сплачено ПДВ 8 358, 64 грн.

Враховуючи, що позивачем фактично понесено витрати у більшому розмірі ніж відшкодовано страховиком винної в ДТП особи, позивач 17.08.2021 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва (справа № 755/13878/21) до водія ОСОБА_2 із позовними вимогами щодо стягнення різниці виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17 253, 85 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2022 у справі № 755/13878/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог оскільки судом встановлено, що власником автомобіля «Skoda» є ТОВ «Франке Україна», а автомобіль закріплений за ОСОБА_2 як менеджером з продажів ТОВ «Франке Україна», при цьому дорожньо-транспортна пригода сталась у робочий день та в період звичайного робочого часу, що в сукупності свідчить про наявність між ОСОБА_2 та ТОВ «Франке Україна» трудових відносин та виконання ОСОБА_1 на вказаному автомобілі своїх службових обов`язків, що відповідно виключає можливість стягнення суми страхового відшкодування безпосередньо з фізичної особи згідно статті 1172 ЦК України. Крім того, будь-яких даних які б свідчили про те, що винуватець ДТП керував транспортним засобом без наявності на нього свідоцтва про реєстрацію, тобто заволодів транспортним засобом неправомірно, матеріали справи № 755/13878/21 не містили.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2022 у справі № 755/13878/21 встановлено, що винний в ДТП водій автомобіля автомобіль Skoda, державний номер НОМЕР_3 станом на 06.08.2018 перебував у трудових відносинах з відповідачем (у даній справі).

Позивачем додано до матеріалів справи витяг з наказу про закріплення автомобілів за водіями від 03.11.2014, з якого вбачається, що автомобіль Skoda, державний номер НОМЕР_4 закріплений за водієм/відповідальним ОСОБА_2 .

Сторонами по справі не заперечується перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем станом на момент ДТП.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом фактично просить суд на підставі статей 1194 та 1172 ЦК України стягнути з відповідача різницю суми страхового відшкодування (між фактично понесеною та відшкодованою страховиком відповідача) в розмірі 17 253, 85 грн. Крім того, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки про перебування винного в ДТП водія ОСОБА_2 , у трудових відносинах з відповідачем стало відомо лише з рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2022 у справі № 755/13878/21.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає про відсутність у нього на підставі статті 1194 ЦК України обов`язку сплачувати різницю страхового відшкодування, оскільки виплачена позивачем сума в розмірі 67 406, 04 грн. не перевищує встановлений ліміт відповідальності за полісом № АК6973313 (100 000,00 грн.), а страховиком відповідача шляхом виплати суми в розмірі 50 151, 83 грн. належним чином виконано зобов`язання за вказаним полісом.

Крім того, відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності оскільки із наявних у позивача документів станом на 2018 рік вбачалося за можливе встановити належність відповідача за спірними зобов`язаннями в межах трирічного строку з метою захисту порушеного права позивача. Зазначене підтверджується наступними документами: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Skoda Octavia А5 1.8, д.н.з НОМЕР_3 ; страховим полісом серії АК № 6973313 від 29.09.2017; протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 186996 від 06.08.2018, поясненнях наданих 06.09.3029 ОСОБА_2 на місці вчинення ДТП, де відповідно до графи «місце роботи, посада» зазначено «ТОВ «Франке Україна», менеджер»; відзивом від 01.10.2021 який був поданий ОСОБА_2 на позовну заяву у справі № 755/13878/21, у якому зазначено, що ОСОБА_2 , є працівником ТОВ «ФРАНКЕ УКРАЇНА», автомобіль є власністю ТОВ «ФРАНКЕ УКРАЇНА» і що автомобіль був закріпленні за ОСОБА_2 ; наказом ТОВ «Франке Україна» від 03.11.2014 про закріплення автомобіля за ОСОБА_2 витяг із якого був наданий як додаток №1 до відзиву на позовну заяву від 01.10.2021.

Мотиви та джерела права, з яких, виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вина водія автомобіля марки Skoda, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 755/12513/18.

Факт перебування ОСОБА_2 станом на 06.08.2018 у трудових відносин з Відповідачем також встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2022 у справі № 755/13878/21.

Відповідно до частини 4 та 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач, реалізуючи надане статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України право, звернувся до страховика винної особи у заподіянні шкоди - ПрАТ «СК «Єврепейський страховий альянс» із заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу № 9011/18/ЦВ від 31.10.2018, до якої додано перелік підтверджуючих документів понесення позивачем витрат на відшкодування потерпілій особі шкоди.

До вищевказаної заяви позивачем додано саме рахунок - фактуру № 0000032062 від 22.08.2018 на суму 100 106, 04 грн., з якої страховиком відповідача (як вбачається з листа № 4097 від 27.08.2019) здійснювалися розрахунки суми, яка на переконання останнього підлягала відшкодуванню, при тому що згідно наданого до матеріалів справи акту виконаних робіт № 2018052552 від 14.11.2018 вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 67 406, 04 грн., що відповідно є меншим за початкову суму ремонту.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Згідно наданих до матеріалів справи доказів, страховиком відповідача на підставі наданих позивачем документів та з урахуванням підпункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підпункту 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» застосовано коефіцієнт фізичного зносу до пошкодженого автомобіля у зв`язку з чим сума страхового відшкодування, виплачена страховиком винної особи в загальному склала 50 151, 83 грн. (сплачено двома платежами).

Суд вказує, що зазначене рішення ПрАТ «СК «Єврепейський страховий альянс» щодо порядку обрахування та розміру виплаченої позивачу суми страхового відшкодування позивачем не заперечувалась та не оскаржувалося, що відповідно свідчить про згоду позивача з прийнятим рішенням.

Водночас, Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на положення статті 1194 ЦК України та зазначає про необхідність відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) безпосередньо Відповідачем, оскільки винна в ДТП особа станом на дату такої ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що встановлено судом вище.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19.

Водночас суд вказує, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11. 2021 у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Постановою від 03.10.2018 (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18), розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що правова позиція, сформульована в постанові від 04.06.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки заявлена позивачем до відшкодування сума страхового відшкодування в розмірі 67 406, 04 грн. не перевищує встановлений полісом відповідача № АК6973313 ліміт майнової відповідальності (100 000 грн.), а ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» ДТП 06.08.2018 визнано страховим випадком та здійснено страхове відшкодування позивачу в регресивному порядку, у позивача наразі відсутні підстави для стягнення залишкової суми в розмірі 17 253, 85 грн. - різниці між фактичними витратами та виплаченої сумою безпосередньо з відповідача, оскільки відповідальним за таке відшкодування є ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс», яким належним чином виконано обов`язки за полісом № АК6973313.

При цьому судом враховано, що відповідальність ПрАТ «СК «Європейський страховий альянс» не поширюється на розмір франшизи, яка підлягає відшкодуванню саме винною особою, однак з огляду на те, що полісом № АК6973313 розмір франшизи становить 0,00 грн. остання також не підлягає відшкодуванню відповідачем.

Встановлений полісом № АК6973313 ліміт майнової відповідальності - 100 000 грн. та франшиза - 0,00 грн. не заперечується сторонами, а також встановлений у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2022 у справі № 755/13878/21.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, сплачує страхові платежі і має право вимоги до страховика порушника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а положення статті 1194 ЦК України застосовуються у випадку перевищення нарахованої суми страхового відшкодування встановленим лімітам відповідальності, що відсутнє у даній справі.

З поміж викладеного, суд вважає за доцільне зазначити, що статтею 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України «Про страхування» та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником, що в даному випадку і відбулося у правовідносин позивача та його страхувальником.

Суд звертає увагу позивача, що основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна, однак не його обов`язок повністю відшкодувати понесені витрати у результаті виконання такого договору, що в даному випадку намагається вчинити позивач звертаючись з позовом до відповідача.

Метою визначення та відшкодування розміру збитків полягає у тому, що за рахунок коштів від відшкодування збитків відбувається відновлення та/або повернення транспортного засобу у стан на момент пошкодження, а не намагання позивача відновити своє фінансове становище із врахуванням умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 89а8е від 26.03.2018, на підставі якого позивачем здійснювалась страхова виплата.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності порушеного права позивача, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову, судом не розглядається питання строків позовної давності, їх пропуску та поновлення.

Доводи, наведені учасниками справи, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не спростовують вищевикладеного та не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/11850/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/11850/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/11850/22 - залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11850/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 24.07.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська