Рішення

від 25.07.2023 по справі 160/11959/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року Справа № 160/11959/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

31.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №004064 від 26.04.2023 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Позивач при перевезенні вантажу на момент проведення перевірки не був автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій ОСОБА_1 для перевезення меблів, які придбав за власний рахунок, використав транспортний засіб позивача. Позивач у спірних правовідносинах був лише власником автотранспорту, а не перевізником. Крім того, відповідачем допущено процедурні порушення під час проведення перевірки та винесення постанови про накладення штрафу. Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

08.06.2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив проти позову. Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що оскаржувана постанова винесена внаслідок виявленого порушення, а саме під час перевірки транспортного засобу позивача було встановлено, що у ньому була відсутня належним чином оформлена товарно-транспортна накладна. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач повідомлений належним чином шляхом направлення відповідного повідомлення засобами поштового зв`язку заздалегідь. Не своєчасне вручення поштового відправлення позивачу відбулось поза межами компетенції відповідача.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Набережний» зареєстровано як юридична особа 14.12.2005р. та має вид економічної діяльності вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).

24.03.2023 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.03.2023 року № 002382 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом щодо перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний».

В ході проведення перевірки було зупинено транспортний засіб марки SCANIA державний номер НОМЕР_1 , WIELTON, державний номер НОМЕР_2 , та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Наказу МТЗУ №363 від 14.10.1997 р., п. 11.1, а саме: в накладній на вантаж не зазначено відомості про замовника, перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, пункту навантаження та розвантаження, маса вантажу, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 ст. 60: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: товарно-транспортна накладна.

За результатами проведеної перевірки відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено акт № 351764 від 24.03.2023 року.

В акті зазначено, що водій транспортного засобу з актом ознайомлений, пояснень не надано.

12.04.2023р. Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено повідомлення про розгляд справи за № 24089/23/24-23, яким посадових осіб позивача було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту № 351764 від 24.03.2023 р. на 26.04.2023 року з 10:00 год. у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

Вказане повідомлення 18.04.2023 р. надано до відділення пошти.

Внаслідок виявленого порушення начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004064 від 26.04.2023 року, що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Оцінивши доводи, що викладені у позовній заяві, відзиві на позов, надані до матеріалів справи докази, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюютьсяЗаконом України від 05.04.2001 N 2344-III "Про автомобільний транспорт"(далі -Закон N 2344-III).

Статтею 6 Закону N 2344-IIIпередбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т. ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 N 103Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567(далі - Порядок N 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).Частинами 14, 17, 18статті 6 Закону N 2344-IIIпередбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За визначенням, наведеним в абзаці 54статті 1 Закону N 2344-IIIрейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку N 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку N 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно дост. 48 Закону N 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону N 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно до п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено вдодатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної вдодатку 7до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, відсутність належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Надані водієм товарно-транспортні накладні від 23.03.2023 р. № 0641, № 32 не містять всіх обов`язкових реквізитів.

З цих накладних вбачається, що здійснювалося перевезення мінеральної води «Шиянська» сильно газованої (кількість 2688,0) та оціліндрованого брусу хвойного (кількість 10,0).

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи позивача стосовно того, що він не є автомобільним перевізником в спірних правовідносинах не приймаються судом до уваги.

З аналізу положень Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил №363 вбачається, що дія цих нормативних актів поширюється на фізичних і юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу для власних потреб чи надають послуги з перевезення.

Перевезення вантажів для власних потреб не змінюють обов`язку водія під час здійснення вантажних перевезень надати до перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені ст. 48 Закону №2344-III.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач здійснював перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

З урахуванням наведеного, судом встановлено правомірність прийняття Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області постанови від 26.04.2023 №004064, а отже відсутні підстави для її скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом" "

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.88, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.98, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006, "Шабельник проти України" від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9,72-77,242-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук