Рішення

від 24.07.2023 по справі 922/2013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2013/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95); до Приватного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16368" (61070, м. Харків, 2 Вологодський в`їзд, буд. 6). про стягнення коштів у розмірі 166 093, 17 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16368", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 246 від 06.11.2017, у розмірі 166 093, 17 грн, з яких: 116 351, 97 грн - основна заборгованість; 46 483, 37 грн - пеня; 3 257, 83 грн - 3 % річних. Підставою нарахування даної суми заборгованості стало порушення відповідачем умов укладеного договору, в частині вчасної сплати за отриману електричну енергію. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2013/23. Розгляд справи № 922/2013/23 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на участь представника у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав. Про відкриття провадження у справі № 922/2013/23 відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремлення функцій з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 та на підставі Ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), про що винесено Постанову НКРЕКП від 18.09.2018 № 1007, ТОВ «Енерго X» є постачальником електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Між ТОВ «Енерго X» (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ХАТП-16368" (відповідач, споживач) укладено договір купівлі - продажу електричної енергії №246 від 06.11.2017 з додатками № 1 від 06.11.2017, № 2 від 01.07.2019, №2 від 23.12.2021 та додатковою угодою № 3 від 31.12.2018.

Згідно укладеного договору постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в межах встановленої (дозволеної) потужності, а споживач зобов`язується прийняти поставлену постачальником електричну енергію та оплатити її на умовах цього договору.

У відповідності п. 2.4.1 договору споживач зобов`язаний щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформити та надати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії, а постачальник зобов`язується щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та надати споживачу акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на підставі наданих споживачем відомостей про спожиту електричну енергію (п. 2.3.2 договору).

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію споживача з ТОВ «Енерго X» проводиться на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору.

Згідно п. 2.3.1 договору № 246 від 06.11.2017 постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу на період дії договору.

Відповідно до п. 6.1. договору термін його дії подовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну діє договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді № 1 до даного договору, а споживач згідно з п. 2.4.3 зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до додаткової угоди № 2 до договору (в редакції від 23.12.2021).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 23.12.2021 до договору № 246 визначено порядок розрахунків за електричну енергію, а саме: споживач сплачує 100% заявленого обсягу електроенергії до 15-го числа місяця наступного за місяцем постачання.

Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 5 % (собівартість = ціна закупки 1 кВт*г на ринках електричної енергії України (як товару) + тариф на послугу оператора ринку + тариф на послуги з передачі електричної енергії + тариф на послуги з розподілу електричної енергії).

П. 3.1 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в додатковій угоді № 2 до даного договору.

Умовами договору № 246 від 06.11.2017 та додаткових угод до нього передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем раз на місяць: до 15-го числа місяця наступного за місяцем постачання.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Як вказує позивач, в порушення п. 2.4.1 споживач з 01.02.2022 не надає відомості про фактичні обсяги спожитої електроенергії та не додержується узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

Згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ «Харківобленерго» даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника ТОВ «Енерго X», зокрема ПрАТ "ХАТП-16368" за січень - лютий 2022 року проведені нарахування та сформовані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію:

31 січня 2022 року позивачем було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2022 року у розмірі 54 973, 76 грн за спожитий обсяг 10 475 кВт*г електричної енергії, який позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 13.03.2023, але лист було повернуто з причини - закінчення терміну зберігання - 29.03.2023. Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію та з урахуванням обов`язку споживача відповідно до п.2.3.2 договору самостійно знімати показники прибору обліку - 15.02.2022. Строк (дата) формування заборгованості - 31.01.2022.

28.02.2022 позивачем було складено акт здачі-прийняття (надання послуг) за лютий 2022 року у розмірі 40 753, 45 грн за спожитий обсяг 9 461 кВт*г електричної енергії, який позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 13.03.2023, але лист було повернуто з причини - закінчення терміну зберігання - 29.03.2023. Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію та з урахуванням обов`язку споживача відповідно до п.2.3.2 договору самостійно знімати показники прибору обліку - 15.03.2022. Строк (дата) формування заборгованості - 28.02.2022.

Заборгованість відповідача за поставлену енергію на 01.01.2022 складала - 92 015, 75 грн.

У січні 2022 року ПрАТ "ХАТП-16368" здійснив оплату за електроенергію у розмірі 63 515, 75 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до позовної заяви.

У лютому 2022 року ПрАТ "ХАТП-16368" здійснив оплату за електроенергію у розмірі 33 473, 76 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до позовної заяви.

Відповідно до п. 4.1 договору, за неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 4.5 договору № 246 від 06.11.2017 у разі несвоєчасної оплати коштів, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Враховуючи часткову оплату відповідачем за електроенергію, сума боргу ПрАТ "ХАТП- 16368" за договором купівлі-продажу електричної енергії № 246 від 06.11.2017 за період січень - лютий 2022 року, станом на 03 травня 2023 року, становить - 90 753, 45 грн та відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202-205 ГК України, ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, на які заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Як встановлено судом, згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ «Харківобленерго» даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника ТОВ «Енерго X», зокрема ПрАТ "ХАТП-16368" за січень - лютий 2022 року проведені нарахування та сформовані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2022 за січень 2022 року у розмірі 54 973, 76 грн за спожитий обсяг 10 475 кВт*г електричної енергії. Строк оплати - 15.02.2022;

- акт здачі-прийняття (надання послуг) від 28.02.2022 за лютий 2022 року у розмірі 40 753, 45 грн за спожитий обсяг 9 461 кВт*г електричної енергії. Строк оплати - 15.03.2022.

При цьому, заборгованість відповідача за поставлену енергію, станом на 01.01.2022, складала - 92 015, 75 грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем за електроенергію, сума боргу ПрАТ "ХАТП- 16368" за договором купівлі-продажу електричної енергії № 246 від 06.11.2017 за період січень - лютий 2022 року, станом на 03 травня 2023 року, становить - 90 753, 45 грн, яка відповідачем не сплачена.

Суд наголошує, що в процесі розгляду даного спору, відповідач не спростував факту споживання ним електроенергії у січні - лютому 2022 року або факту відсутності постачання позивачем електроенергії на об`єкти відповідача у зазначений період.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу у розмірі 90 753, 45 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат у розмірі 25 598, 52 грн та 3 % річних у розмірі 3 257, 83 грн.

Контррозрахунку даних нарахувань відповідачем суду надано не було.

Розрахунки позивача перевірено судом, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач, у відповідності до п. 4.5 договору № 246 від 06.11.2017, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення, станом на 15.05.2023 у розмірі 46 483, 37 грн та просить суд стягнути її на користь позивача, надавши відповідний розрахунок.

Судом зроблено власний розрахунок суми пені, у зв`язку з чим суд вказує на таке.

Так заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію у січні 2022 року складала 83 473, 76 грн. Сума пені, враховуючи несплату відповідачем даної суми заборгованості, розрахована позивачем за період з 16.02.2022 по 15.03.2022 та становить 1 280, 69 грн за 28 днів прострочення зобов`язання. Суд вважає даний розрахунок вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Натомість, при розрахунку суми пені на заборгованість відповідача у розмірі 90 753, 45 грн, за лютий 2022 року, позивачем враховано період з 16.03.2022 по 30.04.2023, тобто за 411 днів прострочення зобов`язання, та пеня за який становить 45 202, 68 грн. При цьому, суд вказує, що даний розрахунок суперечить нормам ч. 6 ст. 232 ГК України, яким законодавцем визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, вірний розмір пені, який потрібно стягнути з відповідача за прострочення сплати заборгованості у розмірі 90 753, 45 грн, становить 16 857, 69 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню загальна сума пені у розмірі 18 138, 38 грн. В частині стягнення пені у розмірі 28 344, 99 грн, суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16368" (61070, м. Харків, 2 Вологодський в`їзд, буд. 6, код 21188108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, код 38000735) заборгованість в розмірі 90 753, 45 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 598, 52 грн, 3 % річних в розмірі 3 257, 83 грн, пеню в розмірі 18 138,38 грн, судовий збір в розмірі 2225,96 грн на п/р НОМЕР_1 в ХОУ ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 351823.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, код 38000735);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківське автотранспортне підприємство 16368" (61070, м. Харків, 2 Вологодський в`їзд, буд. 6, код 21188108).

Повне рішення складено 24.07.2023.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2013/23