Постанова

від 29.06.2023 по справі 910/17988/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа№ 910/17988/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 (повний текст рішення складено 17.03.2023)

у справі № 910/17988/21 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу «Техносервіс»

про стягнення 378 586,39 грн.

за зустрічною позовною заявою Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу «Техносервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ "А-МУССОН", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу «Техносервіс» (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 378 586,39 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з 28.02.2017 по 31.08.2021 ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" не здійснило реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо наданих послуг оренди на загальну суму 378 586,39 грн., що позбавило ТОВ А-МУССОН» можливості включити вказану суму до податкового кредиту.

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу - Виробничого комплексу «Техносервіс» (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 370 500,75 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів, станом на 01.11.2021, у ТОВ "А-МУССОН" виникла заборгованість у розмірі 275 197,89 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 відмовлено у задоволенні первісного позову. Задоволено зустрічний позов. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Виробничого комплексу "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною заборгованість у розмірі 370 500 грн. 75 коп.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстцнії керувався тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем порушень зобов`язань за Договором № 3006/2016, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21 та ухвалити нове рішення, яким:

- задовольнити первісний позов та стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Виробничого комплексу "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" суму збитків у розмірі 378 586,39 грн.

- відмовити у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Виробничого комплексу "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" заборгованості у сумі 370 500,72 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що через протиправні дії відповідача за первісним позовом у порушення ч.1 п. 201.1, ст. 201 ПКУ, які полягають у не вчиненні ним реєстрації податкових накладних на суму 378 586,39 грн. скаржник не мав змоги віднести цю суму до податкового кредиту та запобігти податкового навантаження. Натомість, через протиправні дії відповідача за первісним позовом скаржник, сплативши кошти за Договором, сплатив суму ПДВ як податкове забовязання та поніс матеріальні витрати.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги та письмові пояснення

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги на рішення, відповідач за первісним позовом у своєму відзиві, наданому до суду 06.06.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що систематичні порушення грошових зобов`язань скаржника за Договором № 3006/2016 від 30.06.2016 не лише позбавляли відповідача за первісним позовом, та і позбавляють і надалі, запланованих грошових надходжень, але й унеможливлюють поповнення відповідачем за зустрічним позовом рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що у свою чергу спричиняє неможливість фактичної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" на рішення Господарського суду міста від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою від 14.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва справу №910/17988/21. У зв`язку з чим відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

24.04.2023 справа № 910/17988/21 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 26.04.2023 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21. Зупинено дію Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21. Розгляд справи призначено на 15.06.2023.

23.05.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" надійшло клопотання про проведення судового засідання поза межами суду в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Сумської області (40011, м. Суми, пр.-т Шевченка 18/1).

Ухвалою Північного апеляційного господарсьокго суду від 30.05.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

15.06.2023 судове засідання не було проведено через технічні обставини.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкладено розгляд справи № 910/17988/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" на рішення Господарського суду міста від 10.03.2023. на 29.06.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 29.06.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом (скаржник), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

В судове засідання 29.06.2023 з`явився представник відповідача за первісним позовом, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстцнії та перевірено колегією суддів, 30.06.2016 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, як орендодавцем, та ТОВ «А-МУССОН», як орендарем, укладено договір № 3006/2016 оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно (далі - майно), що перебуває на балансі ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна та висновком про вартість об`єкта оцінки станом на 01.06.2016, і становить за незалежною оцінкою 2830750 грн. без ПДВ. Перелік майна, яке передається в оренду, зазначається в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами вказаного договору та акту прийому-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 45200 грн. без ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа кожного місяця.

Пунктом 3.13 договору визначено щорічний перегляд суми орендної плати за базовий місяць на підставі проведеної незалежної оцінки майна, переданого в орендне користування за цим договором.

Даний договір укладено строком на п`ять років, що діє з 30.06.2016 до 29.06.2021 року включно (пункт 12.1 договору).

Додатковою угодою від 15.06.2021 строк дії договору подовжено до 30.06.2026.

У додатку № 1 до договору зазначено перелік майна, що передається орендарю на умовах цього договору.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду індивідуально визначене рухоме майно, вказане в актах приймання-передачі від 30.06.2016, що підписані обома сторонами.

Як зазначалось колегією суддів вище, позивач за первісним позовом обґрунтовує завдання збитків, тим що за період з 28.02.2017 по 31.08.2021 ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" не здійснило реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо наданих послуг оренди на загальну суму 378586,39 грн., що позбавило ТОВ А-МУССОН» можливості включити вказану суму до податкового кредиту

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог тазазначив що останні є безпідставними татакимищо не відповідають дійсності.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо первісних позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Проаналізувавши спірні правовідносини та вищевикладені норми, колегія суддів констатує, що відповідач за первісним позовом з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 378 586,39 грн.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача за первісним позовом щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача за первісним позовом, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем порушень зобов`язань за Договором №3006/2016, передчасним та таким, що спростовується вищевикладеним.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача за первісним позовом щодо неможливості реєстрації таких податкових накладних, у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки, як вбачається із вищевикладеного, на продавця товарів/послуг покладено саме обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою, що не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із обов`язком покупця сплатити за надані товари/послуги відповідно до умов договору.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що первісні позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, колегією суддів встановлено, що у своїй позовній заяві позивач за первісним позовом визначає період з 28.02.2017 по 31.08.2021, у який відповідач за первісним позовом не здійснив реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо наданих послуг оренди на загальну суму 378 586,39 грн., що позбавило позивача за первісним позовом можливості включити вказану суму до податкового кредиту.

У свою чергу, як вбачається із матеріалів справи позивач за первісним позовом звернувся із даною позовною заявою 04.11.2021, тобто з частковим пропуском строку позовної давності.

Підсумовуючи все вищевикладене, за висновками суду апеляційної інстанції первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 263 721,00 грн. збитків.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець 30.06.2016 передав Орендарю окреме, індивідуально визначене рухоме майно.

Станом на день підписання Договору, за результатами конкурсу на право оренди, орендна плата була встановлена в розмірі 45 200 (сорок п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. без ПДВ.

Сторонами було погоджено та підписано до Договору оренди № 3006/2016 від 30.06.2016, ряд Додаткових угод, які підписані уповноваженими особами та скріплені їх печатками.

Додатковою угодою № 1 від 04.08.2016 сторони за Договором оренди погодили врахувати в рахунок орендної плати вартість ремонтно- відновлювальних робіт пресу горизонтального MN-300 в сумі 37 211,91грн.

Додатковими угодами №2 від 10.10.2016, №3 від 01.06.2017, №5 від 06.09.2017, сторонами по Договору оренди погоджено внести зміни до Розділу 14 Договору "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" в частині зміни відомостей про Орендодавця.

Додатковою угодою № 6 від 01.12.2017 сторонами по Договору оренди погоджено виключити з переліку позицію 90 одиниць Контейнерів склопластичних для сбору ТПВ об`ємом 2,5 м.куб., та викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: "3.1. Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий Місяць розрахунку 34 613(тридцять чотири тисячі шістсот тринадцять) гривень 54 копійок без ПДВ";

Додатковою угодою №7 від 15.06.2021 подовжили Договір оренди №3006/2016 від 30.06.2016 на тих самих умовах та затвердили орендну плату за базовий місяць визначену за результатами конкурсу, у розмірі 50 127 (п`ятдесят тисяч сто двадцять сім) гривень 44 копійок з ПДВ.

Пунктом 3.9. Договору визначено, зобов`язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що Орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця не пізніше 15-го числа кожного місяця.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 275 197,89 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення із відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 275 197,89 грн.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить обгрунтованих підстав для скасування зустрічного позову у частині основого боргу, більше того, матеріали справи містять заяву відповідача за зустрічним позовом від 29.09.2021 про зарахування зустрічних позовних однорідних вимог, якою "А-МУССОН" підтвердило наявність заборгованості.

Крім суми основної заборгованості позивач просить, суд стягнути із відповідача пеню у розмірі - 3 771,16 грн. , інфляційні втрати у розмірі - 27 808,41 грн., 3% річних - 13 254,45 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору, у зв`язку із чим судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача за зустрічним позовом 3771,16 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача за зустрічним позовом є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми та інфляційних, відхиляючи доводи апеляційної скарги у частині помилковості такого нарахування, колегія суддів вважає його обґрунтованим, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 254,45грн. - 3% річних та 27 808,41 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Всім іншим доводам, наведененим скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог. У іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21 - скасувати частково, виклавши п. 1 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, ідентифікаційний код 20077743) в особі Виробничого комплексу «Техносервіс» (02121, м. Київ, вул. Вакуленчука. Буд. 4, ідентифікаційний код 33058529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» (40009, м. Суми, вул. Леваневського, 10/1, оф. 27, ідентифікаційний код 35068151) 263 721 (двісті шістдесят три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 00 коп. та 3 955 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 81 коп. судового збору за подання позову.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/17988/21 - залишити без змін.

4. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, ідентифікаційний код 20077743) в особі Виробничого комплексу «Техносервіс» (02121, м. Київ, вул. Вакуленчука. Буд. 4, ідентифікаційний код 33058529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» (40009, м. Суми, вул. Леваневського, 10/1, оф. 27, ідентифікаційний код 35068151) 5 933 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 72 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН».

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/17988/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2023. (після виходу суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В.з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім