Рішення

від 24.07.2023 по справі 910/2973/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/2973/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "МЕГАБУДІМПЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ПРЕМІУМ БУД"

про стягнення 667 638,00 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "МЕГАБУДІМПЕКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ПРЕМІУМ БУД" про стягнення 667 638,00 грн., у тому числі 502 600,00 грн. основного боргу, 7 875,00 грн. пені, 136 185,00 грн. інфляційних втрат, 20 978,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 17 від 15.07.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 була надіслана на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, відзиву станом на момент ухвалення даного рішення до суду відповідач не надав.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 між Приватним підприємством "МЕГАБУДІМПЕКС" (далі - Позивач/Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ПРЕМІУМ БУД" (далі - Відповідач/Замовник) було укладено Договір № 17 (далі - Договір), предметом якого є організування перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень замовника, а замовник зобов`язується проводити їх оплату.

Відповідно до пункту 2.1. Договору перевізник зобов`язаний забезпечити своєчасне надання справного автомобільного рухомого составу з кількістю палива, достатньою для здійснення доставки продукції за маршрутом, в пункт завантаження в час, погоджений з замовником та здійснювати перевезення вантажу за оптимальним маршрутом, погодженим з замовником, відкритим для автомобільного руху, своєчасно доставляти вантаж в пункт призначення.

Згідно пункту 2.2. Договору замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати послуги.

Умовами розділу 3. Договору передбачено, що розмір плати за перевезення встановлений згідно узгоджених тарифів на перевезення. Вартість наданих послуг розраховується перевізником на підставі первинних транспортних документів. Оплата за перевезення проводиться замовником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання рахунку від перевізника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Відповідно до пункту 4.4. Договору замовник по даному договору несе відповідальність та зобов`язаний заплатити за затримання оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожний день затримки.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що будь-який спір, що виникає по даному Договору або в зв`язку з ним, буде по можливості розглядатися шляхом переговорів, пред`явлення претензій. У випадку неможливості досягнення згоди шляхом переговорів, пред`явлення претензії, спор повинен бути переданий на розгляд та кінцеве вирішення в Господарський суд згідно з чинним законодавством України.

Згідно до пункту 7.4. Договору в якому визначено, що строк дії Договору встановлюється з дати його підписання до « 31» грудня 2022 р. Чинність цього Договору буде автоматично продовжуватись на наступний календарний строк, якщо жодна із сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про своє бажання припинити чинність цього Договору не пізніше ніж за місяць до закінчення чергового строку його дії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за вказаним договором на загальну суму 547 200,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3/21 від 16.07.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5/21 від 30.07.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 408/21 від 04.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 508/21 від 05.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 608/21 від 06.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 908/21 від 09.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 108/21 від 10.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 118/21 від 11.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 128/21 від 12.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 138/21 від 13.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 168/21 від 16.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 178/21 від 17.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 188/21 від 18.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2008/21 від 20.08.2021 на 57 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2308/21 від 23.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2408/21 від 24.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2508/21 від 25.08.2021 на 14 400,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 208/21 від 02.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 308/21 від 03.08.2021 на 21 600,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 654 від 21.02.2022 та у розмірі 29 600,00 грн., відповідно до платіжної інструкції № 452 від 13.08.2021.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору № 17 від 15.07.2021, відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажів у повному обсязі, а саме не оплатив надані послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 502 600,00 грн.

Факт належного надання відповідачу послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних між сторонами та скріплених їх печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

22.01.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію за вих. № 8 від 24.12.2021, в якій позивач вимагав у відповідача виконати свої зобов`язання за Договором № 17 від 15.07.2021 та здійснити оплату наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте вказана претензія у добровільному порядку задоволена відповідачем не була.

За твердженнями позивача, заборгованість відповідача станом на дату подачі позовної заяви складає 502 600,00 грн., оскільки відповідач не здійснив оплату послуг наданих за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за вказаним договором на загальну суму 547 200,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3/21 від 16.07.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5/21 від 30.07.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 408/21 від 04.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 508/21 від 05.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 608/21 від 06.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 908/21 від 09.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 108/21 від 10.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 118/21 від 11.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 128/21 від 12.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 138/21 від 13.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 168/21 від 16.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 178/21 від 17.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 188/21 від 18.08.2021 на 36 000,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2008/21 від 20.08.2021 на 57 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2308/21 від 23.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2408/21 від 24.08.2021 на 21 600,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2508/21 від 25.08.2021 на 14 400,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 208/21 від 02.08.2021 на 28 800,00 грн.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 308/21 від 03.08.2021 на 21 600,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 654 від 21.02.2022 та у розмірі 29 600,00 грн., відповідно до платіжної інструкції № 452 від 13.08.2021.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором № 17 від 15.07.2021, яка складає 502 600,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг за Договором № 17 від 15.07.2021, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 20 978,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 136 185,00 грн. та пеню у розмірі 7 875,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 875,00 грн., нарахованої за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.4. Договору замовник по даному договору несе відповідальність та зобов`язаний заплатити за затримання оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожний день затримки.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Умовами розділу 3. Договору передбачено, що розмір плати за перевезення встановлений згідно узгоджених тарифів на перевезення. Вартість наданих послуг розраховується перевізником на підставі первинних транспортних документів. Оплата за перевезення проводиться замовником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання рахунку від перевізника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Судом встановлено, що відповідно направленою претензії від 22.01.2022 за вих. № 8 від 24.12.2021, в якій позивач вимагав у відповідача виконати свої зобов`язання за Договором № 17 від 15.07.2021 та здійснити оплату наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) не пізніше 24.01.2022.

З вищенаведеного вбачається, що нарахування пені починається з 01.02.2022, при цьому період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Однак, з доданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував суму пені за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, що є безпідставним.

Судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано порядок нарахування пені у обраний ним спосіб, не дотримано вищенаведених приписів законодавства, а відтак зазначена сума є не доведеною та не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 978,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 136 185,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.д. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 20 978,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 136 185,00 грн.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 502 600,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 136 185,00 грн. та суми 3% річних у розмірі 20 978,00 грн.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом лютого-липня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/2973/23 виготовлено 24.07.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства "МЕГАБУДІМПЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ПРЕМІУМ БУД" про стягнення 667 638,00 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ПРЕМІУМ БУД" (03189, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6Д, офіс 43; ідентифікаційний код: 41729370) на користь Приватного підприємства "МЕГАБУДІМПЕКС" (79066, Львівська область, місто Львів, вулиця Зубрівська, будинок 34Г, квартира 5; ідентифікаційний код: 40610497) 502 600 (п`ятсот дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 20 978 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. 3 % річних, 136 185 (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 9 896 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023.

Суддя І.В. Приходько