Рішення від 12.07.2023 по справі 911/1212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1212/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Друккера Д.Д. дослідивши матеріали справи

За позовом Адвокатського об`єднання «Грибенников та Фатєєв»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон перукарня «Золушка»

про стягнення 728 500,00 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Грибенников С.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське об`єднання «Грибенников та Фатєєв» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон перукарня «Золушка» про стягнення 728 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором про надання юридичних послуг № 13/20 від 06.02.2020 в частині оплати за надані послуги. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 728 500,00 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1212/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче судове засідання на 07.06.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. О. Гончара, буд. 11, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська обл., 09100.

Зазначене поштове відправлення було вручено представнику відповідача за довіреністю 11.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, а також про дату, час та місце судового засідання у справі.

07.06.2023 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшло клопотання/заява про перенесення підготовчого судового засідання на іншу дату.

07.06.2023 до канцелярії суду відповідачем подано заяву № 45 від 06.06.2023, в якій відповідач зазначив, що йому відомо про розгляд справи № 911/1212/23 судом та призначене підготовче судове засідання на 07.06.2023. Водночас у вказаній заяві відповідач зазначив, що повністю визнає зазначену позовну заяву, подану представником Адвокатського об`єднання «Грибенников та Фатєєв» адвокатом Грибенниковим С.О. та просив вказану обставину врахувати при розподілі судових витрат. Крім того відповідач у заяві просив суд провести підготовче засідання у справі № 911/1212/23 без участі представника відповідача, закрити підготовче провадження з призначенням вказаної справи до судового розгляду по суті та в подальшому розглядати справу без участі представника відповідача.

07.06.2023 в судове засідання представники сторін не з`явилися, однак позивачем було подано клопотання про відкладення, а відповідачем заяву про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 07.06.2023 вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/1212/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 07.06.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача та адресу-місцезнаходження відповідача.

12.07.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором про надання юридичних послуг № 13/20 від 06.02.2020 в частині оплати за надані послуги. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 728 500,00 грн основного боргу.

12.07.2023 в судове засідання представник відповідача не з`явився, однак у своїй заяві від 07.06.2023 просив здійснювати подальший розгляд справи без участі представника відповідача.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 12.07.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон-Перукарня «Золушка» (далі клієнт, відповідач) та Адвокатським об`єднанням «Грибенников та Фатєєв» (далі адвокатська компанія, позивач) укладено договір про надання юридичних послуг № 13/20 (далі договір) за змістом п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатська компанія зобов`язується надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Судом встановлено, що протягом дії договору між сторонами були укладені Додаткова угода № 1 від 01.03.2020 року та Додаткова угода № 2 від 01.01.2022 року.

Відповідно до п. 4.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1, юридична допомога, що надається Адвокатською компанією, клієнт оплачує у вигляді абонентської плати у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч гривень) за кожен місяць, незалежно від кількості виготовлення процесуальних, юридичних та інших документів, незалежно від кількості судових засідань та прийняття участі у процесуальних (слідчих) діях при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

У разі представництва інтересів клієнта в органах суду розмір гонорару (винагороди) адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку заяв по суті справи або заяв з процесуальних питань визначається за погодинною ставкою, виходячи з вартості однієї години 1500,00 грн.

Згідно з п. 4.3 договору, оплата клієнтом проводиться на підставі наданих адвокатською компанією актів виконаних робіт, в яких відображається назва послуги, витрачений час та сума, що підлягає оплаті.

Сума, вказана в п. 4.1 даного договору, є гонораром Адвокатської компанії за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.4 Договору).

Згідно з п. 4.5 договору, розрахунки за цим договором провадяться у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування коштів на рахунок Адвокатської компанії.

Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що клієнт зобов`язаний оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, у період з лютого 2021 року до березня 2023 надав, а відповідач, у свою чергу, прийняв надані позивачем юридичні послуги на загальну суму 728 500,00 грн, що підтверджується актами надання послуг № 15 від 26.02.2021 на суму 20 000,00 грн, № 16 від 31.03.2021 на суму 20 000,00 грн, № 26 від 30.04.2021 на суму 20 000,00 грн, № 27 від 31.05.2021 на суму 20 000,00 грн, № 28 від 30.06.2021 на суму 20 000,00 грн, № 38 від 31.07.2021 на суму 20 000,00 грн, № 39 від 31.08.2021 на суму 20 000,00 грн, № 40 від 30.09.2021 на суму 20 000,00 грн, № 55 від 31.10.2021 на суму 20 000,00 грн, № 56 від 30.11.2021 на суму 20 000,00 грн, № 57 від 30.12.2021 на суму 20 000,00 грн, № 11 від 31.01.2022 на суму 20 000,00 грн, № 30 від 07.02.2022 на суму 18 000,00 грн, № 31 від 09.02.2022 на суму 18 000,00 грн, № 32 від 09.02.2022 на суму 18 000,00 грн, № 12 від 28.02.2022 на суму 20 000,00 грн, № 33 від 18.02.2022 на суму 16 500,00 грн, № 18 від 31.03.2022 на суму 20 000,00 грн, № 42 від 30.04.2022 на суму 20 000,00 грн, № 34 від 12.05.2022 на суму 16 500,00 грн, № 35 від 20.05.2022 на суму 16 500,00 грн,№ 43 від 31.05.2022 на суму 20 000,00 грн, № 44 від 30.06.2022 на суму 20 000,00 грн, № 36 від 11.07.2022 на суму 15 000,00 грн, № 37 від 13.07.2022 на суму 16 500,00 грн, № 45 від 31.07.2022 на суму 20 000,00 грн, № 39 від 10.08.2022 на суму 15 000,00 грн, № 38 від 09.08.2022 на суму 16 500,00 грн, № 46 від 31.08.2022 на суму 20 000,00 грн, № 40 від 23.09.2022 на суму 9 000,00 грн, № 41 від 29.09.2022 на суму 15 000,00 грн, № 47 від 30.09.2022 на суму 20 000,00 грн, № 68 від 31.10.2022 на суму 20 000,00 грн, № 69 від 30.11.2022 на суму 20 000,00 грн, № 71 від 21.12.2022 на суму 18 000,00 грн, № 70 від 30.12.2022 на суму 20 000,00 грн, № 12 від 31.01.2023 на суму 20 000,00 грн, № 13 від 28.02.2023 на суму 20 000,00 грн, № 17 від 31.03.2023 на суму 20 000,00 грн, копії яких долучені позивачем до позовної заяви. В актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Усі зазначені акти підписані та скріплені відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не виконано зобов`язання за договором належним чином та не оплачено надані послуги на загальну суму 728 500,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, 28.02.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № 276/23 від 28.02.2023 про відшкодування заборгованості за договором про надання правової допомоги, якою вимагав негайно сплатити заборгованість в сумі 708 500,00 грн на рахунок адвокатського об`єднання (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач отримав зазначену претензію нарочно 28.02.2023, про що свідчить дата, підпис та відтиск печатки відповідача на останньому аркуші претензії.

Однак, як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного між сторонами правочину, вартість юридичних послуг в загальній сумі 728 500,00 грн відповідачем не відшкодована, чим останній заборгував позивачу грошові кошти в загальній сумі 728 500,00 грн.

Відповідно до п. 8.1 договору в реакції Додаткової угоди № 2, даний договір укладений на строк до 31 грудня 2023 року, проте в любому випадку дія цього договору продовжується до моменту повного розрахунку з Адвокатською компанією за надану правничу допомогу.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання юридичних послуг № 13/20 від 06.02.2020 та усі додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своїми основними ознаками є договором надання послуг.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вже було встановлено судом раніше та узгоджено сторонами в п. 4.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1, юридична допомога, що надається Адвокатською компанією, клієнт оплачує у вигляді абонентської плати у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч гривень) за кожен місяць, незалежно від кількості виготовлення процесуальних, юридичних та інших документів, незалежно від кількості судових засідань та прийняття участі у процесуальних (слідчих) діях при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

У разі представництва інтересів клієнта в органах суду розмір гонорару (винагороди) адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку заяв по суті справи або заяв з процесуальних питань визначається за погодинною ставкою, виходячи з вартості однієї години 1500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, у період з лютого 2021 року до березня 2023 надав, а відповідач, у свою чергу, прийняв надані позивачем юридичні послуги на загальну суму 728 500,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому судом було встановлено, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має про що зазначено в актах, а також усі зазначені акти підписані та скріплені відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 4.3 договору, що оплата клієнтом проводиться на підставі наданих адвокатською компанією актів виконаних робіт, в яких відображається назва послуги, витрачений час та сума, що підлягає оплаті.

Однак, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідачем не виконано зобов`язання належним чином та не оплачено надані юридичні послуги на загальну суму 728 500,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати наданих послуг до суду не надано.

Одночасно судом встановлено, що строк оплати наданих юридичних послуг в договорі та додаткових угодах до нього сторонами не визначено, кінцевий строк оплати наданих юридичних послуг в актах надання послуг також не визначений.

При цьому судом відхиляються посилання позивача у позовній заяві на п. 4.6 договору за яким розрахунок за цим договором проводиться на підставі актів виконаних робіт не пізніше 12 числа кожного місяця, оскільки наявний в матеріалах договір та додаткові угоди до нього не містять названого позивачем пункту договору та, як наслідок, строків оплати наданих послуг.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із неналежним виконанням умов договору, 28.02.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № 276/23 від 28.02.2023 про відшкодування заборгованості за договором про надання правової допомоги, якою вимагав негайно сплатити заборгованість в сумі 708 500,00 грн на рахунок адвокатського об`єднання (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Судом було встановлено, що відповідач отримав зазначену претензію нарочно 28.02.2023, про що свідчить дата, підпис та відтиск печатки відповідача на останньому аркуші претензії. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач борг на вимогу претензії не сплатив, відповіді на претензію не надіслав, до суду будь-яких доказів відсутності існування боргу не надав.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та з урахуванням претензії позивача № 276/23 від 28.02.2023 про сплату заборгованості в сумі 708 500,00 грн, господарський суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг є таким, що настав 07.08.2023 відносно юридичних послуг за період з лютого 2021 до лютого 2023 включно на загальну суму 708 500,00 грн.

Водночас, оскільки претензія № 276/23 від 28.02.2023 про сплату заборгованості в сумі 708 500,00 грн була надана відповідачу в лютому 2023 (тобто претензія стосувалась заборгованості по лютий 2023 року включно), суд зазначає, що строк оплати наданих юридичних послуг за березень 2023 року відповідно до акта надання послуг № 17 від 31.03.2023 на суму 20 000,00 грн є таким, що не настав.

Отже, оскільки строк оплати наданих юридичних послуг за актом надання послуг № 17 від 31.03.2023 на суму 20 000,00 грн є таким, що не настав, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем не виконано зобов`язання належним чином, а надані позивачем юридичні послуги за період з лютого 2021 до лютого 2023 включно на загальну суму 708 500,00 грн є неоплаченим. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не надано.

Позивачем також долучено до матеріалів справи складений сторонами Акт звірки взаєморозрахунків за період лютий 2021 березень 2023 р. зі змісту якого вбачається, що станом на 31.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 728 500,00 грн. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

При цьому, як було зазначено судом вище, 07.06.2023 до суду відповідачем подано заяву № 45 від 06.06.2023, в якій, зокрема зазначив, що повністю визнає зазначену позовну заяву, подану представником Адвокатського об`єднання «Грибенников та Фатєєв» адвокатом Грибенниковим С.О. та просив вказану обставину врахувати при розподілі судових витрат.

Статтею 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку визнав позовні вимоги та з урахуванням висновків суду щодо строків виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих юридичних послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості за договором про надання юридичних послуг № 13/20 від 06.02.2020 підлягають задоволенню частково в сумі 708 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 927,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 321 від 13.04.2023.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання відповідачем позову, 50 % від судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 5 463,75 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, та з урахуванням висновку суду про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 313,75 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон перукарня «Золушка» (місцезнаходження: вул. О. Гончара, буд. 11, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 20605260) на користь Адвокатського об`єднання «Грибенников та Фатєєв» (місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд. 13, офіс 77, м. Біла Церква, Київська обл., 09107; код ЄДРПОУ 41855883) 708 500,00 грн основного боргу та 5 313,75 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Адвокатському об`єднанню «Грибенников та Фатєєв» (місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд. 13, офіс 77, м. Біла Церква, Київська обл., 09107; код ЄДРПОУ 41855883) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 463,75 грн сплачений на підставі платіжної інструкції № 321 від 13.04.2023.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко