Рішення

від 12.05.2023 по справі 160/3292/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року Справа № 160/3292/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги і дій, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровської області: 08.11.2019 р. №Ф-6428-51 сума боргу - 9 719,72 грн.; 19.02.2020 р. №Ф-6428-51 сума боргу - 12 473,90 грн.; 16.11.2020 р. №Ф-6428-51-13-05/62 - 18 769,20 грн.; 19.02.2021 р. №Ф-6428-51-13-05/62 - 22 069,20 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо самостійного нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 069,20 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки у розмірі 22 069,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, яке реалізовував як самозайнята особа, а як найманий працівник, оскільки перебував в трудових відносинах ТДВ «АТОПРОМІНЬ» та ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь». Таким чином, саме його працедавці щомісячно сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника в особі позивача в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати.

Позива наголошує, що разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Таким чином, на думку позивача, ГУ ДПС у Дніпропетровської області зобов`язане здійснити перерахунок заборгованості за сплату недоїмки єдиного внеску та скоригувати інформацію в інтегрованій картці платника податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази у справі та встановлено строк для їх подання.

04.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов з додатковими доказами. У відзиві на позов Головне управління ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнали та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що за даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 з 03.08.2016 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський район м. Дніпра) як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат та відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платником єдиного внеску.

Відповідач посилається на те, що за даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску: по строку сплати 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн нарахування сплачено; - по строку сплати 02.05.2018 року за 2017 рік - 8448 грн. - нарахування сплачено; - по строку сплати 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. - нарахування сплачено; - по строку сплати 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. - нарахування сплачено; - по строку сплати 21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн. Переплата станом на 21.01.2019 - 1000,00 грн. Борг станом на 21.01.2019 - 1457,18 грн.; - по строку сплати 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено; Недоїмка станом на 19.04.2019 - 4211,36 грн.; - по строку сплати 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 19.07.2019 - 6965,54 грн.; - по строку сплати 21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 21.10.2019-9719,72 грн.; - по строку сплати 20.01.2020 року за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 20.01.2020 - 12473,90 грн.; - по строку сплати 21.04.2020 року за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 21.04.2020 - 14552,02 грн.; - по строку сплати 20.07.2020 року за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 20.07.2020 -15591,08 грн.; - по строку сплати 19.10.2020 року за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 19.10.2020-18769,20 грн.; - по строку сплати 19.01.2021 року за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 19.01.2021 -22069,20 грн. В межах виконавчого провадження у 2021 році стягнуто 11994,18 грн. Недоїмка станом на 31.12.2021 - 10075,02 грн. Самостійно сплачено у 2022 році 4290,00 грн. Недоїмка станом на 24.03.2023 складає 5785,02 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) діяло лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27.04.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив. Проте, Актом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 №272 підтверджується, що означена відповідь на відзив не містить підпису позивача, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для прийняття її до розгляду.

01.05.2023 до суду засобами електронного зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив аналогічного змісту, яка не скріплена електронним підписом та згідно з Актом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 №120 не містить усіх зазначених в ній додатків.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.07.2016 №3126, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 14.07.2016 №60, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва та даними Єдиного Реєстру Адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/51069).

17.08.2016 позивача узято на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів: ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ - 462) за реєстраційним номером 10000000699513, що підтверджується наявною у матеріалів справи копією Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (форма №2-ЄСВ) від 10.02.2017 №1704628000004.

Разом із цим, відповідно до Довідки про взяття платника податків (форма №4-ОПП) від 03.08.2016 №1604620700295 адвокат ОСОБА_1 узятий на облік у контролюючих органах 03.08.2016 за №8255 та станом на дату видачі довідки перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області області (код ДПІ-466).

Водночас, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , вбачається що з 06.05.2015 по 07.05.2021 позивач перебував у трудових відносинах з ТДВ «АВТОПРОМІНЬ» та з 01.07.2022 перебуває в трудових відносинах з КП «Дніпропетровський метрополітен» Дніпропетровської міської ради, а саме:

- 06.05.2015 - прийнятий на посаду юриста до ТДВ «АВТОПРОМІНЬ» (наказ 84/1 від 06.05.2015);

- 27.05.2016 - переведений на посаду юристконсульта (наказ №72к від 27.05.2016);

- 07.05.2021 - звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №109к від 07.05.2021);

- 01.07.2022 - прийнятий на посаду головного юристконсульта групи управління проектом «Завершення будівництва метрополітену в м.Дніпропетровську» до Комунального підприємства «Дніпропетровський метрополітен» Дніпропетровської міської ради (наказ №181-к від 28.06.2022);

- 01.09.2022 - переведений на посаду начальника юридичного відділу управління метрополітену (наказ №262-к від 30.08.2022);

Відомостей щодо припинення трудових відносин ОСОБА_1 з КП «Дніпропетровський метрополітен» Дніпропетровської міської ради станом на день судового розгляду матеріалами справи не містять.

Відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимоги про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.11.2019 №Ф-6428-51 на суму 9 719,72 грн, від 19.02.2020 №Ф-6428-51 на суму 12 473,90 грн, від 16.11.2020 №Ф-6428-51-13-05/62 на суму 18 769,20 грн, від 19.02.2021 №Ф-6428-51-13-05/62 на суму 22 069,20 грн.

Означені вимоги направлена засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте відділенням поштового зв`язку на адресу контролюючого органу повернуто конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (копія конвертів міститься в матеріалах справи).

Водночас, вказані вимоги отримано позивачем разом із листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2022 №69291/6/04-36-13-05-10.

Як зазначено податковим органом у відзиві на позов, підставою для формування оскаржуваних вимог були відображені в ІКП ОСОБА_1 автоматичні нарахування єдиного внеску:

- по строку сплати 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн нарахування сплачено;

- по строку сплати 02.05.2018 року за 2017 рік - 8448 грн. - нарахування сплачено;

- по строку сплати 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. - нарахування сплачено;

- по строку сплати 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. - нарахування сплачено;

- по строку сплати 21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн. Переплата станом на 21.01.2019 - 1000,00 грн. Борг станом на 21.01.2019 - 1457,18 грн.;

- по строку сплати 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 19.04.2019 - 4211,36 грн.;

- по строку сплати 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 19.07.2019 - 6965,54 грн.;

- по строку сплати 21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 21.10.2019-9719,72 грн.;

- по строку сплати 20.01.2020 року за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 20.01.2020 - 12473,90 грн.;

- по строку сплати 21.04.2020 року за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 21.04.2020 - 14552,02 грн.;

- по строку сплати 20.07.2020 року за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 20.07.2020 -15591,08 грн.;

- по строку сплати 19.10.2020 року за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн.- не сплачено. Недоїмка станом на 19.10.2020-18769,20 грн.;

- по строку сплати 19.01.2021 року за 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн. - не сплачено. Недоїмка станом на 19.01.2021 -22069,20 грн.;

- в межах виконавчого провадження у 2021 році стягнуто 11994,18 грн. Недоїмка станом на 31.12.2021 - 10075,02 грн.;

- самостійно сплачено у 2022 році 4290,00 грн. Недоїмка станом на 24.03.2023 складає 5785,02 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-6428-51, від 19.02.2020 №Ф-6428-51, від 16.11.2020 №Ф-6428-51-13-05/62, від 19.02.2021 №Ф-6428-51-13-05/62 позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 названої статті Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Аналогічні висновки неодноразово викладені у постановах Верховного суду від 27.11.2018 у справі №160/3114/19, від 04.11.2021 у справі № 140/3209/19 та від 07.02.2023 у справі № 440/1408/19.

При цьому, висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, який в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України також враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19-а.

У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІяк граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015; надалі - Порядок №435, який з 01 січня 2022 року втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 814 від 28.12.2020, проте був чинний на час виникнення спірних правовідносин), визначав процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.

Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.

Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону № 2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Водночас, суд наголошує, що предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі у позивача, який був зареєстрований як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність протягом 2018-2020 років, за умови, що у цей період він частково був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм в сукупності з приписами Закону №2464-VI свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 06.05.2015 по 07.05.2021 ОСОБА_1 працював на посаді юриста/юрисконсульта у ТОВ «Атопромінь», тобто був найманим працівником в розумінні норм чинного законодавства.

Крім того, наявні у матеріалах справи довідки про доходи ДП «Таксі-сервіс» ТДВ «АВТОПРОМІНЬ» від 27.12.2022 №11 та №12, згідно з якими ОСОБА_1 у період з 09.03.2017 по 07.05.2021 працював у означеному підприємстві на посаді юрисконсульта за сумісництвом та отримував заробітну плату в зазначених в довідках розмірах, з якої здійснювалось утримання, в т.ч. ЄСВ.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) вбачається, що за ОСОБА_1 у період 2018-2020 років страхувальниками проводилась сплата єдиного внеску з наступних сум заробітку для нарахування пенсії:

- ТДВ «АВТОПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 02139245):

- за І-ІІІ місяці 2018 року - 4550,00 грн; за ІV місяць 2018 року - 4361,67 грн; за V місяць 2018 року - 4410,97 грн; за VІ місяць 2018 року - 4065,07 грн; за VІІ місяць 2018 року - 4558,00 грн; за VІІІ місяць 2018 року - 4568,90 грн; за ІХ місяць 2018 року - 4558,00 грн; за Х місяць 2018 року - 4398,51 грн; за ХІ місяць 2018 року - 4451,68 грн; за ХІІ місяць 2018 року - 4592,08 грн;

- за І місяць 2019 року - 4709,38 грн; за ІІ місяць 2019 року - у сумі 4760,00 грн; за ІІІ місяць 2019 року - 4950,00 грн; за ІV місяць 2019 року - 4726,78 грн; за V- VІ місяці 2019 року - 4950,00 грн; за VІІ місяць 2019 року - 4766,00 грн; за VІІІ місяць 2019 року - 5013,00 грн; за ІХ місяць 2019 року - 4975,07 грн; за Х-ХІІ місяці 2019 року - 5013,00 грн;

- за І місяць 2020 року - 5500,00 грн; за ІІ місяць 2020 року - у сумі 5320,01 грн; за ІІІ місяць 2020 року - 5500,00 грн; за ІV-VІІ місяць 2020 року - нарахування відсутні; за VІІІ місяць 2020 року - 5500,00 грн; за ІХ місяць 2020 року - 5114,46 грн; за Х-ХІІ місяці 2019 року - 5780,00 грн;

- Дочірнє підприємство «Таксі-сервіс» Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» (код ЄДРПОУ 25014919):

- за І-ІІ місяці 2018 року - 2225,00 грн; за ІІІ місяці 2018 року - 2227,50 грн; за ІV місяць 2018 року - 2137,45 грн; за V місяць 2018 року - 2227,50 грн; за VІ місяць 2018 року - 2112.12 грн; за VІІ місяць 2018 року - 2229,00 грн; за VІІІ місяць 2018 року - 2245,06 грн; за ІХ місяць 2018 року - 2229,00 грн; за Х місяць 2018 року - 2154,05 грн; за ХІ місяць 2018 року - 2179,02 грн; за ХІІ місяць 2018 року - 2094,26 грн;

- за І-ІІ місяці 2019 року - 2380,00 грн; за ІІІ місяць 2019 року - 2475,00 грн; за ІV місяць 2019 року - 2360,28 грн; за V місяць 2019 року - 2522,25 грн; за VІ місяць 2019 року - 2475,00 грн; за VІІ місяць 2019 року - 2382,00 грн; за VІІІ місяць 2019 року - 2506,56 грн; за ІХ місяць 2019 року - 2484,56 грн; за Х-ХІІ місяці 2019 року - 2506,50 грн;

- за І місяць 2020 року - 3250,00 грн; за ІІ місяць 2020 року - 3144,13 грн; за ІІІ- VІІІ місяці 2020 року - 3250,00 грн; за ІХ місяць 2020 року - 1830,68 грн; за Х-ХІІ місяці 2019 року - 1890,00 грн.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що зміст форми ОК-7 містить інформацію про сплату за позивача сум страхувальником - Дніпропетровський відокремлений підрозділ державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 38547510) проводилась сплата єдиного внеску у період 2018-2020 років, проте доказів перебування ОСОБА_1 , у трудових відносинах із зазначеною установою матеріали справи не містять.

Усього в 2018 році вказаними страхувальниками сплачено за позивача єдиний внесок з сум заробітку для нарахування пенсії в загальному розмірі 102432,99 грн, у 2019 році - 113366,54 грн, у 2020 році - 130838,59 грн.

Разом із цим, відповідно до вищезазначеної форми ОК-7 протягом 2018-2020 років доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності позивачем отримано не було.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи надано не було.

Як вже зазначено судом вище, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2020 рік), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 (справа № 440/2149/19), від 23.01.2020 (справа № 480/4656/18), від 07.07.2021 (справа № 142/252/19).

Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-6428-51, від 19.02.2020 №Ф-6428-51, від 16.11.2020 №Ф-6428-51-13-05/62, від 19.02.2021 №Ф-6428-51-13-05/62, сформованих Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим наявні підстави для їх скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки у розмірі 22 069,20 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі - Порядок №5, який чинний станом на день судового розгляду).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 30.11.2021 у справі № 300/3157/20

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 22069,20 грн.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018 та № 805/834/16-а від 06.08.2020.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.

При цьому, за умови визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимог судом в судовому порядку зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 22069,20 грн є достатнім захистом порушеного права позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо самостійного нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 069,20 грн не підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 2147,20 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до електронних квитанцій від 17.02.2023 №32528798800006343840 та від 03.03.2023 №32528798800006424402 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1073,60 грн.

Керуючись 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування вимоги і дій, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.11.2019 №Ф-6428-51, від 19.02.2020 №Ф-6428-51, від 16.11.2020 №Ф-6428-51-13-05/62, від 19.02.2021 №Ф-6428-51-13-05/62.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 22069,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно