Рішення

від 14.07.2023 по справі 906/401/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/401/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

прокурор: Ревелюк Т.О. - службове посвідчення № 071187 від 01.03.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради

до Овруцької міської ради Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

про витребування земельної ділянки

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про витребування з незаконного володіння Овруцької міської ради на користь Житомирської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1824287900:14:000:0212, площею 63,3867 га, яка знаходиться на території Овруцької міської об`єднаної територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Овруцькій міській об`єднаній територіальній громаді передано 345 земельних ділянок, зокрема і земельну ділянку під порядковим номером 80, кадастровий номер 1824287900:14:000:0212, площею 63,3867, Хлуплянська сільська рада. В послідуючому відповідач зареєстрував за собою право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

В той же час, прокурор зазначає, що згадана вище земельна ділянка повністю накладається на 117 квартал земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Поліська, 22, ід. код 05437629); призначено підготовче засідання.

24.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що даний відзив не містить підпису міського голови.

02.05.2023 на електронну пошту суду, а в послідуючому 04.05.2023 поштовим зв`язком надійшли пояснення третьої, відповідно до яких третя особа підтримує позовні вимоги прокурора.

29.05.2023 до суду від Житомирської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 01.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки 10.05.2023 від ДП "Словечанський лісгосп АПК" отримано звернення від 28.04.2023 за вих. № 422 про прийняття Овруцькою міською радою рішень про передачу в постійне користування земельної ділянки кадастровий номер 1824287900:14:000:0212, площею 63,3867 га, яка знаходиться в межах Хлуплянського старостівського округу, Коростенського району, Житомирської області.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав клопотання про закриття провадження у справі таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не може розпоряджатися спірною земельною ділянкою, так остання не є комунальною власністю Житомирської обласної ради. Повторна передача такої ділянки в постійне користування третій особі буде безпідставною.

За наведених обставин, суд вважає клопотання відповідача про закриття провадження необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання уповноважених представників в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 45 від 15.03.2018 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" вирішено провести інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5028/14-18-СГ від 22.12.2018 "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" ГУ Держгеокадастру у Житомирській області передано Овруцькій міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5119,4065 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Овруцької міської ОТГ згідно з актом приймання-передачі.

В свою чергу Овруцька міська рада рішенням № 1004 від 27.12.2018 прийнято у комунальну власність Овруцької міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки державної власності, загальної площею - 5119,4065 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі запасу згідно додатку.

Також 22.12.2018 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Овруцькою міською радою підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність та зазначено, що цей акт разом із наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-5028/14-18-СГ від 22.12.2018 є підставою для державної реєстрації права, комунальної власності Овруцької міської об`єднаної територіальної громади.

Згідно з додатком до акту, Овруцькій міській об`єднаній територіальній громаді передано 345 земельних ділянок, зокрема, земельну ділянку під порядковим №80, кадастровий номер 1824287900:14:000:0212, площею 63,3867 га, Хлуплянська сільська рада.

На підставі вищевказаних документів Овруцькою міською об`єднаною територіальною громадою в особі Овруцької міської ради 08.01.2019 у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку 1824287900:14:000:0212.

Разом з тим, Житомирська обласна прокуратура наполягає на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824287900:14:000:0212 повністю накладається на 117 квартал земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (ДП "Словечанський лісгосп АПК").

Так, з інформації, наданої ДП "Словечанський лісгосп АПК" вбачається, що рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 "Про припинення права користування та надання земель лісового фонду" припинено право користування землями лісового фонду, які були в постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що реформувалися і визнати їх землями запасу.

Цим же рішенням вказані землі лісового фонду надано в постійне користування лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства в рамках і на умовах згідно додатку №2, у тому числі, на території Хлуплянської сільської ради Овруцького району в які увійшла спірна земельна ділянка.

Також прокурор відзначав, що спірна земельна ділянка, яка повністю накладається на 117 квартал земель лісового фонду ДП "Словечанський лісгосп АПК", згідно з планом лісонасадження Лісовпорядкування 2000 року входила до земель Слобідського лісництва Словечанського держаного спеціалізованого лісгоспу агропромислового комплексу.

Наказом Словечанського держспецлісгоспу АПК №120 в/ч від 24.09.2002 реорганізовано шляхом перетворення Словечанського держспецлісгоспу АПК в Дочірнє підприємство "Словечанський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".

Рішенням Хлуплянської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 20.01.2004 погоджено Технічну документацію із землеустрою по встановленню зовнішніх меж і складанню Державного акта на право постійного користування земельними ділянками ДП "Словечанський лісгосп АПК" на території Хлуплянської сільської ради.

Розпорядженням голови Овруцької районної державної адміністрації від 18.11.2005 №316, затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок ДП "Словечанський лісгосп АПК" для ведення лісового господарства на територіях сільських рад, зокрема Хлуплянської сільської ради площею 385,0511 га та надано дозвіл на виготовлення зазначеному дочірньому підприємству державного акта на право постійного користування земельними ділянками.

В подальшому, Овруцькою районною державною адміністрацією Дочірньому підприємству "Словечанський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" 04.09.2006 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія №076068, яким засвідчено право постійного користування трьома земельними ділянками загальною площею 255,0511 га, які входять до 117 кварталу лісгоспу.

Згідно з Планом лісонасаджень ДП "Словечанський лісгосп АПК", який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства, земельна ділянка, кадастровий номер 1824287900:14:000:0212, повністю накладається на земельну ділянку лісового фонду, яка належить Житомирській обласній раді та перебуває в постійному користуванні ДП "Словечанський лісгосп АПК".

Відповідно до додатку №4 Порядку ведення Державного земельного кадастру - Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), група «Чагарникова рослинність природного походження» включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин. У той же час, земельні лісові ділянки, які зайняті деревною та чагарниковою рослинністю, з повнотою насаджень в молодняках від 0,4 і більше, в інших вікових групах - від 0,3 і більше (тобто крони дерев займають рівномірно щонайменше 40 відсотків (30 відсотків) площі ділянки) віднесено до підгрупи "Земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю" групи "Ліси та інші лісовкриті землі".

З Таксаційного опису складеного Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект" станом на 01.01.2015, який є загальною характеристикою лісового насадження, де зазначається: склад насадження, вік, повнота, висота та запас у даному кварталі, проведення лісогосподарських заходів вбачається, що у кварталі 117 вік більшості дерев сягає понад 50 років, повнота насаджень від 0,40 до 0,83.

Крім того, ДП "Словечанський лісгосп" видано Слобідському лісництву лісорубні квитки №34 від 19.02.2020, №20 від 27.02.2020, №164 від 10.11.2020 № 110 від 25.10.2022 на проведення заходів з формування і оздоровлення лісів у кварталі №117, який повністю накладається на 1824287900:14:000:0212 .

З урахуванням наведеного та з метою захисту прав та інтересів позивача заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначено в позовній заяві, прокурор, пред`являючи позов у вказаній справі, виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у сфері державної та комунальної власності.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Необхідність належного захисту та відтворення лісів, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля звернуто увагу в Указі Президент України "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів" № 228/2021 від 07.06.2021.

Порушення інтересів держави в даному випадку обґрунтовується тим, що землі лісового фонду, внаслідок незаконно проведеної інвентаризації (в частині включення вказаного лісового масиву до земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських, земельна ділянка лісового фонду, з порушенням порядку встановленого законом, вибула з управління Житомирської обласної ради та постійного користування ДП "Словечанський лісгосп АПК", який, в свою чергу, не може забезпечувати її охорону та належне обслуговування.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звертався до Житомирської обласної ради з повідомленням № 15/1-129вих-23 від 06.03.2023 про вжиття заходів до усунення порушень Овруцькою міською радою або про повідомлення причин, що перешкоджають вжиттю заходів щодо звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки з незаконного володіння Овруцької міської ради.

У відповідь на звернення прокуратури Житомирська обласна рада листом № р-5-21/255 від 21.03.2023 повідомила прокуратуру, що Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Житомироблагроліс" координує та контролює діяльність дочірніх підприємств у реалізації ними статутних повноважень, спеціалізованому веденні лісового господарства. Тому з посиланням на положення ч. 4 ст. 23 ГК України Житомирською обласною радою зазначено, що втручання органів місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється, що унеможливлює вчинити дії, визначені у листі-повідомленні. Разом з тим, Житомирська обласна рада не заперечувала щодо представництва їх інтересів Житомирською обласною прокуратурою в суді.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2022 викладено висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, та нелісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, а також землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (ст. 55 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України).

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Лісового кодексу України, право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Статтею 17 Лісового кодексу України визначено, що у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно із ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 22 Лісового кодексу України, підставами припинення права постійного користування лісами є: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України, згідно якої такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Статтею 149 Земельного кодексу України визначено підстави вилучення земельних ділянок, зокрема: земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, установлено, що до складу інвентаризованих ГУ Держгеокадастром у Житомирській області земель увійшла земельна ділянка лісового фонду комунальної власності, що перебувала в управлінні та розпорядженні Житомирської обласної ради.

З огляду на викладене, земельна ділянка площею 63,3867 га з кадастровим номером 1824287900:14:000:0212 відноситься до земель лісового фонду та підлягає витребуванню у Овруцької міської ради.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову - обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від стягнення з цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який зважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України). Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт перебування у власності Житомирської обласної ради та постійному користуванні ДП "Словечанський лісгосп АПК" земельної ділянки, яка повністю накладається на земельну ділянку кадастровий номер 1824287900:14:000:0212 є доведеним, спосіб захисту обраний вірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Овруцької міської ради (11100, Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, 31-А, ід. код 04053370) на користь держави в особі Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1, ід. код 13576948) земельну ділянку з кадастровим номером 1824287900:14:000:0212, площею 63,3867 га, яка знаходиться на території Овруцької міської об`єднаної територіальної громади.

3. Стягнути з Овруцької міської ради (11100, Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, 31-А, ід. код 04053370)

- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, ід. код 02909950) 4592,24 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.07.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

+ на ел. пошту: post@zt.gov.ua

3 - відповідачу (рек.)

+ на ел. пошту: 04053370@mail.gov.ua

4 - Житомирській обласній прокуратурі (рек.)

+ на ел. пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua

5 - третій особі (рек.)