Рішення

від 17.07.2023 по справі 920/509/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.2023м. СумиСправа № 920/509/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/509/23

за позовом Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код ЄДРПОУ 30033501)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Демченка Євгена Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 31113 грн 13 коп.

1. Короткий зміст позовних вимог, заперечень проти позову та хід розгляду справи.

1.1. 12.05.2023 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача 31113 грн 13 коп. заборгованості за Договором № 223 від 01.02.2022, з яких: 7049 грн 70 коп. основного боргу за поставлений товар, 16249 грн 56 коп. (0,5% за користування чужими коштами), 267 грн 12 коп. 3% річних, 3756 грн 62 коп. пені, 2027 грн 71 коп. інфляційних, 1762 грн 42 коп. штрафу, а також стягнення витрат зі сплати судового збору на користь позивача.

1.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023, справу призначено судді Жерьобкіній Є.А.

1.3. Ухвалою від 16.05.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/509/23. Справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу надав п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України). Позивачу надав семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України. Відповідачу надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України. Заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

1.4. Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав, у порядку ст. 165 ГПК України. Ухвала про відкриття провадження у цій справі, що була направлена відповідачу за адресою: 40007, м. Суми, пр. Івана Литвиненка, 15, повернулася на адресу суду з відміткою на поштовому конверті "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 16.05.2023, місцезнаходження ФОП Демченка Євгена Ігоровича: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

1.5. За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

2.1. 01.02.2022 між ВКП - ТОВ "ТОРГСЕРВІС" та ФОП Демченком Є.І. укладено Договір № 223, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупцеві (відповідачу) товар, в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується в термін та на умовах, передбачених цим Договором прийняти такий товар, оплачувати його вартість, повернути тару (п. 1 Договору).

2.2. Відповідач отримав товар, згідно видаткової накладної № SU-0002761 від 03.02.2022, на загальну суму 8254 грн 70 коп., що підтверджено підписом Демченка Є.І.

2.3. Згідно п. 4.2 Договору відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить сім календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару.

03.02.2022 та 31.12.2022 відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, загальна сума якої становить 1205 грн 00 коп., що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру № 3806 від 27.12.2022, № 308 від 24.01.2023.

2.4. Позивач зазначає, що, станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 7049 грн 70 коп. (8254 грн 70 коп. - 990 грн 00 коп. - 215 грн 00 коп.)

2.5. Позивач направив відповідачу претензію № 031/юр від 20.04.2023 про необхідність погашення заборгованості. Проте, відповіді на претензію отримано не було.

2.6. Згідно п. 6.1. Договору за кожен день прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.4. Договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від не перерахованої суми.

Згідно п. 6.5. Договору у випадку порушення п. 4.2. Договору покупець сплачує постачальнику за кожен день користування чужими коштами 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 ЦК України та п. 3 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи, що заборгованість перед позивачем погашена не була, позивач нарахував відповідачу 16249 грн 56 коп. (0,5% за користування чужими коштами), 267 грн 12 коп. 3% річних, 3756 грн 62 коп. пені, 2027 грн 71 коп. інфляційних, 1762 грн 42 коп. 25% штрафу та звернувся з відповідним позовом до суду.

3. Мотиви, якими керувався суд, застосоване ним законодавство та висновки за наслідками розгляду справи.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що відповідач отримав товар, згідно видаткової накладної № SU-0002761 від 03.02.2022, на загальну суму 8254 грн 70 коп.

03.02.2022 та 31.12.2022 відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар, загальна сума якої становить 1205 грн 00 коп., що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру № 3806 від 27.12.2022, № 308 від 24.01.2023.

Проте, оплату товару в сумі 7049 грн 70 коп. відповідач не здійснив, заперечень щодо наявного боргу чи доказів оплати суду не подав, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 7049 грн 70 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар, згідно Договору № 223 від 01.02.2022, в сумі 7049 грн 70 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд встановив, що згідно п. 6.1. Договору за кожен день прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату товару, відповідачу нарахована пеня, за період з 03.02.2022 до 09.05.2023, в сумі 3756 грн 62 коп.

Суд встановив, що згідно п. 4.2 Договору відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить сім календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару.

Товар поставлено відповідачу 03.02.2022, таким чином, останнім днем оплати товару є 10.02.2022.

Суд здійснив власний розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ, згідно з пунктом 6.1 Договору, за період з 11.02.2022 по 11.08.2022, згідно приписів частини шостої статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1108 грн 64 коп. пені, за період з 11.02.2022 до 11.08.2022, в іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно п. 6.4. Договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від не перерахованої суми.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховано відповідачу 1762 грн 42 коп. 25% штрафу.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок 25% штрафу та визнано його арифметично вірним, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1762 грн 42 коп. 25% штрафу.

Згідно п. 6.5. Договору у випадку порушення п. 4.2. Договору покупець сплачує постачальнику за кожен день користування чужими коштами 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 ЦК України та п. 3 ст. 692 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховано відповідачу 16249 грн 56 коп. (0,5% за користування чужими коштами).

Суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині виходячи з наступного.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 6.5. Договору нараховуються за кожен день користування чужими коштами, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що визначені сторонами у пункті 6.5. Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею.

У справах №3-32гс14 та №3-37гс13 сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому, в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.

Одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати товару та 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування чужими коштами є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Враховуючи, що судом було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1108 грн 64 коп. пені, за період з 11.02.2022 до 11.08.2022, в задоволенні 16249 грн 56 коп. (0,5% за користування чужими коштами), що за способом нарахування є пенею, суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу інфляційні та річні.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідачу нараховано 2027 грн 71 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 267 грн 12 коп. 3% річних за період з 03.02.2022 до 09.05.2023.

Суд перевірив наведений у позовній заяві розрахунок інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних. Суд встановив, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем вказано 03.02.2022 (дата поставки товару), тоді як, враховуючи положення п. 4.2 Договору, початком періоду прострочення виконання грошового зобов`язання є 11.02.2022.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 262 грн 48 коп. 3% річних та 2027 грн 71 коп. інфляційного збільшення суми боргу за період з 11.02.2022 до 09.05.2023, в іншій частині стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу суд відмовляє за необґрунтованістю.

4. Розподіл судових витрат.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демченка Євгена Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС" (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код ЄДРПОУ 30033501) 7049 грн 70 коп. основного боргу, 1108 грн 64 коп. пені, 262 грн 48 коп. 3% річних, 2027 грн 71 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1762 грн 42 коп. штрафу; 2684 грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 24.07.2023.

Суддя Є.А. Жерьобкіна