Рішення

від 25.07.2023 по справі 500/1679/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1679/23

25 липня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліна Трейд Компані» до Тернопільської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403020/2023/000140/2 від 23.03.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000207 від 23.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA403020004164U2 від 21.03.2023, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Сіль технічна, протиожеледна кам`яна для зимового утримання марка М, суха, згідно ГОСТу 16811-1 - 68,58 т, біла, з деякими сірими або чорними домішками …», та в якій визначено митну вартість товару за ціною договору.

Позивач вказує, що після консультацій між декларантом та митним органом, відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України аргументуючи тим, що за результатами розгляду документів, наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару, виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність її визначення, а джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні оскарженого рішення про коригування митної вартості використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема за ЕМД від 07.03.2023 №UА209110/2023/1370 на рівні 0,25 дол. США/кг, що становить 0,2335 ЕUR/кг.

Позивач вважає, що митницею корегування здійснено безпідставно, позаяк, на його думку, надані до митного оформлення документи в повному обсязі підтверджують заявлену митну вартість: платіжний документ підтверджує факт оплати вартості товару зазначеного у проформі інвойсі, а кількість та вартість товару за поданою митною декларацією повністю відповідає даним, відображеним у товаросупровідних документах, зокрема: інвойс, пакувальний лист, декларація країни відправлення.

Вказує, що наявність ж у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Таким чином, позивач вказує, що ним як декларантом надано суб`єкту владних повноважень усі необхідні документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, та які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, з огляду на що, спірне рішення вважає протиправним та звернувся із даним позовом в суд.

Ухвалою від 01.05.2023 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

25.05.2023, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що на виконання зовнішньоекономічного контракту №б/н від 10.01.2023, укладеного між компанією «К+S MINERALS AND AGRICULTURE GMBH» (Німеччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ» (Україна), згідно із рахунками-фактурами (інвойс) №7300434346 від 10.03.2023, №7300434347 від 10.03.2023, №7300434348 від 10.03.2023, позивачем на митну територію України ввезено товар.

Під час здійснення митного контролю за МД №23UА403020004164U2 від 21.03.2023 митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої відповідач дійшов висновку про сумнівністьзаявленої митної вартості ввезеного товару з підстав того, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Також зазначив, що позивачем не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару передбачені; не надані інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; не надані транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; не надані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вище перелічені фактори, на переконання відповідача, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

При цьому, на вимогу митного органу декларантом не було подано тих документів, які усунули виявлені розбіжності, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість. Відповідно, митний орган вказує, що у нього виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

В оскаржуваному рішенні (у графі 33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, та зазначено, що за основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію за ЕМД від 07.03.2023 №UА209110/2023/1370 на рівні 0,25 дол. США/кг, що становить 0,2335 ЕUR/кг (арк. справи 31-42).

Суд ухвалою від 22.06.2023 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на те, що інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту №б/н від 10.01.2023, укладеного між компанією «К+S MINERALS AND AGRICULTURE GMBH» (Німеччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ» (Україна) (арк. справи 40-42), згідно з доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №01 від 01.03.2023 (арк. справи 39), рахунками-фактурами (інвойс) №7300434346 від 10.03.2023 (арк. справи 85-88), №7300434347 від 10.03.2023 (арк. справи 89-92), №7300434348 від 10.03.2023 (арк. справи 93-96), декларація країни відправлення №23РЕ402010Е0379695 (арк. справи 112), технічного паспорту на товар (арк. справи 98, 98), документ про сертифікацію товару (арк. справи 101-102), документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23/03-FVSW/0027 від 07.03.2023 (арк. справи 38), повідомлення про підтвердження експорту №MRN 23PL402010Е0379695 (арк. справи 114), документи на транспортування (арк. справи 37, 43, 47-55) позивачем на митну територію України ввезено обсяг товару.

Так, 21 березня 2023 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №23UA403020004164U2, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: «Сіль технічна, протиожеледна кам`яна для зимового утримання марка М, суха, згідно ГОСТу 16811-1 - 68,58 т, біла, з деякими сірими або чорними домішками. Вміст хімічних елементів в %: Na CL (сухий) - 99 %; Са - 0,3%; Mg - 0,02%, SО4 - 0,7%, вологість - 0,3 %, водонерозчинний матеріал - 0,15%, об`ємна щільність: 1050 -1300 кг/м3, антизлежувач Е 535, розрахований як (Ре (CN)6) mg/kg: 40 - 70 Гранулометрія:

Як слідує з матеріалів судової справи та з інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано наступні документи:

сертифікат якості №б/н від 07.06.2021;

рахунок-фактура (інвойс) №7300434346 від 10.03.2023;

рахунок-фактура (інвойс) №7300434347 від 10.03.2023;

рахунок-фактура (інвойс) №7300434348 від 10.03.2023;

накладна УМВС №02215 від 14.03.2023;

платіжний документ, що підтверджує вартість товару №1 від 07.03.2023;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23/03-FVSW/0027 від 07.03.2023;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №01 від 01.03.2023;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №б/н від 10.01.2023;

договір про надання послуг митного брокера №02/03/23 від 02.03.2023;

договір (контракт) про перевезення №1/03/ТС/5РЕБ/2023 від 02.03.2023;

декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №7300434346 від 10.03.2023;

декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №730043434 7 від 10.03.2023;

декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №7300434348 від 10.03.2023;

копія митної декларації країни відправлення №23РL402010Е0379695 від 14.03.2023.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю:

«101-1 Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів»;

« 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»;

« 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

« 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;

« 107-3 Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД»;

« 109-4 Перевірка правильності визначення країни походження товарів».

Під час здійснення митного контролю за МД №23UА403020004164U2 від 21.03.2023 митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли сумніви щодозаявленої митної вартості ввезеного товару з підстав того, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

Відповідно, уповноваженій особі декларанта направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

якщо, рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вказано, що в разі неподання документів відповідно - надати додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: копію експортної декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки проякісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці додатково надано:

платіжну інструкцію №1 від 07.03.2023;

рахунок-проформу №7800016437 від 06.02.2023;

комерційну пропозицію №б/н від 21.03.2023.

Уповноваженою особою декларанта інших документів не наданою, та вказано, що для підтвердження митної вартості подано всі документи, протягом 10 днів інших документів подано не буде.

За результатами розгляду поданої митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UА403020004164U2 від 21.03.2023 та доданих до неї документів, відповідачем 27.03.2023 прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА403020/2023/000140/2 від 23.03.2023, у графі 33 якого зазначено:

"Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ такі додаткові документи: - копію експортної декларації країни відправлення - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами застосування автоматизованої системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом 22.03.2023 надіслано лист №б/н та повідомлено митний орган про надані документи та відсутність можливості надати ще якісь додаткові документи. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митні органи під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 07.03.2023 №UА209110/2023/1370 на рівні 0,25 дол. США/кг, що становить 0,2335 ЕUR/кг.» (арк. справи 17-18).

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000207, якою повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин неможливості завершення м/о у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару (арк. справи 19-20).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Як встановлено судом, подані декларантом позивача до митного оформлення документи, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №7300434346 від 10.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) №7300434347 від 10.03.2023;рахунок-фактура (інвойс) №7300434348 від 10.03.2023 за назвою і змістом відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 53 МК України.

На виконання пункту 2 частини другої статті 53 МК України позивачем представлено зовнішньоекономічний контракт №б/н від 10.01.2023, укладеного між компанією «К+S MINERALS AND AGRICULTURE GMBH» (Німеччина) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ» (Україна) та доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №01 від 01.03.2023.

Також позивачем подано декларацію країни відправлення №23РЕ402010Е0379695 документ про сертифікацію товару документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23/03-FVSW/0027 від 07.03.2023 повідомлення про підтвердження експорту №MRN 23PL402010Е0379695 документи на транспортування.

Надалі, позивачем додатково на вимогу митного органу надано платіжну інструкцію №1 від 07.03.2023, рахунок-проформу №7800016437 від 06.02.2023 та комерційну пропозицію №б/н від 21.03.2023.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Відповідач обґрунтовує таке рішення тим, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) частини 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, за якою оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

З оскарженого рішення слідує, що відповідач поставив під сумнів заявлену позивачем вартість товару, в тому числі з підстав того, що під час здійснення митного контролю за МД №23UА403020004164U2 від 21.03.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. З огляду на що за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 07.03.2023 №UА209110/2023/1370 на рівні 0,25 дол. США/кг, що становить 0,2335 ЕUR/кг.

Суд зазначає, що основними документами, в яких зазначається вартість товару є рахунки-фактури (інвойси), рахунок-проформа, комерційна пропозиція, оскільки саме ці документи в розумінні частини другої статті 53 МК України, підтверджують саме «узгоджену» сторонами ціну конкретної поставки в межах укладеного зовнішньоекономічного контракту.

При цьому, щодо вимоги митного органу під час консультацій надати документи щодо страхування товару, суд зазначає, що законодавством не передбачений обов`язок декларанта страхувати даний вид товару (сіль), тобто в даному випадку страхування є добровільним, а тому у митного органу немає права вимагати документи, що підтверджують витрати на страхування.

Відповідно до Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року (Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №21) якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність відомостей щодо витрат на страхування вантажу, адже за відсутності умов щодо обов`язкового страхування товару, у митного органу відсутні підстави вимагати надання цих документів, в тому числі покликаючись на приписи статті 53 МК України.

Також суд критично оцінює вимоги митного органу надати копію експортної декларації країни відправлення, оскільки як свідчать матеріали справи, домитної декларацією №23UА403020004164U2 від 21.03.2023 позивачем надано декларацію країни відправлення №23РL402010E0379695 від 14.03.2023 про що зазначено у графі 44 митної декларації. Також суд критично оцінює вимоги контролюючого органу надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, оскільки митному органу представлено комерційну пропозицію виробника товару, в якій вказано вартість товару та яку подано із митною декларацією №23UА403020004164U2 від 21.03.2023.

Суд враховує, що позивач у даній справі не погоджується із обраним митним органом методом визначення митної вартості товару; діями (рішеннями) вчиненими митним органом на витребування в декларанта документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, зокрема вважає, що відповідач діяв усупереч приписам частини третьої статті 53 МК України, коли витребував у позивача всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, не зазначивши конкретного переліку документів, які декларант повинен надати, а також з оцінкою наданою митним органом документам, які декларантом подані разом із митною декларацією на підтвердження числового значення митної вартості товару.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15 вказано, що оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), Суд зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Слід відмітити, що спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий правовий висновок зроблений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 05.07.2022 у справі №804/150/16 та від 30.06.2022 у справі №280/1824/19. Суд вважає його релевантним з обставинами даної справи та враховує під час вирішення спору.

З огляду на що, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов`язково повинен випливати із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому приймати рішення про коригування митної вартості товару.

Висновки суду у даній справі узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 11.08.2022 у справі №826/7843/16, від 05.08.2022 у справі №160/8370/18, від 26.07.2022 у справі №815/2656/17.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2023/000140/2 від 23.03.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2023/000140/2 від 23.03.2023, то позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000207 від 23.03.2023, також підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, та на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ" до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403020/2023/000140/2 від 23.03.2023;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000207 від 23.03.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати на суму 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривні 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 липня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛІНА ТРЕЙД КОМПАНІ" (місцезнаходження: вул. Менделєєва, 12, оф. 94/1, м. Київ 103, 01103, код ЄДРПОУ: 41924181);

відповідач: - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддяМірінович У.А.