Постанова

від 20.07.2023 по справі 160/7903/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7903/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Юрчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 року (головуючий суддя Прудник С.В.)

в адміністративній справі №160/7903/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , 03.06.2022 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 року за №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1265 до переліку земельних ділянок, переданих Личківській сільській раді з державної власності, для подальшого їх об 'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням Личківської сільської ради;

- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.

В обґрунтування позову вказано, що у 2018-2019 роках позивачкою фактично були вжиті усі необхідні заходи для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00га з кадастровим №1222384000:01:002:1265 на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, в порядку безоплатної приватизації. У зв`язку з передачею в 2019 році Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 з державної у комунальну власність Личківській сільській ОТГ в особі Личківської сільської ради, у 2020 році позивачка звернулася до відповідача із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00га за рахунок земель с/г призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. Проте, 14.09.2020 Личківською сільською радою прийняте рішення №1037-20/VІІ, яким відмовлено позивачці у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265. Рішенням суду у справі №160/4373/21 зобов`язано Личківську сільську раду повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265. Разом з тим, позивачці у січні 2022 року стало відомо, що відповідачем до суду у справі №160/4373/21 були надані додаткові документи, які начебто унеможливлюють затвердження проекту землеустрою, оскільки земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 вже не існує як об`єкту права, у зв`язку з існуванням рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби та у зв`язку з існуванням рішення Личківської сільської ради від від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби. Позивачка вважає вказані

рішення відповідача №470-13/VII від 05.09.2019 року та №319-5/VІІІ від 02.06.2021р. протиправними, оскільки підтвердився факт протиправних дій відповідача при вирішенні ним питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 у власність для ведення особистого селянського господарства, який був виготовлений на його замовлення ТОВ Геоленд-2000 (код ЄДРПОУ 40771111). Вважає, що сільським головою Личківської сільської ОТГ порушено приписи вимоги: ч. 4 ст. 42; п.4, п.10 ст.46; п.2, ч. 3 ст. 50; ч. 11 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні; ч. 1 ст. 10, п. 2, 51, 12, ч. 1, та ч.2 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації; п. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 21 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 835, оскільки оскаржувані позивачкою рішення відповідача не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, тобто є нечинними.

Рішенням Дніпропетровського адміністративного суду від 30.11.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що рішення відповідача №470-13/VII від 05.09.2019 року та №319-5/VІІІ від 02.06.2021р. не порушують прав позивачки, за характером оскаржуваних рішень, усі їх елементи вичерпуються виконанням. Оскаржувані рішення відповідача вже вичерпані виконанням, оскільки відповідний проект землеустрою розроблено, затверджено, а право комунальної власності на земельну ділянку площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, зареєстровано.

Зазначив, що оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування в суді адміністративної юрисдикції можливо з питань законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Під час перевірки питання законності нормативно-правового акту судом встановлюватиметься відповідність прийнятого на сесії рішення вимогам профільного законодавства, у відповідності до якого таке рішення приймається, а також відповідність рішення сесії правовим актам вищої юридичної сили. Разом з тим, таких підстав для визнання рішень Личківської сільської ради як від 05.09.2019 року за № 470-13/VII так і від 02.06.2021 №319-5/VІІІ позивачем в позовній заяві не вказано, а суд не встановив. До того ж, доданими відповідачем до матеріалів справи доказами (скріншоти із офіційного сайту відповідача) спростовуються доводи позивача про неоприлюднення або несвоєчасне оприлюднення спірного рішення. Крім того, також спростовуються доводи позивача про те, що порушено вимоги щодо попереднього обговорення питань, які винесені на сесію профільними постійними комісіями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Посилається на те, що відповідачем протиправно включено до новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим номером 1222384000:01:002:1406 раніше сформовану земельну ділянку кадастровим номером 1222384000:01:002:1265. Зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗКУ. Вказує на рішення суду у справі №160/4373/21, яким відповідача зобов`язано повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265. Також вказує, що у 2018-2019 роках позивачкою фактично були вжиті усі необхідні заходи для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00га з кадастровим №1222384000:01:002:1265 на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, в порядку безоплатної приватизації.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що ним була створена нова земельна ділянка комунальної власності площею 98,1227 га (кадастровий номер 1222384000:01:002:1406) до складу якої увійшли належні Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Личківська ОТГ) на праві комунальної власності земельні ділянки, зокрема земельна ділянка кадастровий номер 1222384000:01:002:1265. В свою чергу земельна ділянка (кадастровий номер 1222384000:01:002:1265) була прийнята Личківською ОТГ у комунальну власність в рамках передання земель за межами населених пунктів у комунальну власність територіальних громад відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р. Вказує, що рішення відповідача №470-13/VII від 05.09.2019 року та №319-5/VІІІ від 02.06.2021р. не порушують прав позивачки. Зазначає також, що рішенням суду у справі №160/4373/21 вирішено питання щодо земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265, тому у цій справі (№ 160/7903/22) не може вирішуватися питання щодо земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265, при цьому вважає, що в позові та в апеляційній скарзі не обґрунтовано, які саме права позивачки порушені рішеннями відповідача №470-13/VII від 05.09.2019 року та №319-5/VІІІ від 02.06.2021р.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.06.2018 року №4-2175/15-18 СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення (пасовищ) державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів.

На замовлення позивачки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоленд-2000» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,00 га.

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Житомирський області від 28.12.2018 року № 12781/82-18 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проект землеустрою, який було надано позивачкою, визнано таким, що відповідає вимогам чинного земельного законодавства та прийнятим нормативно-правовим актам та погоджено.

19.03.2019 року позивачкою отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1208270202019, згідно якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1265, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051 не зареєстровані.

Позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за результатами розгляду такої заяви позивачці надано відповідь від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оформлену листом від 10.05.2019 року № П-2321/0-1568/0/20-19, зі змісту якої вбачається, що Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Личківська сільська рада увійшла в Личківську сільську об`єднану територіальну громаду.

Виходячи із вищезазначеного Головне управління запропонувало позивачці звернутися до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

01.07.2020 року позивачка звернулась до Личківської сільської ради із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації та надання у власність.

14.09.2020 року Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняте рішення за №1037-20/VII, яким відмовлено ОСОБА_2 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність, площею 2,000га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року у справі №160/4373/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1036-20/VII, прийняте 14.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації;

- зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265.

05.09.2019 року Личківська сільська рада на тринадцятій сесії сьомого скликання прийняла рішення №469-13/VII Про створення громадських пасовищ, яким вирішила створити громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів`я.

Також цим рішенням відповідача затверджено Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради.

05.09.2019 року Личківська сільська рада на тринадцятої сесії сьомого скликання також прийняла рішення №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га (розмір земельної ділянки може бути уточнено за результатами геодезичних робіт без порушення меж суміжних землекористувачів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами:

1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

02.06.2021 року на п`ятій сесії восьмого скликання Личківської сільської ради прийнято рішення №319-5/VIII Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випадання худоби, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565-15-19-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровим номерами:

1222384000:01:002:1226; 1222384000:01:002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

Пунктом 2 цього рішення залишено земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227 га кадастровий номер 12222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.

09.06.2021 року земельна ділянка площею 98,1227 га з кадастровим номером 12222384000:01:002:1406 зареєстрована в Державному земельному кадастрі, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 261754427 від 16.06.2021 року.

Позивачка вважає протиправними рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 №470-13/VII Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби та від 02.06.2021 №319-5/VIII Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випадання худоби, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з положеннями частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 року Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин до 17.11.2020 і втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. слід забезпечити:

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року у справі №160/4373/21 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1037-20/VII, прийняте 14.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації;

- зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1265.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Зокрема, таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення суду у справі №160/4373/21 Личківська сільська рада повторно розглянуто питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 у власність ОСОБА_1 та прийнято рішення «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» від 02.06.2022 року №1108-13/VІІІ, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1265 та наданні у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Отже, рішення у справі №160/4373/21 виконано відповідачем, повторно розглянуто питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 у власність ОСОБА_1 та відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки.

Водночас, у дані справі (№ 160/7903/22) позивачка оскаржує рішення відповідача

від 05.09.2019 року №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» та

від 02.06.2021 року №319-5/VІII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» щодо включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406, та посилається на порушення процедури прийняття зазначених рішень.

Так, рішенням №470-13/VІІ від 05.09.2019 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»:

надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

доручено сільському голові провести документальне оформлення проекту землеустрою;

констатовано, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства;

визначено суб`єкта контролю за виконанням даного рішення.

Рішенням № 319-5/VІII від 02.06.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»:

затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

залишено відповідну земельну ділянку площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ ) для створення громадського пасовища в селі Личкове у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської;

доручено сільському голові звернутися до відповідних органів та суб`єктів для проведення державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку;

визначено суб`єкта контролю за виконанням даного рішення.

При цьому, позивачка зазначає, що 14.06.2018 року вона отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.06.2018 року № 4-2175/15-18 СГ.

Однак за затвердженням проекту землеустрою звернулася до відповідача із заявою лише у 2020 році.

Натомість, рішення відповідача від 05.09.2019 року №470-13/VІІ та від 02.06.2021 року №319-5/VІII (станом на дату звернення з позовом 03.06.2022) вже виконані (т.т. вичерпали свою дію), оскільки відповідний проект землеустрою розроблено, затверджено, а право комунальної власності на земельну ділянку площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, зареєстровано.

Також, питання, щодо затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим №1222384000:01:002:1265 вирішено при розгляді справи №160/4373/21, тому не може бути предметом розгляду у даній справі (№ 160/7903/22).

Щодо посилання позивачки на те, що оскаржувані рішення відповідача прийняті з порушенням процедури, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

У даній справі (№ 160/7903/22) позивачка оскаржує рішення відповідача №470-13/VII від 05.09.2019 року №319-5/VІІІ від 02.06.2021 року в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 до переліку земельних ділянок, переданих Личківській сільській раді.

Однак, питання, щодо затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим №1222384000:01:002:1265 вирішено при розгляді справи №160/4373/21, тому не може бути предметом розгляду у даній справі (№ 160/7903/22).

Водночас, питання зміни цільового призначення земельної ділянки площею 98,1227 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, власником якої є Личківська сільська рада, регулюється статтею 20 Земельного кодексу України, згідно якої зазначено, що власник має право змінювати цільове призначення земельної ділянки.

Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 640/21611/19 (К/9901/13123/20).

Тобто, рішення відповідача від 05.09.2019 року №470-13/VII та рішення відповідача від 02.06.2021р. №319-5/VІІІ в частині включення Личківською сільською радою раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1265 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим № 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності не порушують права ОСОБА_3 , як наслідок, і процедура прийняття вказаних рішень не підлягає судовому розгляду.

Також суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 4 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обумовлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні).

Частиною 11 ст. 59 вказаного закону, унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Абзацом 2 частини 1 статті 10-1 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Виходячи із доводів позивачки, порушення процедури оприлюднення рішень призвело до їх протиправності.

В свою чергу, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною 3 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації також унормовано, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Право запитувача оскаржити до керівника розпорядника, вищого органу або суду невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача передбачено частиною 2 статті 23 Закону України Про доступ до публічної інформації.

При цьому, в частині 3 статті 23 Закону України Про доступ до публічної інформації зазначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, законодавець не пов`язує невчасну публікацію проекту рішення органу місцевого самоврядування, з правильністю та законністю такого рішення в подальшому.

Законом України Про доступ до публічної інформації визначено, що неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.

Проте, це не є підставою для скасування рішення (яке по суті є правильним) згідно із Законом України Про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Отже, оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування в суді адміністративної юрисдикції можливо з питань законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Під час перевірки питання законності нормативно-правового акту судом встановлюватиметься відповідність прийнятого на сесії рішення вимогам профільного законодавства, у відповідності до якого таке рішення приймається, а також відповідність рішення сесії правовим актам вищої юридичної сили.

Разом з тим, таких підстав для визнання рішень Личківської сільської ради як від 05.09.2019 року за № 470-13/VII так і від 02.06.2021 №319-5/VІІІ матеріали справи не містять.

Водночас, матеріали справим містять докази (скріншоти із офіційного сайту відповідача), якими спростовуються доводи позивачки про неоприлюднення або несвоєчасне оприлюднення спірних рішень.

Крім того, також спростовуються доводи позивачки про те, що порушено вимоги щодо попереднього обговорення питань, які винесені на сесію профільними постійними комісіями.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують, як вказав і суд першої інстанції.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачкою не доведені обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

При цьому, відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача-1.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 20.07.2023 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини проголошено 20.07.2023.

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2023.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова