Рішення

від 17.07.2023 по справі 920/507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.2023м. СумиСправа № 920/507/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/507/23

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79) в інтересах держави в особі позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 1/23),

до відповідача Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з

громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (40000,

м. Суми, майдан Незалежності, 2),

про стягнення 108972 грн 30 коп.,

1. Стислий виклад позицій сторін у справі.

1.1. 12.05.2023 прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 108972 грн 30 коп. за невиконання обов`язку щодо повернення майна за період з 29.07.2021 по 31.03.2023, згідно з договором оренди державного майна від 13.09.2013 № 1988.

1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди № 1988 від 13.09.2013 розірвано 28.07.2021, однак відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв`язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 108972 грн 30 коп. неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 10.12 договору.

1.3. Станом на 17.07.2023 відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

1.4. Третя особа у письмових поясненнях (вх. № 4044 від 04.07.2023) зазначає, що відповідачем не повернуто приміщення балансоутримувачу, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

2.2. У позовній заяві прокурор просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 39263522, 40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки балансоутримувача орендованого державного майна.

2.2. Ухвалою від 16.05.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 920/507/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав прокурору та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України; встановив третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову, відповідно до ст. 168 ГПК України.

2.3. Від третьої особи надійшли пояснення щодо позову № 01-19/404 від 30.06.2023 (вх. № 4044 від 04.07.2023), в яких зазначає наступне:

Орендодавець свої зобов`язання за договором в частині передачі майна, визначеного п. 1.1 договору, виконав належним чином і в строк, а саме передав в оренду майно, що підтверджується актом приймання-передавання в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.09.2013, який є невід`ємною частиною договору.

З урахування укладених договорів про внесення змін до договору, строк дії останнього встановлено до 10.09.2021.

Договір оренди державного нерухомого майна № 1988 від 13.09.2012 є розірваним з 28.07.2021.

На даний час орендоване державне майно відповідачем згідно умов договору оренди не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний.

Оскільки відповідач не повернув державне майно балансоутримувачу за договором оренди №1988 від 13.09.2013, третя особа підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

2.4. За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2.5. Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

2.6. Відповідач станом на 17.07.2023 відзиву, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

2.7. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.05.2023 направлена на адресу відповідача, відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40009, м. Суми, вул. Н-Лепехівська, буд. 30.

2.8. Враховуючи, що, ухвала суду направлялась на адресу відповідача, підтверджену даними з реєстру, отримана відповідачем особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

2.9. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.10. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3. Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.

3.1. Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

3.2. Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

3.3. Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

3.4. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

3.5. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

3.6. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

3.7. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

3.8. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

3.9. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

3.10. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

3.11. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

3.12. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

3.13. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

3.14. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

3.15. Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

3.16. У даному випадку Фізична особа - підприємець Пащетник В.І. не повертає орендоване майно після розірвання договору оренди, чим порушено економічні інтереси держави, оскільки метою укладення договору оренди є отримання коштів за надання у строкове платне користування майна, а не можливість його безкоштовного використання орендарем для проведення власної господарської діяльності.

3.17. Прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з огляду на наступне.

3.18. Згідно зі ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за виконанням умов договорі нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст. 4 зазначеного Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

3.19. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону У країни «Про Фонд державного майна України», пп. 3 п. 5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 83 від 31.01.2019, Фонд та його органи здійснюють контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

3.20. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди (пп. 3 п. 5 Положення № 83 від 31.01.2019).

3.21. Крім того, відповідно до п. 8.1 договору, орендодавець має право контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоугримувачем вживати відповідник заходів реагування.

3.22. Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

3.23. Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.

3.24. «Нездійснення захисту» полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

3.25. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

3.26. Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

3.27. Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

3.28. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

3.29. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

3.30. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

3.31. Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit сиrіа («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

3.32. Листом № 10-125-01252 від 22.03.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях повідомило прокурору про нарахування ФОП Пащетнику В.І. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення майна за договором оренди державного майна № 1988 від 13.09.2013 та просило стягнути її в судовому порядку.

3.33. Окружною прокуратурою міста Суми спрямовано до Регіонального відділення лист № 51-3089вих-23 від 01.05.2023 з пропозицією самостійно звернутися до суду з позовом до ФОП Пащетника В.І.

3.34. У відповіді на вказаний лист № 10-125-01887 від 08.05.2023 Регіональне відділення повідомило про те, що враховуючи відсутність фінансування по сплаті судового збору, не має можливості вирішити в судовому порядку питання стягнення з ФОП Пащетника В.І. неустойки за час прострочення повернення майна згідно договору оренди державного майна № 1988 від 13.09.2013.

3.35. Вказане свідчить про нездійснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

3.36. Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

3.37. Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що прокурором направлений відповідний лист-повідомлення. З отриманої відповіді не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.

3.38. На підставі викладеного, з урахуванням змісту позовної заяви, предмета спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв`язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

3.39. Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 108972 грн 30 коп. за невиконання обов`язку щодо повернення майна за період з 29.07.2021 до 31.03.2023, згідно з договором оренди державного майна № 1988 від 13.09.2013.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

4.1. 13.09.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем Пащетником Віктором Івановичем укладено договір оренди державного майна № 1988, відповідно до умов якого, РВ Фонду державного майна України по Сумській області передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс (літ «О») загальною площею 332,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2013 і становить за незалежною оцінкою 107280,00 грн.

4.2. Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 13.09.2013 (а. с. 23).

4.3. Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом з реєстру (а. с. 24).

4.4. Договір укладено строком на 5 років, що діє з 13 вересня 2013 року до 12 вересня 2018 року (п. 10.1 договору).

4.5. Договором про внесення змін від 03.02.2015 до договору оренди державного майна № 1988 від 13.09.2013 було змінено балансоутримувача на Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації.

4.6. Пункт 1.1 договору оренди викладено в новій редакції, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс (літ «О») загальною площею 332,1 кв. м., розташоване за адресою: місто Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2013 і становить за незалежною оцінкою 107280,00 грн.

Інші умови договору залишаються незмінними.

4.7. 11.09.2018 між сторонами укладений договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 1988 від 13.09.2013, зокрема викладено п. 1.1, п. 3.1., п. 3.7, п. 10.1 у новій редакції.

4.8. Згідно з новою редакцією, за п. 1.1 договору, відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс загальною площею 332,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2018 і становить за незалежною оцінкою 151300,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2018 року - 1878 грн 01 коп. Орендна плата за перший місяць оренди після перегляду її розміру - вересень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляцій за серпень та вересень місяць 2018 року.

Відповідно до пункту 3.7 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір діє з 11 вересня 2018 року до 10 вересня 2021 року включно.

4.9. Договором про внесення змін від 14.06.2019 до договору оренди державного майна від № 1988 від 13.09.2013 був змінений орендодавець на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

4.10. Згідно листа № 18-212-01567 від 23.07.2021 про відмову від договору оренди, позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 1988 від 13.09.2013 і зобов`язав орендаря повернути орендоване майно в належному стані балансоутримувачу (а. с. 33).

4.11. Вказаний лист отриманий відповідачем 28.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 34).

4.12. Рішенням від 31.01.2023 у справі № 920/1132/21 за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 2) Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, до відповідача Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича, про стягнення 9165,53 грн. та зобов`язання вчинити дії, Господарський суд Сумської області закрив провадження у справі № 920/1132/21 в частині вимог щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях орендної плати в сумі 2311,28 грн. та пені в сумі 44,10 грн. та на користь Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації орендної плати в сумі 6129,79 грн. та пені в сумі 680,36 грн. за договором оренди державного майна від 13.09.2013 № 1988; в іншій частині позов задовольнив; зобов`язав Фізичну особу - підприємця Пащетника Віктора Івановича повернути Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації державне нерухоме майно - будівлю-навіс (літ «О») загальною площею 332,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, загальною вартістю 151300,00 грн.; стягнув з Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича на користь Сумської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.

4.13. Відповідно до п. 10.10 договору, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

4.14. Відповідно до п. 10.11 договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

4.15. Пунктом 10.12 договору визначено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.

5. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

5.1. Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.2. Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

5.3. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

5.4. Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.5. Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

5.6. Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.7. Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

5.8. Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.9. Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.10. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.11. Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

5.12. У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

5.13. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

5.14. Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

5.15. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

5.16. Відповідно до статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

5.17. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу К України.

5.18. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

5.19. Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

5.20. Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

5.21. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

5.22. У період дії договору оренди № 1988 від 13.09.2013, правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувалися спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» та Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна».

5.23. Частиною першою статті 25 Закону № 157 передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

5.24. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що договір оренди № 1988 від 13.09.2013 розірвано 28.07.2021, однак відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв`язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 108972 грн 30 коп. неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 10.12 договору.

5.25. Рішенням від 31.01.2023 у справі № 920/1132/21 Господарський суд Сумської області зобов`язав Фізичну особу - підприємця Пащетника Віктора Івановича повернути балансоутримувачу нерухоме майно - будівлю-навіс (літ «О») загальною площею 332,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, загальною вартістю 151300,00 грн.

Рішення набрало законної сили 28.02.2023.

5.26. При прийнятті рішення, суд дійшов висновку, що договір є розірваним з 28.07.2021, відтак відповідач мав упродовж трьох робочих днів, а саме до 02.08.2021 повернути орендоване майно балансоутримувачу.

5.27. Враховуючи те, що майно ФОП Пащетником В.І. не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний, відповідачу нарахована неустойка за несвоєчасне повернення державного майна, яка згідно з доданим розрахунком за період з 29.07.2021 до 31.03.2023 становить 108972 грн 30 коп.

5.28. Відповідно до п. 10.10 договору, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

5.29. Згідно п. 10.12 договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.

5.30. Судом установлено, що позивач, листом № 18-212-01567 від 23.07.2021 повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 1988 від 13.09.2013, який отримано останнім 28.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

5.31. Повідомлення орендаря про розірвання договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

5.32. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

5.33. При нарахуванні неустойки, прокурором вказано період 29.07.2021 - 31.03.2023. Обґрунтовуючи застосування саме такого періоду, прокурор бере за основу дату повідомлення відповідача про розірвання договору оренди.

5.34. Разом з цим, умовами договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, відповідач зобов`язаний повернути майно балансоутримувачу протягом трьох робочих днів (п. 10.10 договору).

5.35. Суд, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений прокурором, установив, що оскільки відповідач повідомлений про розірвання договору оренди 28.07.2021 та мав повернути майно до 02.08.2021, датою початку нарахування неустойки є 03.08.2021.

5.36. Враховуючи викладене, згідно здійсненого перерахунок неустойки, що становить подвійний розмір орендної плати за період з 03.08.2021 до 31.03.2023, суд визначив, що сума неустойки за вказаний період становить 108226 грн 68 коп.

5.37. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 10.12 договору, підлягають задоволенню в сумі 108226 грн 68 коп. В іншій частині стягнення неустойки суд відмовляє за необґрунтованістю.

6. Розподіл судових витрат між сторонам.

6.1. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) 108226 грн 68 коп. неустойки.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 24.07.2023.

Суддя Є.А. Жерьобкіна