Постанова

від 29.06.2023 по справі 910/13215/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа№ 910/13215/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.06.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фірми "Т.М.М" - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023

у справі № 910/13215/22 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНДУСТРІЯ"

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання договору та додаткової угоди укладеними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ІНДУСТРІЯ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору «Про надання житлових послуг» для нежитлових приміщень за адресою: вул. Провіантська, буд.3 прим. №116, додаткової угоди №1, укладеним 03 грудня 2019 року у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ІНДУСТРІЯ», що викладена у протоколі узгодження розбіжностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на електронних торгах, які проводились 09.11.2018 Державним підприємством "СЕТАМ" придбано приміщення №116 загальною площею 1414,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, як предмет іпотеки, який забезпечував зобов`язання Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач) за кредитним договором.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов`язковість укладення договору про надання житлових послуг, а також необхідність укладення таких договорів та їх відповідності типовому договору випливає з Рекомендацій Київського обласного територіального відділення АМКУ від 25.09.2019 №60/21-рк/к.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22 позов задоволено частково. Вирішено визнати укладений договір № б/н "Про надання житлових послуг" (для нежитлового приміщення №116 по вул. Провіантська, б. 3 у м. Києві) із додатками між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНДУСТРІЯ" та Фірмою "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, у редакції викладеній у Протоколі узгодження розбіжностей від 03.12.2019 та стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "ТРАНС ІНДУСТРІЯ" судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М" - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скарго, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/13215/22 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що останній не погоджується з істотними умовами договору, які запропоновані позивачем, зокрема з ціною договору, а тому відповідно до приписів ч. 8 ст. 181 ГК України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) протокол узгодження розбіжностей відповідачем не прийнятий та договір є неукладеним.

Водночас скаржник зазначає, що тариф, у розмірі визначеному позивачем, - 6,22524 грн кв.м. недопустимий, невигідний та економічно необґрунтований.

Також скаржник звертає увагу, що не зобов`язаний був підписувати договір, на який посилається позивач.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

13.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Зокрема позивач зазначає, що нібито не досліджені судом першої інстанції обставини щодо переліку послуг та їх вартості, у т.ч з посиланням на окремі пункти договору спростовується самим текстом оскаржуваного рішення, у якому суд на підставі повно встановлених обставин справи, досліджених доказів у межах предмету спору доказування та норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, обґрунтував оскаржуване рішення.

Також позивач акцентує увагу на тому, що згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М" - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 витребувано справу № 910/13215/22 у Господарського суду міста Києва.

10.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/13215/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М" - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.06.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.06.2023 з`явився представник відповідача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у апеляційній скарзі підстав.

У судове засідання 29.06.2023 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити відповідне оскаржуване рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 09.11.2018 Державним підприємством "СЕТАМ" придбано приміщення №116 загальною площею 1414,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, як предмет іпотеки, який забезпечував зобов`язання Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю за кредитним договором.

Наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНДУСТРІЯ" є власником нежитлового приміщення №116 загальною площею 1414,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлове приміщення за реєстровим № 9375 від 22.12.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2018.

Оскільки відповідач надає житлові послуги у будинку 3 по вул. Провіантській в м. Київ, позивач неодноразово звертався до Фірми "Т.М.М." - ТОВ щодо договірного врегулювання відносин, пов`язаних із утриманням нерухомості та наданням комунальних послуг.

За доводами позивача, відповідачем було надано проект договору на обслуговування приміщення, з високими тарифами, які відрізнялися від тарифів, за якими вказана управляюча компанія надавала послуги у будинку № 3 по вул. Провіантська в м. Києві, а також запропонована умова договору за послугу, яка фактично не надавалась та не відноситься до числа послуг, які можуть бути включені до предмету договору про житлово-комунальні послуги.

Враховуючи викладені обставини, позивач 26.06.2019 звернувся до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою щодо можливого порушення законодавства про захист економічної конкуренції внаслідок дій Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до листа Київського обласного територіального відділення АМКУ №60-02/5478 від 25.09.2019 за результатами розгляду заяви встановлено, що дії Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, які полягають в укладанні договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, які не відповідають формі типового договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, містять ознаки порушення, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів цих послуг, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Колегією Відділення АМКУ надано Фірмі «Т.М.М.» - ТОВ обов`язкові для розгляду рекомендації від 25.09.2019 № 60/21-рк/к у 10-денний строк з дня отримання цих рекомендацій припинити дії, які містять ознаки порушення, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з управління багатоквартирним будинком, шляхом:

1. Укладання договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком у відповідності до типового договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712.

2. Інформування споживачів, з якими укладенні та/або запропоновані проекти договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, умови яких не відповідають типовому договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, про можливість переукладення та/або внесення змін до таких договорів на предмет відповідності типовому договору.

22.11.2019 відповідач надіслав позивачу лист за вих.№ 567/11-ж/в та проект договору "Про надання житлових послуг" з додатками для нежитлового приміщення № 116.

За поясненнями позивача, останнім розглянуто наданий відповідачем проект договору "Про надання житлових послуг" та виявлено, що вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, інших послуг, що надає відповідач для нежитлових приміщень за адресою: вул. Провіантська, буд.3, прим. №116, не відповідає тарифам, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2018 № 937.

03.12.2019 позивачем підписано отриманий від відповідача договір з додатками і додатковою угодою до нього, повернув договір з додатковою угодою на адресу відповідача. Разом з договором позивачем направлено відповідачу протокол узгодження розбіжностей до договору №б/н про надання житлових послуг.

У протоколі розбіжностей від 03.12.2019 до договору №б/н про надання житлових послуг, позивачем викладено розбіжності щодо укладання вказаного договору, зокрема:

- п. 4. договору: розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення даного договору становить 8 811,71 (вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн 71 коп. з ПДВ;

- п. 9. договору: враховуючи, що споживач - власник нежитлового приміщення №116, що вказане в цьому договорі, сплачував за житлові послуги до укладення цього договору (на дату підписання договору сплачено 117 044,45 грн, в т.ч. ПДВ), сторони зобов`язуються провести звірку взаємних розрахунків з оплати житлових послуг по нежитловому приміщенню №116 протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання цього договору;

- п. 30. договору: вважати пункт 30 проєкту договору пунктом 29 та доповнити його абзацом першим такого змісту: дія цього договору припиняється: у разі прийняття ОСББ "ПРОВІАНТСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 40815153) рішення про здійснення функцій з управління багатоквартирним будинком по вул. Провіантська, 3 самостійно чи через іншого управителя, цей договір припиняє свою дію з моменту прийняття такого рішення, у разі закінчення строку, на який його укладено, якщо одна із сторін повідомила про відмову від договору відповідно до пункту 28 цього договору; достроково за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання виконавцем та/або споживачем вимог цього договору; у разі смерті фізичної особи - підприємця, який є виконавцем; у разі прийняття рішення про ліквідацію виконавця або визнання його банкрутом; в інших випадках, передбачених законом;

- п. 10 додатку №1: інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку) - виключити;

- додаток № 2 до договору «вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій та інших послуг», що надає Фірма "Т.М.М." - ТОВ для нежитлових приміщень вул. Провіантська, буд. 3 прим. №116»: прибирання прибудинкової території - 0,7332 грн/м2, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів - 0, 4607 грн/м2, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного, водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації та ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах - 0,5274 грн/м2, дератизація - 0,06 грн/м2, технічне обслуговування та поточного ремонту мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку, систем ППА і ДВ, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем - 0,4119 грн/м2, проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж та пристроїв будинку - 1,2472 грн/м2, поливання дворів, клумб та (або) газонів - 0,0071 грн/м2, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проїзду, протиожеледними сумішами (зимове прибирання) - 0,1476 грн/м2, освітлення місць загального користування і підвалів, підкачування води та робота ліфтів - 0,9824 грн/м2, інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку) - виключити, всього витрат - 4,5377 грн, прибуток - 0,65 грн, податок на додану вартість 20% - 1,03754 грн, вартість послуг з утримання будинку - 6,22524 грн.

У відповідь відповідачем надіслано позивачу лист №601/12-ж/в від 28.12.2019, в якому відповідач не погодився узгоджувати розбіжності, запропоновані в редакції позивача щодо вартості послуг утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, інших послуг. Відповідач, з посиланням на ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, повідомив, що непогоджені пункти щодо ціни договору про надання житлових послуг, а отже є істотними умовами договору, за таких обставин договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на те, що положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов`язковість укладення договору про надання житлових послуг, а також необхідність укладення таких договорів та їх відповідності типовому договору випливає з Рекомендацій Київського обласного територіального відділення АМКУ від 25.09.2019 №60/21-рк/к.

Також, позивач відзначає, що проект договору "Про надання житлових послуг" включав Додаткову угоду №1 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовідведення", укладення якої є обов`язковим.

Оскільки правовідносини між сторонами не були врегульовані, а спірний договір з додатковою угодою відповідачем не підписані, позивач посилаючись на положення ч. 7 ст. 181 ГК України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) звернувся до суду з позовними вимогами про визнання укладеним 03.12.2019 договір № б/н "Про надання житлових послуг" (для нежитлового приміщення №116 по вул. Провіантська, б. 3 у м. Києві) із додатками та додатковою угодою №1 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовідведення" між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ІНДУСТРІЯ» та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, в редакції позивача викладеній у протоколі узгодження розбіжностей від 03.12.2019, що викладена позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Апеляційний господарський суд відзначає, що у поданій апеляційний скарзі скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду тільки в частині задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Стосовно задоволених позовних вимог, що є предметом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, суд задовольняє позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору.

Аналогічний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 910/11503/18.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульовано статтею 181 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною укласти договір: через пряму вказівку закону; на підставі обов`язкового для виконання акта планування (в тому числі державного замовлення), який видано компетентним органом.

У випадку ухилення суб`єкта господарювання від оформлення договору, який ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов`язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони ухвалює рішення про спонукання до укладення договору або про укладення договору на певних умовах.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, листом за вих.№ 567/11-ж/в від 22.11.2019 відповідач надіслав позивачу проект договору "Про надання житлових послуг" з додатками для нежитлового приміщення №116.

Як зазначено позивачем, у проекті договору "Про надання житлових послуг" вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, інших послуг, що надає відповідач для нежитлових приміщень за адресою: вул. Провіантська, буд.3, прим.№116, не відповідає тарифам, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2018 № 937.

У зв`язку з чим, 03.12.2019 позивач підписав та повернув відповідачу договір "Про надання житлових послуг" з додатками і додатковою угодою до нього, разом з протоколом узгодження розбіжностей до договору, у якому викладено розбіжності щодо укладання вказаного договору в частині пунктів 4, 9, 30, договору, п. 10 додатку №1, додатку № 2 до договору «вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій та інших послуг», пункти 4, 16 додаткової угоди №1 від 03.12.2019 до договору.

Проте, відповідач вказані документи не засвідчив підписом та направив лист вих.№601/12-ж/в від 28.12.2019 про не погодження розбіжностей, запропоновані в редакції позивача щодо вартості послуг утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, інших послуг. Посилаючись на ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, повідомив, що договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Зазначені обставини скаржником не заперечувались та не спростовані належними та допустимими доказами.

Статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З матеріалів справи вбачається, що момент виникнення спірних правовідносин у даній справі пов`язаний з моментом направлення позивачем відповідачу 03.12.2019 підписаний зі сторони позивача договір "Про надання житлових послуг" з додатками та протоколом узгодження розбіжностей до договору,

01.05.2019 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч. 1 першої ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже, нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, при цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, з урахуванням вказаних положень Закону відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а позивач є їх споживачем.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо того, що останній не зобов`язаний був підписувати договір, на який посилається позивач, колегія суддів звертає увагу на таке.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Враховуючи наведене, положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачають обов`язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору, а тому, за висновками колегії суддів, договір, який є предметом спору, має бути укладений в силу вимог закону, зокрема, статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог скаржник посилається на приписи ч. 8 ст. 181 ГК України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) та вказав, що оскільки не погоджується із запропонованою позивачем ціною договору, а тому договір є неукладеним.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7 ст.181 Господарського кодексу України).

Як було вказано колегією суддів вище, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язковим для сторін в силу закону, а саме статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому, враховуючи положення ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) та відсутність доказів звернення відповідача до суду щодо розбіжностей, що залишилися неврегульованими, підстави для визнання договору «Про надання житлових послуг» неукладеним відповідно до наведених правових норм відсутні, у зв`язку з чим доводи скаржника відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Крім того, як зазначено вище, позивач вже звертався 26.06.2019 до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою щодо можливого порушення законодавства про захист економічної конкуренції внаслідок дій Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до листа Київського обласного територіального відділення АМКУ №60-02/5478 від 25.09.2019 за результатами розгляду заяви встановлено, що дії Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, які полягають в укладанні договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, які не відповідають формі типового договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712, містять ознаки порушення, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів цих послуг, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Колегія суддів погоджується із твердженнями скаржника, що дійсно рекомендаційні роз`яснення щодо застосування законодавства про захист економічної конкуренції мають виключно рекомендаційний (а не обов`язковий) характер, і питання, пов`язані з їх застосуванням до спірних правовідносин, не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» як органом Комітету, так і господарськими судами, що розглядали справу (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.08.2019 по справі № 916/2670/18).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

З огляду на викладені норми, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ухилення відповідача від укладення з позивачем спірного договору може розцінюватися як зловживання монопольним становищем на ринку надання з управління багатоквартирним будинком, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ст. 184 Господарського кодексу України).

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Обґрунтованих пояснень та доказів існування договірних правовідносин між позивачем та відповідачем на момент введення в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII сторонами до матеріалів справи не надано, а тому приписи наведеного пункту не поширюються на спірні правовідносини. Більш того, позивач зазначав, що договору, укладеного між сторонами, про надання житлових послуг для нежитлових приміщень за адресою: вул. Провіантська, буд. 3 прим. №116 не укладалось, скаржник зазначені обставини не заперечував.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Поряд з тим, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Аналіз наведених приписів приводить до висновку про те, що за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 по справі № 908/3233/20.

Поряд з тим, колегією суддів встановлено, що оскільки співвласниками багатоквартирного будинку № 3 по вул. Провіантській в м. Києві не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та не прийнято рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, то фактично позивач, як власник нежитлового приміщення № 116 у правовідносинах з відповідачем є "індивідуальним споживачем", а відповідач, як "виконавець" надає такі послуги.

Водночас, колегією суддів досліджено направлений відповідачем листом за вих.№567/11-ж/в від 22.11.2019 проект договору «Про надання житлових послуг» для нежитлових приміщень за адресою: вул. Провіантська, буд. 3 прим. №116, з додатками до нього та встановлено, що проект договору містив всі істотні умови, складався з 10 розділів та передбачав зазначення реквізитів сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заперечення позивача визначені у протоколі розбіжностей стосувалися п. 9 договору.

Так, у проекті договору, отриманого позивачем від відповідача п. 9 викладено в наступній редакції:

«Враховуючи, що споживач - власник нежитлового приміщення №116, що вказане в цьому Договорі, сплачував за житлові послуги до укладення цього Договору (на дату підписання договору сплачено 102413,88 грн), сторони зобов`язуються провести звірку взаємних розрахунків з оплати житлових послуг по нежитловому приміщенню №116 протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання цього договору. Остаточні результати проведеної звірки взаємних розрахунків повинні бути враховані у виставлених рахунках на оплату житлових послуг за грудень 2019 року.

Сторони узгодили, що у разі виникнення за результатами звірки взаємних розрахунків у споживача заборгованості перед виконавцем за житлові послуги, до таких сум не застосується пеня (неустойка) за порушення строків здійснення платежів».

Позивачем запропоновано наступну редакцію п. 9 договору:

«Враховуючи, що споживач - власник нежитлового приміщення №116, що вказане в цьому договорі, сплачував за житлові послуги до укладення цього договору (на дату підписання договору сплачено 117 044,45 грн, в т.ч. ПДВ), сторони зобов`язуються провести звірку взаємних розрахунків з оплати житлових послуг по нежитловому приміщенню №116 протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання цього договору».

Проаналізувавши наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що редакція позивача п. 9 договору, є більш доцільною станом на час розгляду справи та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо п. 30 договору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем запропоновано п. 30 договору в наступній редакції: «Дія цього договору припиняється: у разі закінчення строку, на який його укладено, якщо одна із сторін повідомила про відмову від договору відповідно до пункту 28 цього договору;

- достроково за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання Виконавцем та/або Споживачем вимог цього договору;

- у разі смерті фізичної особи - підприємця, який є Виконавцем;

- у разі прийняття рішення про ліквідацію Виконавця або визнання його банкрутом;

- в інших випадках, передбачених законом».

Позивачем викладено пропозицію щодо пункту 30 наступним чином: «дія цього договору припиняється: у разі прийняття ОСББ "ПРОВІАНТСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 40815153) рішення про здійснення функцій з управління багатоквартирним будинком по вул. Провіантська, 3 самостійно чи через іншого управителя, цей договір припиняє свою дію з моменту прийняття такого рішення,

- у разі закінчення строку, на який його укладено, якщо одна із сторін повідомила про відмову від договору відповідно до пункту 28 цього договору;

- достроково за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання виконавцем та/або споживачем вимог цього договору;

- у разі смерті фізичної особи - підприємця, який є виконавцем;

- у разі прийняття рішення про ліквідацію виконавця або визнання його банкрутом;

- в інших випадках, передбачених законом».

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для включення до договору запропонованої позивачем редакції пункту 30 договору.

Водночас, судом першої інстанції правомірно відхилено запропоновану позивачем редакцію договору «Про надання житлових послуг» та редакцію Додатку № 1 до договору саме в частині зазначення дати укладення - 03.12.2019, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Таким чином, укладення 03.12.2019 договору «Про надання житлових послуг» та Додатку № 1 до договору суперечить вимогам ст. 187 Господарського кодексу України.

Щодо п. 10 додатку №1 до договору колегією суддів встановлено наступе.

Умови п. 10 додатку №1 до договору у редакції відповідача викладено наступним чином: «Інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку)».

Позивачем запропоновано виключити інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку).

У свою чергу, виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) прийнято Розпорядження № 397 від 01.06.2018 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» згідно з п. 1 якого встановлено для споживачів, в тому числі і для позивача, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У запропонованій реакції відповідачем визначено тарифи на інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку), що свідчить про не узгодженість зі змістом Розпорядження Виконавчого органу Київського міської ради (КМДА) № 397 від 01.06.2018 щодо визначення тарифів на послуги, а тому судом першої інстцнії цілком обгрунтовано виключено даний вид послуг запропонований відповідачам - «Інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку)».

Окрім того, Додаток № 2 до договору про надання послуг відповідачем запропоновано у редакції: «вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій та інших послуг», що надає Фірма "Т.М.М." - ТОВ для нежитлових приміщень вул. Провіантська, буд. 3 прим. №116»: прибирання прибудинкової території - 3,89 грн/м2, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів - 1,25 грн/м2, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного, водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації та ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах - 2,49 грн/м2, дератизація - 0,06 грн/м2, технічне обслуговування та поточного ремонту мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку, систем ППА і ДВ, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем - 2,16 грн/м2, проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж та пристроїв будинку - 2,56 грн/м2, поливання дворів, клумб та (або) газонів - 0,06 грн/м2, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проїзду, протиожеледними сумішами (зимове прибирання) - 1,09 грн/м2, освітлення місць загального користування і підвалів, підкачування води та робота ліфтів - 1,42 грн/м2, інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку) - 0,54 грн/м2, всього витрат - 15,51 грн, податок на додану вартість 20% - 3,10 грн, вартість послуг з утримання будинку - 18,61 грн».

Позивач вважає доцільним викласти Додаток № 2 до договору про надання послуг у редакції: «вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій та інших послуг», що надає Фірма "Т.М.М." - ТОВ для нежитлових приміщень вул. Провіантська, буд. 3 прим. №116»: прибирання прибудинкової території - 0,7332 грн/м2, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів - 0, 4607 грн/м2, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного, водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації та ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах - 0,5274 грн/м2, дератизація - 0,06 грн/м2, технічне обслуговування та поточного ремонту мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку, систем ППА і ДВ, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем - 0,4119 грн/м2, проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж та пристроїв будинку - 1,2472 грн/м2, поливання дворів, клумб та (або) газонів - 0,0071 грн/м2, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проїзду, протиожеледними сумішами (зимове прибирання) - 0,1476 грн/м2, освітлення місць загального користування і підвалів, підкачування води та робота ліфтів - 0,9824 грн/м2, інші роботи та послуги (транспортні витрати, повірка систем комерційного обліку) - виключити, всього витрат - 4,5377 грн, прибуток - 0,65 грн, податок на додану вартість 20% - 1,03754 грн, вартість послуг з утримання будинку - 6,22524 грн».

Частиною першою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частинами третьою - п`ятою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Як зазначено колегією суддів вище, Виконавчим органом Київського міської ради (КМДА) прийнято Розпорядження № 397 від 01.06.2018 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим», яким встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У Додатку до вищезазначеного Розпорядження було визначено тарифи для будинку № 3 по вул. Провіантська.

Дослідивши визначену сторонами вартість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій та інших послуг, колегією суддів встановлено, що редакція позивача Додатку № 2 до договору про надання послуг щодо вартості послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій та інших послуг є обґрунтованою та відповідає тарифам, встановленим Розпорядженням Виконавчого органу Київського міської ради (КМДА) № 397 від 01.06.2018.

Водночас, у проекті договору, отриманого позивачем від відповідача п. 4. викладено в наступній редакції:

«розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення даного договору становить 26 321, 99 (двадцять шість тисяч триста двадцять одна) грн 98 коп. з ПДВ».

У свою чергу, позивачем запропоновано наступну редакцію п. 4. договору:

«розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення даного договору становить 8 811,71 (вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн 71 коп. з ПДВ».

За доводами позивача, вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, інших послуг, що надає Фірма "Т.М.М."-ТОВ для нежитлових приміщень вул. Провіантська, буд.3 прим.№116, не відповідає тарифам, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 червня 2018 року № 937.

Надаючи правову оцінку проекту додатку № 2 до договору та редакцію пункту 4 договору, запропонованого позивачем, колегією суддів встановлено, що структура тарифу та перелік послуг, викладені у додатку № 2 відповідають встановленим у Розпорядженні Виконавчого органу Київського міської ради (КМДА) № 397 від 01.06.2018.

Водночас, розмір щомісячної плати за надані послуги у пункті 4 договору позивачем встановлено виключно в межах затвердженого тарифу.

Отже, враховуючи площу нежитлового приміщення №116, а саме 1414,40 кв.м., щомісячний розмір за послуги становить 8 811,71 грн.

Водночас, вищевикладеним спростовуються доводи скаржника щодо того, що тариф, у розмірі визначеному позивачем, - 6,22524 грн кв.м. недопустимий, невигідний та економічно необґрунтований.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання укладеними додатку № 2 до договору та пункту 4 договору в редакції позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, а також враховуючи наявність прямої вказівки Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо обов`язку споживача житлових послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг, не погодження зі сторони відповідача протоколу розбіжностей та відсутність належним чином оформленого договору, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку про те, що позовні вимоги про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору № б/н "Про надання житлових послуг" (для нежитлового приміщення №116 по вул. Провіантська, б. 3 у м. Києві) із додатками у частковій редакції викладеній у прохальній частині позову є правомірними та обґрунтованими, у зв`язку із чим, підлягають частковому задоволенню.

Всім іншим доводам, наведененим скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М" - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13215/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фірмою "Т.М.М" - Товариством з обмеженою відповідальністю.

4. Матеріали справи №910/13215/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2023. (після виходу суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В.з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім