Рішення

від 25.07.2023 по справі 910/7688/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023Справа № 910/7688/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз»

до Приватного підприємства «Укрптахосервіс»

про стягнення 38 826,30 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Укрптахосервіс» про стягнення 38 826,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ІФ-33/2019 від 15.09.2019 у частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 38 826,30 грн, з яких: 12 052,24 грн 3% річних та 26 774,06 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

20.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/4305/22 позов задоволено повністю та, зокрема, стягнуто з ПП "Укрптахосервіс" на користь ТОВ "Імперово фудз" 308 206,00 грн основного боргу, 1 896,73 грн 3 % річних, 25 155,39 грн інфляційних втрат, 12 644,84 грн пені, 5 215,85 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 910/4305/22 постановлено залишити без задоволення апеляційну скаргу ПП «Укрптахосервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/4305/22.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/4305/22 встановлено, зокрема, наступні обставини.

15.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Укрптахосервіс" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № ІФ-33/2019 (договір).

Пунктами 1.1., 1.2. договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно видаткових накладних та заявок, що є невід`ємними частинами договору. Найменування товару: продукти з яєць.

Ціна та загальна вартість товару, асортименту, кількість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії договору, є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору, рахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов договору, здійснюється на банківський рахунок постачальника протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дати фактичного відвантаження товару розмірі 100% від вартості партії товару. Датою фактичного відвантаження є дата, яка вказана в видаткових накладних.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки партії товару та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю.

Згідно з пунктом 3.11. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця одночасно з підписанням покупцем видаткової накладної на товар.

Як вбачається з пункту 5.2. договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов договору.

Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/4305/22 на підтвердження поставки товару, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні: № 114 від 01.02.2022 на суму 100 008,00 грн, №176 від 09.02.2022 на суму 125 010,00 грн, № 207 від 17.02.2022 на суму 100 008,00 грн.

Судом у справі №910/4305/22 встановлено, що відповідачем, в свою чергу, проведено розрахунок з позивачем на загальну суму у розмірі 17 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, однак часткова оплата була проведена з простроченням строку.

За таких обставин, суд у справі №910/4305/22 дійшов висновку, що згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості товару за договором на загальну суму у розмірі 308 026,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, у межах розгляду справи №910/4305/22 судом встановлено, що постачальник передав, а покупець отримав товари загальною вартістю 325 026,00 грн та що покупцем частково сплачено продавцю 17 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 308 026,00 грн.

Так, приписами ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відтак, обставини, встановлені рішенням суду в межах розгляду справи № 910/4305/22 в силу приписів ст. 75 ГПК України повторному доведенню не підлягають.

Судом встановлено, що Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 18.10.2022 було видано наказ № 910/4305/22 від 17.02.2023 та наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 910/4305/22.

Як зазначено в позовній заяві, та підтверджується наданою позивачем випискою за період з 28.02.2021 по 08.05.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/4305/22 було виконано добровільно 06.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ІФ-33/2019 від 15.09.2019 у частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 38 826,30 грн, з яких: 12 052,24 грн 3% річних та 26 774,06 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір 3% річних до 1 205,22 грн, посилаючись на те що відповідачем було добровільно виконано рішення суду у справі №910/4305/22 та що позивачу не було завдано майнових збитків пов`язаних з недоотриманням суми інфляційних втрат та 3% річних. Також, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У межах розгляду справи №910/4305/22 судом було встановлено, що постачальник передав, а покупець отримав товари загальною вартістю 325 026,00 грн та що покупцем частково сплачено продавцю 17 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 308 026,00 грн.

При цьому, в межах розгляду справи №910/4305/22 періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних є 23.02.2022 до 12.05.2022.

У справі №910/7688/23 позивачем здійснено нарахування 3% та інфляційних втрат наступним чином:

- інфляційні втрати на суму 83 008,00 грн за період з 20.07.2022 по 05.03.2023 та 3% річних на суму 83 008,00 грн за період 20.07.2022 по 05.03.2024;

- інфляційні втрати на суму 125 010,00 грн за період з 20.07.2023 по 05.03.2023 та 3% річних на суму 125 010,00 грн за період 20.07.2022 по 05.03.2024;

- інфляційні втрати на суму 100 008,00 грн за період з 20.07.2023 по 05.03.2023 та 3% річних на суму 100 008,00 грн за період 20.07.2022 по 05.03.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення 26 774,06 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, щодо розрахунку 3% річних суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування 3% річних на суму 83 008,00 грн та 125 010,00 грн є період з 20.07.2022 по 05.03.2023, а не до 05.03.2024, як визначено позивачем.

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що обґрунтованою сумою 3% річних є 5 797,64 грн, з огляду на що позовні вимоги про стягнення 12 052,24 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 797,64 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до 1 205,22 грн, суд зазначає наступне.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), у той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише компенсаційні втрати, які розумно співвідносяться з сумою основного боргу та не заявлено стягнення неустойки (штрафу; пені), суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних задоволенню не підлягає.

При цьому, під час вирішення вищезазначеного клопотання, суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висновок був сформований у справі, у якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрптахосервіс» (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 68, кв. 142, ідентифікаційний код: 25661381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, ідентифікаційний код: 34845075) 5 797 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 64 коп. 3% річних, 26 774 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 06 коп. інфляційних втрат та 2 251 (дві тисячі двісті п`ятдесят одна) грн 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева