Постанова

від 24.07.2023 по справі 910/21394/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. Справа№ 910/21394/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 26.05.2022

у справі № 910/21394/21 (суддя В.П. Босий)

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южморсервіс"

про стягнення 77 527, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южморсервіс» про стягнення 77 527,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не зареєстрував у встановленому порядку податкову накладну за продаж товару на виконання умов договору про закупівлю товарів №Т/СН-20/17 від 28.04.2017 у зв`язку із чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та зазнав збитків у розмірі 77 527,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 року у справі № 910/21394/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач в порушення ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 465 162,00 грн., оскільки реєстрація відповідної податкової накладної була зупинена, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9226901734 від 31.10.2017. Однак, позивачем не подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної на переданий товар у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач склав та направив податкову накладну до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про зупинення реєстрації, з підстав невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дізнавшись про відмову в реєстрації чи зупинення реєстрації податкових накладних, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ. Доказів понесення збитків позивачем до суду надано не було. Не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в її реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. (виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України).

За таких обставин, суд, враховуючи те, що відповідачем було поставлено товар, який прийнято позивачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, скаргу Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 року у справі № 910/21394/21 та ухвалити нове, яким скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного вирішення спору по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, відмовлючи у задоволенні позовних вимог, зробив необгрунтований висновок про те, що ДП «МТП «Южний» не подав належних доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, оскільки відповідач склав та направив податкову накладну до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про зупинення реєстрації, з підстав невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах. Тобто, на думку суду першої інстанції, дізнавшись про відмову в реєстрації чи зупинення реєстрації податкових накладних саме позивач мав вжити заходів з метою недопущення негативних наслідків у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ, зокрема, шляхом надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (відповідно до помилок виявлених та зазначених в квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вд 31.10.2017, яка міститься в матеріалах справи № 910/21394/21).

При цьому, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, зазначив, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.

Апелянт зазначає, що зазначені висновки Господарського суду міста Києва суперечать практиці Верховного Суду при розгляді подібних справ, а саме: судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (статті 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 236 ГПК України) без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18; від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

За доводами апелянта, чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг - обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну лежить саме на ТОВ «ЮЖМОРСЕРВІС», як продавці за договором, в розумінні ст. 201 ПК України, що свідчить про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що позивач як покупець мав вжити заходів, з метою недопущення негативних наслідків у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ, зокрема, шляхом надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (відповідно до помилок виявлених та зазначених в квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вд 31.10.2017, яка міститься в матеріалах справи № 910/21394/21).

Враховуючи положення ст. 187.1, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в даному випадку, податкова накладна повинна була бути виписана ТОВ «ЮЖМОРСЕРВІС», датою відвантаження товару - 11.10.2017 на суму 465 162,00 грн., у тому числі ПДВ - 77 527,00 грн. та з урахуванням виявлених в квитанції від 31.10.2017 помилок - відкоригована відповідачем.

При цьому, ТОВ «ЮЖМОРСЕРВІС» податкової накладної оформленої відповідно до діючого законодавства ДП «МТП «Южний» надано не було, що було підставою для звернення підприємства з відповідним листом до постачальника (лист за вих. № 1069/13/104/18 від 26.02.2018 міститься в матеріалах справи № 910/21394/21) з проханням терміново вжити заходів щодо розблокування податкових накладних, зокрема № 24 від 11.10.2017 на суму 465 162,00 грн., у тому числі ПДВ - 77 527,00 грн. Однак вищенаведений лист було проігноровано відповідачем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних фактично призвів до відмови органами ДПС у реєстрації податкової накладної, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п.198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Апелянт зазначає, що порушення ТОВ «ЮЖМОРСЕРВІС» умов п.п. 6.3.3 Договору а також податкового законодавства, в частині виконання обов`язку реєстрації в ЄРПН податкової накладної та її надання ДП «МТП «Южний» (ст.ст. 187, 201 ПК України), - має наслідком понесення комерційним державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, збитків у сумі неотриманого Позивачем податкового кредиту у сумі 77 527,00 грн. (Підприємство позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 77 527,00 грн.).

Із наведеного, на переконання скаржника, вбачається причинно-наслідковий зв`язок між порушенням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної та неможливістю включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено відсутність його вини у спричиненні збитків.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Крім того, стаття 201 ПК України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Однак звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надіслав, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.04.2017 між ДП «Морський торговельний порт «Южний» (покупець) та ТОВ «Южморсервіс» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №Т/СН-20/17, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що є додатком №1, відповідно до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 3.1 договору покупець оплачує товар прямим банківським переводом коштів на рахунок постачальника протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки конкретної партії товару згідно виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання постачальником рознарядки від покупця на поставку конкретної партії товару. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту передачі його покупцеві. Рознарядка покупця на поставку товару надсилається постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної (п. 4.3 договору).

На виконання умов Договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 465 162,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р24 від 11.10.2017, приймальним актом №5484 від 11.10.2017 та видатковою накладною №24 від 11.10.2017.

В свою чергу, позивач сплатив відповідачу за отриманий на підставі Договору товар 465 162,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1205 від 01.11.2017.

Умовами п. 6.3.3 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Doc Is.», або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після реєстрації в ЄРПН.

Позивач зазначає, що станом на 31.10.2017 відповідна податкова накладна ТОВ «Южморсервіс» складена, однак не зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією від 31.10.2017 роздрукованою з ЄРПН.

Позивач зазначає, що податковим органом було зупинено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, що складена відповідачем за поставлений згідно товарно-транспортної накладної №Р24 від 11.10.2017, приймального акту №5484 від 11.10.2017 та видаткової накладної №24 від 11.10.2017.

Позивач звернувся до відповідача із листом №1069/13/104/18 від 26.02.2018, в якому просив ТОВ «Южморсервіс» вжити заходів щодо розблокування, зокрема, податкової накладної згідно видаткової накладної №24 від 11.10.2017 на суму 465 162,00 грн., зазначивши що без отримання такої податкової накладної ДП «Морський торговельний порт «Южний» позбавляється права на податковий кредит у розмірі ПДВ.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит та понесення збитків у розмірі 77 527,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, оскільки позивач через бездіяльність відповідача позбавлений можливості включити відповідну суму ПДВ до податкового кредиту.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Так, в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Таким чином, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної по факту отриманих ним 01.11.2017 коштів за товар, що позбавило Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 77527,00 грн.

Відповідно до п.14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. «а» п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця.

Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є правом, а не обов`язком покупця та не надає йому права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до абз.15 п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Южморсервіс" порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН не позбавляє скаржника права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю долучення до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з долученням певного пакета документів.

Враховуючи зазначене, відсутність у матеріалах справи акту (довідки) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, не свідчить про відсутність такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в даній справі.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Южморсервіс" було сформовано та подано в електронному вигляді податкову накладну № 24 від 11.10.2017р. на суму 387635,00 грн. та сумою ПДВ у розмірі 77527,00грн., всього з ПДВ 465 162,00 грн.

Відповідно до п.201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку про зупинення).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка єпідтвердженням зупинення такої реєстрації та містить, в тому числі, пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункти 10-11 Порядку).

Так, матеріалами справи підтверджується, що реєстрація податкової накладної від 11.10.2017 відповідно до квитанції № 9226901734 від 31.10.2017 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає пункту 6 Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8538.

Платник податку у разі отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН має право подати на розгляд комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації інформацію у вигляді Таблиці даних платника податків (далі - Таблиця) за встановленою формою, яка є додатком до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Відповідно до п. 201.1, абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що зупинення органами ДФС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (відповідно до помилок виявлених та зазначених в квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вд 31.10.2017, яка міститься в матеріалах справи № 910/21394/21), є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органами ДФС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. Тому той факт, що відповідач не подав копій документів фактично призвів до відмови органами ДФС у реєстрації податкової накладної.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку про зупинення, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних. У зв`язку з цим скаржник був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 77527,00 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про відсутність у позивача права на стягнення збитків у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, а позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховані актуальні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21 в аналогічних правовідносинах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/21394/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі № 910/21394/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южморсервіс" (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 47, код ЄДРПОУ 35178926) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (65481, м.Южне, Одеської обл.., вул.. Берегова,13, код ЄДРПОУ 04704790) 77 527, 00 збитків, 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 3405, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/21394/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська